Хоча складається враження, що справжньої опозиції в українському Парламенті та поза ним насправді значно менше. Є проросійські політики, з якими готова співпрацювати чинна влада. Бо як же ще пояснити те, що тих, які ще вчора закликали розстрілювати «майданівців», теперішня влада виправдовує, заявляючи, що вони ні в чому не винні, навіть у корупції.  Відтак вчорашні друзі Януковича та корупціонери в сучасній Україні завдяки мовчанню Порошенка стали «борцями з несправедливістю і режимом».  Їхня риторика приблизно однакова: вони не вдоволені «антисоціальними реформами», вимагають підвищити пенсії та зарплати й в унісон, на противагу своїм «ситим» колегам із провладної коаліції, волають про голодну смерть українців, вимагаючи виконувати сумнозвісні Мінські угоди.

Натомість ці персони не говорять про найважливіше: вони роками були цією владою, яка все зробила, щоб в Україні зараз була війна та занепад.

Вчорашні друзі Януковича та корупціонери – нині захисники «знедолених»

Екс-регіонали, а нині опозиція, завдяки тому, що сьогодні населення України невдоволене владою, дуже скоро можуть повернути собі колишній вплив.  Нонсенс полягає у тому, що в українців дуже коротка пам'ять. От, до прикладу, «покращувач життя» Юрій Бойко за президенства Віктора Януковича працював енергетичним віце-прем'єром в уряді Миколи Азарова, очолював київську обласну організацію «Партії регіонів». Його підозрюють у великій фінансовій оборудці: у травні 2011 року державна компанія «Чорноморнафтогаз» придбала за 440 млн доларів дві самопідйомні бурові установки (СПБУ). Їх називають «вишками Бойка». Саме на цій фінансовій афері тодішні державні чиновники у того ж «збіднілого українського» народу, який Бойко «захищає» зараз,  вкрали мільярди. Прикметно, що генеральний прокурор Юрій Луценко нещодавно заявив, що у них немає доказів причетності Бойка до розкрадання бюджетних грошей.

Олександр Вілкул свого часу він був керівником підприємств, власником яких є олігарх Рінат Ахметов. За часів Януковича був головою Дніпропетровської ОДА та віце-прем'єром в уряді Миколи Азарова. Уже в 2016 році він в ефірі з одного з телеканалів заявив, що «в Україні громадянська війна, а не російське вторгнення». За це його, звісно, ніхто не покарав.

Ще один «опозиціонер» Михайло Добкін за часів Януковича працював губернатором Харківської області. Саме він під час Євромайдану закликав «Беркут» силою розігнати Революцію Гідності. Не зупинила регіонала і перемога українців під час революції. Так, він запропонував «присвоїти «беркутівцям», які вбивали активістів Євромайдану», статус «учасників бойових дій». А коли почалась війна на Сході, Добкін заявив: «Спасибі російським журналістам за об'єктивне висвітлення подій в Україні. Завдяки Вашій роботі, про позицію південного сходу України дізнався весь світ».

Вадим Новинський є українським олігархом, за національністю – корінний росіянин, якому Янукович у 2012 році дав громадянство. Зараз цей політик відмовляється визнавати Росію агресором. А у ПАРЄ, де він є делегатом від України, робить все, щоб проштовхнути проросійську позицію, зокрема заявляє, що в Україні утискають Московський патріархат та російську мову. «Недавня ініціатива деяких депутатів про зміни в мовній сфері викликає подив і обурення. Замість того, щоб шукати компроміси і формулу миру, замість того, щоб спробувати подолати розкол у суспільстві, вони ще більше розколюють нашу країну. Адже історія показує, що будь-яке грубе вторгнення в гуманітарну сферу призводить до важких наслідків. До таких питань треба підходити дуже обережно. Треба всіляко оберігати крихкий міжконфесійний та мовний мир у країні», – заявляв 24 січня 2017 року Вадим Новинський.

Варто зазначити, що попри те, що депутати з «Опозиційного блоку» говорять, що вони в опозиції до Порошенка і його парламентської коаліції, саме вони і найчастіше голосують за законопроекти цієї влади.

Ще один одіозний екс-регіонал, який «відколовся» від «Опозиційного блоку» та навіть створив свою політсилу, – Вадим Рабінович. Цей нардеп має дві судимості, був причетним до нелегального продажу української зброї за кордон, а у 1999 році СБУ навіть заборонила Рабіновічу в'їзд на територію України. Відомо також, що цей одіозний «правдолюб» має щонайменше два громадянства – українське та ізраїльське. До слова, на честь «захисника» бідних українських пенсіонерів після того, як він на вулиці Єрусалиму встановив золоту менору, названо одну із вулиць у цьому єврейському місті.

