Володимир Яворівський тричі перемагав на мажоритарних округах на виборах до Верховної Ради України. Лауреат Державної премії імені Т.Г. Шевченка. У Верховній Раді нинішнього скликання є заступником голови Комітету з питань свободи слова. У виборчому списку кандидатів у народні депутати України виборчого блоку політичних партій “Блок Юлії Тимошенко” Володимир Яворівський перебуває під номером 22. Безпартійний.
Перебуваючи на Волині як представник Центрального виборчого штабу блоку Юлії Тимошенко, Володимир Яворівський побував у редакції газети “Волинь-нова” і дав ексклюзивне інтерв’ю нашому кореспонденту.
Володимире Олександровичу, вам доведеться в першу чергу відповідати на запитання, яке хвилює читачів, в тому числі і прихильників Юлії Тимошенко: чому екс-прем’єр-міністр назвала українсько-російську угоду по постачанню і транзиту газу “зрадою українського народу”, у той час як Президент її вважає успішною? Чому фракція БЮТ разом з комуністами, регіоналами, есдеками, блоком Литвина голосувала за відставку уряду?
– Коли ми натискали на кнопки, висловлюючи недовіру урядові, то добре розуміли, що рейтинг “Батьківщини” на якийсь дуже короткий час похитнеться, але для нас національні інтереси були набагато вищі, ніж престиж нашої політичної сили. Справді, начебто ніхто навприсядки не пританцьовував перед Москвою. Але коли нарешті ми прочитали цей документ, зробили висновки незалежні експерти, то на тлі дуже оптимістичних заяв уряду, що ми відстояли національні інтереси, під серцем у мене похолонуло.
Найголовніше: діяла постійна міжурядова (підкреслюю) угода між Україною і Росією, яку підписували керівники “Нафтогаз України” і російський “Газпром”. Сьогодні ми уклали угоду з комерційною структурою, котра прописана в Швейцарії. Окрім того, відомо, що вона фактично є кримінальною, а її очолює Семен Могилевич, якого розшукує ФБР, який був двічі засуджений на Україні, котрого Росія переховує.
В цьому “РосУкрЕнерго” немає юридичної особи від України, є декілька людей, котрі, як кажуть, дерибанять ці гроші. Наша доля тепер залежить від комерційної кримінальної структури.
Раніше транспортування газу і його ціна були пов’язані. Цей рятівний паритет для України розірвано. Ціна до 2011 року за транспортування газу буде стабільна — 1,6 долара на певну відстань. Поляки беруть за це — 2,34 долара, німці — 3,1 долара. Але ціна на газ 95 доларів за 1000 кубометрів складена на півроку. Ми спочатку думали: це не катастрофічна ціна. Але, виявляється, Росія не поступилася ні на йоту. У Росії ми купуватимемо газ за ціною по 230 доларів, а “РосУкрЕнерго” змішуватиме його з тим газом, який Україна купує в Туркменистані по 50 доларів (ще трохи казахського та узбецького) і перепродуватиме нам по 95 доларів. Днями Туркмен-баші заявив, що ціна буде змінюватись.
То що буде завтра? Новий уряд прийде на абсолютну руїну. Нинішні урядовці поспіль йдуть на вибори. Їхня мета протриматися півроку і піти у Верховну Раду. І ще одне. В угоді немає останнього розділу, в якому було б вказано, що може розглядатися спір у міжнародних судах. А тому будь-які претензії будуть розглядатися і вивчатися у Москві, де й укладено угоду.
До 1 лютого повинна бути утворена ще одна комерційна структура, в яку Україна має внести певні кошти, а також деякі матеріальні цінності. Що це може бути? Тільки газопровід. За останні три роки “Нафтогаз України” постійно знижує рентабельність і на 1 січня ц.р. вона є нульовою. Тобто підведено під банкрутство “Нафтогаз України”, який без згоди уряду взяв кредит у німецькому банку на суму більше 2 млн. євро. Чим будуть погашати кредит? Тільки майном.
— І все-таки ми бачили, яку істерію навколо продажу газу влаштували у Москві. Адже ціну на газ було піднято й для інших країн, значно вищу. Нагальні потреби нашого господарства вимагали швидких і рішучих кроків.
