До чого може призвести антиукраїнська істерія у Польщі, котра нині відбувається не лише у владних кабінетах, а й масово шириться серед поляків вже на побутовому рівні?
Про це кореспондент «Вголосу» поспілкувався з експертом з українсько-польских стосунків Романом Грицьківим, екс-нардепом України Андрієм Міщенком та директором центру «Українські студії стратегічних досліджень» Юрієм Сиротюком.
Про що свідчать ці та інші випадки?
Андрій Міщенко:
Можна вважати, що Польща оголосила «холодну війну» Україні. І це у час, коли ми протистоїмо Росії, коли ми відстоюємо європейські цінності. Українці ж нація миролюбна, ми перші ніколи починаємо протистоянь, ми хочемо жити мирно зі своїми сусідами, але через це вони починають висувати до нас претензії.
«Загострення політичних стосунків є наслідком політики, яку проводить польський уряд»
Роман Грицьків:
Ми зараз є свідками непоодиноких випадків агресії з боку польського суспільства до українців, які вчаться і працюють у Польщі. Це все, звичайно, пов'язано з істерією та нагнітаннями, які були здійснені останнім часом щодо української історії. Ми знаємо цей сумнозвісний закон про «бандеризм», знаємо, що наші пам'ятки нищать у Польщі. І навіть людям, які намагаються отримати «Карту поляка» чи дозвіл на проживання, ставлять питання про їхнє ставлення до УПА, українсько-польських стосунків. Тобто ми бачимо, що взаємини між державами і людьми переходять у політичну площину. Загострення політичних стосунків є наслідком політики, яку проводить польський уряд і польські політичні сили.
З приводу того, що відбувається в Україні, то ми справді бачили, що був випадок, коли польський громадянин намагався у Івано-Франківській області зняти червоно-чорний прапор. Тоді його змусили повісити цей прапор назад. Зараз ми бачимо, що у Тернополі інший польський громадянин дозволяє собі наругу над державними символами України, – це недопустимі речі, за які треба карати всіма законними методами.
І, звичайно, що самі люди, громадськість має на це реагувати, ставити поляків «на місце», бо в Україну вони приїхали в гості і мають тут поводитись відповідно. Ми ж не знущаємось над їхніми символами, не принижуємо їхню країну.
Юрій Сиротюк:
Щодо ситуації у Польщі, то справді – у нас катастрофічно погіршуються українсько-польські відносини. Але це відбувається не з вини української сторони. Це пов'язано з тим, що після приходу до влади у Польщі партії «Право і справедливість» у цій країні почалась реалізація давньої концепції, де Польща бачить себе наднаціональною державою, яка хоче контролювати простір Міжмор'я, як це було у Середньовіччі, коли поляки в Україні були панами.
Ця концепція також передбачає, що поляки готові співпрацювати з Українською державою. Адже поляки завжди співпрацювали з нашою владою, вони завжди знаходили порозуміння з продажним, олігархічним українським керівництвом. Водночас у поляків є певні історичні ревнощі. І так склалось, що керівництво польської держави воює не з українською корумпованою владою, а з українською нацією, з нашим минулим. Доказ цьому – це «антибандерівські» закони. Такою і надалі буде польська політика. До неї ми повинні звикнути. Ми бачимо, що її результатом є те, що чи не вперше соціологія показала: 40 % поляків негативно ставляться до українців. Якщо раніше поляки вважали нас сусідами і друзями, то зараз більшість розглядає українців, як ворогів. І це «досягнення» польських політиків. Ця хвиля побутового шовінізму підігрівається державою, відбувається наступ на українські історичні традиції та цінності.
Але і на території України відбуваються дії, які можна кваліфікувати, як антипольські. Так, у Львові на територію Личаківського кладовища, де є польські поховання, невідомі кинули гранату. Це акція у відповідь?
