Нагадаємо, що з 2000 року в Україні діє мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення (його продовжували уже вісім разів на різний термін). У цьому році з’явилося подання 55 народних депутатів до Конституційного суду щодо скасування земельного мораторію – так відкрити ринок землі буде значно простіше й дешевше, аніж бавитися у демократію в стінах Верховної Ради.

Але цей варіант, здається, наразі відклали – хіба що він чекатиме як аварійний. Бо уряд заявив, що розробляє земельну реформу і вже практично узгодив її параметри. При цьому українців лише заспокоїли, що не планують допускати до покупок іноземців. І взагалі, торгувати землею хочуть дозволити лише приватним особам.

Усе це гарно звучить. Але як буде насправді – велике питання. Що характерно: про майбутню земельну реформу наші реформатори охоче розповідають всюди по світу (міністр фінансів Данилюк це робив аж в американському інституті Хадсона), але із власним народом про це, схоже, поспілкуватись забули.

А, може, й навпаки – добре розуміють, якою буде реакція українського суспільства, тож воліють просто не дратувати людей. І нічого їм зайвий раз не пояснювати: бо менше знаєте – краще спите.

Однак Конституцію в Україні наразі ще ніхто не скасовував. Отже, єдиним власником землі в нашій державі залишається народ. «Тільки народ має право вирішувати: продавати чи не продавати свою землю. Землю, яка є виключно його об'єктом права власності і основним національним багатством. Так каже наш Основний Закон», - про це заявив лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок під час зборів громадян щодо ініціювання всеукраїнського референдуму щодо заборони продажу сільгоспземель. Для цього націоналісти, разом з іншими політсилами, ініціювали проведення плебісциту.

До речі, це вже не перша спроба організувати референдум щодо ринку землі – «свободівці» принаймні двічі починали цей процес, проте влада Януковича з усіх сил йому опиралася. І навіть законодавство щодо проведення референдумів було переписано – таким чином, щоб президент міг ініціювати плебісцит із будь-якого питання, тоді як усі інші ініціативи він міг би заблокувати ще на старті процесу підготовки.

На жаль, після зміни персоналій ставлення влади до народного волевиявлення не змінилося. І після того, як у квітні цього року була сформована ініціативна група, а відповідні документи передано на опрацювання Центрвиборчкому, почалася активна протидія проведенню референдуму щодо ринку землі.

«Ми передали всі документи до Центральної виборчої комісії. Все оформлено правильно і бездоганно, і ЦВК мала би оголосити рішення про початок референдуму. Але, на жаль, 26 квітня Окружний адміністративний суд Києва, а саме – один продажний суддя Арсірій, який повністю виконує вказівки президента, – ухвалив рішення, яке забороняє українцям висловитися на референдумі щодо продажу землі», – повідомила Юлія Тимошенко, партія якої також бере участь в організації референдуму.

Також стало відомо, що подання до суду стосовно заборони референдуму зробила громадська організація, за якою стоять депутати від БПП.

Через терни – до плебісциту

Проблеми із проведенням референдуму можливі не лише через спротив влади, але й внаслідок складного законодавчого механізму, який регламентує Стаття 72 Конституції України.

До того ж, встановлено й надзвичайно жорсткі часові рамки проведення референдуму, які можуть суттєво відтермінувати імплементацію його результатів. Згідно із законом про референдум (ст.29) «збір підписів під вимогою про проведення всеукраїнського референдуму… проводиться протягом 40 днів з дня реєстрації ініціативної групи». А відповідно до ст.28 того ж закону, «указом президента України про призначення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою визначається дата його проведення, якою є остання неділя 50-денного терміну з дня публікації указу». Ще 15 днів потрібно на завершення усіх процесів, пов’язаних із плебісцитом.

Отже, загалом на проведення референдуму знадобиться в кращому випадку 105 днів (3,5 місяці). Тобто, запустивши цей механізм зараз, результат можна буде отримати десь у жовтні. Натомість влада розраховує проштовхнути урядовий закон (або ще один – від ініціатора звернення до Конституційного суду нардепа від БПП Олексія Мушака) ще до кінця поточної сесії Верховної Ради (тобто, максимум у липні). Та й МВФу обіцяли відкрити ринок землі вже у цьому році.

