Призначаючи у 2016 році нового Генерального прокурора, Порошенко заявляв, що Юрій Луценко «примножить високу довіру до прокуратури». Тоді ж Гарант Конституції казав, що головні завдання для Луценка – це розслідування злочинів під час Революції Гідності, а також корупційні злочини: «У Генпрокуратурі потрібен той генеральний прокурор, який буде керуватися винятково почуттям справедливості».

Минуло два роки. Винні у вбивствах Небесної Сотні не названі, вони й досі на волі. Була спроба посадити учасника Революції Гідності Івана Бубенчика. Усі подання на депутатів-корупціонерів нічим не закінчилися. Ніхто з високопоставлених чиновників, яких обвинувачували у фінансових злочинах, і досі не покараний.

Натомість ми спостерігали, як дружину Луценка обрали «жінкою третього тисячоліття», як родина Луценка «без зайвостей» за 52 тисячі євро відпочила на Сейшелах. Як екс-регіонала Юрія Бойка прокурори визнали непричетним до масштабної афери із «вишками Бойка», як Медведчук став «голубом миру», депутат від БПП Борислав Розенблат – «жертвою НАБУ», а Януковичу за чотири роки суд так і не зміг винести вироку. «Прославився» Луценко і тим, що розсекретив імена таємних агентів НАБУ, які, діючи під прикриттям, намагались довести вину топ-корупціонерів. Можливо, саме через ці «заслуги» Луценкові, як стверджують окремі нардепи, відмовили нещодавно в американській візі.

Чи ефективно працює Луценко на посаді генерального прокурора? Як можна оцінити його діяльність?

Про це кореспондент «Вголосу»  запитував у політолога Тараса Загороднього, експерта Центру політико-правових реформ Олександра Банчука, адвоката, екс-слідчого Генеральної прокуратури України Сергія Войченка та політолога, директора Інституту трансформації суспільства Олега Соскіна.

Юрій Луценко на посаді Генерального прокурора уже два роки. Як ви оцінюєте його діяльність?

Сергій Войченко:

З погляду фахівця, дуже важко оцінювати роботу людини, яка не є прокурором і яка в принципі нічого не робила на своїй посаді за ці два роки. Луценко – не юрист, не прокурор – і фактично ця посада для нього є політичною. Що ми бачимо? От декларують нам, що починається скорочення працівників прокуратури, а по факту отримуємо ситуацію, коли їхня кількість лише збільшується. Усі розпіарені реформи Луценка в результаті нічим не закінчуються. Луценко, коли його затвердили на посаді Генпрокурора, обіцяв, що прийшов працювати на цьому посту лише на півтора роки. Цей термін уже давно минув. А він не пішов. Що це: неохота виконувати свої обіцянки чи бажання і далі карати людей, що не згідні з політикою правлячої партії? 

 

«Луценка не можна було призначати на посаду Генпрокурора»

 

Олег Соскін:

Ще з початку було відомо, що Луценка не можна було призначати на цю посаду. Він не підходив на роль Генпрокурора ні за кваліфікацією, ні за портфоліо, ні за компетенцією. І, зрештою, багато діянь самого Луценка потрібно дуже ретельно розслідувати. Варто перевірити діяльність Луценка, коли він був міністром внутрішніх справ. Тоді було багато питаннь щодо зловживань ним у МВС, зокрема, що робилось із конфіскатом, контрабандою. У Луценка, як міністра МВС, був заступник, який очолював внутрішню розвідку. Зараз він утік від кримінального переслідування – і досі невідомо, де він знаходиться. Луценка потрібно перевірити на предмет того, чи був він завербований КДБ, подивитись на його справу. Важливим є і те, чи пов'язаний Луценко із «Лужніковською групою». Чи були домовленості з Порошенком про те, що Луценко «пресуватиме» неугодних. Потрібно перевірити і діяльність його дружини Ірини Луценко. Але нічого не робиться.

