«Вголос» звернувся до експертів за роз’ясненням, як далі розвиватимуться події на Донбасі? Скільки часу потрібно для врегулювання ситуації та завершення війни? Чи допоможе у розв’язані конфлікту на Сході України розширення учасників нормандської четвірки і підписання нових мінських угод?

Ситуацію коментували військовий експерт Інституту Євроатлантичного співробітництва Ігор Козій, директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський, заступник директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння з міжнародних питань Михайло Самусь, член правління міжнародного центру перспективних досліджень, старший аналітик Анатолій Октисюк.

Які, на ваш погляд, можливі варіанти розвитку подій на Донбасі?

Ігор Козій: «На сьогоднішній день при існуючій владі у Кремлі мирний сценарій розвитку подій в Україні можливий лише у випадку, якщо світове суспільство економічно придушить Російську Федерацію через потужні санкції. Іншого шляху не існує, бо влада Росії, в першу чергу, замішана на тоталітарній філософії, на філософії хамства, царя єдиного. Але разом із цим неможна ігнорувати те, що РФ намагається переоснащати свою армію і знаходиться у пошуку новітніх військових технологій. А ми… продовжуємо «латати» старе, не інвестуючи у нове. Якщо так продовжуватиметься далі, повірте, нічого у нас не вийде. За Донецьком, Луганськом підуть Харківська, Херсонська області… Водночас треба пам’ятати, що Європа також намагається вижити і тому дбає про свій достаток і майбутнє. Пригадаймо історію, коли для свого блага на початку Другої світової війни Європа здали Чехословакію. Отже постає питання – чи готові ми стати Чехословакією? Чи готові ми фактично пройти через те, щоби виступити в ролі буферної зони. Я також не виключаю, що і Балтику можуть здати, і Польщу».

Михайло Самусь:  «З цього конфлікту можна вийти двома способами: або Україна переможе, або Росія. Перемога Росії означатиме знищення України або перетворення її на абсолютно лояльну до Кремля державу, на кшталт «аля Янукович». Але знищити нас не просто, тому конфлікт триватиме довго».

Анатолій Октисюк: «В залежності від розвитку політичної ситуації для нас можливі кілька сценаріїв. Перший – зближення з західними структурами, інтеграція України в ЄС і НАТО. Даний сценарій є малоймовірним, оскільки нинішнє українське керівництво не зацікавлене в інституційному будівництві і переході на європейський рівень державного управління. Другий сценарій – нормалізація відносин з РФ, повернення України до політики багатовекторності. Цей шлях можливий лише при досягненні геополітичного консенсусу між РФ і Заходом, у результаті якого Вашингтон і Брюссель гратимуть за новими правилами, визнають право РФ впливати на пострадянський простір, у тому числі на Україну. У такому разі питання з анексією Криму Росією буде закрите, а конфлікт на Донбасі буде врегульовано за Боснійським сценарієм, але поки що РФ і Захід далекі від консенсусу. Третій – радикальний сценарій. Полягає у відновлення активних бойових дій на Донбасі. Це один з вірогідних сценаріїв розвитку ситуації, який допоможе Порошенку відсунути на задній план економічні проблеми і реформи. З іншого боку, активізація бойових дій вдарить по іміджу нашого президента Порошенка і його можливостях домовлятися з західними партнерами. Четвертий – грузинський, коли переможуть проросійські політичні сили. Сценарій можливий через кілька електоральних циклів, оскільки на даному етапі проросійська опозиція розрізнена, ослаблена внутрішньопартійної конкуренцією і відсутністю нових облич. Інші політичні сили, які в латентній формі симпатизують Кремлю, будуть націлені на дострокові вибори в парламенті, щоб посилити свої позиції і представництво в структурах влади».

Микола Сунгуровський: «Всі версії, що з'являються, насправді не є сценаріями, лише – складовими частинами один одного. Тому я прихильник технологічного підходу. Спочатку потрібно поставити мету, якої, на жаль, у нас немає, а далі вибудовувати під неї комплекс необхідних заходів. Чому в Україні немає мети? Слід запитати у керівництва, яке й досі не визначилося, що у нас: АТО чи війна? Якщо є країна-агресор, то чому ми з нею торгуємо, домовляємося, ведемо переговори. Ця невизначеність заважає і тому дуже багато речей стопоряться. Незрозуміла українська позиція і нашому західному товаришу, який ставить запитання. Ви боретеся з терористами? Ок, ми вам допоможемо, скажіть де вони. Ви обороняєтеся? Ми готові прийти на допомогу, однак ми не бачимо, що ви обороняєтеся, бо формально у вас немає статусу війни».

