Це вже не вперше звучать такі заяви з боку Польщі.
Висловлювання Качинського збентежили не лише істориків чи політиків, а й пересічних українців та громадських активістів, які висловлювали свої думки у соцмережах.
Так, громадський діяч та журналіст Тарас Шамайда написав на своїй сторінці у Facebook:
«Головний парторг Польщі Качинський, який, на жаль, фактично керує в цій країні урядом і президентом, пробив чергове дно.
Його заява, що під час Другої світової війни українці «перевершили німців у жорстокості проти поляків», зняла останні сумніви, що там безнадійна клініка. Качинський не може не знати, що німецькі нацисти вбили мільйони поляків (переважно цивільних) і перетворили на руїни Варшаву й інші польські міста. Настільки ідіотські заяви може робити лише клінічний українофоб (до речі, ця ж теза присутня і в антиукраїнському фільмі «Волинь», де нацисти відпускають поляків, коментуючи свій «гуманізм» словами «ми ж не українці»).
Це справді серйозне випробування для українсько-польських відносин».
А учасник Несторівської експертної групи Євген Глібовицький зазначив, що «тріщина в українсько-польських стосунках чітко окреслена. На таких умовах Київ допомогу Варшави теж не прийме. І справа не в Бандері. Справа в неготовності метрополії визнати суб'єктність колишньої колонії і готовність бачити тільки свою інтерпретацію подій. Фактично, це той самий тип проблеми, який визначає стан українсько-російських відносин, тільки суттєво пом'якшений європейським культурними рамками».
Лідер націоналістів Волині Анатолій Вітів, зокрема, зазначив, що «у Ярослава Качинського відбувається період загострення польського шовінізму, і він мріє про нову імперію – третю Річ Посполиту. На жаль, в нього коротка і деформована історична пам'ять. Перш ніж погрожувати Україні, що її не пустять у Європу через Бандеру, я б хотів нагадати Качинському, що Бандера жив і був вбитий на вулицях європейського міста Мюнхена агентом КДБ. Дивно, чому Качинський забуває про злочини польських окупантів з Армії Крайової на етнічних українських землях. Чому ігнорує злочини поляків в Україні та тривалий період польської окупації, який розпочався ще з середини XIV століття. Замість політики взаємопрощення, порозуміння та дружби поляки знову починають втручатися у внутрішні справи суверенної держави».
Чому поляки так активно почали маніпулювати історичними фактами, шантажуючи та залякуючи нас черговими проблемами із ЄС? Про це кореспондент «Вголосу» поспілкувався із експертами: головою Українського інституту національної пам'яті Володимиром В’ятровичем, політичним експертом Юрієм Сиротюком та заступником голови київської «Просвіти», старшим викладачем НУ «Києво-Могилянська академія» Олексієм Курінним.
Це вже не перша така заява поляків стосовно України та українських національних героїв. Чому?
Володимир В’ятрович:
Остання заява пана Качинського продемонструвала його цілком викривлене уявлення про минуле і українців, і поляків у роки Другої світової війни. Страшно, що саме ця людина вимагає уваги до свого викривленого уявлення, намагається накидати не тільки польському, а й українському суспільству, і вічно намагається шантажувати Україну, нібито європейським майбутнім. Ніхто пану Качинському не давав повноважень говорити від імені Європейського Союзу. Очевидно, що ця заява не має нічого спільного із позицією Європейського Союзу. На жаль, пан Качинський це робив, оскільки він все-таки не бачить нормальної співпраці з Україною як незалежною, демократичною державою. В інакшому випадку, були б неприпустимим такий тон заяв, неприпустимим був би якийсь шантаж відносно оцінок українського минулого. Україна має бути незалежною і вільною в оцінках власного минулого. І тільки така країна буде незалежною і вільною у майбутньому. Заперечувати можливість України самій давати оцінки свого минулого, це значить, що ця людина не бачить Україну як незалежну державу у майбутньому.
