Нездорова, навіть можна написати, гнила атмосфера готелю "Жорж". В конференц-залі розмальованому у східному стилі бананово-лимонного Сінгапуру, де медитаційні пташечки шепочуть зі стін про дао, а дракон тримає в руці заплямовану тінь колишньої лампи, відбувається зустріч керівництва забутої Конфуцієм Української партії зі своїми менш фортунистими однопартійцями.
Гнила карма залу провітрюється відкритим вікнами. Дзеркала, присутні для підняття самоцінки доповідачів, бовваніють пустотою. Допотопний килимок багряного кольору (ручної роботи монаха Пєрєсвєта), яким має ступати нога нового лідера Української партії – Ігора Насалика – не підметений жодною живою душею.
Цнотливий романтик Остап Стахів (голова ЛМО УП) гордо спостерігає, як стяг партії заточується під місяцехідний стан американського прапора у далекому 1969 році. Можливо, що незабаром пропискою Стахіва стане саме цей супутник Землі.
Стахів оплесками закликає до столу голову ЛКО УП Михайла Дуриша та нового месію маргінальностей з УП – нещодавнообраного голову партії Ігора Насалика. Колишнього нардепа, теперішнього мера Калуша. Мільйонера, якщо вірити інтернету. Колишнього члена УНП, який розійшовся з Костенком у поглядах на тлумачення 5 вірша з 16 розділу трактату преподобного Тіопрепія Бельведерського про таємні удари льодорубом під час зустрічі з гімалайським ведмедем. Колишнього 5-го номера всесвітньовідомої партії Еко+25% та френда не менш всесвітньовідомого галицького олігарха Петра Димінського.
На цьому історію про кларнетне майбутнє Української партії в сонячних обіймах Димінського можна успішно закінчувати.
Але, о скільки ще нам відкриттів чудесних готує парадоксальна людська природа. Нарешті за увесь період існування Української партії в її рядах з’явилось місце для драми. Поки Стахів істерично розпрягав про неповторні досягнення неповторної партії на ниві масових переводів бабусь на зелене світло, Насалик поволі роздуплявся, в яку сраку він попав. Хвилині на 5-й качка Насалика вже внутрішньо тіпало від страждань молодого Стахіва.
Щоб якось відсторонитись від існування у своїх рядах такого потоголіка, як Стахів, Насалик почав свою месіанську промову з пропозиції балакати сидячи, як козаки і відразу впав у теплу ностальгію за рідним Калушем, де все так добре в господарці, що навіть Львову таке не світить найближчі 15 років.
Затамувавши подих слухали одкровення свого нового гуру львівські однопартійці. Більшість з них відразу ж просікли фішу щодо нового сансея і мазохістичними в’юнами кинулась в атаку за місце на його розігрітих пательнях. Авторитет Стахіва почав розхитуватись ліжком закоханої пари у медовий місяць (хоча таке порівняння морально-застаріле, як й атмосфера готелю "Жорж").
Насалик запевнив однопартійців, що на славній Станіславщині Українська партія набере 40 відсотків (про Львівщину – жодної пари з вуст) і окрім того, що можна побачити на відео зазначив, що як справжній патріотичний націоналіст він не проти євреїв, росіян та інших народів, які працюють на благо України, але якщо хтось з вищеперерахованих буде шкідником на тілі неньки-мамці Вкраїни – то Українська партія докладе усіх зусиль, щоб такі шкідники шкідничили на інших географічних координатах. Ну й щоб нові однопартійці особливо не розслаблялись, Насалик здивував цих ортодоксів духу фройдівським аналізом.
Від такої гри підсвідомими тріцепсами істеричний баласт Стахіва впав на ізмєну, а сам Стахів – все більше посувався на забичений маргінес. І тут сталось, о, чудо. Стахів зарухався. Стахів проснувся. Стахів (хоча й мовчки) почав показувати зуби, розуміючи, що він втрачає усю радість свого життя. Авторитет, набутий роками тяжкої праці, розвіюється, життя – не таке прекрасне, а цицькасті гурії – ще так далеко. Стахів навіть почав натяково огризатись Насалику.
Трохи попустив таку нездорову атмосферу у залі голова ЛКО УП Михайло Дуриш своїм апостольським спічем. Хоча, краще б він мовчав, бо з таким прізвищем щось глаголити – то намагатись невдало посягнути на парадокс славного Епіменіда. Та Дуриш почав говорити про особливу гороскопічну силу сьогоднішнього зібрання, що співпало з пророцькими месиджами Івана Предчечі. Навіть більше, він почав пророцьку лінію Івана Хрестителя перетягувати на рідну Українську партію.
Чим далі в Палестини, тим більш чітким ставало ототожнення його вокальних даних з голосом депутата ЛМР Василя Павлюка. Таке неполіткоректне порівняння вдвічі болючіше тим, що Павлюк є членом ВО "Свобода", а УП часто називають недоробленою реплікою Свободи, а такий непоодинокий закос братів наших менших під когось вищого – є характерним для інфантильства, яким й бавиться Українська партія.
На такій мелодраматичній ноті й могла закінчитись ця зустріч, якби Насалик на коня не вирішив під’їбати бідного Стахіва. Коли Стахів і френди відгорланили "Слава Україні"-"Героя Слава" та зібрались на вихід, Насалик наївно запитав Стахіва: "а де ж Слава нації"? Довелось вертерному Стахіву згадувати в суї ще й смерть ворогам.
Поки Стахіву ще не виписали ту тікетс ту даблін, звучить місячна романтика Белінди Карлайл.
фото: petulantrumblings.com
ІА "Вголос": НОВИНИ