Світ – як текст і фотографії на прикладі конференції Львівської обласної організації партії "За Україну!". Довільне прочитання всесвіту заукраїнців, репрезентованого їх власними руками, голосами і ногами на сьогоднішній конфі.

Змізерніле зібрання заукраїнців на Коперніка круговориться навколо лермонтівського "Да, были люди в наше время, Не то, что нынешнее племя: Богатыри – не вы!" Процвітаюча сірість на руїнах, знеособлена вишиваною красою своїх грудей. Усе, що навіть не варто знати про їх зібрання – можна подивитись на відео.

Монолітна безпросвітність заукраїнського кагалу виштовхує у вестибюль Палацу Мистецтв, де найбільшим досягненням мистецтв – є подвійний стенд з фотографіями, що репрезентують святкові події заукраїнського світу.

Переважна більшість репрезентивних фоток – низької якості. Розфокусовані або з багаточисельними світловими ефектами у вигляді кульових блискавок чи іскрин з яких возгориться полум’я реваншу націонал-патріотичних сил. На одній з них активність кульових блискавок занадто активна, що створює іконічний ефект зішестя Святого Духу на делегатів заукраїнського з’їзду. Підпис до цієї історичної фотки флешбекно повідомляє про обрання керівних органів партії, що у цьому контекті є аналогічним зішестю Святого Духа.

Невідомо, що є причиною існування на такому поважному зібранні такого відверто халтурного стенду – чи то безпосередня щирість, чи то – безпардонна тупість. Єдина користь з таких світлоефектів у тому, що вони створюють якусь доперебудовну атмосферу. Створюють псевдо-містичний ряд у якому фігуранти фотографій, ніби дивляться на глядача з іншого світу. Створюють ілюзію далекості, минулості (потойбічності), як на сепійних фотках деяких персонажів у фільмі Інші Алехандро Аменабара. Про далекість (у часових межах) свідчить й підпис під виступом в Львівській облраді голови ЛОО партії "За Україну!" Ярослава Пітка – "радикальний і рішучий Яр. Пітко". Невідомо, чи додало педалювання поганського кореня імені якоїсь радикальності чи рішучості Пітку, але сам факт його радикальності чи рішучості може засвідчити, хіба що Нестор Літописець.

Останнім джерелом мистецького натхнення у вестибюлі Палацу Мистецт був проект пам’ятнику Степанові Бандері в одному з районів. Нічим не відрізняючись у проектній кострубатості від свого привокзального родича, він ставив лише одне запитання далеким нащадкам – а чи була ямочка на підборідді у Бандери?

Залишаючи візуальний ряд заукраїнського світу для його міфотворчих сучасників, перейдемо до деяких текстів заукраїнського зібрання воістинних патріотів (слова Кендзьора), які повстали проти деградації націонал-патріотичного крила (слова Кендзьора), розповсюдженої у її середовищі різними кон’юнктурниками та перебіжчиками (слова Кириленка).

Заукраїнські тексти репрезентують їх світ, як перманентний набір безвідповідальництва, поспішальництва та неуважності, тобто неповаги до навколишнього світу. Тексти партії, яка проголосила нестримний пошук нових форм життя під час окупації України бандою янучар, грішать деякими незрозумілими помилками (навіть, як на поспішальний характер їх роздрукування масам): різні міжрядкові інтервали між абзацами, подвійний апостроф замість звичайного апострофа, кучерява зірочка замість апострофа, відсутність пробілів, дефіс замість тире.

Заукраїнські тексти ніхто не вичитує, або вичитує неуважно. Тому у заяві ЛОО "За Україну!" щодо рішення донецького суду наявне речення а-ля "За це постраждав сам Степан Бандера, якого гітлерівці кинули у 1944 році до концтабору, в якому перебував аж до 1944 року". Саме з речення цієї заяви й виник заголовок цього тексту. А саме з речення "Московські окупанти називали бандерівцями весь український народі патріотів інших народів, котрі боролись за незалежність Батьківщини: латинські бандерівці, литовські бандерівці, естонські бандерівці".

Хто такі латинські бандерівці – майже невідомо, але за такою логікою першим бандерівцем (хоча з огляду на період, краще прото-бандерівцем) можна сміливо назвати Спартака.

Далі, як й завжди, слова безсилі перед висловленою думкою і як зазначив Кириленко перед 20-хвилинним роздаванням автографів своїм однопарційцям та аналогічним (у часовому еквіваленті) фотографуванням з делегатами енної к-ті районів: "наша програма не написана евфемізмами".

Це може свідчити про те, що у свідомості Кириленка "вигнання з мови" (певних слів) ще не є аналогічним "вигнанню з раю" і він та його заукраїнська паства воістинних патріотів так й блукають своїм парадісом у пошуках нових форм життя. Хоча, як повідомляє політична історія України – поза гріхопадінням – нових форм життя не існує.

ВІДЕО

ФОТО

ІА "Вголос": НОВИНИ