Золота менора Рабіновіча у Єрусалимі

Компаньйоном по партії Рабіновіча є не менш скандальний екс-регіонал Євгеній Мураєв. Відомим цей прокремлівський  політик став завдяки тому, що повторив тезу з московської методички про те, що «Революція Гідності – це державний переворот».

Ревний «опозиціонер» Нестор Шуфрич, окрім активної діяльності у «Партії регіонів», після втечі Януковича навесні 2014 року разом з Віктором Медведчуком брав участь у перемовинах Києва з керівництвом самопроголошених «ДНР» та «ЛНР». До слова, недавно Шуфрич вирішив поповнити українофобську партію «За життя» та вступити туди. Політологи ж зазначають, що на партію «За життя» уже зробив ставку одіозний Віктор Медведчук.

Демократка та любителька дорогих сумок та годинників, а нині ще і опозиціонерка від партії «Батьківщина» Олександра Кужель десять років трудилася на Віктора Януковича та його прихильника Сергія Тігіпка. За це час вона встигла попрацювати у штабі Януковича, була заступником міністра регіонального розвитку в уряді того ж Януковича. Під час Помаранчевої революції вона агітувала голосувати за Януковича. Була членом «Партії регіонів». У 2006 році Кужель навіть працювала радником мера Києва – одіозного Леоніда Черновецького.  

Виступ Олександри Кужель під час Помаранчевої революції.

Залежно від того, домовились з Адміністрацією Президента чи ні, «опозиційна» партія захисника бідних і знедолених, чемпіона з «гри у лотерею» Олега Ляшка теж любить поговорити, як там захищають «бідних і пригноблених українців» , а після – проголосувати за закон, який зробить життя тих же українців ще важчим. Окрім того, ЗМІ у 2017 році неодноразово публікували інформацію про походеньки Ляшка до Порошенка на Банкову.

Опозицією себе називають навіть уже такі призабуті політики, завсідники політичних ток-шоу, як-от: Володимир Литвин та Олександр Мороз, які все частіше з'являються у політичних телешоу.

Володимир Литвин теж «опозиціонер» у Верховній раді. Він відомий своїми висловлюваннями. Як-от у 2016 році він закликав відновити стосунки з Росією та забути про ЄС: «від відносин з Євросоюзом ми нічого не отримуємо, а від того, що розірвали їх [стосунки] з Росією, багато чого втрачаємо». Також: «Я думаю, тут спрацьовує таке питомо українське: сподобатися тим, хто багатший, більш цивілізованим країнам».

А той же Олександр Мороз у 2006 році об'єднався з «Партією регіонів» та публічно підтримав кандидатуру Віктора Януковича на посаду прем'єр-міністра України. Під час свого брифінгу у 2006 році той заявляв, що якби він домовився з Януковичем, то той став би президентом після першого туру. 

Мороз визнавав, що має «взаємоповажні стосунки» з Миколою Азаровим ще відтоді, коли той був депутатом Верховної Ради другого скликання, працював над Конституцією та створенням Державної податкової адміністрації. 

Навіть за кордоном, здебільшого у Росії, є «українські опозиціонери». Це одіозні друзі Януковича –Владислав Каськів, Павло Лєбєдєв чи Олександр Онищенко.

Так-от: Каськів підозрюється у розкраданні майна в особливо великих сумах. Він, будучи з 23 грудня 2010 по 15 березня 2014 був головою Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України, вкрав у країни 7,5 млн грн. Олігарх-мільярдер Олександр Онищенко, як не дивно, не домовившись із українською владою, теж раптово став опозиціонером – і якщо його виправдає «чесний» український суд, то цілком ймовірно, що вкотре рватиметься до влади.

У цьому списку бракує хіба ще одного ревного опозиціонера, росіянина, екс-міністра оборони України, який і знищив нашу армію, колишнього слюсаря автобази Павла Лебедєва. Він теж був активним членом «Партії регіонів», а перед тим – членом партії «Блок Юлії Тимошенко». Після втечі президента Януковича покинув Київ. Був присутній в Кремлі на зібранні з нагоди «прийняття» Криму до складу Росії.

