«План-Б» для Східної Європи
Враховуючи системну кризу ЄС та неготовність Заходу надати реальні гарантії безпеки від російської агресії Україні, Грузії та Молдові, між країнами Балтійсько-Чорноморського регіону дедалі актуальнішими стають спільні оборонні інтереси. Вихід Британії з ЄС, економічні кризи у Греції, колапс системи європейської солідарності та політики мультикультуралізму наочно продемонстрували східноєвропейським країнам потребу у «плані Б», або у «запасному варіанті НАТО». А заяви Дональда про те, що США не повинні надалі витрачати трильйони доларів на оборонні інтереси далеких країн, змусили багатьох політиків у Польщі, Литві, Латвії, Естонії та Грузії задуматися над подальшим існуванням своїх держав по сусідству з Росією. Неприхована російська агресія проти України та різкі висловлювання російських лідерів про те, що російські танки за кілька днів можуть бути у Варшаві, Ризі й Таллінні, засвідчила, що криза європейської системи безпеки стала дедалі очевиднішою.
У зв'язку з одночасною девальвацією Будапештського меморандуму й задекларованими кремлівською пропагандою намірами відновити СРСР та повернути свою сферу впливу у Центральну Європу, низка країн Східної Європи, від Фінляндії до Грузії, опинилися в однаковому геополітичному становищі. Спільні загрози країн Балтійсько-Чорноморського регіону зумовлюють об’єктиві підстави для формування нового військово-політичного союзу на території Східної Європи. Характерно, що більшість потенційних учасниць Балто-Чорноморської осі вже тією чи іншою мірою втягнуті у гібридну, інформаційну, історично-ідеологічну, торговельну, холодну або й гарячу війну з російською агресією.
В інформаційному просторі країн регіону дедалі більшої популярності набуває ідея Балто-Чорноморського союзу (БЧС), яка в Польщі на початку XX століття існувала під назвою «Міжмор'я» або «Intermarium». Ідея геополітичної єдності навколо Балто-Чорноморської осі висловлювалася ще за часів УНР Михайлом Грушевським, а також ідеологом українського націоналізму Юрієм Липою. Уряд УНР в екзилі покладав надії на антиросійський союз разом з Кубанню, Доном, Тереком, народами Кавказу. Юрій Липа став автором геополітичної «Чорноморської доктрини», в якій вказував на історичну спільність орієнтації за віссю Північ -Південь – від Скандинавії та балтійських країн до Чорного моря і Малої Азії.
Однак ідея реального створення оборонного антиросійського союзу в регіоні залишалася лише на папері в працях науковців та націоналістичних часописів. Навіть в умовах фактичної відмови США та ЄС надати військову допомогу Україні, українські політики так і не розпочали реальних кроків щодо формування нових геополітичних союзів, продовжуючи випрошувати подачки в Брюсселі. За словами президента Фонду підтримки демократичних ініціатив Юрія Міндюка, лише близько 10 нардепів знає про ідею Балто-Чорноморського союзу, при чому троє дізналися саме від нього.
Конференція безпеки
Однак, раціонально мислячі кола інтелігенції країн східноєвропейського регіону навіть попри байдужість політиків усвідомлюють необхідність спільної оборони проти Росії, тому продовжують просувати ідею БЧС. Зокрема, в Києві, за сприяння Фонду підтримки демократичних ініціатив та Фонду Sallux, відбулася міжнародна конференція «Сталий розвиток в Східній Європі – безпека, співпраця на базі християнських цінностей». Учасники конференції з Нідерландів, Литви, Польщі, Білорусі, Грузії та України обговорили проблеми традиційних цінностей на європейському континенті та сформували концепцію зміцнення безпеки країн Європи шляхом створення нових міждержавних об'єднань. Серед основних тем обговорення були «Криза євроатлантичної системи безпеки для Центрально-Східної Європи» та «Перспективи та перешкоди формування Балто-Чорноморського союзу».
Згідно із задумом, на першому етапі інтеграції Балто-Чорноморський союз міг би об'єднати Україну, Польщу, Грузію, Литву, Латвію й Естонію у початковому мінімальному варіанті. А на другому можливе розширення альянсу із залученням таких країн, як Молдова, Азербайджан і Туреччина. Окрім згаданих держав, за планом максимум, до нього теоретично в перспективі могли б вступити Румунія, Болгарія, Хорватія (яка має проблеми з Сербією та РФ), Словенія, Словаччина, Чехія, Білорусь (після ліквідації режиму Лукашенка), а також Фінляндія, яка взимку 1939-1940 років марно чекала допомоги від західних союзників.
Як це традиційно властиво для політичних активістів та інтелігенції, будь-яку здорову ідею кожен намагається переформувати у відповідності до власного бачення та вподобань. Поляки хотіли б бачити такий союз у вигляді відновленої Речі Посполитої, в якій на демократичних, рівних засадах Польща відіграватиме роль лідера. Дехто навіть висловлювався на користь конфедерації, в той час, як українцям актуальнішим видавався оборонний союз за прообразом НАТО.
