Де наш газ? «Газова мафія ділиться грошима з владою»

Початок весни в Україні ознаменувався морозами та новим етапом «газових воєн» із Російською Федерацією. Все почалось через те, що Стокгольмський арбітраж зобов'язав ПАТ «Газпром» доплатити НАК «Нафтогаз України» 4,63 млрд доларів за недопоставку узгоджених обсягів газу для транзиту. Крім того, за результатами двох арбітражних суперечок між компаніями на поставку і транзит газу російський монополіст повинен доплатити «Нафтогазу» 2,56 млрд доларів.

Натомість після програшу «Газпром» розірвав усі угоди із Україною. А керівництво держави звернулось до українців, щоб ті у 20-градусні морози зменшили опалення у своїх помешканнях. Також в Україні, вже традиційно, під час газової кризи закрили усі вищі навчальні заклади.

У цій ситуації виникає багато «але». Адже, коли влада підвищує ціну на газ, населення ніхто не питає. До того ж, куди подівся український газ, про який ще з часів Януковича так опально говорив керівник «Народного фронту» Арсеній Яценюк? Та чи виконає керівництво НАК «Нафтогаз» свою обіцянку, що у разі перемоги у Стокгольмському арбітражі ціна на газ для населення знизиться вдвічі, себто становитиме 3,5 грн за кубометр газу?

Скріншот видання, в якому Юрій Вітренко прогнозував зниження ціни на газ. Подаємо мовою оригіналу.

 

Про це «Вголос» розмовляв з незалежним експертом з питань енергетики, директором енергетичних програм Центру світової економіки і міжнародних відносин НАН України Валентином Землянським, екс-міністром економіки України, економічним експертом Володимиром Лановим та керівником політичних програм Інституту майбутнього Юрієм Романенком.

Чергова газова криза в Україні розпочалася після того, як Україна виграла Стокгольмський арбітраж. На ваш погляд, чи можна було передбачити дії Росії і чи достатньо зробило керівництво «Нафтогазу», щоб уникнути рекету з боку «Газпрому»?

Володимир Лановий:

Очевидно, що «Нафтогаз» України грає у певну гру, обманюючи нас всіх. Бо тоді, коли час розвивати внутрішнє виробництво природного газу, їм вигідніше купувати російський газ. Це підстава для того, щоб ціни на газ всередині країни були по 7 і більше гривень. Якби у нас був газ власного виробництва, влада не змогла б знайти підстав для росту тарифів, і відповідно – було б менше корупційних схем та методів наживи.

Валентин Землянський:

Якби керівництво «Нафтогазу» діяло професійно, в Україні не було б газової кризи. А коли у нас вишукуються винні у ситуації, яка виникла – це не професійність . Адже якщо я професіонал, то виходжу з ситуації самостійно, роблю все і навіть більше, щоб від цього не постраждали пересічні громадяни, а не шукаю винних. А якщо уряд і велика українська компанія, керівники якої офіційно заробляють мільйони, звертається до українців з проханням померзнути, знаходять винних в особі «Газпрому» або Путіна, то тут говорити про професійність недоречно. Це свідчить про те, що керівництво «Нафтогазу» не передбачило такої ситуації. Натомість ми слухаємо кумедні заяви комерційного директора «Нафтогазу» Юрія Вітренка, який стверджує, що їм росіяни дали «чесне слово», що постачатимуть газ. Це несерйозно. Казати про «чесне слово», коли існує міждержавний конфлікт, – це не просто смішно, це – злочин. А тому газова криза виникла, бо не було резервного варіанту, ніхто не передбачив форс-мажору. Розумієте, надзвичайною ситуацією могла стати не лише відмова «Газпрому» продавати Україні газ, а, наприклад, вибух. Все ж могло бути. І на такі випадки потрібно мати якісь резерви. Таких резервів у нас не було.

 

«Коли збільшували тарифи, у населення ніхто не запитав, чи мають вони гроші. А коли влада прокололась – давайте згуртуємось»

 

А звідки мали взятись ці резерви?

