В Україні ж навпаки – ті, хто крадуть найбільше – недоторканні. Суди їх зазвичай відпускають, а згодом і «відмазують». Натомість реальні терміни ув'язнення отримують ті, хто вкрав або ж двадцять шоколадок (Печерський райсуд Києва засудив жителя Києво-Святошинського району до двох років і чотирьох місяців в'язниці за крадіжку шоколадок Roshen), або ж шістнадцять «кіндер-сюрпризів» (Личаківський районний суд Львова на 4 роки та 7 місяців відправив у тюрму чоловіка, який вкрав 16 «кіндер-сюрпризів» у супермаркеті).

Такі, як, до прикладу Роман Насіров – екс-керівник ДФС, чи депутат від БПП Борислав Розенблат, яких обвинувачують у відмиванні мільйонів – зараз на волі. Відпустив суд під особисті зобов'язання і сина міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова – Олександра, якого підозрюють у розкраданні 14 млн грн. А сам міністр МВС, за давньою традицією українського політикуму, поспішив заявити, що докази сфабриковані, а це все – політичне замовлення.

Складається враження, що українські високопосадовці хочуть отримувати європейські зарплати, встановлювати нам європейські тарифи та ціни, однак жити бажають у кастовій феодальній системі, коли еліта недоторканна навіть після скоєння найважчих злочинів.

Чому міністр Аваков досі не пішов у відставку? Чим закінчиться корупційний скандал із «рюкзаками для МВС»? Про це кореспондент «Вголосу» запитав у політичного аналітика Олександра Кочеткова, політолога Олександра Солонька, правозахисника Степана Хмару.

Аваков, коментуючи затримання свого сина, заявив, що це політичне переслідування. Ви йому вірите?

Олександр Кочетков:

Ніякого політичного переслідування Авакова немає. Бо у цьому випадку мова йде не про опозицію, яку можна переслідувати. У корупції звинувачують найближчих родичів одного з найвпливовіших міністрів України. Тобто розмови про політичне переслідування того, хто сам може кого завгодно переслідувати, це смішно.

Почалась війна між владними кланами?

Олександр Кочетков:

Це певна політична проекція боротьби за владу та впливи, які відбуваються на верхівці українського політикуму. Тобто серед вищих державних посадовців, які ще називають себе «стратегічною вісімкою» чи то «дев'яткою», йде жорстка боротьба за впливи на фінансові потоки та ситуацію в країні. Те, що відбувається сьогодні в Україні, можна порівняти із Радянським Союзом. От раніше було політбюро ЦК КПРС. Рядові громадяни СРСР нічого не знали про боротьбу на верхівці, їх ставили уже перед фактом, що когось на якусь посаду призначили, когось звільнили. От те саме зараз відбувається у нас. Абсолютно непрозора політична ситуація та стосунки виливаються у карні справи.

І це природно, бо у нас така  політична система.  Адже наш Президент – це такий собі генеральний секретар ЦК КПРС. Тобто він на все впливає, але ні за що не відповідає. Яскравий приклад: голів ОДА призначає Президент, а керувати ними чомусь має Кабінет міністрів. А Порошенко, як і всі попередні президенти України, хоче максимальної влади і при цьому ні за що не хоче відповідати. Інші ж його партнери по коаліції не хочуть, щоб у Порошенка була монополія на владу, бо побоюються за своє благополуччя. І тому вони намагаються протистояти йому. І справа тут не в Авакову, а у «Народному фронті». Бо якби на місці Авакова був би якийсь інший представник «Народного фронту» – було б теж саме. Адже раніше протистояння за впливи на фінансові потоки були між Яценюком і Порошенком. Тобто це не конфлікт особистостей – це інституційний конфлікт всередині системи влади.

Олександр Солонько:

Цілком можливо, що причиною затримання сина Авакова є конфлікт міністра МВС та Президента. Я звернув увагу на те, що коли Президент на кілька днів з офіційним візитом поїхав з України, то Аваков прибрав охорону з-під Верховної Ради. Такі змагання між високопосадовцями нагадують часи Кучми.  А зрештою, більшість сьогоднішнього правлячого класу – це вихованці Кучми, які пройшли його школу. А тому нічого дивного у таких ігрищах немає. Але я погоджуюсь, що це не війна особистостей. Порошенко, як і Аваков – це представники двох великих провладних політичних проектів, які між собою воюють.

Але всі бачили відео, де Аваков молодший веде переговори по цих «рюкзаках для МВС». На вашу думку, його покарають?

Олександр Кочетков:

На жаль, «справа рюкзаків для МВС» і майбутнє сина Авакова вирішуватиметься у політичній площині, а не у кримінальній. Це 100 відсотків.

Та все ж, чому, коли людина краде шоколадки, її садять в тюрму на 2 роки, а якщо син Авакова розкрадає державних 14 млн грн, його відпускають?

Олександр Солонько:

Те, що сина Авакова, якого підозрюють у завданні державі шкоди у розмірі 14 млн грн, відпустили на поруки – це означає, що у нас є подвійні стандарти: звичайних смертних судять суворо по законах, а елітних корупціонерів – по домовленостях. Це також означає, що у нас активно діє «кругова порука»: сьогодні ти мені допоможеш, а завтра – я тобі.  А тому в Україні той, хто вкрав шоколадку, є набагато більшим злодієм, ніж ті, хто вкрали мільйони гривень. Проблема в тому, що для елітних корупціонерів в Україні діє заледве чи не презумпція невинності.

