Чимало українських політиків та громадських діячів вже засудили вчинок Польщі, як країни, яка називала себе адвокатом України у Європейському союзі.
Зокрема, голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В’ятрович на своїй сторінці у «Facebook» назвав це рішення історичним непорозумінням.
«Політичне рішення про геноцид поляків є висловом жалю не за загиблими людьми, а за втраченими територіями. В роки Другої світової значно більше поляків, в тому числі із т.зв. «кресів» загинули від рук нацистів та комуністів, але жодних резолюцій щодо визнання цих вбивств геноцидом польський парламент не розглядав. Натомість звинувачення сформульовані проти українців. Чи не тому, що найбільша частина так званих "кресів" нині є українською територією?» - вважає В’ятрович
Відреагували на рішення поляків і у комітеті Верховної ради України у закордонних справах, наголосивши, що поляками щодо Волинської трагедії надана викривлена, політично і юридично некоректна оцінка трагічної сторінки українсько-польської історії, що стосується подій на Волині: «Ухвалення Сенатом і Сеймом Республіки Польща антиукраїнських постанов перекреслює весь конструктивний політичний і дипломатичний доробок та зусилля двох держав і народів, спрямовані на взаємне прощення та примирення і вшанування пам’яті невинно убієнних українців та поляків. А повернення до болісних для українського та польського народу історичних проблем відбулось в момент найбільшої вразливості Української Держави, яка перебуває у стані війни з Російською Федерацією та, даючи відсіч збройній агресії Російської Федерації, захищає від агресора найближчих сусідів демократичної Європи, зокрема Республіку Польща».
«Вголос» запитав в українських політичних та міжнародних експертів про причини прийняття поляками цього рішення, як Україна мала б на нього реагувати та наскільки це може зашкодити українсько-польським стосункам в майбутньому.
Сергій Таран, політолог, директор Міжнародного інституту демократій:
Найкращою реакцією українських політиків на ухвалу польського Сейму мала б бути виважена та мудра позиція, яка буде спрямована на припинення маніпуляцій щодо розбіжностей між українською та польською історією, зокрема періоду Другої світової війни. Бо якщо ми маємо спільні завдання у теперішньому часі, зокрема у частині безпеки, то нам треба шукати спільне, а не те, що роз’єднує. І це буде найправильніша позиція з боку українського політикуму.
Що ж до російського сліду, то росіяни працюють з окремими екстремістськими і маргінальними групами в Європі, і це не секрет, тому я не виключаю що на окремих польських політиків Росія має вплив, але я не думаю, що ця країна настільки впливова, щоб маніпулювати Сеймом. Інша справа – Росія інформаційно використає це і буде усіляко роздмухувати цю історію, щоб дискусія між українцями і поляками була продовжена, бо для них це дуже важливе стратегічне завдання.
Андрій Клименко, експерт БФ «Майдан закордонних справ»:
Прийняття польським Сеймом постанови щодо визнання «Волинської трагедії» геноцидом, вчиненим українськими націоналістами не призведе до перегляду україно-польських стратегічних відносин. Я не бачу жодних ризиків стосовно того, що Польща та Україна будуть на принципово стратегічні речі дивитись під різними кутами. Всі дуже добре розуміють, що є загальні виклики і ризики. І черговою серією повернення до історичних проблем цього не змінити.
Володимир Фесенко, український політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»:
Треба розуміти, що більшість у польському Сенаті та Сеймі є представниками право-консервативної сили «Право і справедливість», які відрізняються чутливістю до історичних питань, зокрема питань історичних образ. Там, де є якісь конфліктні ситуації в стосунках із сусідніми країнами, ці політики намагаються використовувати їх в своїх інтересах. І тема Волині – не виняток. Це гра на історичній пам’яті. Адже все попереднє польське керівництво ставилось дуже виважено до цієї теми, оскільки на Волині гинули також і українці, значить це був міжетнічний конфлікт.
У 2003 році була річниця цих трагічних подій, то тоді і президент Кваснєвський приїжджав в Україну, була виставка про ці події, круглі столи. Тоді до цих подій підходили дуже виважено, застосовуючи формулу, про яку зараз українська громадськість говорить: прощаємо і просимо прощення. І це така універсальна формула, її свого часу запропонувала католицька церква, а тому діяти потрібно було так. А поляки пішли конфліктним шляхом, тому що це гра на образах та історичних комплексах і, на жаль, намагання використати це в своїх партійно-егоїстичних інтересах. Реагувати треба, але робити це виважено. Це питання для дипломатів та політиків. Було б неправильно кидатися у спільні звинувачення, бо якщо ми почнемо розкручувати цей ланцюг, то цим скористається Росія. Раніше Росія використовувала ці події для себе, ми знаємо, що Росія у Польщі фінансувала радикальні організації
Юрій Сиротюк, директор центру «Українські студії стратегічних досліджень»:
З правової точки зору цей акт – нікчемний, який не відповідає юридично-правовому статусу та визначенню геноциду, бо в той час не існувало Української Держави, відповідальність за «Волинську трагедію» мав би нести Радянський союз чи гітлерівська Німеччина. З морально-політичної точки зору, в час розпалу україно-російської війни, Україна може сприймати цей акт, як удар у спину з боку поляків, яких багато українців вважають одним з найцінніших партнерів.
Україна наївно мислить, що у світі, в міжнародних відносинах можуть бути друзі чи адвокати, які суто з альтруїзму допомагають іншим країнам. Це рішення однієї з найбільш дружніх країн щодо Україні довело: у світі не буває адвокатів, а є жорсткі політичні інтереси. Бо шляхом приниження українців, шляхом удару в спину вони хочуть скріпити Польщу. І це дуже дружній акт в бік Росії, яким вона і скористається. Адже Росія дуже добре попрацювала на те, аби Польща потрапила в історичну пастку та почала війну з покійниками. Це було зроблено для того, щоб сказати: подивіться, і поляки також зневажають українських національних героїв. Я думаю, що це вдарить по довготермінових національних інтересах Польщі, бо Польща могла б спільно з Україною збудувати Балто-Чорноморську співдружність та стати геополітичним лідером. Зараз ми мусимо усвідомлювати, що можемо орієнтуватися тільки на свою націю. Українська влада має зробити адекватні симетричні відповіді. Бо це політичне отверезіння і варто розуміти, що ні на сході, ні на заході у нас немає друзів. Якщо Україна буде слабкою, її готові розірвати усі - і братні держави, і добрі сусіди.
Марія Бойко, «Вголос»
До слова.
А ось як відреагували на цю подію окремі користувачі соцмереж.
ІА "Вголос": НОВИНИ