Рентабельність санкцій

Кілька місяців тому ПАРЄ продовжила санкції проти Росії ще на півроку. Ще мінімум п’ять європейських країн вже сьогодні готові зняти з РФ будь-які санкції і відновити з агресором повноцінну співпрацю. Згідно з правилами Парламентської асамблеї Ради Європи кожного року санкції мають або подовжуватися, або переглядатися. Однак сама постановка такого питання кожних півроку та все більш зростаюча активність проросійського лобі можуть невдовзі добитися скасування санкцій. При тому, що сьогодні немає жодних підстав для зняття санкцій з РФ, позаяк Москва продовжує воєнну агресію в центрі Європи. В той же час, в діях керівництва Парламентської асамблеї Ради Європи простежується послаблення критики Росії. Наприклад, президент ПАРЄ Педро Аграмунт вже двічі їздив до Росії. А його заява про те, що РФ необхідно бачити в стінах Ради Європи, засвідчує налаштованість більше на діалог та компроміс з агресором, ніж на протистояння.

Характерно, що якщо провідні європейські держави, керуючись власними  економічними інтересами, вирішать відновити співпрацю з РФ, Україна ніяк не зможе на це вплинути. Попри декларації про повагу до державного суверенітету, територіальної цілісності та прав людини, Німеччина та Франція діятимуть згідно прагматичних міркувань. Країни Заходу продемонстрували всьому світу, що готові захищати демократію лише в державах, де є, наприклад, нафта, як це було в Кувейті, Іраку та Лівії. В 1991 році після нападу Саддама Хусейна на багатий нафтою Кувейт, через кілька місяців 600-тисячна армія США та європейських союзників нанесла нищівні удари по військах агресора і «захистила свободу та демократичний вибір кувейтського народу». Продемонстрували свою військову спроможність у війні за лівійську нафту також Франція та Італія, авіація яких здійснювала авіанальоти на лівійські міста. Проблеми демократії в Північній Африці і Азії турбують наших західноєвропейських партнерів більше, аніж загрози демократії і російської анексії в європейській Україні.

В України немає значних запасів нафти та газу, а ті що є, уряд не поспішає віддати на вигідних умовах західним корпораціям. Україна не продає жодного стратегічного підприємства американцям, у той час як росіяни через посередників володіють цілою низкою промислових об’єктів. Україна не поспішає надати в довгострокову оренду західному бізнесу ні промислові зони, ні чорноморські пляжі, не створює вільних економічних зон для американських компаній. Тому американці та європейці не бачать підстав воювати за Україну, оскільки втрати на війну для них виявляться більшими, аніж потенційні прибутки з цієї східноєвропейської держави. Навпаки, для багатьох корпорацій, Україна стала неприємним інцидентом, через який вони тепер позбавленні мільярдних прибутків російського ринку.

Чому Європа закриває очі на дії Росії?

Співпраця з Росією для Європи економічно більш вигідна, аніж підтримка дотаційного кредитування та порятунок від дефолту бідної на нафту України. Крім того, Захід розуміє, наскільки він залежить сьогодні від Росії. Для підтримки європейського економічного потенціалу та добробуту європейців потрібні російський газ, нафта, бензин, ліс, кольорові метали, хімічні добрива, алмази, продовольство, зерно, зрештою, російські хутра та ікра. Європейський союз сьогодні найбільший економічний партнер Росії.  Товарообіг РФ з Німеччиною до недавнього часу складав $67 млрд, з Нідерландами - $ 61,8 млрд, з Італією - ​​$ 52,9 млрд, з Великобританією - $ 22,5 млрд, з Фінляндією - $ 22,4 млрд. Окрім того, більшість країн Центрально-Східної Європи на 100% залежать від імпорту російського газу, а шукати дорогі альтернативи через конфлікт найбільшого торгового компаньйона з неблагополучною Україною європейським партнерам видається економічно необґрунтованим.