Олександр Банчук:

У роботі Луценка позитивом є те, що він не заблокував створення нових органів прокурорського самоврядування, а це – Рада прокурорів та Кваліфікаційна комісія (орган, який проводить відбір та притягує прокурорів до відповідальності). Відбулася децентралізація певних повноважень Генпрокурора, на що Луценко погодився. Це є найбільшим позитивом за весь час діяльності Луценка.

Про негатив. Луценко говорив, що він приведе в прокуратуру нових людей, нічого не залишиться від старої команди – цієї обіцянки він не виконав. І це найбільший його промах.

Тарас Загородній:

У Луценка поки що так: «почали за здоров'я, закінчили за упокій». За його каденції почалася досить активна робота щодо народних депутатів, подання на них. Але для обвинувачених у корупції народних обранців це все закінчилося нічим. А тому конкретних справ я поки не побачив. Луценко, як був, так і залишився політиком, а не людиною, яка готова працювати у правоохоронній системі. Йому немає чим похвалитися, окрім гучного піару та розмов.

 

«Луценко опирається на старі кадри у Генпрокуратурі»

 

Як ви оцінюєте кадрову політику і те, що відбувається у Генеральній прокуратурі за Луценка?

Олександр Банчук:

Луценко опирається на старі кадри. Найважчі справи Луценко передав Військовій прокуратурі, яку очолює Анатолій Матіос. І це дуже дивно, бо цей орган створювався для розслідування військових злочинів та ситуації на сході України. А наразі Військова прокуратура займається розслідуванням податкових злочинів. Це смішно.

Сергій Войченко:

Всередині прокуратури відбувається наступне: велика кількість колишніх працівників міліції, наголошую – не поліції, прийшли в органи прокуратури. Але одним із завдань прокуратури є нагляд за дотриманням працівниками міліції законності їх дій. А тому на роботу в прокуратуру працівники міліції раніше потрапляли рідко – як виняток. А зараз Луценко почав підтягувати на високі прокурорські посади своїх міліцейських друзів. А ті, зі свого боку, своїх товаришів. У прокуратурі є декілька таборів: міліцейський і прокурорський, які протистоять між собою. Окрім того, на деякі посади Луценко спеціально призначив своїх приятелів, щоб вони створювали проблеми для адекватних та професійних прокурорів.

Через це фахівці з Генпрокуратури тікають, залишаються хіба ті, кому треба до пенсії дочекатись. Рівень підготовки прокурорів зараз дуже низький. Те саме із справами, які вони направляють до суду і які розвалюються. А потім ми чуємо, що всі судді погані. Але навіть чесні судді не можуть порушувати закон, якщо доказів реально їм не надали. Ті ж судді нарікають на брак доказової бази з боку прокуратури – мовляв, відправляють, що попало, а винні суди. Я–  практикуючий адвокат, багато працюю у судах і, повірте мені, відправляють дійсно сміття, а не докази.

На прикладі прокурора Суса чітко простежується конфлікт всередині прокуратури між департаментом спеціального розслідування, САП, НАБУ. У нас і далі триває політика подвійних стандартів, що, на мій погляд, є найбільшим провалом в українській правоохоронній системі. Натомість Луценко задля піару недавно заявив, що прокуратура перевірить стан доріг. Що це за ідіотизм? Відколи прокурори стали фахівцями з ремонту доріг? У них у законі не прописані такі функції. Це відвертий правовий нігілізм, нехтування законом.

Порошенко у 2016 році, коментуючи призначення Луценка на посаду генпрокурора, заявляв, що основним для чиновника буде розслідування подій часів Революції Гідності та корупційних справ. Луценко вказівки президента виконав?

Тарас Загородній:

Немає ніяких результатів розслідування вбивств героїв Небесної Сотні. А що більше минає часу від цих подій, то менше шансів спіймати і покарати винних. У нас за злочини перед Небесною Сотнею сидить лише одна людина з нижчих чинів. Але ніхто з середньої ланки, який віддавав накази, не сидить. Бо «беркутівці» – це нижчі чини, які лише виконували чорну роботу, і зрозуміло, що у них відповідальність менша, ніж у людей, які віддавали ці злочинні накази вбивати. Але про них прокурори мовчать. Тут багато питань, найперше, до ГПУ.