Прихильники християнських цінностей були проти участі Туреччини у майбутньому блоці, з огляду на її ісламські традиції. А враховуючи нещодавно встановлену диктатуру Ердогана, коли в країні звільняють з роботи 20 тисяч вчителів, закривають вільну пресу, переслідують інтелігенцію, Україні не варто бути в союзі з мусульманським диктатором. Інші ж доводили опонентам, що Туреччина цілком світська країна, до того ж бюджет Туреччини дорівнює 190 млрд дол., країна має 70 млн населення, армія – 410 тисяч. А військово-морський флот Туреччини, який побудували німецькі компанії, є найпотужнішим у регіоні та значно випереджає за озброєнням російські застарілі радянські зразки. Тож участь цієї країни у БЧС зробила б союз дійсно потужною силою, проти якої Росія побоялася б розпочинати агресію.
Деякі учасники дискусії наголошували на економічно-культурній співпраці, зазначаючи, що для майбутнього блоку самої оборони від РФ недостатньо – на страху союз не збудуєш. Між країнами повинна бути встановлена як мінімум зона вільної торгівлі й створена спільна система цінностей та ідей, яка б об’єднувала країни потенційного союзу на основі регіональної ідентичності.
Перші кроки Intermarium
В результаті дискусії у форматі мозкового штурму було сформовано фокус групу для просування ідеї Міжмор’я в країнах регіону та концепцію дій на найближчі два роки. Оскільки створення міждержавного союзу – справа дипломатів, а не громадських активістів, то прихильники створення БЧС поставили за мету переконати дипломатів у доцільності такого проекту. Головним інструментом має бути популяризація ідеї союзу в інформаційному просторі потенційних країн учасниць: статті у мас-медіа, виступи у ЗМІ, пабліки у соціальних мережах, конференції та дипломатичні сніданки. Головною аудиторією, на яку має бути спрямовано вістря інформаційної кампанії, мають стати дипломати, політики, науковці, журналісти та військові (в тому числі й ветеранські організації) країн регіону.
Обговорювалася також тема спільної піврічної конференції на тему БЧС у Києві, Варшаві, Тбілісі, Вільнюсі, та інших столицях потенційного союзу, на яку б були запрошені політичні, громадські, військові діячі та медійні активісти країни. Запропоновано також гасла, які мали б стати слоганами інформаційної кампанії «Балто-Чорноморський союз – територія свободи», «Вільні народи – у вільному союзі». Для молодіжної аудиторії соціальних мереж пропонувалися навіть жартівливі слогани, такі як «БЧС проти бичої Росії!».
У перспективі заплановано створення постійно діючого сайту та журналу, які б висвітлювали питання формату БЧС, антиросійської пропаганди, розповідали б про недостатньо висвітлені в літературі історичні прецеденти успішного протистояння Речі Посполитої, Туреччини та українського козацтва Московській імперії. Матеріали видань могли б популяризувати серед читачів також цікаві культурні досягнення та особливості кожної з країн регіону, сприяти туризму та економічній співпраці.
Учасники групи просування ідеї союзу «Міжмор’я» поставили за мету інформувати суспільства та еліти своїх держав про необхідність спільного геополітичного союзу, а також уникати гострих кутів у історичних взаємовідносинах між нашими народами. Не секрет, що чи не всі сусідні народи мали між собою в минулому і жорстокі війни, і виступали союзниками. Не стали винятком і українці та поляки, турки та грузини, литовці, та інші народи. Але всі учасники дискусії були згодні, що піднімати на поверхню столітні історичні образи, згадувати колишні поразки в умовах ХХІ століття, коли хижацька Росія поставила за ціль повернути під свій контроль більшість країн регіону, – було б нераціонально і шкідливо.
Всі у минулому воювали, але нагнітати сьогодні минулі образи через 70 років після Другої світової чи через 300 років від часів Чигиринських походів, згадувати турецьку неволю та польську панщину, так само як і відплатні акції УПА на Волині, – означає діяти на руку Кремлю, який вміло використовує протиріччя між потенційними союзниками. Для раціонально мислячої польської та української інтелігенції не секрет, що і антиукраїнські мітинги в Польщі, і руйнування могил в обох країнах, і постріли з гранатометів по польських дипломатичних представництвах здійснюються провокаторами в інтересах Москви. Тому інформаційний супровід ідеї популяризації Міжмор’я має включати згладження історичних гострих кутів, інформування населення про кремлівські провокації, а також вироблення спільної позиції представників різних країн щодо актуальних політичних та історичних тем, які мали б об’єднувати народи, а не роз’єднувати.
Коли разом збираються кілька десятків політичних активістів з різних країн і, не маючи влади, фінансових чи інших ресурсів, ставлять за мету створення на планеті нового геополітичного союзу десятка країн, який за сумарним економічним, демографічним та військовим потенціалом перевершить наявні ресурси РФ і Митного союзу – безумовно, завдання видається надто амбітним і фантастичним. Проте, всі великі ідеї розпочиналися із зібрання кількох романтиків, які ставили амбітні цілі. Перші християни збиралися таємно молитися по катакомбах, а невдовзі християнство стало світовою релігією. Перші російські соціалістичні емігранти на початку ХХ століття, будучи безробітними, збиралися по дешевих паризьких кафе й обговорювали плани світової революції. Їм не вдалося реалізувати своєї мети – через 50 років соціалізм був встановлений тільки на 40% території планети і охоплював лише 30 % населення Землі.
Тож ідея створення оборонного союзу у Східній Європі також може невдовзі видатися не такою фантастичною, а збільшення її популярності за принципом снігової лавини, може залучити дедалі більшу кількість впливових людей. Хоча на сьогодні чи не головним рушієм просування ідеї Міжмор’я є агресивні дії РФ.
Валерій Майданюк, політолог, спеціально для «Вголосу»
ІА "Вголос": НОВИНИ