Про що ж свідчить «синдром Саакашвілі»?  Про це «Вголос» запитував у політичного аналітика Олександра Кочеткова, директора центру «Українські студії стратегічних досліджень» Юрія Сиротюка, політолога, директора недержавної фундації «Інститут трансформації суспільства» Олега Соскіна та директора Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслана Бортника.

Переслідування  українських націоналістів, воїнів АТО, волонтерів, позбавлення громадянства Саакашвілі. Про що це свідчить?

Юрій Сиротюк:

Це свідчить про те, що Президент намагається дискредитувати своїх політичних опонентів. Окрім того, Президент намагається усунути тих, хто, фактично, був його політичним соратником та свого часу підтримував Порошенка. Свого часу це було з майданівцями, добровольцями та націоналістами. Тобто з тими людьми, завдяки кому режим Януковича пішов із влади, стало можливим, щоб в Україні змінився Президент.  І зараз, на жаль, у цих людях Порошенко бачить більшу загрозу, ніж у Медведчуку, Путіні та Росії. Порошенко перестав орієнтуватися на активну українську націю, на пасіонаріїв, на воїнів АТО, на націоналістів. Натомість він спершу почав орієнтуватися на завезену команду людей, так званих реформаторів закордонного походження, що стало першою зрадою тих, завдяки кому він прийшов до влади.

А тепер Президент позбувається і цих людей. Хоча до цього він їм, всупереч закону, роздавав громадянство, адже ці люди не знали ні мови, ні історії. Вони серйозно не  пов'язували себе з Україною. Багато з цих людей уже покинуло нашу державу, але українське громадянство у них залишилось.

А випадок із Саакашвілі – це приклад того, як два павуки пожирають один одного. Раніше в Україні уже була боротьба «дітей Кучми» із Кучмою. Те, що відбувається зараз, дуже схоже на «кумівський сценарій». Я думаю, що команду Порошенка свідомо поділили на дві частини: одній дозволено все – вона грабує, нищить країну та нібито опозицію – це так звані реформатори, єврооптимісти. Але насправді – це все одна команда, яка працювала на прихід Порошенка до влади і працює, щоб цю владу втримати. Порошенко банально зачищає собі політичний простір.

Руслан Бортник:

На мою думку, що стосується Саакашвілі, то це політична розправа над небезпечним і радикальним, а часто таким, що виходить за рамки дозволеного, опонентом. Чого тільки варті пісеньки про «шоколадну дупу» в шоу Саакашвілі.

Але Саакашвілі тут не єдиний. За такою ж схемою, як в історії із Саакашвілі, Порошенко позбавив громадянства молдавського  бізнесмена Патона – одного з опонентів молдавського олігарха Плахотнюка, який є другом Порошенка.  Патона позбавили громадянства, яке він мав десять років, аргументуючи це тим, що вони не знайшли в архіві заяви на отримання українського громадянства.

Політичні переслідування опонентів Порошенка – це вже стала авторитарна схема. Сьогодні виникає враження, що влада просто позбувається політичних конкурентів напередодні президентських виборів 2019 року. Порошенко  хоче виграти ці вибори, будучи єдиним прийнятним для українців кандидатом.

Олександр Кочетков:

Певним чином, це дійсно боротьба з політичними конкурентами. Справа ще й в тому, що Петро Порошенко – дуже емоційна людина. Він переконаний у тому, що начебто підібрав Саакашвілі на узбіччі та надав йому можливість повернутись у велику політику. Але він сподівався, що Саакашвілі побуде в Україні та поїде назад у Грузію. А той почав складати Порошенкові конкуренцію. Це його образило. Він вважає, що Саакашвілі кусає за руку, яка його годувала.

Це свідчить про те, що Президент та його оточення постійно аналізують ситуацію, яка складається довкола наступних дострокових чи строкових виборів. Вони шукають варіанти, які їх влаштовують, шукають партійні проекти та лідерів, які готові скласти Порошенку партнерство у Парламенті. Вони розчищають електоральне поле під свої виборчі інтереси. Всі кажуть, що виборів зараз не буде, але останні події свідчать, що будуть, і до них усі готуються.

Але певна кількість українців, попри провальну діяльність «грузинського десанту», все ж позитивно ставляться до Саакашвілі. Чому? В Україні у нього було політичне майбутнє?

Юрій Сиротюк:

Те, що в українську політичну систему штучно намагаються всунути суб'єктів із інших країн, які для українців стають авторитетами – це неприйнятно. Такі негативні явища є тільки у колоніях. Адже варто пам'ятати, що Саакашвілі – це грузинський політик . В Україні він міг бути радником, другом України. Але серйозно вірити, що він раптово став українцем і переймається долею України – це може лише хвора голова. Для українців Саакашвілі – це черговий пошук пророків.

Очевидно, що Україна для Міхеїла Саакашвілі – це перехідний етап для подальшої його роботи у міжнародних інституціях. Адже відповідно до нашого законодавства, він не може балотуватися у президенти, сумнівним є його проходження і у Верховну Раду.