Щодо суду над Януковичем, я вважаю, що це суто піар-акція. Ну добре, винесуть екс-президенту-втікачу вирок, але чи посадять? Зрозуміло, що ні. Це робиться для окозамилювання від тих справ, які реально відбуваються у країні, зокрема щодо боротьби з корупцією.

«Луценко, як був комуністом-кадебістом, так ним і залишився»

 

Олег Соскін:

Цікавим є те, що по екс-міністру освіти Дмитру Табачнику та його оточенню раніше було безліч кримінальних справ, але по них немає жодного результату. Не розслідуються справи щодо зловживань у Київській міськраді.

Генпрокуратура, очолювана Луценком, не може об'єктивно представляти обвинувачення щодо Януковича. Оскільки цей втікач раніше помилував теперішнього Генпрокурора. А де гарантії, що між ними немає домовленостей, мовляв, «я тобі, а ти мені»? Можливо, Янукович випустив Луценка, підготувавши собі запасний варіант на випадок, якщо щось трапиться з кланом його сім'ї? А зараз штучно затягується справа Януковича, Азарова, щоб ті могли себе вільно почувати. Це видно і по ситуації з екс-регіоналом Юрієм Бойком, який, як стверджує прокуратура, не причетний до афери із «вишками Бойка». Але це очевидна неправда. 

Немає оцінки діяльності Льовочкіна. А його телеканал «Інтер», який проводить антидержавну та антиукраїнську політику, і далі працює. Чому Генпрокуратура не розслідує справ щодо діяльності Московської церкви в Україні? А там, між іншим, переховуються сепаратисти, які вбивали наших військових на Донбасі. Історія з бразильцем Лусваргі – яскравий приклад. А скільки агентури з ФСБ, ГРУ перебуває там? А прокуратура нічого не робить. Натомість Луценко переслідує тих бізнесменів, які без сприяння влади, самостійно змогли досягнути успіху. Генпрокурор саджає націоналістів. Ось в цьому полягає його діяльність. Тобто Луценко, як був комуністом-кадебістом, так ним і залишився.  Він лише імітує «бурхливу діяльність».

Олександр Банчук:

В Україні чомусь затягується процес розгляду корупційних справ. При тому виникає проблема щодо створення Вищого антикорупційного суду, який розглядав би корупційні справи. За умов існування такого суду, прокурори би не скаржились, що суди затягують справи і виносять необ'єктивні вироки.  

Багато справ по Небесній Сотні зараз у судах. Але є питання: чому розгляд триває так довго? За умов нормальної системи такі справи мали б активно розслідуватися – і ми б бачили якісь реальні вироки. 

 

«Адекватні прокурори чекають того дня, коли Луценко покине пост»

 

Сергій Войченко:

Для Луценка посада Генпрокурора – це політичний трамплін, і ніхто не малює собі якихось ілюзій. Адекватні ж прокурори чекають того дня, коли Луценко покине пост, щоб нарешті працювати.

Одна з основних функцій прокуратури – це підтримання державного обвинувачення у суді. І виникає логічне питання, чому прокуратура не на тому сконцентрована. Натомість ми бачимо шоу. Пригадайте «вертольотне дійство імені Матіоса» – і чим це закінчилося? Ми бачили велику кількість гучних справ по депутатах, чиновниках. І що?

Луценко ж без рішення суду називає людей злочинцями, оприлюднює прізвища обвинувачених, що є яскравою некваліфікованістю. Замість прокурорської роботи Луценко займається піаром, а власну непрофесійність перекладає на «продажних суддів» та «погані умови».

У 2018 році прокурори прийшли з обшуком до «Нової пошти», що збурило громадськість. На ваш погляд, яка у цьому роль Луценка?

