Яка ймовірність відкриття «другого фронту» на азовському та херсонському напрямках? Що ми можемо протиставити ворогу?

Про це кореспондент «Вголосу» спілкувався із військовим експертом Юрієм Колесниковим, керівником Українського мілітарного центру Тарасом Чмутом, директором інституту «Українські студії стратегічних досліджень» Юрієм Сиротюком та екс-працівником Генштабу Олегом Ждановим.

Росія справді може почати війну на Азовському морі?

Тарас Чмут:

Протистояння на Азовському морі уже відбувається. Ми бачимо, що торгові судна не можуть заходити у наші порти через збудований Керченський міст. Але при тому повномасштабний військовий конфлікт на Азовському морі сьогодні є маловірогідний, бо нам немає чим протистояти росіянам. Справа в тому, що військово-морських сил на Азовському морі у нас немає: там тільки патрулюють прикордонники, які мають у розпорядженні аж один бойовий корабель та 20 катерів різного призначення та тоннажу. Усі наші потужності зосереджені тільки у Чорному морі.

«Росії не вигідна пряма військова агресія проти України»

Юрій Сиротюк:

Росія дійсно намагається знищити Маріуполь та Бердянськ як важливі торгові порти України. Але наразі Росії не вигідна пряма військова агресія проти України, як про це говорить президент Порошенко. Для них простіше ізолювати нашу державу від Азовського моря. Бо якщо порти в Бердянську та Маріуполі перестануть функціонувати, то тоді не потрібно буде вчиняти і військової агресії: Путін досягне своєї мети.  

Олег Жданов:

Це море і так повністю контролює флот та берегова охорона Російської Федерації. Будівництво Керченського мосту фактично закрило для нас акваторію Азовського моря.

Повернути вплив на цьому морі ми не можемо, оскільки нам просто немає чим протистояти Росії. Співвідношення Чорноморського флоту РФ та українських військово-морських сил є десять до нуля. Тобто флоту у нас нема. Цілком ймовірно, що це шантаж з боку РФ. І дуже скоро, отримавши вимоги, ми зрозуміємо, для чого росіяни почали протистояння на цьому морі.  

Тобто у нас немає флоту, щоб протистояти РФ?

Тарас Чмут:

Обороноздатність українського флоту мінімальна. Наші морські сили не мають потужностей, щоб змагатися з російським Чорноморським флотом та прикордонними частинами ФСБ.  З анексією Криму ми втратили більшість своїх нових кораблів. Фрегат «Гетьман Сагайдачний» нам вдалось зберегти тільки через те, що він у цей період був на шестимісячній бойовій службі в Середземному морі. Тобто, якщо перерахувати наші кораблі, то:  у нас є один фрегатний корабель, один ракетний катер, один тральщик, шість новозбудованих артилерійських катерів «Гюрза», протидиверсійний катер, чотири патрульних катери і малий розвідувальний корабель. Є ще десантний катер, але наразі він на ремонті. Є ще також 20 допоміжних суден та катерів. Вони частково доозброєні кулеметами. Комплексно у морі ми не здатні виконувати оборону чи боротьбу з РФ.

Олег Жданов:

На сьогодні стан українського флоту є доволі плачевним. За весь цей час на озброєння військово-морських сил були поставлені лише шість нових річкових броньованих катерів «Гюрза». «Гетьман Сагайдачний» – це корабель, якому більше 50 років. Жодного капітального ремонту за весь цей час він не мав.

Після втрати Україною морської бази в Севастополі та в інших містах Криму бойовий склад нашого флоту можна перерахувати на пальцях двох рук. Фактично у нас немає флоту. У нас є військово-морські сили, які щось можуть робити, але сказати, що саме – важко.

Натомість у Росії флот у сотні раз потужніший: там є підводні кораблі, морська авіація, авіаносці. При тому вони постійно нарощують озброєння. Так, у 2016 році ВМФ РФ поповнився 24 кораблями, в тому числі двома підводними багатофункціональними човнами. 

«Дивує, чому ми не нарощуємо потужностей військово-морських сил»

Юрій Колесніков:

Дивує інше: ми чомусь не нарощуємо потужностей військово-морських сил. Чомусь не поставлені на озброєння і недобудовані два корвети, які мали б уже бути на службі у нашого флоту. Також командування ЗСУ не забрало у американців кораблів, які вони нам пропонували .

Є ще версія, що Путін нападе з боку Криму. Як щодо цього?

Юрій Колесніков:

Попри загрозу ймовірного нападу з боку Криму, у нас досі не була проведена люстрація в місцевих СБУ. Нагадаю, що на сході саме кадрове управління цієї спецслужби у 2014 році перейшло на бік окупантів. Натомість командування АТО і ООС позбувається волонтерів та добровольців, які до останнього часу залишались на передовій.

