Це лайливе слово «депутат»
В Інтернеті гуляють меми, нібито Савченко розділила українців на дві частини: тих, які хочуть добивати депутатів із автоматів, та тих, хто хоче це робити вилами. І це не лише оцінка народом діяльності політичної еліти, але й тривожний сигнал можливого соціального вибуху, корені якого криються в незавершеності двох останніх українських революцій.
Скандальне риторичне запитання Надії Савченко «а хто з українців не мріяв підірвати Верховну Раду», насправді знайшло б відгук серед мільйонів українських громадян, для яких слово «народний депутат» вже давно стало синонімом брехливості, злодійства та корумпованості. Така критична оцінка нардепів насамперед зумовлена не стільки радикалізмом народних мас, скільки реаліями українського парламентаризму, в якому депутатами дедалі частіше ставали не лише хабарники та олігархи, але й відверті бандити та аморальні особи. Більшість українців знають, що нардепами стають переважно внаслідок підкупу виборців, фальсифікацій, купівлі місця в партійному списку, а потім ці люди в парламенті займають кришуванням власного бізнесу та заробляють на торгівлі голосуванням. Вже давно слово «нардеп» втратило імідж народного представника, і сприймається в народі як лайливе. Тож пропозиції зменшення кількості депутатів здобувають все більше схвалення, при цьому українці згодні розглядати найрізноманітніші способи їх зменшення.
«Недарма в одному з найпопулярніших вітчизняних телесеріалів «Слуга народу» сцена, в якій президент розстрілює з автоматів депутатів парламенту, набула величезної популярності в Інтернеті»
Український парламентаризм за роки незалежності дискредитував себе настільки, що ненависть населення до них досягла такого рівня, коли навіть особи, які планують теракти проти парламентарів, не будуть засуджені українцями з морального погляду. Недарма в одному з найпопулярніших вітчизняних телесеріалів «Слуга народу» сцена, в якій президент розстрілює з автоматів депутатів парламенту, набула величезної популярності в Інтернеті. Як і надзвичайно популярні відео насильства над депутатами, в яких у народних обранців кидають яйцями чи б'ють стусанами, як це нещодавно сталося з депутатом Барною.
Ставлення українців до депутатів нагадує передреволюційну ситуацію в Російській імперії на початку ХХ ст. Розповідають про випадок, як відбувався похорон жандарма в Києві, коли позаду жалобної церемонії йшли веселі люди з гармошками та співали частушки, а через кілька днів могила жандарма була вкрита фекаліями – такою сильною була ненависть до влади. А через кілька років всю країну було залито кров'ю, і мало хто з представників царської влади чи так званої буржуазії зумів врятуватися після революції. І хто знає, чи колись, в період піку народного радикалізму, те, про що українці вже роками говорять на кухнях чи застіллях, не стане реальністю за сприятливих умов хаосу та масових заворушень.
Як депутати грабують українців
Якщо майже весь народ не довіряє депутатам, значить, згідно з принципами демократії – у цьому винні насамперед депутати. Не 45 мільйонів українців погані та занадто радикальні, а 450 нуворишів є поганими народними представниками у парламенті. Замість захисту й представництва інтересів все більш зубожілого народу, нардепи багатьма своїми актами лише обтяжують та погіршують становище громадян. Лише за останніх півроку нардепи прийняли низку законів, які вигідні суто олігархам та представникам великого бізнесу, але обмежують можливості українців покращити своє матеріальне становище.
Один з прикладів – ситуація з так званими євробляхами, яка де-факто стала реалізацією законного громадянського права не виконувати несправедливі закони. На догоду рентабельності бізнесу купки українських багатіїв, Верховна Рада прийняла закони, за якими жителі найбіднішої країни Європи переплачують за авто втричі-вчетверо, порівняно навіть з європейцями. Купити авто в Україні на зарплату вчителя, журналіста, інженера чи медсестри нереально – для цього треба або їхати на заробітки, або мати нелегальні доходи, або ж 10-15 років відкладати із зарплати. Однак не всі українці погодилися з такою системою організованого грабежу і почали обходити грабіжницький вітчизняний закон, купуючи авто за собівартістю, за що олігархічні ЗМІ налаштували проти них решту населення, а сам президент Порошенко засудив тих, хто обходить закон, купуючи автомобілі в обхід грабіжницьких державних поборів. Власники євроблях після декількох масштабних протестних акцій отримали обіцянки від депутатів легалізувати їхнє становище, однак парламентарі не збираються скасовувати несправедливі побори за ввезені авто, тому українці і далі приречені мріяти про купівлю автомобіля або ж переплачувати за нього втридорога.