Олег Соскін:

Імовірно, під час свого візиту в Грузію Порошенко отримав якийсь дуже важливий компромат, який свідчив, що Саакашвілі мав реальний план з рухом опору, фінансуванням  з усунення Порошенка від влади. Він зрозумів, що на Саакашвілі уже зроблена ставка, а тому завдав удару по ньому першим.

У Порошенка є історія особистісних стосунків з Саакашвілі. Вам щось про це відомо?

Олег Соскін:

Дійсно, вони разом навчалися у Київському університеті ім. Шевченка. Мені відомо, що тоді Порошенко був у Саакашвілі «на побігеньках». Для нашого Президента за щастя було, коли його запрошували на «тусовки золотої молоді», він вже тоді для Саакашвілі та інших тягав «пляшки і дівчат». А тепер Порошенко просто розтоптав та викинув на смітник Саакашвілі. І це яскравий приклад того, що він чинитиме так із усіма іншими людьми, котрі становитимуть для нього загрозу.

Свого часу націоналісти, волонтери, добробати стали жертвами політики Порошенка. Зараз Саакашвілі. Хто наступний?

Олег Соскін:

Він готовий завдати подібного удару по будь-кому, хто йому протистоятиме. Думаю, наступною буде Тимошенко. А далі – інші. Він усіх передушить.

Юрій Сиротюк:

Всі, у кого буде позитивний рейтинг довіри, будуть піддаватись дискредитаційній політиці Порошенка. Як на мене, то цей режим є слабкий, він значно слабший за режим Януковича і режим Кучми. Це режим олігархічного грабунку. Зараз прихильники Саакашвілі, які ще вчора хвалили Порошенка, але їх відлучили від «корита», волають про героїзм Саакашвілі. Але не так страшно те, що Саакашвілі позбавили громадянства, як те, що режим судить воїнів АТО, тих, хто ризикував своїм життям, захищаючи Україну.

Із Саакашвілі нічого не буде, він сидить у США, має там кошти. За нього заступляться. Біда, коли молодий хлопець боровся на Майдані, потім пішов в АТО і, пройшовши пекло бойових дій, його ще і судять. За цю людину мало хто заступиться. 

Чи вплине така діяльність Порошенка на міжнародну репутацію України?

Руслан Бортник:

Це буде серйозною причиною для критики з боку США та світової спільноти. І це може мати не лише політичні, а й фінансові наслідки. Такі дії ще раз утверджують на Заході думку, що Україна негідна бути членом ЄС, що наша країна є країною третього світу з авторитарною чи напівавторитарною формою правління.

Тобто Порошенко будує в Україні диктатуру?

Олег Соскін:

Переслідування політичних конкурентів, як от Саакашвілі – це класичний приклад шляху Порошенка до диктатури.

Олександр Кочетков:

Порошенко не вважає себе президентом демократичної країни. Він чомусь почав думати, що він «цар, самодержавець», який може робити що хоче. Тобто це не держава дає і позбавляє громадянства, а він персонально. Порошенко – це український  цар, над яким немає жодного контролю.

Як далеко може зайти Порошенко у своїх прагненнях до диктатури?

Олег Соскін:

Якщо Порошенко і надалі продовжуватиме знаходитись при владі, то в Україні буде, як в Білорусі. Дуже багато кроків Порошенка співпадає із тим, що у Білорусі робив Лукашенко. І недарма вони так часто зустрічаються з цим білоруським диктатором-покидьком.

Наслідки диктатури Порошенка будуть такими, як у Венесуелі: криміналітет, відсутність продуктів харчування і повний авторитаризм. До того ж, Порошенко не українець, він Вальцман. Йому не потрібна Україна, а тому заради власної наживи, свого бізнесу – піде на будь-які злочини.

Порошенко значно хитріший і кровожерливіший за того ж Януковича. Він, як диктатор Чаушеску, триматиметься за владу до кінця. І якщо у випадку протестів треба буде вбити тисячі українців – він дасть наказ стріляти. Маючи абсолютну владу, він вішатиме, розстрілюватиме усіх своїх фінансових та політичних конкурентів. Але, зрозуміло, це не буде позитивом для України.

Як цього не допустити?

Олександр Кочетков:

Певний авторитаризм в Україні існував завжди і, на жаль, існуватиме ще і далі. У нас пострадянська, патерналістська країна, де близько 60 % населення очікує на лідера-диктатора, який прийде і їх від усього врятує. І у нас є електоральні підстави, щоб кожен лідер міг перетворюватися у диктатора. Але разом з тим, наш авторитаризм співзвучний з Майданом. І всі розуміють, що Революція може відбутись тоді, коли президент стає диктатором, а виконавча влада –  неконтрольованою.

Юрій Сиротюк:

Порошенко діє авторитарними методами, але український народ диктатури ніколи не допустить. Не допустили диктатури Януковича, не допустить Порошенка. Буде черговий Майдан. 

Олег Соскін:

Щоб цього недопустити, мусить діяти Верховна Рада. Треба прийняти закон про імпічмент. Потім Порошенка треба примусити піти у відставку. Потім –  визнати його винним у провалі АТО, загибелі 15 тисяч українців та засудити.

Марія Бойко, «Вголос»

ІА "Вголос": НОВИНИ