Як дивуватись «фейковій» опозиції, якщо колишніх друзів Януковича прихистив засновник «Партії регіонів», а нині – президент України Петро Порошенко. Чого тільки вартий «незалежний» експерт Тарас Чорновіл. Він у 2004-2005 роках був довіреною особою кандидата на пост президента України Віктора Януковича,  керівником його виборчого штабу. Тоді за перехід у команду Януковича представники демократичних сил назвали Тараса зрадником. Громадська організація «Пора» визнала його переможцем у номінації «Зрадник року». Проте згодом вийшов з «Партії регіонів» та перефарбувався у демократа, а сьогодні він є знаним «порохоботом». Так, коментуючи відпочинок генпрокурора Луценка на Сейшельських островах, Чорновіл заявив: «Абсолютна більшість людей купує собі продукти, на які я можу хіба дивитися і облизуватися, хоч і був 4 скликання народним депутатом. Зріс попит на чорну ікру, люди спокійно собі купують, а раніше її навіть не завозили. А тепер люди почали жити краще. Я от дивлюся, що купують люди в супермаркеті біля мого будинку. А я нагадаю, що я живу не в Конча-Заспі чи Царському Селі, а на Позняках, пролетарський район».

Коментарі для «Вголосу»:

Політолог Олександр Солонько вважає, що проросійські політики, які часто голосують в унісон із владою, – це не опозиція.

«Колишніх членів «Партії регіонів» важко назвати справжньою опозицією, такими вони є хіба технічно. Адже, якщо говорити про голосування у Парламенті, то саме ця «опозиція» допомагає просувати вигідні владі закони.І якщо відстежувати ці всі речі, то стає очевидно, що представники опозиції, колишні регіонали – це ніякі не опозиціонери, вони лише цементують цю фейкову коаліцію. Розумієте, у нашій Верховній Раді склався олігархічний консенсус, а тому насправді ті, які вчора нахвалювали Януковича, ніякою опозицією не є. Це радше олігархічне крило нинішньої влади», – наголосив експерт.

Політолог вважає, що через бездіяльність української влади та корупцію колишні регіонали мають усі шанси на реванш під час виборів 2019 року.

«Судячи з їхньої риторики, вони планують реванш. У нас і досі є певний відсоток громадян, які готові проголосувати за проросійські політичні сили. І це наслідки вільного функціонування російської пропаганди на території України. Влада не хоче боротись з РФ.  В українців, як багато хто вважає, коротка електоральна пам'ять, не формується політична свідомість населення. А тому ці люди, які ще донедавна нас обкрадали, можуть ходити по телебаченню, розповідати про зубожіння, видаючи себе ледве не за месію. Але вони, як і ця влада, є вихідцями із одного політичного класу, який формувався з колишніх комсомольців, комуністів або ж породжений Кучмою і його кланом. І цього так звана опозиція своєму електорату не розповідає. Хоча вони, як більшість української політичної еліти, здавали державні інтереси Кремлю, розкрадали економічно, формуючи так званий елітарний клас корупції. Це просто трохи інша сторона того ж політичного класу», – наголосив Олександр Солонько.

Причиною можливого реваншу проросійських сил політолог Ярослав Макітра також називає і те, що чинна влада відверто заграє із тими, хто ще вчора підтримував Януковича.

«Значна частина тих, хто раніше був у «Партії регіонів», як от Юрій Бойко, зараз залишились в українській політиці і стали активними опозиціонерами. Звичайно, вони роблять у своїй діяльності серйозну ставку на того виборця, який фактично був виборцем «Партії регіонів» і сприяв захопленню частини територій України. В екс-регіоналів завжди домінуватиме антиукраїнська позиція. Оскільки не варто забувати, що того ж пана Бойка пов'язують бізнесові зв'язки з кремлівськими бізнесменами. До того ж, ті екс-регіонали, які булизвинувачені у корупції, – не покарані, через що почуваються доволі вільно. Бо є лише розмови про розкрадання ними майна, а немає вироків, кримінальних проваджень. А місцями можна навіть побачити загравання з владою, коли ця так звана опозиція голосує так, як вигідно провладній коаліції. Це дає можливість екс-регіоналами вільно себе почувати і критикувати діючу владу», – наголосив Ярослав Макітра.

Політолог Олександр Солонько також наголошує, що справжньою опозицією в Україні є представники націоналістичних сил.

«Є різні види опозиції: парламентська, позапарламентська, системна і позасистемна. Але єдиною опозицією, яка відповідає усім параметрам: і за риторикою, і за діяльністю, яка не лише критикує, а й здійснює контроль за діями влади, чинить тиск на владу, здійснює конкретні дії задля покращення ситуації, є хіба націоналісти і націоналістичні політичні сили», – наголосив Солонько.

Марія Чижевська «Вголос»

ІА "Вголос": НОВИНИ