Валентин Землянський:

По-перше, резерв – це наша труба, у нашій ГТС знаходиться мільярд кубометрів газу. Це таке своєрідне оперативне сховище. І там на момент газової кризи замість мільярду кубометрів було 700 млн кубометрів. Відповідно була нестача цих 300 млн. Ще за тиждень до газової кризи голова «Нафтогазу» Коболєв сказав, що вони не домовились з «Газпромом», у них немає додаткової газової угоди. Ну, на хвилинку, якщо у вас є рішення Стокгольмського арбітражу, що ви робили два місяці, щоб імплементувати це рішення у вигляді формальної домовленості між «Нафтогазом» і «Газпромом». «Чесне слово» у таких ситуаціях не працює. А тому менеджмент «Нафтогазу» пішов найпростішим шляхом – звинуватив «Газпром» і звернувся до народу: «А давайте ви померзнете, щоб ми зекономили». Прикро, що народ не пішов до них із зустрічною пропозицією: «А давайте ви зменшите тариф – і ми померзнемо». Тобто, як збільшувати тарифи у «Нафтогазу» – все нормально, ніхто населення не питає, чи має воно гроші, а як менеджмент «Нафтогазу» проколовся, починається: «а давайте згуртуємось, ми ж тут всі разом».

Але ж ніхто з керівництва держави не критикує Коболєва і його команду за ці проколи…

Валентин Землянський:

Найгірше, що з цієї ситуації не буде ніяких кадрових висновків. Порошенко замість того, аби відправити у відставку, ледь не нагороджує Коболєва. А за що? Та ж за те, що українці у морози могли залишитись без газу. Так у нас ніколи нічого не працюватиме. Адже якщо у держаних чиновників, топ-менеджерів державних підприємств немає відповідальності – це повна безкарність. Немає гарантій, що у нас завтра у іншій галузі не виникне критична ситуація, а влада просто звинуватить Росію і скаже українцям: «А ви потерпіть». Тобто у нас анархія – роби, що хочеш: хочеш – форматуй правоохоронну систему, яка після цього не працює, хочеш – гривню втричі девальвуй, тобі теж нічого не буде.

Володимир Лановий:

«Нафтогаз» напряму підпорядкований Президенту, його керівництво поводиться зухвало, диктує усім правила гри. І якщо у Коболєва є якась суперечка з Гройсманом, то це відбувається на рівні: «А чому ви розподілили на користь хімічних комбінатів стільки пільгового газу, а на користь ЖКГ – стільки-то». Бо один у владі отримує хабарі від хіміків, а інші – від ще когось. І це найнеприємніше. На Заході уже давно визначили, що українська енергетична мафія – це найкорумпованіша гілка економіки в Україні. А енергетична система – це найдосконаліша корупційна схема. Про це відкрито говорили у американському сенаті. Питання у тому, куди дивився менеджмент «Нафтогазу». За що вони нараховують собі мільйоні зарплати?

Урядовці неодноразово заявляли, що Україна не купує газ в Росії. Про це також регулярно у соціальних мережах йшлось на сторінках «Нафтогазу». Чому тоді виникла криза? Нас обманювали?

Валентин Землянський:

Це теж цікаво. Виявляється, у «Нафтогазу» винен «Газпром», бо той не продає йому газу, який український монополіст у нього не закуповує. Маразм? Тобто за рішенням Стокгольмського арбітражу ми мали закуповувати газ – і це має відбуватись і надалі, інакше змушені будемо сплатити 800 млн доларів штрафу. Закупівлі не розпочалися. Дуже просто сказати, що «Газпром» – негідник, але хіба ми про це дізнались сьогодні? Газові війни між Україною та Росією не перший рік тривають.

Володимир Лановий:

Тож те, що вони нам розказували, що Україна позбулась газової залежності, – це була фікція. Мені принципово не подобається позиція представників Європейської енергетичної спільноти, які кажуть, що ми маємо купувати і у кого. У Європі є теж потужне лобі «Газпрому». Це ми також маємо розуміти, адже ця газова компанія – гігант, якого підтримує Європа, оскільки теж зацікавлена у російському газі. А тому будь-які заяви з боку ЄС будуть на користь російському газовому гіганту.

Але влада нам обіцяла ринок газу. Щоправда, з часів обіцянок минуло три роки. На ваш погляд, за цей час щось зроблено?

Володимир Лановий:

Ринок складається тоді, коли виробник постачає продукцію на продаж. Україна є теж виробником енергетичних ресурсів. У нас свій ринок, у нас свої продавці і покупці. Якщо комусь не вистачає цього газу, значить, купує його самостійно в Алжирі, Саудівській Аравії чи Росії. Везти його можна танкером, в Одесі для цього є спеціальний термінал. За один рік можна для цього побудувати інфраструктуру, знищити монополістів та зробити так, щоб нарешті запрацював ринок.

