Судити героя за героїзм
Через чотири роки після Євромайдану, на початку квітня 2018 року, активіста дев’ятої сотні Самооборони Майдану Івана Бубенчика затримали на Львівщині за підозрою у вбивстві двох беркутівців під час Революції Гідності. Працівники ГПУ оголосили Бубенчику про підозру, а слідчі направили до суду клопотання про взяття під варту активіста, який до того ж воював на Донбасі у складі батальйону «Дніпро». Проблеми в активіста почалися відтоді, як у фільмі «Злам» Бубенчик заявив, що брав участь у боях на Майдані 20 лютого 2014 року і стріляв у силовиків. Після виходу фільму ГПУ допитала Бубенчика як свідка, а також провела обшук у його помешканні, а силовики шукали мисливську зброю, з якої він нібито стріляв на Майдані. Йому інкримінують злочини за статтями 348 (посягання на життя працівника правоохоронного органу), статтею 115 (умисне вбивство), і статтею 263 (незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами) Кримінального кодексу України.
Абсурдна для будь-якої цивілізованої країни ситуація, коли тих, кого країна оголосила своїми героями, чиї портрети висять у школах та дитсадках і кого ставлять в приклад юним українцям, та ж сама влада починає судити як злочинців за статтями кримінального кодексу. З одного боку - пафосна піар- кампанія та масовість культу героїв Майдану й Небесної Сотні, а з іншого -кримінальне переслідування тих, хто чинив спротив «беркутівцям» на барикадах і хто захищав громадянські права від свавілля режиму Януковича.
За чотири роки за розстріл Майдану не засуджений до реального терміну ув'язнення жоден організатор цього злочину, що викликає велику недовіру до влади як з боку народу, так і з боку міжнародної спільноти. Єдиний, хто відбуває покарання, — рядовий «тітушка» з «Оплоту». Загалом судами у цій справі винесено 50 вироків із умовними строками, або з відтермінуванням виконання покарання. 412 особам повідомлено про підозру, обвинувальні акти стосовно 258 осіб перебувають у суді», - зазначив керівник депатаменту спецрозслідувань Генпрокуратури Сергій Горбатюк. За вбивства на Майдані арештовують не беркутівців, які стріляли у мітингувальників, і яких нинішні суди повідпускали кого за кордон, а кого - під так званий домашній арешт, а учасників Революції Гідності, які захищалися від озброєних спецпризначенців.
«Це приблизно те ж саме, якби в теперішній Німеччині судили громадянина за руйнування в минулому Берлінської стіни, чи б приміром у Чехії судили дисидента за антирадянські висловлювання»
Ніколи ще в жодній країні не траплялося випадків, щоб тих, кого країна оголосила своїми героями, судили за боротьбу проти тих, кого було оголошено ворогами. Це приблизно те ж саме, якби в теперішній Німеччині судили громадянина за руйнування в минулому Берлінської стіни, чи б приміром у Чехії судили дисидента за антирадянські висловлювання тридцятирічної давнини. Чи можна собі було б уявити ситуацію, якби американці розглядали Джорджа Вашингтона та борців за незалежність з точки зору британського права: чи мали вони юридичне право вести збройну боротьбу проти англійської влади і чи не порушили вони тоді діючі закони? Чи мали право американці стріляти в британських правоохоронців? А в Україні така абсурдна ситуація стала можливою.
Невдячний президент
Більше того, порошенківська генпрокуратура збирається судити тих, завдяки кому і на чиїй крові теперішня команда прийшла до влади. Не було б Євромайдану - не було б у Порошенка й президентської посади. Саме завдяки самовідданій боротьбі людей на Майдані діючий президент розчистив собі дорогу до президентства, тож як і кожен мислячий політик, мав би проявляти вдячність чи принаймні публічну повагу до борців революції. Зрештою, навіть слідчі Генпрокуратури мали б задуматися над наслідками своїх процесуальних дій: якщо ми висунемо звинувачення герою революції за боротьбу, яку героїзуємо на державному рівні, що тоді подумають про нас громадяни та закордонні партнери? І як це вплине не рейтинг президента, людина котрого сама постраждала від попереднього режиму й нині очолює Генеральну прокуратуру?
