Доктор політичних наук, директор Центру політичних досліджень Анатолій Романюк на круглому столі «Конституційний коридор можливостей політичної реформи», який відбувся 6 липня в ЛНУ ім. І. Франка:
- Референдум розглядається як інструмент, з допомогою якого можливо будуть прийматися зміни до Конституції. У зв’язку з цим я подивився Конституцію і Конституція не передбачає можливості зміни конституції через референдум. В Конституції чітко прописано, що зміни до конституції, причому є 2 моделі зміни це всі глави конституцій крім 1, 3, 13 . Ті зміни до Конституції мають відбуватись через Верховну Раду, коли подання робить президент або одна третина депутатів, потім має бути висновок конституційного суду, потім мають бути перші слухання, на яких має бути половина депутатів. Якщо рішення є, тоді друге слухання, двома третини і тоді зміни до Конституції приймаються. Якщо ж зміни не приймаються тоді повторне слухання мало б відбутися аж через рік.
А 1,3 ,13 глава про референдум і в цій главі немає положень про те, що на українському референдумі приймаються зміни до конституції. Тому закон, який сьогодні іде в розширеному варіанті, який дає широкі можливості для референдуму, він не може змінити конституцію. Тобто зміни до конституції повинні відбутися згідно з положеннями про референдум, а досягнути рішення двома третинами голосів в ВР я думаю це нереально».
Друге – це, на мій погляд, зміни до Конституції, якщо вони будуть відбуватись, то вони будуть відбуватись в ВР, і референдум скоріше готується як тиск на депутатів та на політичні сили, що ми за допомогою референдуму зможемо це провести.
Друга теза, на мій погляд, стосується питання чи можливі зміни і чи потрібні зміни. Судячи з заяв Президента, голови адміністрацій та ряду інших високопоставлених осіб в правлячому середовищі України. Вони відчувають, що зміни необхідні, і що вони готові іти на ці зміни, питання тільки в чому будуть полягати ці зміни. Є декілька версій. Перша з версій полягає у тому, що ці зміни відбудуться шляхом простої відміни положень, які були прийняті № 2222-IV від 8 грудня 2004 року.
А інша точка зору - це будуть значно ширші зміни Конституції, які будуть охоплювати як і ці положення так і цілий ряд інших положень. На мою думку, якщо подивитись закон від 8 грудня 2004 року, то цілий ряд положень цього закону не буде відмінятися. Тобто вони є технічними, вони стосуються подавання ряду моментів, які були досить такими проблемними на попередньому етапі, і їх залишать, оскільки це стосується цілого ряду положень - що робить голова ВР, що роблять його заступники, який порядок взаємовідносин.
У той же час безумовно є питання про те, що мабуть мають відбутися зміни статті 90, яка стосується питань компетенції, і зокрема питань можливої дострокової відставки ВР . На мій погляд, цілком таким реальним може бути запровадження норми французької Конституції, за якої президент має право розпускати парламент тоді, коли він вважає за потрібне через певну процедуру, яка не є складною (вона не є обтяжливою, тобто вона не є блокуючою).
Далі це будуть зміни, які стосуються статей, які визначають перелік повноважень президента, перелік повноважень Кабінету міністрів. І ті зміни, які будуть стосуватися місцевого самоврядування. Тобто, оскільки цілий ряд положень, про які говорять зараз, щодо місцевого самоврядування. Вони мають конституційний характер, то скоріш за все ці зміни будуть внесеними. Вони не будуть вносити зміни по цих самих запитаннях. Тим більше, діюча Конституція не дозволяє повертатися до тих самих питань в межах короткого проміжку часу. Тому, на мій погляд, зміни до Конституції, якщо вони готуються, будуть значно більш масштабними, ніж ті, які були прийняті в 2004 році, і вони будуть стосуватись значно ширшої сукупності положень. І ці положення дійсно можуть призвести і до зміни форми правління, яка існує на сьогодні в Україні, а також і до зміни системи взаємовідносин між різними інститутами влади, особливо по вертикалі, коли ми беремо національний, регіональний і місцевий рівні влади.
І третя теза, на якій би я хотів зупинитися. На мій погляд, коли ми подивимося на наслідки, які вносилися змінами до виборчого законодавства, то вони досить суттєво впливають на конструкцію політичної влади в Україні. У зв’язку з цим я звертаю увагу на декілька таких змін. Зміна в запроваджені змішаної виборчої системи в 98 році, яка посилила політичні партії, і ми отримали нарешті опозицію, якої не було до 98 року.
Зміни, які вступили в 2006 році, запровадили диктатуру політичного керівництва в партіях по відношенню до депутатів. І це призвело до того стану, що коли ми намагаємося порівняти позицію депутатів 2010 року і позицію депутатів періоду Кучми, то тоді частина депутатів, які пішли в опозицію, і займали досить серйозну опозицію – це були депутати, які пройшли через мажоритарку. Тобто це зовсім інший статус депутата був. Сьогодні депутати, які пройшли не через мажоритарку, а пройшли через партійний список і відповідно їхня позиція не є такою стійкою.
На мою думку, зміна виборчого законодавства принципово змінює конструкцію політичної влади в Україні і якщо питання впровадження змін до Конституції це є питання все ж таки перспективне, то я думаю, що спочатку зміни будуть запроваджені через виборче законодавство, яке здатне буде черговий раз змінити ситуацію в країні.
ІА "Вголос": НОВИНИ