Олексій Курінний:
Дана ситуація вже набуває системності. Тобто, дані заяви цитуються не лише українськими інформаційними агенціями, і не лише націоналістичними колами, але й викликають роздратування українських істориків. Ми, зокрема, пам’ятаємо, що ще у 20-х числах серпня відбулася прес-конференція, у якій брали участь і представники «Просвіти», і представники українського уряду початку 90-х, які започатковували процес примирення, і, відповідно, було висловлено думку щодо неприйнятності такого курсу. Нині уже доктори наук і політики реагують на такі заяви. При цьому парадоксально, що подібний курс відбувається на тлі мовчання європейських лібералів. В самій Польщі зараз ситуацію можна охарактеризувати як 50х50, коли ліберальні сили влаштовують і протести, й виступають проти даних ініціатив. Зокрема, ставлять навіть під сумнів карту поляка.
Але європейські експерти, той же Андреас Умланд, неодноразово критикував український курс, українську державу та прихильність до наших героїв. Всіма своїми думками він показував, що «бандеризація» суперечить рухові до Європи. Однак Умланд при цьому мовчить щодо Романа Дмовського – відомого польського «національного героя», який нічого, крім непорозуміння і навіть огиди, не може викликати у сусідніх з Польщею народів, як от у литовців, українців. Саме Дмовський пропонував розширити межі Польської держави, приєднавши українську Хмельниччину, частину Білорусі, і всю Литву. Польщі так само властивий шовінізм. І, фактично, у Польщі на сьогодні не чути аргументів, що історія Бандери, трагічна історія Волині, вона була на нашій етнічній території, а не на вигаданій території Східні креси.
Це не сприяє примиренню. Уже з уст українців лунають заяви і про території Закерзоння, Холмщини не як про приєднання, а як терени, де українці піддавалися етнічним чисткам.
Юрій Сиротюк:
По-перше, заява Качинського свідчить, що нинішнє польське керівництво, на жаль, взяло на озброєння так звану ягелонську концепцію розвитку української держави, яка передбачає створення імперії на чолі із Польщею, яка посяде не лише етнічні польські землі, але в союзництві із Угорщиною комунізує Україну, Білорусь, Литву. Це відродження імперської польської традиції, так званої ягелонської. Відповідно, тому їх так бісить ім’я Бандери, адже ж Бандера не брав участь у подіях на Волині у 43-му році. Він фізично не міг цього робити, бо сидів у німецькому концтаборі у Заксенгаузені. А в той самий час поляки в Аушвіці замучили двох його братів. Бандера не був учасником актів нападу на польські банківські установи, Бандера не був виконавцем атентатів. Бандера просто зруйнував цю польсько-імперську, фашистську концепцію, яка передбачала повну колонізацію та денаціоналізацію етнічних українських земель у складі Польщі.
І Качинський, який сьогодні намагається відродити цю імперську політику, розуміє, що оцей польський колоніалізм зупинила, власне, пропагандивна ідеологічна діяльність ОУН, лідером якої був Бандера. Тому це такий історичний «ляп» поляки отримали. Бо поляки, наприклад, повністю колонізували і знищили українську Холмщину. Це етнічна українська земля, яка знаходилася у складі Польщі. Там було повністю переведено на польську мову населення, знищено всі православні українські церкви, насильно полонізовано священиків, знищено цвинтарі, вбито вчителів. І ці землі, як і інші етнічні землі, є цілком полонізованими. А от саме така світоглядна війна, шкільна акція, виступ пропаганди за роботи Бандери, поставили хрест на польському місіонізмі, який намагається сьогодні відродити Качинський. Тому це такий відчайдушний крок загнаного звіра.
Качинський, згадуючи про велику Польщу «од можа до можа», розуміє, що бандерівці в умовах абсолютної окупації, в умовах етнічних чисток, в умовах фашистського режиму Пілсудського, змогли зорганізувати спротив польському колоніалізму і підняти свідомість українців. Саме через те, що дуже активно була відновлена свідомість, патріотичні почуття українців, це не дало змогу полякам здійснити свої плани.
Чи існує ймовірність, що через такі заяви Україну дійсно можуть не взяти до Європейського Союзу?
Володимир В’ятрович:
Я вважаю, що в цієї заяви немає нічого спільного з власне позицією Європейського Союзу. Коли ми говоримо про УПА, то ми говоримо, в першу чергу, про боротьбу за свободу. А боротьба за свободу є однією із базових європейських цінностей. Через це, я переконаний, що ця сторінка української історії абсолютно не може і ніколи не стане на заваді інтеграції України у Європу. Більше того, гаслом українських повстанців було: «Воля народам! Воля людині!».