Що кажуть аграрії?

«Складно ігнорувати той факт, що більша частина нашого народу – проти продажу землі в Україні. Якщо хто і хоче продати свій пай, то не тому, щоб запустити свій бізнес, а щоб задовольнити свої життєві потреби. Тому уряду не варто «закривати дірки» в економіці України виключно запуском ринку землі. Варто подумати і про покращення системи соціального захисту в державі. Зрештою, наші прибалтійські колеги нам чітко вказали: без захисту прав фермерів успішного розвитку держави не буде», - заявив нещодавно під час Agri Invest Forum-2017 співвласник агропромислової корпорації «Сварог Вест Груп» Андрій Гордійчук.

Під час опитування серед учасників цього форуму з’ясувалося, що майже 73% з них – проти стрімкого запровадження ринку землі. При цьому більшість (75% опитаних) сільськогосподарських підприємств – а йдеться про тих, хто професійно займається агробізнесом, а не планує спекулювати землею – не має коштів на купівлю земельних ділянок. Усі відповіді можна переглянути на сайті Всеукраїнської аграрної ради.

«Я можу говорити з позиції власників цієї землі, яку планують продавати, оскільки щодня через специфіку роботи спілкуюсь з пайовиками – люди не готові її продавати. Те, що в столиці, між високими чинами побутує така думка, що ринок землі на часі – це не правда. Сьогодні існує вірогідність, що великі компанії, олігархи та різні іноземні інвестори можуть зайти в наше маленьке село, що на сьогоднішній день має 60-80% населення людей похилого віку, які живуть у скруті. Відповідно, коли прийде людина, здавалось би з «гарною» пропозицією – 1000 $/га, вони погодяться, але ж хіба це відповідна ціна за наш родючий чорнозем? Також, існує певна соціальна відповідальність перед селом, коли люди знають до кого звернутись в разі необхідності: чи то дорогу прогорнути, чи заасфальтувати, а що ми матимемо, якщо ці землі куплять великі інвестори, які, як правило, не «заходять» в село?» - поділився своєю думкою Олександр Цигода з фермерського господарства «Дружба» (Білогір’я, Хмельницька обл.).

Окрім того, виникає і низка чималих ризиків внаслідок поспішного впровадження ринку землі. Зокрема, різко знизиться ціна паю, проте зубожілі селяни (яким часто бракує грошей на їжу та ліки) все одно продаватимуть наділи. А в умовах нашої бідності, тотальної корупції, війни скуповуванням землі займуться здебільшого спекулянти чи провладні олігархи. У підсумку ми матимемо ситуацію, подібну до ваучерної приватизації 90-х: коли певний прошарок найбільш спритних ділків скупив за безцінь підприємства України і надалі вичавлював із них усе, що можна – аж до порізки обладнання на металобрухт.

І це – не говорячи про заплутані права власності на землю, оскільки земельний кадастр наповнюється украй повільно, а повна інвентаризація земель так і не була проведена. А з історії та літератури відомо, що найжорстокіші конфлікти в Україні відбувались саме через з’ясування земельних стосунків. Тож нам зараз тільки чергової Коліївщини і бракує.

Референдум може розставити крапки над «і»

«Сьогодні влада, не питаючи у людей жодної згоди, тишком-нишком поза вашими спинами підписує від ВАШОГО імені якісь меморандуми з іноземними кредиторами (!), де зобов'язуються за позику (яку вам і вашим дітям доведеться ж і віддавати!) розпродати вашу ж власність – торгувати «основним національним багатством»! Якщо ця Верховна Рада, в якій на ділі немає коаліції (по-суті вже нелегітимна), посміє ухвалити таке рішення... То це рішення буде таким же «легітимним», як вона сама» - вважає лідер «Свободи» Олег Тягнибок.

Коментуючи на радіо «Вголос» судове рішення про блокування референдуму, він наголосив, що «доки не відбудеться люстрації суддів, доти у нас будуть такі проблеми».

