Також, як розповіла у коментарі кореспонденту «Вголосу» прес-секретар ВР України Ірина Кармелюк, зараз Раду охороняє Управління державної охорони. Саме вони здійснюють пропускний контроль у приміщення Парламенту.
«За охорону Верховної Ради відповідає Управління державної охорони. З огляду на заяви Генерального прокурора, що Верховну Раду хотіли підірвати, зараз дійсно перевіряються усі приміщення Ради на предмет наявності там небезпечних речовин», – сказала Ірина Кармелюк.
Досі ніхто не говорив про те, що перебувати у Раді небезпечно для життя. Як було раніше? Чи почувалися у безпеці народні депутати інших скликань? Чи носили вони зброю? Про це кореспондент «Вголосу» запитав у екс-депутатів Верховної Ради: Степана Хмару, Віктора Шишкіна, Левка Лук'яненка, Олеся Донія та Ігоря Мірошниченка.
Віктор Шишкін, народний депутат України 1-го, 2-го та 3-го скликань:
У час, коли я був народним депутатом, то ні я, ні мої колеги ніколи не почували себе у небезпеці. Навіть у час, коли біля Верховної Ради було щонайменше 50-70 тисяч протестувальників, як у 1990-1991 роках, коли люди протестували проти комуністичної більшості у Раді. Але тоді у небезпеці ніхто себе не почував. І це при тому, що кордони міліції були дуже маленькі, не такі, як сьогодні. І у Верховну Раду тоді без проблем пропускали людей: з народним депутатом міг поговорити хто завгодно. У ті часи, щоб пройти у Раду, потрібно було пред'явити паспорт чи водійське посвідчення. Все було дуже демократично. А зараз, щоб потрапити у Парламент, заздалегідь потрібно замовляти перепустку.
Я думаю, що нині влада просто боїться народного гніву, бо боятися є за що. А тому ситуацію у Раді штучно нагнітають, створюють уяву небезпеки у суспільстві.
Раніше народні депутати могли зайти зі зброєю у Верховну Раду. Їх було небагато. Як правило, ці депутати були офіцерами КДБ (теперішня СБУ) або міліції. Наприклад, Григорій Омельченко кілька раз заходив зі зброєю у Парламент. Власне, тільки його я бачив озброєного, більше нікого. Тоді у нардепів не було так багато зброї на руках, як сьогодні.
«Ніякого страху перед терактами чи розправою не було»
Левко Лук'яненко, народний депутат України 1-го, 2-го, 4-го та 5-го скликань:
Ніякого страху перед терактами чи фізичною розправою у мене, коли я був народним депутатом, не було. Верховна Рада – це найвищий орган влади в країні. Проблема охорони Ради покладена на спеціальний підрозділ, а тому, коли я, народний депутат України, приходив на роботу, то ніколи навіть не міг подумати, що потрібно взяти з собою пістолет, аби якось рятуватися від нападів розгніваних колег чи простих українців. Будинок Верховної Ради є під особливою охороною, вона дуже надійна, її достатньо для того, щоб депутат заходив у сесійну залу і не турбувався про те, що його тут можуть вбити.
Варто зазначити, що коли я працював депутатом, то охорона Ради ніколи не обшукувала депутатів. А заяви Генерального прокурора щодо того, що Парламент хотіли підірвати, я пов'язую із, м'яко кажучи, несерйозністю Юрія Луценка. Звичайно, що зараз ситуація зовсім не та, яка була тоді. Парламент перетворився у бозна-що. І коли депутати носять із собою пістолети – це суто нове явище, яке свідчить про брак поваги до законодавчого органу. Це деградація. Бо цілком може дійти до того, що нардепу буде потрібно від когось оборонятися чи відстрілюватись у приміщенні Парламенту.
Олесь Доній, народний депутат 6-го та 7-го скликань:
На мій погляд, безпека залежить не від кількості захисних засобів, а від агресії окремих персоналій. Проблема не лише у Верховній Раді. Агресія українців посилюється, це відбувається через відсутність відчуття щастя, брак перспектив у цій державі. А тому це проявлятиметься у різний спосіб, у небезпеці не лише нардепи, а й звичайні українці. Зверніть увагу на стрічку новин: жорстокі вбивства, самосуди.
