[media=125608,125610,125613,125615,125616,125618,125620,125623,125625,125628,125629,125630,125631,125632,125634,125635,125636,125637]
Підручними засобами, які маестро використовував для прикрас фасадів, могли бути й биті пляшки, які робітники за його командою вишукували у смітниках. Його вміння створити красу з усього крізь століття заворожує кожного, хто приїздить у Барселону.
Коли Антоніо Гауді був студентом факультету архітектури Барселонського університету, його куратор не міг зрозуміти, з ким має справу – генієм чи божевільним.
Гауді не любив замкнені й геометрично правильні простори, а стіни доводили його до божевілля, він уникав прямих ліній, вважаючи, що пряма лінія – це творіння людини, а коло – творіння Бога. Щоб не «різати» приміщення на частини, він придумав власну безопірну систему перекриття. Лише через сто років опісля з'явилася комп’ютерна програма, здатна виконати схожі обчислення: програма НАСА, яка обчислює траєкторії космічних польотів.
Взірцем досконалості він вважав куряче яйце і на доказ впевненості в його феноменальній бездоганності носив із собою в кишені сирі яйця для сніданку.
За свою творчу біографію Гауді створив вісімнадцять споруд, жодної за межами Іспанії: у Каталонії – чотирнадцять, в улюбленій Барселоні –дванадцять. За кожним з його творінь тягнеться шлейф міфів і легенд, його будинки – це ребуси, прихований сенс яких розгадати неможливо.
Його кар'єра почалася зі скандалу. Двадцятишестирічний Гауді виконував на замовлення міста скульптури та ліхтарі на площі Рейаль. Проте за свою роботу, на думку муніципальної влади Барселони, зажадав занадто великий гонорар. Це було перше й водночас останнє замовлення від міста.
Зате приватні клієнти Гауді довіряли. 1883 року фабрикант Мануель Вісенс Монтанер замовив архітектору літній будинок. Уперше оглядаючи місце майбутнього будівництва, тоді ще передмістя, Гауді виявив величезну квітучу пальму, оточену килимом жовтих квітів. Рослинність він зберіг: пальмове листя –у візерунку решітки, жовті з зеленню квіти – на облицювальній плитці. Кажуть, що замовник ледь не розорився, оплачуючи фантазії архітектора.
Екстравагантний дебют справив на барселонців сильне враження. А головне, що в Гауді з'явився ідеальний покровитель – дон Еусебіо Гуель. Меценат мав бездоганний смак, любив ризиковані експерименти, не нав'язував своєї думки, кошторис підписував не дивлячись. Саме на його честь названо знаменитий парк Гуель у Барселоні.
Парк Гуель було задумано як зелену житлову зону в стилі модної в той час в Англії містобудівної концепції міста-саду. Саме тому в назві парку каталонське слово «рarc» пишеться на англійську манеру «рark». Для реалізації свого проекту 1901 року Гуель придбав 15 гектарів землі, яку було розділено на 62 ділянки під будівництво приватних особняків. Усі ділянки було виставлено на продаж, але продати вдалося тільки два: пустельна місцевість, віддалена від центру міста, не приваблювала барселонців. Тепер це чи не найулюбленіше місце містян та туристів.
Парк побудовано в характерному для Гауді стилі, йому притаманні звивисті форми та криві лінії. Архітектор наповнив свій сад архітектурними роботами у стилі ар нуво. Його колони перетворюються на стовбури дерев, нахилені під непрямими кутами до поверхонь, стелі зроблено з каміння, що створює враження непевності та хисткості. Пам’яткою історичного значення парк Гуель став 1969 року. 1984-го ЮНЕСКО проголосило його спадком людства.
Кульмінацією творчості Гауді став собор Святого Сімейства. Побудові цього храму архітектор присвятив 45 років свого життя. Тоді він жив на будівництві, в тісній, заваленій кресленнями комірчині. Оплати своєї праці не вимагав, усі здобуті кошти вкладав у будову. Гауді не сподівався завершити сакральну споруду за свого життя. Його могила там, у храмі, в каплиці Саграда Фамілія – єдиному місці в соборі, де вже нині відбуваються Богослужіння.
Гауді залишив докладні креслення, макети в масштабі 1:10 й ескізи дизайнів, яким повинен бути собор. Тепер уже п'яте покоління барселонців спостерігає неспішне народження архітектурного шедевра. Робота просувається дуже повільно, оскільки відбувається на пожертвування: щорічно на зведення собору Святого Сімейства витрачають близько шести мільйонів доларів. Але навіть за стабільного виділення коштів будівництво собору триватиме ще років 60-65. Точну дату «введення в експлуатацію» ніхто назвати не може. Скептики сумніваються, що храм Святого Сімейства взагалі коли-небудь буде закінчено. Вони вважають, що таємний задум Гауді полягав у тому, щоб зробити його будівництво вічним.
Барселона просякнута Гауді. Іспанці пишаються своїм славетним сином, хоча його сучасники здебільшого не сприймали експериментаторського бачення архітектора. Тепер його ім’я промовляють з особливим пієтетом.
Окрім «гаудівської Баселони», у місті цікавими до огляду є низка музеїв, соборів, акваріум у порту, співочі фонтани, де щоденно відбуваються дві вистави, в межах яких під музику Баха, Чайковського, Бетховена водограї переливаються кількома тисячами кольорів, постійно змінюючи свої обриси.
У кожному камені Барселони – своя історія і своя естетика. Тому важливо мати достатньо часу, щоб зануритись і відчути всю цю красу. Її дегустація – це найкраще, що може трапитись із туристом.
Роксолана Савчин, «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