Але ні! Ринок нам не потрібен, бо нашим чиновникам хочеться торгувати з Росією, адже там платять хабарі і тому, перш за все – менеджменту «Нафтогазу» і владі, невигідний ринок газу в Україні. Газова мафія ділиться газовими грошима з прем'єр-міністром і президентом. А тому всі мовчать. Так було завжди. Чому за 27 років ми не збільшили видобуток власного газу, а тільки його зменшуємо? Бо це не вигідно РФ і нашим чиновникам-хабарникам.

«У кризовій ситуації Україні допомагатимуть лише за дуже великі гроші. Поляки виграли джек-пот»

 

Зараз Україна купуватиме газ у польської компанії. Нам цього буде достатньо?

Валентин Землянський:

Польський газ, який «Нафтогаз» закуплятиме у польської компанії, не перекриє українських потреб. Це все робиться з тієї метою, щоб дати можливість заробити полякам. І я за них дуже радий, оскільки вони на добу тепер можуть поставити нам 2,7 млн кубометрів газу. А нам, на хвилинку, було потрібно 26 млн метрів кубічних. Поляки вибороли дуже гарний газовий контракт – 60 млн доларів на місяць. Тобто польська допомога нам дуже дорого коштує. Бо у кризовій ситуації Україні допомагатимуть лише за дуже великі гроші. Такими є європейські правила допомоги.

А все ж, небезпека залишитись без газу минула?

Валентин Землянський:

Небезпека минула лише тому, що прийшла весна і очікується потепління. Тому у цьому сезоні ніяких газових воєн між Україною і РФ не буде. Коли «Нафтогаз» у попередні роки закачував газу менше, ми, експертне середовище, говорили, що якщо наприкінці сезону будуть більші морози, то варто мати резерв. Тобто система життєзабезпечення держави не має базуватися на економії. Навіть якщо керівництво держави з погляду економіки вважає його надлишковим. Але з технічного боку, резерв завжди має бути, бо це безпека для нас, громадян України. А якщо влада, в першу чергу, рахує гроші, а вже потім зважає на інтереси своїх громадян, то маємо те, що маємо. А тому, якщо підходи не зміняться, то схожа ситуація із газом може виникнути вже на початку наступного опалювального сезону.

 

«Наш уряд – це популісти, які нічого не роблять»

 

У нас йшла мова і про енергозбереження, як ви оцінюєте дії влади у цій сфері?

Володимир Лановий:

Дуже не хочу говорити поганих слів про Гройсмана і його політику. Але наш уряд – це популісти, які нічого не роблять. Про економію вони говорять, тому що це потрібно говорити. Економія газу та енергозбереження пов'язані із технологіями виробництва електроенергії, технологіями у хімічній, харчовій, металургійній галузях, які найбільше споживають газу. Якщо там менше споживатимуть – буде економія. Якщо ми не перейдемо на інші технології, ніякої економії споживання газу не буде. Україні уже давно пора перейти на альтернативні джерела енергії. Але ніхто нічого не робить, усіх усе влаштовує. Бо на великих обсягах подачі тепла можна багато заробити, накрутити витрати. Немає ніякого ціноутворення, а те, що є – воно радянського типу, коли уряд захищає виробників і покриває їм собівартість. Має бути цивілізована система. Адже в Україні у 2017 році в усіх енергетичних компаніях прибуток становив близько 100 %, а це небачені речі. І цих схем вони не ламатимуть до останнього.

А що там із українським газом? Раніше йшлось про те, що його може вистачити для потреб населення?

Валентин Землянський:

Український газ є у балансі ГТС. Одна річ, якщо ми рахуємо річний обсяг, а інша річ, якщо добовий. На добу у нас є можливість отримати певний обсяг газу. Він складається з газу, який знаходиться в сховищах, який видобувається в Україні, та імпортованого. Щоб перекрити обсяг споживання у розмірі 200 млн кубометрів газу на добу, в Україні не вистачало саме імпортної складової. Ось ці 25-26 млн кубів потрібно було десь знайти. Повторюю: якби у трубі був газ – газової кризи не було б.