Якщо тут влада не забезпечить людям перспективи сталого проживання, нормальних умов розвитку – буде ще гірше. У цьому плані депутати є лише частиною народу, яку сам народ і зневажає. А тому народним обранцям, владі варто дбати не про власну безпеку, а про безпеку своїх громадян. Безпека громадянина має бути найбільшим завданням держави. Поки що держава безпеки громадянам не забезпечує, навпаки, вона є засобом для тероризування українців.
«Інституції влади, хто б їх не представляв, мають викликати повагу у людей»
Ігор Мірошниченко, народний депутат України 7-го скликання:
У нас не було часу, щоб думати про те, що у Верховній Раді можуть бути якісь теракти. Тоді принаймні ми, депутати-націоналісти, займались реальними справами. У нашій країні може статись що завгодно, в тому числі і у Парламенті. Якщо цього боятися – потрібно ховатися або емігрувати. Але у Верховній Раді 7-го скликання, принаймні у нашої партії, був кодекс честі. Тоді йшлося про те, що ми можемо застосовувати в тому числі і силові засоби, щоб добиватися певних цілей. Але ми ніколи не перетинали допустиму межу. А ходити з гранатами, зброєю, забороненими пристроями у Верховну Раду, незважаючи на те, що там народних депутатів ніхто не перевіряє і вони користуються імунітетом, – свободівці не дозволяли собі цього. Натомість теперішні народні депутати уже втратили відчуття реальності і здоровий глузд. Саме тому у цій Раді ми бачимо, що у сесійні залі можуть з'являтися навіть сторонні озброєні люди.
Коли була Революція Гідності, то навіть диктатор Янукович, який намагався придушити Майдан, заводив у кулуари Парламенту озброєних правоохоронців. Але далі цих кулуарів ми їх не пускали, та й самі вони не намагалися прорватися. А от зараз такі речі абсолютно можливі.
Те, що відбувається сьогодні у Парламенті, те, що висловлює з трибуни найвищого законодавчого органу Генеральний прокурор, – це просто дискредитація інституцій влади. Це свідоме чи не свідоме знищення держави. Адже інституції влади, хто б їх не представляв, мають викликати повагу у людей. Сьогодні ці депутати, прокурори, вони не лише не викликають поваги, з них люди уже просто насміхаються. Судячи з реакції у соцмережах, українці не розуміють, чи можна всерйоз сприймати заяви Луценка, який постійно усіх звинувачує, але нікого не саджає. Важко зрозуміти і те, наскільки серйозно можна сприймати народних депутатів, які дозволяють собі грубі вуличні висловлювання, чого не має права говорити людина, яка пише закони. А тому багато українців справді думають про те, щоб в один прекрасний день цей Парламент просто кудись зник. І насправді – для держави це дуже погана тенденція, тому що найвищий законодавчий орган у парламентсько-президентській республіці має викликати довіру. А тому єдиний вихід сьогодні – це перевибори, бажано за новим законодавством.
Степан Хмара – народний депутат України 1-го,2-го та 4-го скликань:
Серйозно обговорювати елементи шоу Луценка і безпеку теперішніх депутатів – це розвага для тих, у кого є дуже багато вільного часу. Коли я був народним депутатом, то якби я тоді боявся – то б не заходив у Парламент. Раніше можна було порівняно нормально працювати у Верховній Раді. А зараз ця влада вже настільки деградована, що займається якимись безглуздими речами. І це трагедія для України. Не про безпеку для теперішніх народних депутатів треба думати! Хоча… Теперішнім народним депутатам і справді варто боятися, бо рано чи пізно доведеться відповідати за те, що вони чинять зараз – грабують і руйнують державу.
Марія Бойко, «Вголос»
До речі
Кореспондент «Вголосу» звернувся до Управління державної охорони з проханням надати детальну інформацію, як саме зараз охороняється Верховна Рада. Отримавши відповідь, ми негайно ознайомимо з нею наших читачів.
ІА "Вголос": НОВИНИ