«Влада вже відчула, що ці підписи можуть бути зібрані. Треба буде за 40 днів з моменту реєстрації зібрати не менше 3 млн підписів, у кожній області - не менше як 100 тис. підписів. Ми вже це проходили в 2011 році. «Свобода» вже двічі пробувала проводити референдум (по Криму і по землі), але через рішення судів та бездіяльність ЦВК нам не вдалося запустити цей механізм. То було за режиму Януковича, тепер історія повторюється. Добре, що й інші політсили також братимуть участь у цьому процесі. Референдум потрібен – щоб не на якихось пару років не дозволяти продаж землі через мораторій, а раз і назавжди заборонити продаж землі сільськогосподарського призначення», - підкреслив Тягнибок.

Сергій Гайдай, політтехнолог, директор зі стратегічного планування соціально-інжинірингового агентства «Гайдай.Ком»:

Пригадуєте - останній референдум проводив Кучма, і отримані результати так і залишились просто відповідями, без імплементації. Тож справжній референдум – це коли його проводять і проголосовані питання втілюються. Повинна бути чітка процедура імплементації владою рішень референдуму. У нас такого немає.

У кожної нашої влади є набір, скажімо так, тестів, які вона не проходить. Це депутатська недоторканість, це справа Гонгадзе і референдум – це також тема, екзамен, якого жодна українська влада не здала. У нас виходить, що його не можна ініціювати. І навіть якщо його вдасться якось провести, він не буде мати законодавчої сили.

Ярослав Макітра, політичний експерт:

Я вважаю, що земельний референдум - це не просто доречно, це необхідно. Тому що, справді, ці питання - національної ваги, і вони дуже болючі й чутливі для всієї України.

Як на мене – повинен проводитись референдум про те, чи запроваджувати ринок землі, чи ні.

Варто відзначити, що за процедурою, яка передбачена законом, провести в Україні референдум практично неможливо. Складно навіть уявити, чи є якась організаційна структура в Україні, яка здатна справді по закону провести цей референдум – окрім державного апарату, держадміністрацій, органів влади. Але влада протидіє, намагаючись нівелювати цей процес. Але окрім цієї політичної складової є ще одна: до кінця року влада взяла на себе зобов’язання перед МВФ запровадити ринок землі. І їй не потрібне таке негативне тло, яке могло би збурити суспільство і справді перешкодити цьому процесу. Думаю, що влада докладе максимум зусиль, щоб запровадити ринок землі. В сучасних умовах – це велике зло. Бо потрібно провести цілу низку реформ, покращити соціально-економічну ситуацію, тобто, на запровадження повноцінного ринку землі мали б роки піти роки і роки. Якщо ж вирішать діяти миттєво, як може зробити влада, це може страшенно зашкодити.

Якщо ж допустити, що вся юридична процедура дотримана, підписи зібрані і президент підпише указ про проведення референдуму, тут важливою буде його форма. Якщо референдум законодавчий – це певний законопроект, який одразу вступає в дію, для цього не потрібно рішень Верховної Ради.

В тему

Наразі виглядає так, ніби у влади та прихильників ринку землі більше можливостей і варіантів: одразу кілька законопроектів, подання до КС. Але, як то кажуть, є одне «але».

У можливому рішенні про неконституційність мораторію (подання 55 нардепів до КС) цілком ймовірно, що в інтересах економічної безпеки України КСУ залишить на розсуд законодавця питання регулювання відносин щодо набуття прав на землі сільськогосподарського призначення іноземними громадянами та іноземними юридичними особами.

«Однак куди важливіше в цій ситуації результати референдуму (якщо він відбудеться). Прийняте на всеукраїнському референдумі рішення за своєю юридичною силою переважує і норми закону, і рішення Конституційного суду України. При цьому для проведення референдуму не має значення ні можливий вступ в силу закону про обіг земель сільгосппризначення, ні рішення КСУ, яким би воно не було», - зазначає радник адвокатського об'єднання «Юридична фірма «Аріо» Кирило Юхно.

Юрій Пелих, спеціально для «Вголосу»

ІА "Вголос": НОВИНИ