Сутички в Азовському морі та небезпека нападу з Криму – це, швидше за все, шантаж з боку Росії. Мовляв, не дасте воду в Крим, то ми захопимо вас. Росіяни дійсно можуть атакувати азовське узбережжя, але вони зустрінуться із масштабним спротивом з боку українців. Там буде справжнє побоїще.

Олег Жданов:

Кримський перешийок є дуже вузьким місцем і не вигідним з погляду ведення довгострокового бою. У нас достатньо сил для того, щоб на цьому напрямку протистояти Росії. Там постійно чергують наші військові підрозділи. Прориватись через Кримський перешийок – дуже дорого коштуватиме росіянам: вони матимуть великі людські втрати та втрати техніки. Щоб перемогти у такій спецоперації, у РФ має бути у п'ять разів більше людей та техніки, ніж в Україні. У Росії таких ресурсів нема.  Бойові дії триватимуть довго, вони потребуватимуть величезних зусиль: потрібна постійна поставка зброї, їжі, паливно-мастильних речовин та найголовніше – людського ресурсу. Таку операцію дуже легко передбачити: вона почнеться, коли в Росії будуть регулярні збори резервістів та постійні навчання.

Є ще один нюанс: наступ Росії на Маріуполь з боку Криму світовою спільнотою розцінюватиметься, як війна. Бо всі знають, що у Криму перебувають російські військові. І будь-яке пересування солдат через адміністративний кордон анексованого Криму в напрямку України – це початок війни з боку РФ. Цього Путіну не пробачить вже ніхто, навіть Європа, яка наразі досить лояльно ставиться до російського диктатора. А тому те, що Росія завтра піде у наступ, малоймовірно.

«Тільки-но загострюється ситуація в Україні, щойно політичний рейтинг президента та його партії падає – ми одразу чуємо від влади, що «Путін нападе»

На чому ж тоді ґрунтуються меседжі від влади про нове вторгнення Росії?

Юрій Сиротюк:

Наша влада постійно кричить: «Вовки, вовки!». Небезпека у тому, що коли хижаки насправді нападуть – ніхто на це не зважатиме. Тільки-но загострюється внутрішня ситуація в Україні, щойно політичний рейтинг президента та його партії падає – ми одразу чуємо від влади, що «Путін нападе». Я б Петру Олексійовичу хотів нагадати, що Путін напав на Україну в лютому 2014 року – і з того часу у нас триває війна. І під час цієї війни російський президент використовує всі методи, які хоче.

Наша ж влада замість того, щоб чотири роки укріплювати обороноздатність, знищувала добровольчий рух.  У нас нема боротьби з проросійськими силами, сепаратистів ніхто не поспішає ув'язнювати. І це Путіну дуже вигідно.

Олег Жданов:

Розмови про напад на маріупольському та херсонському напрямках – це стара «добра» пісня «не розхитуйте човен, бо Путін нападе». Росія сьогодні не готова до ведення відкритої війни на європейському континенті. У них немає ні політичних, ні фінансових ресурсів.

І все ж: з яких напрямків ще може атакувати Росія?

Тарас Чмут:

Оскільки Росія та Україна перебувають у стані війни, не варто відкидати будь-який сценарій розвитку подій. Якщо Росія піде на нову ескалацію конфлікту, то це не буде винятково атака з Криму. Це буде комплексна протидія від Чернігова до Одеси.

Юрій Сиротюк:

Путін може атакувати з боку Харківської області, де наш кордон абсолютно незахищений. Росія може атакувати і з боку Чернігівської області. Там від кордону до Києва трохи більше ста кілометрів – і кордон абсолютно «дірявий». Російські війська, які сконцентровані у Криму, можуть також атакувати узбережжя Миколаївської області. Війська Путіна також можуть увірватися в Україну з боку Придністоров'я. У Росії, зрештою, є союзна країна Білорусь, де розташований великий контингент російських військ – і Путін може звідти розпочати захоплення України.

З початку українсько-російської війни ми говорили, що росіяни не використовували своїх військово-повітряних сил. Військові літаки Росії можуть залетіти в український повітряний простір та почати нас бомбардувати, а потім спокійно собі повернутись назад. Путін має можливість використати мільйон методів. Україна ж має бути готовою до різних сценаріїв російської агресії. Війна може початися навіть у Києві. Пригадаймо, як у 1918 році почалося повстання на заводі «Арсенал» і чим це закінчилося.

Марія Бойко, «Вголос»

ІА "Вголос": НОВИНИ