Олексій Курінний:
Важко сказати, як воно відбуватиметься далі. Вочевидь, ці заяви можуть використовуватися в інших, глобальніших небажаннях брати Україну до ЄС. Наприклад, Туреччині вигадують все нові й нові аргументи, але основна причина – мусульманська ідентичність Туреччини. У випадку України, це може бути значна кількість населення, що дасть більше голосів у європейських структурах, які назначаються за чисельністю населення і, відповідно, вони цього бояться. Крім того, економічні проблеми країни. Поки ми є слабкі, з хиткою економікою, воюючою стороною, то розігруватиметься і оця польсько-волинська карта і т.д. Якщо ми станемо сильними, то ситуація буде така сама, як і з Польщею. Сьогодні міжнаціональні відносини стали як відносини сильнішого та слабшого.
Юрій Сиротюк:
Очевидно, що поляків узяли із фашистським режимом Пілсудського, а режим Пілсудського був нічим не кращим за режим Гітлера, Хорти, Антонеску. Це був абсолютно людиноненависницький режим. Тому що кожен йде в Європу, а Європа – це континент націй. І не можна прийти в Європу, позбувшись себе. Нам не подобаються польські національні герої, але це полякам обирати, хто їхній герой. Пілсудський не наш герой, так само, як Бандера не їхній. Але ми не будемо полякам диктувати, хто має бути їхнім героєм, і ми не мусимо нікому дозволити трактувати нам, хто має право бути героєм України. Сьогодні гасло Бандери, прапор Бандери, портрет Бандери – це символ боротьби з нинішнім московським імперіалізмом. В даному випадку, цей удар в спину українцям, зовсім не прикрашає поляків, історичний шовінізм яких просто залив кров’ю їхні очі і вони не розуміють, що падіння незалежності України, або удар по незалежності України неодмінно відгукнеться ударом по незалежності Польщі.
Як українці мають реагувати на подібні заяви? Які можливі наслідки з боку Польщі?
Володимир В’ятрович:
Мені важко передбачити якісь наслідки з боку Польщі, зважаючи на неадекватність цих заяв. Із нашого боку, я думаю, що ми повинні продовжити свою роботу, спрямовану на відкриття своєї історії, на популяризацію цієї історії серед українців, спрямовану надати належну шану всім тим героям, які захищали свободу в минулому. Адже від того залежить, зокрема, готовність сучасних українців захищати цю свободу тепер.
Юрій Сиротюк:
Ярослав Качинський – керівник провладної партії. Він не є прем’єр-міністром і президентом. Очевидно, що Україна, в даному випадку, повинна далі твердо займати свою позицію, але тут питання не до Качинського. Тут питання до української влади. Янукович у шахрайський спосіб позбавив Бандеру і Шухевича звань Героїв України, і Порошенко, замість того, щоб скасувати це шахрайство за один день, досі тягне із цим питанням. Питання нашої історії, нашого минулого – це наше внутрішнє питання. Ми самі розберемося, хто наші герої. Будь-які втручання ми маємо вважати неприйнятними і поляки мають розуміти, що це не покращуватиме україно-польські відносини. Очевидно, що Україна повинна, якщо поляки підуть далі, дуже чітко вказати, що це для нас неприйнятно в дипломатичних, в культурних, економічних відносинах. Ми в Європу підемо із Хмельницьким, Святославом. Подобається це чи ні полякам. Бо після Бандери поляки нам назвуть ім’я Гонти, Залізняка, а потім і Хмельницького. Бо для поляків добрий українець той, який був рабом Польської держави, а не той, який боровся за Українську Державу. Тому, якщо ми зараз поступимося у Бандері, то вони пролюструють всю нашу історію. І змусять викинути Богдана Хмельницького, гетьманів, які боролися проти польського колоніалізму, змусять викинути гайдамаків для того, щоб сказати, що ніякої окремої нації українців немає.
Алла Федорченко, «Вголос»
-
ІА "Вголос": НОВИНИ