Роман Грицьків:
Ні. Це все провокації сторін, які очікують на подальше загострення українсько-польських відносин. У дискусіях, які ведуться між поляками та українцями, є зацікавлені сили, які хочуть ескалації конфлікту. І вони зараз вже приступили до активної фази, намагаються безпосереднім чином впливати на загострення ситуації, щоб ще більше поглибити протистояння, унеможлививши українсько-польське порозуміння.
Юрій Сиротюк:
Українці не знищують польських пам'ятників, не руйнують їх могил, як це відбувається у Польщі з українськими місцями пам'яті. Українці не відповідають лінійним старозавітним принципом «око за око, зуб за зуб».
Андрій Міщенко:
Це не єдина провокація на цвинтарях. Тиждень тому всі могили на Янівському цвинтарі у Львові заклали лампадками із польським прапором – хіба це не провокація і політичний захід? До того ж, це «дорога» акція, адже одна така лампадка коштує 150 грн. Могил там дуже багато. Ці лампадки поставили на могили не лише поляків, а й українців та представників інших національностей. Це маркування території. Так свого часу починався «рускій мір» зі своїми колорадськими стрічками. Питання, хто це робить, – російські провокатори чи свідомо польська сторона.
Третя сторона – це Російська Федерація?
Роман Грицьків:
Третьою стороною, якій вигідне українсько-польське протистояння, є Росія. Ця країна зацікавлена у тому, щоб позбавити Україну всіх можливих союзників, будь-якої міжнародної підтримки. Це все для того, щоб сам на сам розібратися з Україною. Вони провокуватимуть конфлікти, щоб відкрити ще один фронт, щоб українці, зокрема ті, що мешкають на території західної України, билися не тільки проти московських окупантів, а й проти поляків. З іншого боку, є спроба створення негативного іміджу України, мовляв, у нас екстремістська держава, яка переслідує інші національності, не дозволяє їм розвиватися і навіть вживає терористичних заходів для боротьби з іншими націями.
Юрій Сиротюк
Щодо подій у Львові, то ми знаємо, що Росія нині дуже активно використовує напруження в українсько-польських стосунках на свою користь. А тому події в Україні, спрямовані проти поляків, можна вважати провокацією з боку РФ. І це уже навіть у Польщі підтвердили. Тому в Україні всі антипольські провокації вчинені в основному російськими спецслужбами.
Водночас, коли весь західний світ та Ізраїль засудив польський «закон про бандеризм», Польщу підтримала Росія. Чому?
Роман Грицьків:
Справді – дуже парадоксальна ситуація, коли, з одного боку, ми бачимо, що у Польщі панують дуже серйозні антиросійські настрої, але з іншого – закони, які приймаються у Польщі, підтримує саме РФ. Ми можемо говорити про те, що певні політичні сили, еліти у Польщі мають зв'язок з Москвою. До того ж – і фінансовий, і організаційний, і бізнесовий.
«Росія шукає союзників, оскільки крім африканських країн, Вірменії, Білорусі з нею ніхто не хоче співпрацювати»
Андрій Міщенко:
Росія шукає союзників, оскільки крім африканських країн, Вірменії, Білорусі з нею ніхто не хоче співпрацювати. А Польща – це країна з великим потенціалом, її вони б хотіли взяти у союзники. Для України – це надзвичайно небезпечно, особливо враховуючи, що поляки з росіянами мають досвід поділу України на дві частини. Росія 21 століття і 14 століття – це одна і та ж країна, там усе незмінно. Там живе така нація, яка не хоче працювати, а хоче просто вкрасти у сусіда.
Юрій Сиротюк:
Не можна сказати, що все, що робить Польща щодо України – це російський слід. Ні, поляки свідомо нагнітають і формують у своєму суспільстві образ ворога-українця. Кінцева мета зовнішньої політики Польщі – це експансія на територію України. А росіяни це активно використовують, бо теж мають територіальний інтерес.
Чи варто очікувати подальших провокацій та маніпуляцій в українсько-польських стосунках? До чого це може призвести?
