Мовою фактів
У Білорусі 11 лютого затримали українського письменника Сергія Жадана. Причиною затримання стало те, що нібито літератор внесений у санкційний список …російської ФСБ.
Також нещодавно ФСБ виманила на територію Білорусі 19-річного українського активіста, сина воїна АТО Павла Гриба, де його викрала. За словами батька зниклого хлопця, Павло Гриб 24 серпня поїхав у Гомель на зустріч з дівчиною, з якою спілкувався тільки у соціальних мережах VK і Skype. Дівчина мала приїхати з Росії. Павло сказав батькові, що повернеться того самого дня, але не повернувся, й Ігор Гриб сам поїхав у Гомель на пошуки. Там він з'ясував, що ФСБ розшукує його за ст. 205 КК РФ (терористичний акт). Білоруські прикордонники сказали, що не мають інформації про Павла. Українська прикордонна служба повідомила, що Павло Гриб перетнув кордон через пункт пропуску «Нова Гута» (Чернігівська область, Україна) – «Нові Яриловичі» (Гомельська область, Білорусь). Трохи згодом дівчина, на зустріч з якою їхав син атовця, сама зізналася, що виманювала його за вказівкою ФСБ.
Окрім того, на українсько-білоруському кордоні у вересні заплановані спільні військові навчання РФ та Білорусі, що може становити неабияку загрозу для безпеки України.
І взагалі – експерти застерігають українців від вояжів цією «братньою» країною. Як пояснив дипломат Богдан Яременко, «тут є питання до української держави. Перш за все, не чути жодних застережень про загрози на подорожі для українських громадян до Білорусі. Рекомендації по Росії є. А з Білоруссю на догоду дипломатії Порошенка, для якого президент Лукашенко – друг, товариш і брат, очевидно, будемо гратися і далі, ігноруючи беззаперечний факт, що влада північного сусіда не має повного суверенітету у питаннях безпеки. Окрім рекомендацій громадянам України утриматися від відвідання Білорусі, я би вже почав думати над обмеженням можливостей білоруських державних перевізників здійснювати пасажирські перевезення між нашими державами. Доки загрози українцям не будуть усунені», – зазначив дипломат.
Але для очільників Львівщини усі ці факти, немов «казки віденського лісу». Так, Львівська ОДА 13 серпня відправила дітей українських військових… на відпочинок у Білорусь. Діти, на щастя, цього разу повернулись в Україну. Але чи мали право львівські чиновники наражати їх на таку небезпеку? Про це «Вголос» запитав у військових.
Руслан Кошулинський, учасник АТО, депутат Львівської обласної ради:
Перш ніж вести дітей українських воїнів у цю країну, варто було звернути увагу на те, що Білорусь – це так званий молодший партнер Російської Федерації. У них є союзницькі угоди, зокрема у військовій сфері. Виникає враження, що Білорусь як країна зараз існує лише де-юре. А вся влада та власність у цій країні належить саме Росії. Тобто відправляти дітей учасників бойових дій у таку країну – це, на мою думку, не є розумним кроком.
Окрім того, режим Лукашенка уже засудила світова спільнота, адже у Білорусі відбувається величезна кількість порушень прав людини. І ці факти зафіксовані. І поки Білорусь не довела якихось змін (мова йде про виборче законодавство, дотримання прав людини тощо). Ця країна має у союзниках Російську Федерацію, вони разом на північних кордонах з Україною проводять військові навчання. Через це можливі будь-які провокації військового характеру, адже російські військові на території Білорусі почуваються, як у себе вдома. І те, що львівська місцева влада за таких умов відправляє дітей воїнів АТО на відпочинок – це дії, які могли закінчитися трагедією.
Ми завжди можемо знайти велику кількість наших країн-партнерів, які більш дружні до Україні і куди можна спокійно відправляти на відпочинок дітей захисників України.
