Antony and the Johnsons "Thank You for Your Love" (2010)
В жовтневому очікуванні 4-го альбому "Swanlights" Ентоні запускає епішку чудових мелодій "Thank You for Your Love", де багдадський злодій все ж встиг щось вкрасти.
Адораційність Ентоні ще більше розквітає пелюстками назустріч неопалимій купині. "Thank You For Your Love" демонструє увесь арсенал трепетного роззування голосу перед недоторканно-божественним, чимось уподібнюючись до фінішних вокалізацій "Fistful of Love". Наявність в контексті пісень слова love – спонукає Ентоні до виконавчої амбівалентності. З одного боку – є закономірне бажання раз за разом повторяти (прокручувати) оту жадану мить п'янкого трунку, спотикатись (кошенячим носом об щенячий захват) об неї у прагненні задовбатись ендорфіновим кайфом. А з іншого – постійне повторення такої мантри попадає у лабети дескралізації і тому викликає закономірний сміх з поглядного боку (іронію, як відсторонення від закам'янілого дискурсу) на себе у той момент.
"My Lord My Love" стає постфактумом попереднього треку, бо у ньому ностальгія, як прагнення відновлення втраченого зв'язку, якраз й згадує якраз оті радісні переживання з "Thank You For Your Love", які відкриваються (у досвіді теофанії) лише на обмеженому проміжку часу. Невимовність такого досвіду, брак засобів для описання того феномену дає "You Are The Treasure".
Дорослу госпельність Боба Ділана у "Pressing On", Ентоні каверно перетворює на колискову малому Христу, а "Imagine" відомо кого – стишує до ще більших параметрів (швидкостей) фантазійності, робить більш химерною у можливостях мікро-порухів у збільшеній паузності, не нагнітає отих приспівних виїбонів романтика Леннона і додає певної амбієнтовості, як вияву нездійсненності мрії Джона у якийсь найближчий період, а тому й перенесення її у осередок внутрішньої краси.
Ентоні на "Thank You for Your Love" повстає у добрій формі (а коли він був у поганій), тому ще 2-ва місяці очікування "Swanlights" можна буде спостерігати адораційне палахкотіння його серця.
1. Thank You For Your Love
2. You Are The Treasure
3. My Lord My Love
4. Pressing On
5. Imagine
Max Richter "Infra" (2010)
5-й альбом композиторського таланту Макса Ріхтера, де вже якось так традиційно поєднується нео-класика та амбієнт. Азбука Морзе сигналізує друкарському ефекту альбому "The Blue Notebooks" (2004), який і цьому році залишається кращим у біографії Ріхтера. "Infra" не дотягує своїм творчим об'ємом й до "Songs from Before" (2006).
Такого варіанту ностальгії зараз, в принципі, і особливо, у японців – вистачає по саме харакірі молодого Вертера. Ріхтер дає конкретного вирійного роздупля з тужливими та пронизливим звуками осінньої сутінковості. В скелетній зашифрованості альбому полюбе має вискочити щось таке, ніби попсове у порівнянні до усього попереднього, але насправді – щось більше сконкретизоване у спогадах, як "On The Nature Of Daylight" з 2004 року.
Формально мають бути присутні теми заглюченого і монотонного самокопання однієї теми. Вирійні птахи морзячать останні прощання диханню рідної природи вже у далині за хвостом і безперечно, має залишитись місце в закутках душі для зародження чогось нового та очікування майбутніх перельотів у рідні краї.
Граки відлетіли, але надії на визволення у супроводі повільного набухання у нутрі чогось повільно-теплого залишаються. Ностальгія мала б очищувати на фініші від емоційної заплутаності. Принаймні такий концептуальний висновок альбому "Infra". Усе інше у кращому виконанні можна послухати в секретних фігурах Ясусі Йосіди.
1. Infra 1
2. Journey 1
3. Infra 2
4. Infra 3
5. Journey 2
6. Infra 4
7. Journey 3
8. Journey 4
9. Journey 5
10. Infra 5
12. Infra 7
13. Infra 8
ІА "Вголос": НОВИНИ