– Болгарія має точнісінько такий міжурядовий договір з Росією, як і Україна. Маленька країна сказала: якщо ви порушите цю угоду, то ми будемо звертатися в міжнародні суди. І Росія затихла. Президент Румунії свого міністра економіки, який підписав нову угоду, грубо кажучи, віддав під суд. На жаль, мій уряд не використав усіх своїх козирів, які суттєвіші за болгарські. По-перше, не треба було підписувати цю кабальну угоду, бо є міжурядова. По-друге, росіяни платять 97 млн. доларів за оренду української землі під військові бази в Севастополі. За міжнародними цінами треба платити 2,5 млрд. доларів. Окрім того, говоримо: відключаєте газ — ми не подаємо електроенергію для російського Чорноморського флоту. Релейні спостережні лінії оборонного характеру Росія винаймає за копійки на нашій території. Усе це дуже серйозні аргументи навіть для могутньої ядерної держави. Тобто треба було провести інвентаризацію наших економічних стосунків. І це повинно було робитися на рівні Президента, прем’єр-міністра, але аж ніяк не на рівні Івченка, керівника “Нафтогазу України”, який підписав “соглашение” о 2-ій годині ночі з усіма ляпсусами.
– Що пропонує ваша фракція в цих умовах?
– Денонсувати, себто відмінити, цю угоду, визнати нечинною. Відмінити угоду може Президент, уряд, парламент. Івченко перевищив свої повноваження. Лише “Батьківщина” ініціювала питання денонсації, але її ніхто не підтримав — ні комуністи, ні інші фракції.
– Але ж якраз цей аргумент, що ви опинилися не в “престижній” компанії, що це антиющенківська коаліція, що це ніж в серце України, і фігурує в суперечках.
– У всіх членів фракції, у Юлії Тимошенко є Президент і його прізвище Віктор Ющенко. Я був у команді Ющенка і з ним, а потім сам об’їхав усю Україну. І ми вважаємо, що йому потрібно допомогти. Бо переконані, що люди, яким доручили вести важливі переговори, главу держави підвели, дезінформували. І основне: ніяка сила не змусить БЮТ об’єднатися з такою агресивною і антиукраїнською силою, як Янукович.
Наша команда бачить одного-єдиного союзника в майбутньому парламенті — це “Наша Україна”, це наші помаранчеві колеги. Так само я молю Бога, щоб подолали виборчий бар’єр УНП, ПРП і “Пора”. Це наші союзники-патріоти. Ми вважаємо величезною помилкою підписання Президентом меморандуму з Януковичем, де йшлося в тому числі і про депутатську недоторканність в місцевих радах. Якби відбулася тоді зустріч Президента з Юлією Тимошенко, Віктором Пинзеником, ми б віддали ті голоси, які були необхідні для прем’єрства Єханурова. Я маю інформацію від народного депутата, який виконував “човникову” функцію, що Ринат Ахметов подавав постійно сигнал про готовність здати Януковича, аби тільки не чіпали його бізнесу. І Янукович сьогодні міг би бути зовсім в іншому місці, а його призначив Ющенко головним опозиціонером.
– У мене складається враження, що Юлія Тимошенко як яскрава особистість, що вміє і переконувати, і працювати, і добиватися мети — просто лякає політиків-чоловіків. І майбутня Верховна Рада ніколи не погодиться на такого прем’єра.
– На моїй Вінниччині чоловік, який був десь у партизанах, говорив іноді таку фразу: “Местное население нас любило, но и боялось”. Щось подібне і тут спостерігаємо. Мені в ній найбільше імпонує те, що я побачив людину, яка здатна сьогодні захистити інтереси моєї нації: економічні, політичні, духовні. У мене є документ, як у липні 2005 року експерти поклали на стіл Юлії Тимошенко матеріали щодо “РосУкрЕнерго” і газових проблем. Вона вже тоді почала порушувати це питання, але її усунули від енергетичної політики. А тепер все залежить від українського народу: кому буде віддано більше голосів, той і буде прем’єром.
– На ваш погляд, яку найбільшу помилку допустив уряд, очолюваний Тимошенко?
