По-перше, через те, що Росія рано чи пізно завершить будівництво газопроводу Норд-Стрім-2, яким газ постачатиме у Німеччину в обхід України. По-друге, існує ще один амбітний проект: «Газпром» США планує витіснити російський Газпром на європейських теренах. Тобто американці планують завозити у Європу свій скраплений газ, водночас обмеживши до мінімуму поставки газу російського.
І реалістичності цього сценарію вже є підтвердження. Це, зокрема, нахабна й агресивна поведінка Польщі щодо України, участь президента США Дональда Трампа у саміті країн «Тримор’я», який нещодавно відбувся у Польщі, а також те, що Україну навіть туди не запросили.
Але найгіршим у цій ситуації, вважають експерти, є те, що Польща і США та, зрештою, й інші країни-учасниці проекту «Тримор’я», перестали бачити в Україні партнера. Принаймні у питанні енергетичної безпеки.
Про це та інше «Вголосу» розповіли голова Комітету економістів України Андрій Новак, директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін, експерт з питань зовнішньої та безпекової політики Олександр Хара.
Упродовж останнього часу Польща проводить щодо України надто агресивну і нахабну політику. Чим це можна пояснити?
Олег Соскін:
Загалом є низка передумов такої поведінки офіційної Польщі. Насамперед, для Польщі, та й не тільки для неї, Україна стала величезним розчаруванням. Упродовж останніх тридцяти років Польща зробила величезний поступ у своєму розвитку: їй надзвичайно багато вдалось в економічній, політичній, релігійній сферах, в розвитку інфраструктури та інновацій. Вона стала розвиненою та серйозною європейською країною. Був час, коли Польщу вважали європейським «лузером», а зараз вона – регіональний лідер.
Разом з тим, Україна, яка була у надзвичайно виграшному становищі у 90-х роках, усе втратила. І вже ми стали «лузерами». Ми стали слабкими. З нами перестали рахуватися. Нас перестали вважати партнерами. І прямим підтвердженням цього є той факт, що нашого Президента навіть не запросили на саміт країн Тримор’я, який нещодавно відбувся у Польщі. А туди ж приїздив Дональд Трамп. І це не просто так.
Олександр Хара:
Те, що ми не стали частиною проекту «Тримор’я» – ще одне свідчення провалу зовнішньополітичного курсу нинішньої влади Порошенка.
Якщо подивитися географію розташування цих країн, Україна у випадку її участі могла б бути на лідерських позиціях в подібному утворенні. А так Польща має усі інструменти для того, щоб формувати в собі позицію регіонального лідера і лідера у цьому проекті. Вони отримали підтвердження того, що їхня політика працює і їхній вплив зростає. От і поводять вони себе так зухвало щодо України.
Андрій Новак:
Я вважаю, що той факт, що ми не стали частиною ініціативи «Трьох морів», а участь у ній беруть Польща (яка вважає у цьому проекті себе лідером), Хорватія, Литва, Латвія, Естонія, Чехія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Румунія, Болгарія та Австрія, особливо свідчить про те, що нас не розглядають як партнера. Зокрема, в енергетичній галузі. Звідти таке ставлення до України.
Поясню чому. Сам проект «Тримор’я» начебто передбачає співпрацю у багатьох керунках: це й інфраструктурні проекти, економічна співпраця, торгові зв’язки, транзит й багато чого іншого. Серед усього цього різноманіття є проекти, які стосуються енергетичної сфери. Зокрема, створення альтернативного коридору завезення газу на територію Європи. Думаю, що суть проекту «Тримор’я», принаймні на перших порах, полягатиме саме у прийманні через порти Чорного, Адріатичного та Балтійського морів американського сланцевого газу.
Чи можна у цьому контексті згадати нещодавній візит Трампа у Польщу на саміт країн Тримор’я і його підтримку цього проекту?
Олександр Хара:
Цей візит додав полякам неабиякої впевненості. Вони хочуть втягнути США максимально у свою територію в усіх сферах: у військовій, економічній, енергетичній.
