Надокучливий грузин

У спробах позбутися грузинського екс-президента, а віднедавна – опального українського опозиціонера Міхеїла Саакашвілі чинна влада безуспішно намагалася застосувати всі можливі напівзаконні методи: Саакашвілі позбавляли громадянства, депортували соратників, робили спробу заарештувати, ловили на даху будинку. Вже тоді організовані прихильники Саакашвілі продемонстрували, що здатні на тактичні перемоги над Порошенком. Скандальні прориви кордону чи визволення вже затриманого Саакашвілі із поліцейського авто підривали авторитет влади, яка демонструвала безпорадність перед епатажним Міхо. Влада знову не наважилася застосувати силу й, оголосивши Саакашвілі в розшук, просто спостерігала за його протестними акціями. Нікого ще не відбивали так нахабно з рук поліції, що, зрештою, й кидало тінь на професійність роботи українських правоохоронних органів.

Водночас Саакашвілі став певною загрозою чинній владній команді, оскільки виводив на вулиці демонстрантів, а їхні гасла щодо корумпованості режиму та вимога імпічменту боляче били по самолюбству президента. Саакашвілі прагнув стати своєрідним «бульдозером» третього Майдану – розхитати українське суспільство до первинної стадії революції, коли на Майдан Незалежності знову вийде мільйон людей.

У грузинському ресторані «Сулугуні» спецпризначенці випадково наткнулися на «нелегального мігранта» Саакашвілі, якого одразу ж затримали й за кілька годин вивезли літаком згідно з процедурою реадмісії

У Порошенка увірвався терпець

Несміливі спроби влади затримати Саакашвілі та явні провали у судовому процесі над ним засвідчують можливу протекцію грузинського екс-президента з боку Вашингтона. Довгий час все виглядало так, ніби Порошенкові натякнули на небажаність арешту Міхо, але через рік у  Mr. Petro Incognito увірвався терпець: Саакашвілі спіймали в грузинському ресторані, схопили за волосся, заштовхнули до чартерного літака незрозумілої форми власності і витурили до Варшави. Очевидно, певну роль в цьому відіграли й антикорупційна критика «українських реформ» та заяви американських політиків та глави МВФ про неготовність України до отримання чергового траншу кредиту.

При цьому влада навіть не намагалася зберегти гарне обличчя чи видимість законності. Громадськості розповіли про нібито оперативно-профілактичну операцію «Мігрант», метою якої було виявлення іноземців, які своїми діями впливають на криміногенну ситуацію в країні. І в грузинському ресторані «Сулугуні» спецпризначенці випадково наткнулися на «нелегального мігранта» Саакашвілі, якого одразу ж затримали й за кілька годин вивезли літаком згідно з процедурою реадмісії.

У поліції не уточнюють, скільки ще вдалося затримати нелегальних мігрантів, сирійців, циган, бойовиків ДНР чи нелегалів з Кавказу (які, безумовно, створюють криміногенну ситуацію на вулицях Києва), але виглядає, начебто влада залучила колосальні кошти та відволікла від роботи сотні спецпризначенців у час війни заради депортації одного грузинського опозиціонера.

Закордонний фронт Порошенка

Тепер, коли Саакашвілі за кордоном, влада, здавалося б, може спокійно дихати, однак навряд чи депортація поставить хрест на політичній активності такого екстравагантного політика, як Міхо. Саакашвілі на першій ж прес-конференції оголосив Порошенкові справжню інформаційну війну, заявивши, що зробить все, щоб зробити корумпований режим Порошенка та самого українського президента «нерукопожатним» у Європі.

І це цілком реальна загроза, адже як колишній президент Грузії, відомий своїми досягненнями в галузі демократичних прозахідних реформ та протистоянні з РФ, може суттєво впливати на політико-дипломатичну західну еліту. Викриваючи корумпований режим Порошенка на європейських прес-конференціях, їздячи по європейських столицях і розповідаючи всім, як він боровся за українську демократію і став жертвою корумпованого режиму, Саакашвілі може активно сприяти створенню негативного образу Порошенка на Заході. У свою чергу, це впливатиме на кредитну політику МВФ та Брюсселя щодо України. Нищівна фраза Саакашвілі завтра може стати останньою краплею у чаші сумнівів директриси-розпорядниці МВФ Крістін Лагард у питанні: давати чи не давати черговий транш Порошенкові.

Відсутність Саакашвілі в Україні дозволить через певний час забути його не зовсім вдалі мітинги та епатажні вчинки на акціях протесту

Революція без Міхо?

Водночас, навіть перебуваючи за кордоном, але маючи власну партію, оточення Саакашвілі готується до організації масових протестних акцій в Україні. «Цей рух буде розширюватися – і я знайду фактичну можливість приєднатися до нього. Коли на Майдані знову буде мільйон громадян – я приїду в Україну», – заявив Саакашвілі.

Крім того, перебування за кордоном може навіть піти на користь політичному рейтингу Саакашвілі – в нас народ традиційно любить тих, кого влада переслідує. Також відсутність Саакашвілі в Україні дозволить через певний час забути його не зовсім вдалі мітинги та епатажні вчинки на акціях протесту, а в пам'яті народу залишиться лише переважно образ «борця з корупцією», який говорить правильні слова з-за закордону. Менше буде Саакашвілі на мітингах в Україні – менше буде ексцесів, приводів для сорому та непорозумінь в його українських прихильників. І, водночас, є імовірність певного зростання популярності його «Руху нових сил», який здобуде імідж переслідуваного владою.

Дехто повертався з еміграції популярнішим, аніж до виїзду за кордон, – так як Володимир Ленін, а дехто навпаки – сходив на маргінес, так як Грушевський

Саакашвілі буде громити імідж режиму Порошенка за кордоном, а його прихильники в Україні залучатимуть до внутрішніх антипрезидентських мітингів численних невдоволених становищем в країні: пенсіонерів, молодь, підприємців, атовців, євробляхерів. Зрештою, сама кількість протестуючих зростатиме після чергової поїздки президента на Мальдіви, підняття комунальних тарифів чи виправдання в суді звинуваченого в корупції Борислава Розенблата. Революційна ситуація може початися в Україні несподівано й не стільки завдяки опозиції, як через політику влади.

Тож Саакашвілі ще може відіграти певну роль в українській політиці, особливо, якщо повернеться із підтримкою Заходу, де сьогодні на еміграції має хороші шанси здобути в Брюсселі чи Вашингтоні статус альтернативної української влади. Еміграція часто ставала кар'єрним трампліном в політичній історії різномастих революціонерів. Дехто повертався з еміграції популярнішим, аніж до виїзду закордон, – так як Володимир Ленін, а дехто навпаки – сходив на маргінес, так як Грушевський. Від того, чи правильно Саакашвілі використає «еміграційний період», залежать його подальші шанси та статус повернення до української політики.

Валерій Майданюк, політолог, спеціально для «Вголосу»

ІА "Вголос": НОВИНИ