«В операції задіяно 1700 поліцейських і 500 військових прокурорів. Одночасно проводиться 454 обшуки.
Затримано 25 фігурантів справи, яких, з урахуванням масштабу справи, гелікоптерами перевозимо до Києва, в спеціальний центр, де їм вручається повідомлення про підозру і звідки вони направляються в суд. Затримання, обшуки та інші оперативні дії проходять в 15 областях України», - радісно рапортував зранку фейсбук-міністр внутрішніх справ Арсен Аваков.
Але вже до вечора його риторика дещо скисла, коли було винесено перше рішення Печерського суду про вихід екс-голови Луганської податкової Антипова під заставу у 15 млн грн (при обшуку в нього виявили $3,8 млн готівки). За ним почали виходити й наступні фігуранти.
Деякі карти «спалив» і головний військовий прокурор Анатолій Матіос. «Цю операцію нам не вдалося б провести, якщо б нам не допомагав голова ДФС Насіров, тому що розібратися у нетрях податкового законодавства, всіх порушень... Це тільки завдяки його сприянню основний масив роботи був зроблений. Я не соромлюся цього сказати, це людина, яка в цьому сегменті зробила все, щоб викрити всі ці незаконні податкові майданчики і допомогти нам довести і зібрати докази. Це не останні люди в державі, це керівники податкових адміністрацій, це царі і боги в часи Януковича», - заявив Матіос.
Картинка спершу виглядала, немов зйомки бойовика чи серіалу про мафію, на кшталт «Спрута»: спецназ, гелікоптери, купи грошей. Однак у підсумку затримані виходять на волю – хто під заставу, хто взагалі під особисте зобов’язання (щось типу «чесного слова»).
Запитання про вартість цього екшена для бюджету та доцільність такого масованого і такого неефективного «шухеру» зависли у повітрі. Залишається хіба розводити руками з приводу так хитро зробленого КПК, який передбачає усі ці поблажки для хабарників, і який добровільно депутати змінювати не збираються (звісно, а якщо завтра затримають вже когось із народних обранців, він теж зможе скористатись «запасним виходом»).
Що ж учора побачила вся країна, з якою метою цей бойовик влаштували, і чого очікувати в подальшому? Із цими запитаннями «Вголос» звернувся до політичного експерта Тараса Завгороднього, політолога Петра Олещука та політичного аналітика Олександра Солонька.
Тарас Завгородній:
Ми побачили шоу, яке показували за наш з вами рахунок, і яке невідомо чим закінчиться. Це був і захист Генпрогкурора Луценка від запитань щодо результативності його роботи, по-перше. А по-друге – це вже політична заявка або на посаду прем’єра, або навіть на президентські вибори. Якщо уважно вчитатись у його стилістику – «я наведу лад», «я – головний борець із корупцією» і т.д. – це достатньо вагома заявка на подальше політичне майбутнє.
Щодо застав, то у законодавстві це прописано – у нас були декриміналізовані усі господарчі злочини, і це нормальна практика у світі – коли закривають одразу лише за важкі злочини. Але таку практику – коли ви сідаєте, або ми заберемо частину – Луценко вже застосовує. Це і стосовно «Тедісу», і «Нафтогазу» - коли судили брата Кашуби, коли він там начебто повернув 100 мільйонів. Це така, знаєте, тактика Саакашвілі, яку він обрав у Грузії. Це така слизька доріжка, тому що це фактично «відкат»: коли вкрав мільярд, віддав 100 млн і вийшов після суду.
Законодавство передбачає й угоду зі слідством, може, щось і з цього було використано. Але не бачу, як це реально веде до боротьби з корупцією, лише фактично встановлюють ніби норму відкату. А фактично – це легалізація корупції через суди.
Щодо ролі Насірова – існує ймовірність, що його таким чином виводять з-під відповідальності. Я думаю, що Насіров там реально ні до чого. Бо не забуваймо – його справу усе ж таки вело НАБУ, вона на досудовому слідстві й до суду ще не дійшла. Тому матеріалами справи (якщо це стосується цього) воно не володіє. Принаймні, прокуратура, тому що вона не порушувала справ стосовно Насірова. Та й він не мав стосунку до тих, хто діяв в часи Януковича – як нам розповідали. Тобто, в даному випадку може відбутись просто заміна одних людей на інших.