Наші високопосадовці, коли мова йде про зарплати, люблять рівнятись на своїх європейських колег. Але у цивілізованих країнах світу міністр МВС, родичі якого підозрюються у корупції, уже б пішов у відставку, або його б відсторонили від виконання обов'язків.  Чому про відставку Авакова усі мовчать, тим більше, що це вже не перший скандал за його участю?

Степан Хмара:

Аваков – це не міністр, а непорозуміння. Його давно потрібно було відправити у відставку, а в ідеалі – ніколи не призначати на таку посаду.

Ввечері 22 лютого 2014 року, коли ще не знали, що Янукович втік, а люди були готові штурмувати Адміністрацію Президента, Турчинов оголосив, що міністром МВС буде Аваков. Мене це дуже насторожило. Через кілька днів, коли ця інформація підтвердилась, я заявив, що Авакова категорично не можна призначати на таку відповідальну посаду. Проти нього, коли він був на посаді голови Харківської ОДА, було відкрито сім кримінальних справ через корупцію, а саме розкрадання бюджетних коштів. Коли Аваков став міністром МВС, він призупинив їх. Яка їх доля сьогодні – невідомо.

Олександр Солонько:

Й справді, у наших високопосадовців подвійне трактування «європейських стандартів». У Європі є політична культура, і там у політиків є розуміння, що можна, а що – неприйнятно. Для українських політиків такого поняття, як «професійна честь чи гідність», немає. Бути обвинуваченим у корупції для європейського політика – це велика ганьба, а відставка – єдиний шлях. А для наших навпаки – бути обвинуваченим у корупції й при цьому ще і  піти у відставку – це ганьба. У їхньому розумінні, той, хто попався і пішов, «лох». На європейські стандарти вони рівняються, коли мова йде про гроші, а коли про корупцію – вони про них забувають.

І навіть якщо Аваков й досі не пішов у відставку, то він би обов'язково на час розслідування мав би бути відстороненим від посади, щоб не мати можливості впливати на слідство й суди.

Олександр Кочетков:

Якби Україна дійсно була цивілізованою країною, то Аваков мав би піти у відставку – і про це навіть нема сенсу сперечатись. По-перше, про ці корупційні оборудки Авакова говорять ще з 2015 року: усі ЗМІ давно про це написали, була велика кількість журналістських розслідувань. Є відеозапис розмов колишнього заступника міністра внутрішніх справ Чеботаря з фігурантом цієї кримінальної справи, а саме – сином Авакова. Тобто є явне документальне підтвердження. Його суд, звісно, може і не врахувати, але воно є. І якби Україна дійсно була цивілізованою країною світу, така фігура, як міністр внутрішніх справ, при явному корупційному скандалі мала б сама швидко подати у відставку та десь сховатися, щоб ще більше не плямувати ту політичну силу, яка привела його до влади.

У цивілізованому світі про справедливість відсторонення не мало б бути й мови. Бо в успішних країнах світу для міністра, який використав службову машину, щоб після роботи поїхати десь за місто – це вже відставка зі страшним скандалом. А тут ми маємо відеодоказ, як родичі діючого міністра МВС розмовляють про мільйонні  комерційні справи! Україні потрібно вибудувати систему, при якій, якщо будь-якого державного службовця запідозрять у корупції,  він бути має автоматично звільненим.

Але наразі ні відставки, ні відсторонення Авакова немає. Як події можуть розвиватися надалі?

Степан Хмара:

Дуже прикро це говорити, але думаю, що ці павуки – Порошенко і Аваков, домовляться. Бо БПП і «Народний фронт» – це одна банда, і хоча вони один одного ненавидять, але боїться українського народу – і проти нього завжди радо об'єднуються. Але що Порошенко, що Аваков – це потвори, які грабують Україну.

Олександр Кочетков:

Зовні Аваков казатиме, що все гаразд: демонструватиме єдність з Порошенком, згоду з тим, що цю корупційну справу потрібно розслідувати, але водночас заявлятиме про невинуватість своїх родичів. Насправді ж він шукатиме варіанти політичної помсти Порошенку. Так, можуть бути нові кримінальні провадження на найближче оточення Президента. Буде також помста політичного характеру, тобто в Парламенті «Народний фронт» не голосуватиме за ті законопроекти, в яких найперше зацікавлений Президент. Наприклад, спецпредставник США по Україні Курт Волкер вимагає, щоб наші нардепи прийняли законопроект щодо реінтеграції Донбасу. І тут «Народний фронт» отримає можливість помститись Порошенку, заявивши, що вони із цим законопроектом по Донбасу не згодні. І тоді будуть проблеми всередині коаліції.

А якщо все ж не домовляться?

Олександр Солонько:

БПП і «Народний фронт» один без одного просто втратять владу.  Оскільки, якщо між ними у Парламенті не буде співпраці, то, відповідно, не прийматимуться закони.  Тобто, якщо почнеться серйозне протистояння між «Народним фронтом» та БПП – це означає позачергові парламентські вибори. А тому зараз йде перерозподіл сфер впливу та демонстрація сили. Адже ЗМІ, пов'язані з Аваковим, вже досить потужно атакували Порошенка: депутат Микола Княжицький знову заговорив про «Віденську змову» Порошенка з Фірташем й Кличком з метою захоплення влади у 2014 році… І це лише початок.

Марія Бойко, «Вголос»

ІА "Вголос": НОВИНИ