Скільки часу триватиме війна на Донбасі? Рік, два, десятиліття?

Михайло Самусь: «Придністровський конфлікт триває вже 20 років. Скільки часу війна стрясатиме Україну, важко сказати, оскільки завдання Росії полягає у знищенні української держави. І цьому сприятиме те, що Росія – дуже велика країна, що має достатньо ресурсів. Тому конфлікт може затягнутися на 20, 30 років і навіть 50. Це гібридна війна. Її мета – послабити противника зсередини, використовуючи будь-які засоби: економічні, соціальні, інформаційні, військові».

Микола Сунгуровський: «Як довго триватиме конфлікт? Важко сказати, бо ми не певні у своїй особистій владі, у подальших діях Росії. Ми не знаємо як поведуться західні країни, як відбудуться вибори в США, у Німеччині, Франції».

Ігор Козій: «Боротися за незалежність треба було з початку 90-х років, а українські президенти на жаль цього не робили. Тому нині все залежить від політичної волі не керівництва держави, а народу, який має змусити владу робити все, що потрібно для економічної, політичної, територіальної незалежності. Як змусити владу діяти? Майдан – другий, третій, четвертий. Не готове до цього суспільство? Не готове приносити себе в жертву, не готове вимагати, значить час не прийшов. І тому далі гинутимуть наші бійці. Начебто кощунство, але загибель наших хлопців – сьогодні це другорядне питання в контексті розвитку держави. Першорядне – змусити владу до дій, бо якщо ми це не зробимо, у нашу політику втручатимуться ззовні – з Німеччині, Франції, Росії. Ще одне – Україні треба дивитися не тільки сьогодні на сьогодні, треба думати наперед. Треба взяти натиснути на нашого міністра зовнішніх зв’язків, щоби він шукав інвесторів для створення сумісних підприємств оборонного напрямку. А з ким ми можемо робити спільні підприємства? З тими, хто відчуває загрозу. Не хоче міністр діяти, не може, – іди з посади».

Підсумки і перспективи «Мінську-2»

Микола Сунгуровський: «Пакет заходів, прописаний у «Мінську-«2, є більш-менш нормальним. Ненормальною є технологія досягнення цих заходів. Тобто існує певний алгоритм миротворчої діяльності врегулювання військового конфлікту. І цей алгоритм в принципі є однаковим для всіх, відмінності можуть бути лише в специфіці країн, конфлікту або протистоянні. Однак я не знаю, чому наші західні партнери вимагають змінити цей алгоритм у частині термінового проведення виборів на окупованій території. Як правило, спочатку досягається угода про перемир'я. Потім – припинення вогню. Цей етап витримується в залежності від ситуації від декількох місяців до року. Для цього призначаються певні місії. Далі – на непідконтрольній уряду території організовується тимчасове управління під зовнішнім протекторатом з боку тієї місії, яка є. Тобто в цю тимчасову адміністрацію входять як представники уряду, так і представники країни, яка нам протистоїть. Саме ця тимчасова адміністрація слідкує за безпекою, відновленням економічного життя, розмінуванням території, започатковує програму роззброєння, демобілізацію, реабілітацію, відновлює інфраструктура і тільки після цього можна приступати до етапу підготовки виборів і власне їх проведенню. Це остаточний етап, він не може бути десь посередині. Чому Росія наполягає на виборах? Поясню. Якщо без виконання усіх вимог «Мінську-2» в «ЛНР» і «ДНР» відбудуться вибори, автоматично з'явиться легітимна влада. А це значить, що ця влада має всі можливості звернутися до Россі по військову допомогу. Саме на це і розраховує Росія. І якщо Росія погодиться допомогти, санкцій проти неї не буде, бо Кремль діяв на підставі запрошення легітимної влади. Наприклад, хто визнав вибори в Осетії? Ніхто ж не заборонив Росії укладати з Осетією військовий договір?».

Михайло Самусь: «Інструментарій, закладений у «Мінську-2», є грамотним, але логіка російської сторони полягає в тому, щоби перевернути алгоритм виконання договору. Спочатку – політичний процес, вибори, а потім – забезпечення безпеки, виведення російських військ, передача кордону під впорядкування українській стороні, відновлення українського законодавства. Цього не буде. Тому потрібен «Мінськ-3». Потрібно розширювати формат і учасників переговорів. Бо «нормадський формат», що існує, дає можливість Росії реалізовувати свої завдання».

Тетяна Зеленська, «Вголос»

ІА "Вголос": НОВИНИ