Ще один приклад, як народні обранці залізли в кишеню до простих українців, – обмежили ввезення з-за кордону європейських, переважно польських продуктів, завдяки яким десятки тисяч українців мали заробіток. Ці люди нічого не просили від держави, не клянчили допомоги по безробіттю, а вистоювали годинами в чергах на кордонах і привозили в Україну дешевші продукти за стандартами ЄС. Однак Верховна Рада своїм рішенням практично паралізувала їхній заробіток, адже якісна та дешевша закордонна продукція становила конкуренцію продуктовим монополіям українських олігархів, зокрема «Рошену». Тепер десятки тисяч українців опиняються без звичних засобів для існування в час економічної кризи та війни.
«Якщо навіть в Ісуса нерви не витримали, то чого очікувати від мільйонів обурених та пограбованих українців, які ще на Майдані отримали досвід діалогу з владою, кидаючи коктейлі Молотова у беркутівців?»
Формально ці законодавчі ініціативи пояснюються турботою про вітчизняного товаровиробника, але на практиці такий альтруїзм підкріплений власними бізнесовими інтересами, в основі яких – примусити українців давати заробляти лише вітчизняним олігархам. При тому, що для пересічного українця значно важливіше купити якісні і дешевші іноземні продукти, аніж переплачувати вітчизняним монополістам під приводом наповнення державного бюджету, за рахунок якого потім Аваков-молодший закупить рюкзаки. То ж як мають ставитися десятки тисяч пограбованих нардепами українців до слів Савченко про підрив Верховної Ради?
Як сказано в Євангелії, за все своє земне життя Ісус розгнівався лише один раз, і сталося це саме через гроші – коли побачив торгівлю в храмі. Якщо навіть в Ісуса нерви не витримали, то що очікувати від мільйонів обурених та пограбованих українців, які ще на Майдані отримали досвід діалогу з владою, кидаючи коктейлі Молотова у беркутівців?
Коли прийде хунта?
Така жадібність вітчизняних депутатів в умовах зубожіння та одночасної воєнної радикалізації населення, небажання полегшити становище народу і почекати трохи хоча б на час війни з власними надприбутками, створює напружену соціальну ситуацію й загрожує соціальним вибухом. Нерозуміння того, що не лише не можна, але й небезпечно для здоров'я збагачуватися в час, коли народ не може заплатити за комунальні послуги, покладає на політиків та депутатів всю провину за можливі майбутні соціальні вибухи в державі. Скандальний російський політик Володимир Жириновський під час Євромайдану сказав, як не дивно, мудрі слова: «Якщо в країні революція – значить, при владі дурні».
Лише за останній рік в Україні було дві спроби скинути чинну владу – марші за імпічмент Міхеїла Саакашвілі та, якщо вірити не надто переконливим розповідям генпрокурора Луценка, спроба розстрілу парламенту Надією Савченко. Такі сигнали невипадкові – і за ними слідуватимуть нові майдани чи опозиційні виступи. І якщо з попередніми найактивнішими опозиціонерами владі вдалося розправитися, то наступні рази народ все менше віритиме в «агентів Кремля», а революційні акції ставатимуть все масовішими. Військова хунта та масові розстріли здобувають дедалі більшу кількість прихильників як на вулиці, так і в мережі, і можуть колись втілитися в політичну реальність.
«Український народ перебуває перед складною дилемою: терпіти бездарну та некомпетентну владу чи революційним шляхом повалити цю владу, чим спровокувати хаос, в якому РФ неодмінно захопить нові українські території»
Однак для українців нова революція, будь-яка дестабілізація ситуації обов'язково призведе до наступу російських військ, які неодмінно скористаються ситуацією ослаблення України, щоби увірвати ще шматок нашої землі. Приклад Криму, коли РФ скористалася внутрішньою українською кризою та періодом безвладдя, наочно підтверджує, що заздалегідь підготовлені плани анексії українських регіонів та агентура на місцях у Кремля є. Тож український народ перебуває перед складною дилемою: терпіти бездарну та некомпетентну владу, кожен день правління якої призводить до зростання цін, падіння курсу національної валюти, зубожіння населення, смертей українських солдат та втрати територій, чи революційним шляхом повалити цю владу, чим спровокувати хаос, в якому РФ неодмінно захопить нові українські території, а на решті може встановитися військова хунта з лідерами на подобу Надії Савченко.
Оптимальним виходом із кризової для країни ситуації була б добровільна відставка корумпованих та некомпетентних урядовців, однак методи, якими вони розправляються з опозиціонерами, засвідчують, що вони тримаються за владу жадібніше, ніж Янукович.
Валерій Майданюк, політолог, спеціально для «Вголосу»
ІА "Вголос": НОВИНИ