– Я назву найголовнішу помилку Юлії Тимошенко, а читачі хай міркують, чи це саме так. Прем’єр дуже чесно і віддано кинулася виконувати обіцянки, які були дані на Майдані. Можна було сказати, давайте потерпимо з деякими соціальними речами, а вона почала шукати кошти. Надходжень до бюджету надійшло вдвічі більше, ніж попереднього року. Фактично вона була змушена вступити у війну зі всіма: тобто з олігархами, включила механізм реприватизації, почала боротьбу з контрабандою, з тіньовою економікою. Вона казала, що виконує волю Президента, виводячи гроші з тіні, ліквідовуючи приписки ПДВ тощо.
– Злі язики твердять, що вас не влаштовував 69 номер у виборчому списку “Нашої України”, а тому ви перейшли в БЮТ.
– Це їхнє право говорити. Я перейшов у БЮТ тоді, коли ще списків не було — я на цьому наполягаю. А до таємниць у штабі мене не допускали. Меморандум з Януковичем мене “добив”. Я дуже різко виступив на двох з’їздах “Нашої України”. Перший раз я заявив про те, що партії “Народний Союз” як такої немає — є група людей, які навішались на шию Віктора Ющенка і вважають, що він їх внесе в парламент. Я сказав, що Президент не має права очолювати виборчий список, бо це самогубство. Коли я почув у розмовах, що Петро Ющенко, до речі, симпатичний чоловік, мій друг, але жодного разу не виступив на сесії і нібито йде на вибори під сороковим номером, а сорок п’ятим його син, то я сказав: “Люди добрі! Хіба ми заради цього стояли на Майдані?” Окрім того, я переконався, що бандити не тільки не сидітимуть в тюрмах, а приміряють “метелики” до нардепівських костюмів, щоб сісти в парламенті. Бізнес не відлучено від влади. Мені йти на вибори з Порошенком? А я ж володію інформацією, як він на посаді секретаря РНБО вів бізнес, підписував платні документи в офшорні зони — це викинула російська розвідка в Інтернет.
— Після першого етапу з’їзду ВО “Батьківщина” я з чистою совістю написав, що в БЮТ перша десятка інтелектуальна і в ній немає ні співаків, ні спортсменів, ні весільних генералів... Але політологи зауважують, що у виборчому списку є і кучмісти, і недобросовісні бізнесмени.
– Я сказав публічно, що першої тридцятки із БЮТ вистачило б на перші номери всіх політичних партій, які йдуть на вибори. Мабуть, якби я знав, що в тому списку, де перебуватиму я, буде Волков, певне, переді мною постало б дуже складне запитання. Не був допущений до списку магнат Димінський зі своїми величезними грішми, нафтовий бізнесмен Масалик і деякі інші охочі. Звинувачувати людей, які колись пройшли за списками “За ЄдУ”, який очолював Литвин... Не скажу, що вони колись вчинили добре, але стерильних людей, на жаль, немає.
– Вас люди поважають як публіциста, довіряють вам. Який зараз напрямок вашого полемічного запалу, куди спрямуєте критичні стріли, зважаючи на полеміку з блоком “Народний Союз Наша Україна”?
– Найголовніший нинішній етап: не полемізувати з “Нашою Україною”, хай тільки не чіпають нас. Треба зберегти толерантність, щоб в парламенті легко було подати один одному руку. Основний опонент — Янукович і його команда. Найголовніше довести до людей правдивість нашої позиції, бо це не політичні ігрища. Ситуативно ми опинилися поряд з комуністами і т.д. Я скажу відверто: ми хотіли всього-на-всього поставити уряд на місце. Підрахували, що буде 190 голосів, але несподівано зіграв у свою гру Литвин і раптом дружно проголосували 62 народних депутати його блоку і Народної партії.
– Вам зараз не до літератури?
– Працюю за письмовим столом мало. В Україні письменник — носій національної ідеї. Тому займався політикою. На завершенні роман про останню любов Тараса Шевченка, недокінчена повість, яка називається “Перед тим, як жити”.
– Володимире Олександровичу, мене давно цікавить одне питання: чий вислів “Маємо те, що маємо” — ваш чи Леоніда Кравчука?
– Це я колись сказав на мітингу. Але я сказав один раз, а Леонід Макарович повторив його десять разів. Тоді я мовив, що якщо йому він так подобається, то готовий подарувати. Але я пішов далі, але це вже я йому не віддам: “Маємо те, що маємо, але, Леоніде Макаровичу, скажіть, де ділася решта?”.
ІА "Вголос": НОВИНИ