Олег Соскін:

Видається, що прокуратура зараз перетворена у якусь мафіозну структуру, де розчиняються всі справи. Натомість цей правоохоронний орган нищить всіх тих, хто виступає проти режиму. Про те, що прокуратура пресує бізнес, дійсно можна судити по історії із «Новою поштою», яку ні з того, ні з сього взялись обшукувати. А все робилось тому, що є державний монополіст «Укрпошта». І вона замість того, щоб надавати якісні послуги і конкурувати з приватним бізнесом, хоче залишити українців і без сервісу, і без альтернативи. А тому прокуратура взялась за знищення «Нової пошти» як надзвичайно динамічної структури, що формує альтернативну модель розвитку бізнесу. І Луценко погодився на ці маски-шоу. Складається враження, що він свої рішення приймає у стані алкогольного сп'яніння. А це надзвичайно небезпечно для держави.

 

«Усі уже просто досиджують до кінця, щоб подивитися результати президентських та парламентських виборів»

 

Як тоді Луценку вдалось втриматись на своїй посаді?

Тарас Загородній:

У тому, що Луценко вже два роки на посаді, немає нічого дивного. Більшість посад у нас розподіляється за політичними квотами. А це означає, що якщо одна людина йде з посади, то існування достатньо хиткої коаліції під питанням. Це стосується не тільки Луценка. У нас і досі не призначено багато міністрів та чиновників: Уляна Супрун, Тарас Кутовий, до цього з великими труднощами вдалось відправити у відставку Гонтарєву, досі у нас незмінний Охендовський, який уже третій рік, як нелегітимний. Усі просто досиджують до кінця, щоб подивитися результати президентських та парламентських виборів.

 

«У Порошенка на Луценка є дуже багато компромату»

 

Олег Соскін:

Луценко входить у головну групу, яка контролює Україну. У нього є роль, яку він у цей час виконує. Пригадайте зухвале весілля сина Луценка, яке вони влаштували під час війни, як били журналістів за те, що вони намагались це зняти. Це був серйозний виклик. Це означає одне – він знаходиться на вершині влади і у нього є «добро» робити все, що завгодно. Щодо призначення Луценка на посаду Генпрокурора, то все було ретельно сплановано. Спочатку у Порошенка підставили Махніцького, а потім розіграли комбінації із іншими кандидатурами, щоб поставити на цей пост відданого Луценка, на якого у Порошенка є дуже багато компромату.

Після нерозслідування справ одіозних корупціонерів, гальмування розслідування злочинів Януковича та справ щодо вбивств Небесної Сотні, пресування бізнесу –  Луценко мав би давно піти у відставку.

У мережі було повідомлення, що Луценку анулювали візу у США. Чому?

Олег Соскін:

Те, що Луценка не впустили у США, – це дуже цікавий факт. Цікаво, які у американців для цього є підстави. Можливо, їхнє ФБР щось знає про діяльність Луценка.  

А в Україні всі промовчали. На Луценка, як і на Порошенка, працює багато політичних експертів. У нього ж була раніше політична партія «Народна самооборона», з часів якої він має перевірених людей, з якими співпрацює і досі. У нього в кожній області є свої структури. Тому немає ніякої критики його провальної діяльності на посаді Генпрокурора. Окрім того, з ним співпрацювало багато людей з часів, коли він був міністром МВС – відтоді у нього, ймовірно, є зв'язки з бандитськими середовищами.

А тому Порошенко навіть готовий поставити Луценка на пост прем'єр-міністра замість Гройсмана. Адміністрації Президента потрібен «цербер», який би почав криваву зачистку. Ви ж бачили, як поводить себе у Верховній Раді дружина генпрокурора Ірина Луценко. Хіба їй личить кричати «винеси козла!»? От це і є їх стиль. Чим більше влади буде у Луценків – тим гірше. Не потрібно забувати, ким були їхні батьки – а це «кадебісти» та затяті комуністи. Якщо Луценко отримає владу – буде тоталітарний режим, неугодних винищать фізично.

Але він і його дружина настільки знахабніли, що готуються до того, щоб висунути Юрія Луценка у Президенти України. І тільки для цього буде нагода – зроблять.

Тарас Загородній:

Я думаю, що Луценко уже втратив можливість зайняти якусь вищу політичну посаду. Це видно по його роботі з депутатами. Якби він хотів працювати, ми б бачили реальні судові рішення –і він міг би заробити собі якісь політичні преференції.

Марія Бойко, «Вголос»

ІА "Вголос": НОВИНИ