І збройні сили США частково дислокуються у Польщі. Є рішення купити системи протиракетної оборони «Патріот». Це дуже дорога штука. З одного боку, вони потрібні полякам для безпеки, з іншого – щоб «втягнути» американців якомога більше на свою територію. Якщо американські енергетичні кампанії будуть там присутні, то це ще більше додасть Польщі ваги. І це дасть можливість вирішувати у Вашингтоні свої питання. Власне, поляки дуже розумно роблять ставку на Вашингтон.
Андрій Новак:
Ну не даремно ж Трамп під час свого візиту у Польщу на саміті країн Тримор’я підтримав цей проект. Тут явно простежується бажання США постачати на територію Європи свій сланцевий газ й певною мірою витіснити з європейських ринків Газпром Росії.
Зрештою, цей проект можна назвати швидше американською ініціативою. Хоча вона подається, як європейська. І оскільки американцям було б важко домовитись про аналогічне з Німеччиною, вони обрали для себе легший і набагато дешевший варіант – Польщу – лідера ініціативи «Тримор’я».
Олег Соскін:
Знаєте, тут усе глобальніше: нинішня поведінка поляків щодо України, а також наміри США витіснити на європейських ринках російський Газпром і завозити у Європу свій скраплений газ цілком логічно поєднуються.
У Європу американський скраплений газ завозитиметься через балтійські порти Польщі, чорноморські порти Румунії та адріатичні порти Хорватії. Думаю, що до цього процесу залучать також Нідерланди. А де у цих планах Україна? Відсутня. З усією нашою ГТС. І це чітко розуміють поляки.
Якщо Польща та інші країни будуть завозити скраплений газ через свої порти, то чи узагалі ГТС України буде комусь потрібна?
Олег Соскін:
От у тому й справа: наша газотранспортна система, якою досі головно женуть газ у Європу з Росії, стане просто залізякою. Її можна буде пустити на металобрухт. У цьому контексті слід додати, що рано чи пізно завершить будівництво газопроводу Норд-Стрім-2, яким газ Росія постачатиме у Німеччину в обхід України. Думаю, що ГТС України стане нікому непотрібною років за п’ять.
Андрій Новак:
Наша ГТС буде потрібною, поки Європа купуватиме в Росії газ. У короткотерміновій перспективі вони без нього ще не можуть обійтися, але якщо американці динамічно нарощуватимуть присутність сланцевого газу у Європі, тоді дійсно наша ГТС стає практично непотрібною.
А я думаю, що США саме зараз активно нарощуватимуть темпи постачання. Використають момент російської агресії проти України, російських дій в Сирії. І того, що усі застосовують санкції проти Росії. Як альтернативі російського газу, США нав’язуватимуть Європі свій газ, як і вугілля, зрештою. Невдовзі ми спостерігатимемо поступовий спад російських поставок у Європу.
Чим така ситуація може закінчитись для нас у перспективі: яких втрат можемо зазнати?
Андрій Новак:
Попри те, що можемо втратити свій «козир» в геополітиці, ми позбудемося ще й вартості послуг, які Україна отримує за транзит газу. У рік це приблизно 2,5–3 мільярди доларів. Це не суперкритична сума, але таки немала.
Єдине, що ми зможемо запропонувати Європі, то це наші газові сховища. Тому, якщо правильно підійти до цієї проблеми, на цьому ми можемо заробляти. Нам потрібно самим чи з інвесторами побудувати відповідні приймальні потужності скрапленого газу на своїх берегах – в Одесі чи Миколаєві. От тоді нашу ГТС можна буде використовувати для постачання і зберігання не тільки американського, а й будь-якого іншого скрапленого газу.
Олег Соскін:
А я думаю, що усе це на краще. Перейдемо швидше до альтернативних джерел енергії. У нас є головне: сонце, вода, природні умови, чорнозем. Ми можемо на цьому мати таку величезну додаткову вартість, що нам цього вистачить і без газу. У нас потужна армія. І зброя у нас сучасна може бути. Польща такої армії не має і мати не буде найближчі 10 років. У нас усі умови є для того, щоб бути центральноєвропейським лідером.
Єдине, що треба зробити – змінити економічну модель. Тобто перейти до моделі розвитку середнього класу. А ще прибрати нинішню владу – бо з нею така економічна модель не запрацює ніколи.
Антоніна Курилишин, «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