Роман Грицьків:
Провокації в українсько-польських стосунках триватимуть. Вони набиратимуть жорсткіших та агресивніших форм. От у Львові на Личаківському кладовищі, поблизу польських поховань, вибухнула граната, була спроба нападу на польський туристичний автобус. Це все буде проявлятися і надалі. А тому наші правоохоронні органи мають це все контролювати, щоб не допустити будь-яких провокацій, бо перша крапля крові, що проллється, буде фатальною. Адже поставить крапку на можливості польсько-українського порозуміння – і ми побачимо реакцію. Так, у Польщі можуть нападати і вбивати українців, аналогічно відбуватиметься в Україні з поляками. Цього за жодних умов не можна допустити.
«Метою українсько-польських протистоянь є відкриття «другого фронту»»
Андрій Міщенко:
Так, провокації будуть. Бо метою українсько-польських протистоянь є відкриття «другого фронту», поки ми не перемогли на Сході. Сьогодні у нас повністю провалена міжнародна політика. Це може призвести до того, до чого завжди призводила імперська політика польської влади, – до окупації і поділу України.
На мою думку, українська та польська влада має зробити все для того, щоб не допустити серйозних протистоянь між двома народами. Провокації можливі, питання у тому, до якої межі це дійде. Українці показали, що готові відстоювати зі зброєю в руках свою державу. Поляки мають розуміти, що Західна Україна ніколи не буде казати: «Дуда, введи війська». Все буде навпаки.
Юрій Сиротюк:
Польща уже піднялась економічно, але складається враження, що вона готується до територіального розширення завдяки сусіднім державам. І це вже не просто заява їхніх політиків перед виборами чи гра – це довготермінова стратегія.
Як нам діяти в цих умовах?
Юрій Сиротюк:
Україна мусить ставати сильнішою і патріотичною. Бо якщо поляки готові працювати з президентом-корупціонером, то вони не можуть змиритися з тим, що Львів, Тернопіль – це українські міста і українці починають відігравати важливу роль в своїй державі. Тільки наша внутрішня сила і рівні відносини з поляками можуть забезпечити паритет. От у Польщі було вчинено 15 актів вандалізму на місцях української пам'яті: знищені хрести, з надгробків українців зробили дороги. Це навіть не шовінізм, це шизофренія. Українська держава не повинна робити так, як чинять поляки. Але ми повинні промоніторити усі незаконні польські пам'ятники, демонтувати їх у цивілізований спосіб, передати на збереження комунальних підприємств, а потім дати можливість полякам легалізувати ці монументи.
Зараз дійшло уже до того, що в українському Тернополі поляк спалив наш Герб. І тут мала б наступити кримінальна відповідальність. Тобто цього польського студента не потрібно було висилати, а варто було судити за наругу над державними символами. Поляки користуються тим, що українська національна еліта не захищає українських інтересів.
Українська громада має казати своє слово, коли з нас знущаються. Час, коли ми мовчали, повинен закінчитись. Польща має зрозуміти, що у відповідь на їхні закони, у нас має бути ухвалений закон про польську окупацію, де мають бути прописані політико-правові наслідки польської окупації України. Ми маємо дати оцінку пацифікації, наявності українців у польських концтаборах, зокрема у «Березі Картузькій». З Польщею можна спокійно вести історичний і політико-правовий діалог. Ми з поляками маємо говорити на рівних. Бо поки що поляки поводяться так, ніби вони вкрай важливі, а українці – це їхні раби.
Андрій Міщенко:
З боку поляків буде постійна гра м'язами – і тут все залежить від того, як поводитиметься Україна. Ми завжди демонстрували свою слабкість. Ми самі провокуємо поляків, коли президент стає на коліна перед «фейковим» пам'ятником нібито жертвам «українських різунів». Коли президент під час візиту свого польського колеги у Харкові каже, що Пілсудський – це наш герой. Підсудський – це той, хто зрадив Петлюру та втопив Галичину в крові, він разом із Росією поділив Україну. Порошенко ж про це говорить, бо не знає власної історії та не розуміє, що таке Держава Україна.
Марія Бойко, «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