Навіть економічному локомотиву ЄС - Німеччині нелегко конкурувати на світовому ринку з США, Японією, Китаєм, «азійськими тиграми». Конкурентоздатність німецької економіки впливає на рівень доходів пересічних німців, які в свою чергу, впливають на формування влади на виборах. Німеччина імпортує більше 40% природного газу та 20 відсотків нафти з Росії і за оцінками експертів ця частка в майбутньому збільшиться. Водночас, близько 25 % продукції німецького машинобудування експортується в Росію, а втрата такого великого ринку збуту технологій в умовах жорсткої конкуренції означає скорочення робочих місць, зменшення доходів німецького бізнесу і бюджету та спричинить суспільне невдоволення діями уряду. Тому Міністерство торгівлі і промисловості ФРН вирішило не використовувати право вето щодо майбутніх мільярдних угод з Росією для купівлі дочки німецького концерну RWE – компанії Dea – російським олігархом Михайлом Фрідманом, а також про продовження співпраці «Газпрому» з німецьким Wintershall. В офіційному документі Міністерства торгівлі і промисловості, зазначається, що «жодного приводу не допускати передачі цих компаній в руки російської сторони немає».

Економічна співпраця з Росією для Європи важить значно більше, аніж вбивства українців російськими найманцями-терористами. Зрештою, країнам євроатлантичного блоку не вперше закривати очі на злочини диктаторів та їх агресію щодо сусідніх держав, якщо вони постачають Захід нафтою чи іншими ресурсами. У глобальному економічному та ресурсному протистоянні з новими азійськими «тиграми», насамперед з Китаєм, на тлі «присмерку Європи», Захід не полишає надій залучити на свій бік багату на ресурси і залежну від європейських технологій Росію. Російський Сибір забезпечить Європу нафтою і газом на випадок, якщо з арабами на Близькому Сході відносини погіршаться та перейдуть до конфронтації. Необхідність дружби Заходу з Росією ґрунтовно пояснює і один з найвизначніших світових геополітиків З.Бжезінський.

Деякі європейські політики заявляють, що зняття санкцій з РФ можливе, якщо Москва відмовиться від своїх агресивних намірів щодо України. Для багатьох корпорацій та політиків ЄС Росія є вигідним економічним партнером, якого шкода втрачати через територіальні конфлікти на околиці Східної Європи. Багато західних корпорацій справедливо вважають, що якщо воєнний конфлікт на Донбасі триватиме десятиліттями як у Придністров'ї та Грузії, то нераціонально було б припиняти економічне партнерство з країною, яка шукає, кому продати нафту і газ, і має попит на західні промислові технології. Певні сили в Європі готові погодитися на сприятливий для РФ сценарій виходу з скрутної ситуації за умови «збереження Росією обличчя».

Для того, щоб в непередбачуваному ХХІ столітті, в якому складаються всі об’єктивні підстави для виникнення Третьої світової війни, в якій  найімовірнішим противником буде Китай, Заходу зараз важливо здобути надійного союзника, який до того ж матиме причини воювати з КНР. І таким ідеальним союзником є саме Росія, яку однак треба чимось задобрити, піти на поступки, досягти компромісу. Очевидно, що такою поступкою може бути  Україна.

Рубль vs демократичні цінності

Однак такий, на перший погляд цілком тверезий, економічний прагматизм підірве основи західної цивілізації, якщо російський рубль стане дорожчим за західні цінності. Щоб система вільного ринку стабільно функціонувала, повинні бути речі, які не продаються і не купуються. Зокрема, такими мають бути правова система, юридична рівність та дотримання встановлених правил з жорсткими санкціями щодо їх порушників. Не можна сподіватися на успішний футбол, коли один з гравців дозволяє собі забивати голи руками і чхати хотів на існуючі правила. Не можна надіятися на партнерство з тим, хто не повертає кредити. Тому, хто краде у своїх, в порядному товаристві ніхто не подасть руки і не прийматиме до спільноти, поки крадіжка не буде повернута, а жертва не отримає вибачень. Росія вчинила неприпустимо: шляхом військової агресії захопила три області сусідньої демократичної країни і бреше всьому світу, нібито це справа рук місцевих сепаратистів. Закривати очі на кричущі  порушення правил одного з гравців - буде злочином проти всієї системи і першим кроком до її руйнації, навіть якщо партнерство з Росією дуже вигідне.

Ті представники європейських економічних еліт, які надіються на вигідний бізнес з Росією попри порушення Москвою міжнародних норм щодо сусідньої України, повинні розуміти: непокарана Росія гратиме без правил і з ними також.

Валерій Майданюк, політолог, спеціально для «Вголос»

ІА "Вголос": НОВИНИ