Іван Тимочко, боєць 24-ої окремої механізованої бригади імені короля Данила:
У цьому випадку, наскільки мені відомо, діти їздили за кошти Червоного Хреста за особистої гарантії Посла Білорусі в України. Але це, безумовно, резонансний випадок. Адже коли дітей воїнів АТО відправляють на відпочинок у іншу країну – це все активно проговорюється. Подаються заявки до компетентних органів не лише з даними дитини, повідомляють і дані батьків. Щоб вивезти дітей за кордон, білоруська сторона теж має отримати документи про дітей та їхніх батьків. Звичайно, потрібно було врахувати, що російська ФСБ активно працює у Білорусі. Вочевидь, вони отримали доступ не лише до особистих даний дітей, а й до батьківських. А це і місце реєстрації, і адреса проживання, і так далі. З часом, при необхідності ФСБ може це використати. Зрештою, в час, коли з одного боку в Україні збирають резервістів, проводять навчання і готують до ймовірного вторгнення Росії через територію Білорусі, дітей українських військовослужбовців везуть у країну-сателіта агресора. За неофіційними даними в Білорусі зараз сконцентровано близько 1000 тисяч російських солдат, тому не дивно, що на території Білорусі російська ФСБ почувається вільно. А ми пам'ятаємо випадки, коли російські спецслужби з метою дискредитації намагались завербувати воїнів АТО, в своїх методах не гребуючи нічим. Наголошую, що ми знаємо лише про випадки невдалих спроб вербування українців, натомість ми не знаємо, скількох наших співгромадян російська ФСБ таки завербувала, і які способи впливу застосовували.
Проте у цьому випадку звинувачувати лише чиновників низового рівня у організації поїздки було б неправильно. Адже дії чиновника місцевого рівня тут чітко регламентуються законодавством України відповідно до посадових обов'язків, і все, що не заборонено Законом, повинно виконуватись. Проблема захована значно глибше – знаходиться вона у площині Державної політики. Небезпека зачаїлася в тому, що на четвертому році російсько-української війни її досі називають не війною, а АТО. У тому, що представники вищих ешелонів української влади ведуть торгівлю із країною-агресором, що не закриті кордони з РФ і з її потенційним сателітом, в цьому випадку – Білоруссю. Виникає враження, що такі дії – це байдужість київської влади до ризиків. З іншого боку, можливо, і навмисна змова. Тим більше , це – не перший випадок, пригадую, українські школярі їздили в Росію. І їздили не зі Львівської області. Тобто ця поїздка – це не випадковість, а цілеспрямована політика державної влади. Звичайно, що це проблема, але ми маємо розуміти, що, власне, хтось із чиновників високого рангу давав згоду на вивіз дітей у Білорусь. І саме на цих людей контролюючі органи мали б звернути увагу. Наші правоохоронні органи мали б з'ясувати усю вертикаль: хто погоджував це відправлення, хто давав вказівки організувати поїздку дітей саме учасників АТО.
Білорусь, наскільки я знаю, не входить у списки країн з високою туристичною інфраструктурою, не володіє надзвичайно відомими курортними центрами, які не мають аналогів в країнах Євросоюзу. Дії тих, хто це зробив, мали б бути оцінені з огляду на те, наскільки ці люди наражали на небезпеку дітей захисників України і чи виправдані такі ризики. Українці мають зрозуміти, що відправлення українських дітей у Білорусь – нонсенс, адже так ми наражаємо їх на небезпеку.
Олександр Поронюк, керівник Західного регіонального медіа-центру Міністерства оборони України:
Я не знаю, кому ще потрібно пояснити, що Білорусь, Казахстан та Росія мають союзні договори. По суті, ці країни – це своєрідний міні-СРСР. У них діють спільні закони та єдина митниця. Усі мають зрозуміти елементарне: на території Білорусі люди, які мають стосунок до участі у Антитерористичної операції, знаходяться у потенційній небезпеці. От минулого тижня Служба безпеки України уже повідомляла про інцидент, коли наші воїни АТО вирішили підзаробити грошенят у Москві. Це для них закінчилось тим, що їх хотіли завербувати російські спецслужби. І важко навіть уявити, що було б з нашими воїнами, якби вони вчасно не втекли з РФ.
Що стосується того, що Львівська ОДА вивезла дітей воїнів АТО на оздоровлення у Білорусь – це практично аналогічний випадок. У моєму розумінні небезпека була у тому, що хтось з батьків-учасників АТО міг супроводжувати цих дітей, його там могли затримати та ув'язнити у російській тюрмі. Я не уявляю, хто з чиновників взяв на себе таку відповідальність і таку «високу ініціативу», але він повинен відповідати за свій вчинок. Вивезення дітей українських захисників у Білорусь – це, безперечно, пряма небезпека для родин воїнів АТО.
Марія Чижевська, «Вголос»
PS:
ІА «Вголос» з проханням прокоментувати дану ситуацію та роз'яснити, чи безпечними для українців є поїздки у Білорусь, звернувся з інформаційним запитом до Служби безпеки України.
ІА "Вголос": НОВИНИ