Однак через чотири роки після революції на головних телеефірах країни вже починають по-іншому інтерпретувати події Майдану. До студій запрошують нелюстрованих генералів силових служб, які починають розповідати про неприпустимість опору чи тим більше стрільби у «правоохоронців», якими безсумнівно тоді були «беркутівці». А начальник департаменту спецрозслідувань ГПУ Сергій Горбатюк навіть наголосив, що той факт, що Бубенчик міг стріляти у правоохоронців 20 лютого 2014 року «міг бути використаний насамперед як привід випустити озброєну роту і відкрити вогонь у самих протестувальників». Тобто чоловіка, котрий в час, коли на Майдані несли труни з вбитими патріотами, чинив опір беркутні та тітушні - вже називають провокатором і мало не «рукою Кремля».
Провчити потенційних майданівців
Водночас, якими б репутаційними втратами не загрожувала Україні справа революціонера-євромайданівця Бубенчика, насправді ефект від неї може піти владі на користь. Ситуація в країні за чотири роки правління Яценюка, Турчинова та Порошенка погіршилася до такої міри, а рівень життя населення та персональний рейтинг влади опустилися настільки, що народ сподівається лише на нову революцію. Люди бачать, що в державі й далі процвітає урядова корупція, злочинці відкупляються від корумпованих судів, бізнес захоплюють рейдери, а населення зубожіє та емігрує закордон. Єдине, на чому сьогодні справді тримається влада президента Порошенка - це страшилка, що у випадку нового Майдану «Путін нападе», яку людям повторюють вже четвертий рік.
«Героєм для влади тепер виступає вже не волелюбний та відчайдушний революціонер, а дисциплінований порохобот-нацгвардієць чи усміхнений поліцейський з моноподом, яким все в країні подобається»
То ж за таких кризових умов в країні, культ революціонерів не може більше бути для влади ідеологічною опорою, і навіть є політично шкідливим. Адже головними тезами діючої влади зараз є ідеї стабільності, зміцнення вертикалі влади в період війни, згуртування країни перед зовнішньою загрозою та шкідливість будь-яких революцій. Героєм для влади тепер виступає вже не волелюбний та відчайдушний революціонер, а дисциплінований порохобот-нацгвардієць чи усміхнений поліцейський з моноподом, яким все в країні подобається. А революційні настрої, як і пам’ять українців про те, що у силовиків можна на майданах кидати коктейлі Молотова та стріляти і розповідати про такий героїзм публічно - треба викорінювати і присікати.
Розпочавши переслідування майданівця Бубенчика, влада демонструє українцям сигнал - кожного, хто вийде на барикади будуть судити за всією строгістю кримінального кодексу. Застосування зброї проти силовиків навіть в минулому також будемо карати, аби не залишалося сумнівів у рішучості намірів влади. Окрім цього, це сигнал і бійцям Нацгвардії та Нацполіції, який гарантує безпеку правоохоронців, щоб вони не лише не боялися, але й були заохочені захищати режим. Влада вирішила подбати, щоб пересічний поліцейський не боявся розганяти протеступальників невдоволених Порошенком, боячись повторити долю «беркутівців» після Євромайдану, а бив людей дубинкою зі спокійним серцем за свою кар’єру та майбутнє – кожного, хто підніме руку на представника каральних органів влада покарає.
«Героями для українців влада оголосила загиблих жертв Небесної сотні, а тих українців, які відмовлялися мовчки помирати й брали до рук зброю, влада вважає небезпечними кумирами для суспільства»
Чим би не закінчилася справа Бубенчика - взяттям під варту чи навіть умовним терміном, влада розрахувала, що вона має стати прецедентом та попередженням всім патріотам і потенційним революціонерам - мовляв героя Євромайдану не пошкодували, а вас взагалі розчавимо! Героями для українців влада оголосила загиблих жертв Небесної сотні, а тих українців, які відмовлялися мовчки помирати й брали до рук зброю, влада вважає небезпечними кумирами для суспільства, в якому діяльність тієї самої влади от-от призведе до нового Майдану.
Однак у своєму прагненні усунути всіх опонентів, які «не в системі», влада наблизилася до червоної лінії, яку в свій час переступив Янукович - почала переслідувати майданівців. Проте, якщо українці стерпіли попередні арешти, то справа Івана Бубенчика може виявитися тим сигналом бубна, що покличе українців на новий Майдан, який навряд чи буде мирним і закінчиться не так щасливо як для Януковича.
Валерій Майданюк, політолог, спеціально для «Вголосу»
ІА "Вголос": НОВИНИ