Дуже швидко Саакашвілі став доволі активним та дієвим опозиціонером в українській політиці, який згуртував низку антипрезидентських сил та вивів на вулиці доволі значну кількість людей від часів Євромайдану. В Києві знову з'явилися намети, шини, барикади й кілька тисяч людей з революційними настроями, які поставили собі за мету розпалити дух третього Майдану та підняти на боротьбу всю країну. Саакашвілі використав для цього атмосферу народного невдоволення правління Порошенком. Адже більш ніж три роки Порошенка розчарували більшість українців у здатності цієї влади проводити реформи, тому запит на реальні зміни зараз дуже високий. Українці знову хочуть бачити лідерів (і не одного лише Саакашвілі), які дадуть надію на справжні реформи і поведуть Україну справді українським шляхом. На користь, зокрема, Саакашвілі відносять реально реформовану під його керівництвом Грузію, яка позбулася корумпованої поліції та нечесних судів. У той час, як діючій владі через численні корупційні скандали та падіння рівня життя громадян вірять дедалі менше.
Дошкульний удар
Водночас, влада серйозно підготувалася до війни проти Саакашвілі. Провладні медіа та блогери зображають Міхо то як такого собі вічного революціонера, «Троцького української революції», який прагне тільки революційної руйнації заради задоволення власних амбіцій, то як грузинського псевдореформатора, який переховується закордоном від грузинських правоохоронців. Серед багатьох українців вдалося посіяти сумніви щодо підтримки Саакашвілі ще й з державницької точки зору. Мовляв: влада, звісно, не ідеальна, але ж не можна під час війни «розхитувати човен» – це вигідно лише Кремлю.
Крім того, чому якийсь заїжджий грузин бере на себе роль головного українського революціонера та закликає скидати нашого, всенародно обраного президента? Чи українці самі без кавказьких популістів не розберуться у своїх справах? Саме такі гасла, як переконана влада, мали б вплинути на частину пасіонаріїв і змусити їх утриматися від підтримки нинішніх протестів. Хоча й їхнє ставлення до політики Порошенка ідентичне з прихильниками Міхо, які вимагають імпічменту.
А на довершення влада вирішила застосувати проти колишнього «друга» президента, а тепер головного конкурента, ще й важку артилерію у вигляді нищівного удару нижче пояса. Саакашвілі, який в часи президентства воював з РФ, звинуватили у співпраці з кремлівськими протеже. Грузинського екс-президента звинувачують в отриманні фінансування для очолюваних ним акцій протесту від олігарха Януковича Сергія Курченка, який на замовлення ФСБ РФ нібито задумав «розгойдати» ситуацію в Україні з метою повалення чинного режиму. За даними СБУ, Міхо інкримінують порушення за ч 1. статті 256 – «Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності». За версією слідства, за допомогою переговірників Курченко встановив контакт з Саакашвілі, і нібито дав йому 500 тисяч доларів для організації нового Майдану. Обговорення деталей і передача коштів проходила через довірену особу Михеїла Саакашвілі – керівника столичного осередку його партії Северіона Дангадзе. Влада навіть опублікувала телефонні розмови грузинського екс-президента з Курченком, хоча багато експертів висловлюють впевненість, що записи розмов Курченка-Саакашвілі сфальсифіковані й не відповідають дійсності.
Саме після оприлюднення цих обвинувачень влада знову вирішила затримати Саакашвілі, що перетворилося на одну з найпровальніших операцій силовиків. Прихильники Саакашвілі вдруге виставили українські спецслужби на посміховисько, витягши свого лідера з поліцейської машини й відбивши від правоохоронців. Влада знову не наважилася застосувати силу й, оголосивши Саакашвілі в розшук, ще кілька днів спостерігала за його протестними акціями. Ще ніхто в роки незалежності не давав такого ляпаса українській владі, причому двічі. Нікого ще не відбивали так нахабно з рук поліції, що, зрештою, й кидає тінь на професійність роботи українських правоохоронних органів: чому вони дозволяють натовпу партійних активістів порушувати авторитет української влади?
Однак навіть після затримання 8 грудня екс-президент не припинив спротиву. Він оголосив про безстрокове голодування та закликав прихильників вийти на мітинг за імпічмент Порошенка, на який зібралося декілька тисяч людей. Очевидно, що навіть перебування Саакашвілі в СІЗО не ставить крапку в цій протестній епопеї, яка може набути форм вуличних зіткнень на київських вулицях, а будь-яке загострення ситуації може вивести на майдани вже десятки тисяч українців.
Бульдозер революції?
Ситуація в країні настільки загострена, що подальший курс президента на зміцнення позицій еліт та недопущення жодних значимих покращень становища простих громадян (прикладом чого є боротьба Порошенка та автомобільних олігархів з автомобілями на іноземній реєстрації) може спровокувати широкомасштабні акції громадської непокори. Потенційно до них можуть долучитися й автомобілісти організації «Авто Євро сила», які організували пікет під Верховною Радою з вимогою скасувати грабіжницькі та найвищі у світі митні побори на старі іноземні авто й вимагали права для українців купувати автомобілі за низькими світовими цінами. А якщо враховувати наміри влади штрафувати власників автомобілів з єврономерами на догоду автодилерам та виробникам вітчизняного автобрухту, то старий Автомайдан може виявитися блідим прототипом озлоблених та організованих автореволюціонерів.
Потенційне об'єднання опозиційних партій, антикорупційних громадських активістів, яких по-справжньому дістала корупція в країні і які покладають останні надії на Саакашвілі та націоналістичні сили, формує підстави для появи в Україні нової потужної опозиції з харизматичними лідерами. І проти них команда Порошенка зможе виставити єдиний притомний аргумент: «не розхитуйте човен, бо Путін нападе». Однак українці розуміють, що російська агресія, сепаратистські республіки на Донбасі, як і окупація Криму, можуть тривати ще десятиліттями, і нікого не вабить перспектива весь цей час терпіти олігарха в президентському кріслі, для якого загроза російського нападу стала вже зручним методом політичного правління.
Сьогодні Саакашвілі намагається стати своєрідним «бульдозером» третього Майдану, який розчищає дорогу наступним протестним акціям і навіть демонструє успішність рішучих дій. Акції Саакашвілі за імпічмент Порошенка виконують ту саму роль, що й акції «Україна без Кучми» напередодні Помаранчевої революції. Їхня мета не полягає у зміні влади зараз. Їхня ціль – розігріти суспільство, щоб воно було готовим активно відстоювати свої права вже незабаром.
Влада також не збирається за цим мовчки спостерігати, тому застосовує щодо противника найбільш дискредитаційні засоби – звинувачення у співпраці з Кремлем. Однак це може як поховати Саакашвілі у разі підтвердження звинувачень, так і прискорити падіння режиму Порошенка.
Експерт аналітичного центру Atlantic Council (Вашингтон, США) Адріан Каратницький, вважає, що «Якщо висунуті проти Саакашвілі звинувачення правдиві, це означатиме сумне завершення його кар'єри. Якщо ж справа розвалиться, це прискорить проведення нових парламентських виборів, оскільки чинна влада втратить довіру і всередині країни, і за кордоном».
Відтак «фактор Саакашвілі» може стати каталізатором нової революційної ситуації в Україні, яка може закінчитися як зміною влади, так і її зміцненням.
Валерій Майданюк, політолог, спеціально для «Вголосу»
ІА "Вголос": НОВИНИ