Юрій Романенко:

У нас є всі ресурси, розробка яких дозволила б нам повністю відмовитись від російського газового ринку – і той наш газ ми могли б експортувати. У нас зараз є можливість збільшити видобуток українського газу на 10-12 млрд кубометрів і повністю закрити свої внутрішні потреби. Єдина причина, чому ми цього не робимо, – це корупція і жадібністю. З'явились нові технології. І замість того, щоб купляти газ у РФ, ми мали б до видобутку українського газу залучати іноземних інвесторів – американські та європейські компанії. Але через те, що у нас розвинена корупція, за допомогою якої росіяни купляють наших чиновників, вони блокують видобуток українського газу. А жадібність наших олігархів, які, з одного боку, не хочуть нічого не віддавати американським компаніям, а з іншого – не хочуть вкладати у це гроші. А тому ми сидимо на енергетичній залежності від РФ – і нічого не можемо зробити.

Скільки всього видобувається газу в Україні? На ваш погляд, варто український газ продавати населенню за ціною імпортного?

Валентин Землянський:

Якщо рахувати видобуток «Укргазвидобування», то це 15,5 млрд кубометрів на рік. Приватні видобувні компанії добувають ще 5 млрд кубометрів газу.

У нас населення споживає 11 млрд кубометрів газу, це без тепла, з теплом буде плюс 6 млрд кубічних газу. Тобто загальне споживання – 17 млрд м3. Це означає, що українського газу достатньо, щоб опалити ним помешкання українців.

Ціна газу власного видобутку для населення могла би бути вдвічі нижчою. Давайте порахуємо. Ціну для «Укргазвидубування» формують у прив'язці до імпортного газу. Пан Коболєв свого часу казав, якщо «Укргазвидобування» отримуватиме за сто кубічних метри 70 доларів, то компанія закриє усі свої потреби в діяльності. Що ми маємо. На сьогодні НАК «Нафтогаз» закуповує у «Укргазвидобування» газ за 4, 5 тисячі грн. Тобто це набагато більше, ніж 70 доларів. І саме тут є потенціал для знищення тарифів за рахунок міксу ціни. Можна було б так рахувати: ціна імпортного газу на об'єм, ціна власного на об'єм. Далі додаємо, ділимо – і так отримуємо середнє арифметичне. І тоді ціна для населення знизилась у 1,5 разів. Але інтереси суспільства не є пріоритетом для чинної влади.

Виступ Яценюка про український газ

 

«Найближчим часом ціна на газ для населення зросте на 60%»

Комерційний директор «Нафтогазу» Юрій Вітренко у 2017 році у разі перемоги України у Стокгольмському арбітражі пообіцяв, що ціна на газ знизиться вдвічі. Думаєте, це можливо?

Валентин Землянський:

Найближчим часом ціна на газ для населення зросте. Бо це передбачається у тій парадигмі, в якій ми живемо, та яку взяв як політичний орієнтир ще уряд Яценюка. Тобто лібералізація газового ринку, прив'язка до європейської ціни на газ. Зараз ціна на газ для населення у нас нижча, ніж у Європі. І якщо ми говоримо про подальший розвиток подій, то буде питання вибору між поганим і ще гіршим. Тобто варіант, коли відбуватиметься поступове збільшення ціни на газ на кілька відсотків на квартал – це поганий варіант. Але є ще гірший, який хоче впровадити НАК «Нафтогаз», той , який просив українців «проявити солідарність і  економити». Так-от, у Коболєва хочуть збільшити ціну газу для населення на 60% одразу. У «Нафтогазі» це мотивують вимогою МВФ і ЄБРР і тим, що це дозволить подолати корупцію. Маразм повний. Адже у багатьох країнах світу є диференційована система оплати за газ.

До речі, у США залежно від споживання, обсягів, категорії споживача є шість рівнів оплати за газ. У Франції, Румунії така жситуація. До 2015 року у нас була диференціація. Тоді говорили, що от така схема є спонсором багатих. Якщо споживання було велике, то більше 6 тисяч кубометрів газу на рік люди сплачували на рівні імпорту. Цю диференціацію прибрали, сказавши, що це корупція. Усіх натомість зрівняли: і бідних, і багатих. І як наслідок – маємо те, що офіційно понад 50% домогосподарств отримує субсидію. А тому рух в напрямку збільшення ціни буде доти, поки ми не змінимо цю парадигму. До речі, комерційний директор «Нафтогазу» Юрій Вітренко у 2017 році дійсно сказав, що якщо ми виграємо Стокгольмський арбітраж – платитимемо за газ на 50 % менше. А тому українці мали б у нього про це запитати. Чому 60% плюс, а не 50 % мінус?!

 

Марія Бойко, «Вголос»

 


ЗА ТЕМОЮ
КОМЕНТАРІ

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

Завантаження...
RedTram