Петро Олещук:
Усе це більш ніж нагадує піар-акцію відповідних силових відомств. Треба розуміти, що подібне масове затримання – це насамперед інформаційний проект. Крім того, очевидно, що в силових відомствах не могли не розуміти таку просту річ, що відповідно до чинного законодавства усі затримані будуть дуже швидко випущені під заставу – такі норми КПК. Тому загалом масштаби затрачених зусиль та одержані результати не виглядають співмірними. Але справді створили потужний інформаційний привід, який безпосередньо співпав із іншими інформприводами, пов’язаними з дійльністю правоохоронців, і, зрештою, все це перекрив.
Інші виглядали менш значуще і відходили на другий план – той же процес Януковича. Тут треба розуміти, що вчора звітував Юрій Луценко, і йому задавали питання щодо цієї справи. Він відповів оригінально: що розслідування проводиться (зокрема, щодо причетності до вбивств на Майдані та ін.). При цьому Луценко сказав, що ці справи надійдуть в суд після того, як в суді завершать справу щодо державної зради Януковича.
Однак березневе звернення до Путіна щодо введення військ (на якому і базується обвинувачення) Янукович підписав уже після того, як Верховна Рада наприкінці лютого ухвалили постанову про позбавлення його президентських повноважень. Тобто, з точки зору українського права лист писала приватна особа, тож де тут конкретний склад злочину (держзрада), зрозуміти доволі складно. Таких проблемних ситуацій накопичилося багато. І цією масштабною операцією ті інформприводи із гучними справами відтіснили на другий план.
Щодо версії про можливість отримати трохи грошей із затриманих. Тут ще може бути ефект синергії: керівництво одержує піар, а середня ланка при цьому одержує можливість заробити.
Із Насіровим це справді може бути спроба вивести його з-під відповідальності. Така собі операція з відбілювання, коли він перетворюється мало не на бійця «невидимого фронту», Штірліца, якого відправили у це кубло. Він розвідав усі схеми і доблесно доповів про них правоохоронцям. І тільки завдяки його самовідданій роботі ми одержали можливість так би мовити, притягнути до відповідальності представників старого режиму.
Олександр Солонько:
Це не можна назвати результатом системної боротьби з корупцією, реально йдеться про піар-акцію. Пафос, помпезність, дуже все гучно почалося, а зараз будуть по одному відпускати цих затриманих. У стінах Верховної Ради загубився законопроект про скасування застави для підозрюваних у корупції. Його ніхто не хоче приймати, очевидно, не випадково. У нас багато говорять про боротьбу з корупцією, і дуже мало – про усунення умов, які її роблять можливою.
Тут і Насіров показує, що начебто це відбувалось за його участі. Але треба розуміти, що це фікція. І досі існує кругова безвідповідальність та кругова порука у владі. Нелюстровані суди відпускають корупціонерів, корумпований правлячий клас продовжує створювати умови, щоб не була очищена судова система. Наприклад, конкурс на суддів Верховного суду, де відверто «протягують» лояльних фракції президента, або просто суддів, які навіть згідно того вихолощеного закону про очищення влади все одно підпадають під люстрацію. А саме незалежна, якісна і некорумпована судова система – це гарантія того, що за будь-який злочин представників влади суди прийматимуть рішення відповідно до закону і врешті будуть прецеденти, коли корупціонерів саджатимуть за ґрати.
А так ми маємо черговий спектакль, розрахований на відвернення уваги. Не потрібно обманюватись. Зробити перші висновки можна буде тільки після того, коли так звані топ-корупціонери отримають реальні тюремні терміни. Бо поки затриманих відпускають. Потім вони ще подаватимуть до суду, щоб проти них справи закрили – тому що знаходитимуть якісь процедурні, процесуальні порушення тощо. Схема стара як світ, поки вона працює, і поки ми змушені за цим спостерігати, нам не варто обманюватись і робити якісь позитивні висновки.
Юрій Пелих, спеціально для «Вголосу»
ІА "Вголос": НОВИНИ