Симчич балансував на галичанах і східняках

Руслан Забілий, директор Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» у Львові:

Повстанці воювали по всій правобережній Україні і ходили за Дніпро рейдами. Група «Південь» тоді діяла на теренах Хмельницької, Кам’янець-Подільської та Вінницької областей. Частина підрозділів, які влились у групу «Південь» ‒ формувались на території Дніпропетровщини та Кропивниччини.

Мирослав Симчич розказував, що у його сотні майже половина на половину були східняки і галичани. Мене цікавило, як воювали наддніпрянці. На що сотник мені розповідав, що галичани були стійкі в обороні, що не скажеш про східняків. Однак, галичани не йшли так швидко та ефективно в атаку, як емоційніші та заряджені, інколи з матюками, східняки. Симчич балансував на цьому. В УПА ‒ це називали «зібраністю», зараз ‒ це «злагодженість». Сьогодні також слід це використовувати…

Хіба поляки воювали так довго?...

Ярослав Сватко, головний редактор офіційного друкованого органу ОУН у 1992-96 рр. («Шлях перемоги»):

Якщо говорити про УПА, то потрібно починати з 30 червня 1941 р., коли була проголошена Українська Держава у Львові. Створення УПА – було не спонтанним кроком. Коли бандерівський провід на ІІ великому зборі ОУН у лютому 1940 р. оформився політично, тоді було складено програму боротьби за Українську Державу. Одним із пунктів програми було створення УПА. Тоді вже були і визначені люди, які мали цим займатися – це, зокрема, Шухевич, Гасин, Грицай та ін..

Назрівала радянсько-німецька війна. В тій війні найбільшим ворогом бандерівців був Радянський Союз, оскільки саме він найбільше кричав, що не буде України. Німці мовчали, тому вважалося, що можна буде їх поставити перед фактом, «перетерти» з ними. І коли було прийнято рішення, що буде творитись українська армія – почались переговори з німцями, щоб підготувати людей. Армії потрібні були офіцери, які мали розуміти технологію війни.  Офіцер організовує солдатів на полі бою, солдат повинен знати, як себе вести. Звідки українці мали взяти собі офіцерів, якщо у нас не було української армії? А тут починається Друга світова війна і німцям треба було військове формування, щоб йти на Україну. ОУН домовився з шефом Абверу, що в рамках підготовки до цієї війни – німці підготують 300 українських добровольців у складі легіонів «Нахтігаль» та «Роланд», які будуть воювати на боці Німеччині. І не просто підготуватись, а підготуватись на базі полку «Бранденбург-800».

Німці не погодились на Українську Державу, яку оунівці проголосили 30 червня 1941 р. і заарештували Бандеру і весь його уряд ‒ почались розстріли. Тоді «Нахтігаль» відмовляється воювати на боці німців. Потім значна частина бійців цього легіону творила УПА.

Довший час ми переписувались з Мирославом Кальбою, з яким робили книжку про «Нахтігаль». Якось він мені написав: «Я там зараз дивився СNN, як американці воювали в Афганістані і згадав, як Шухевич розповідав нам у Білорусі, як буде виглядати наша боротьба». Тому коли кажуть, що американці у В’єтнамі переучували свої підрозділи воювати так, як воювало УПА – я не дивуюсь. Рівноцінна до нашої УПА була польська Армія Крайова, але хіба вони воювали так довго. Загони НКВД з ними швидко розправилось.

Загинути за Україну чи залишитись живим?

Микола Посівнич, президент Благодійного фонду «Літопис УПА»

Історик, як лікар має лікувати суспільство. Якщо подивитись на наші історичні факультети, то у нас є цілі полки політруків, які повинні працювати з солдатами. Перемогу у Другій світовій війні Радянський Союз здобув не тому, що він мав кращу армію і краще озброєння, а тому що у нього була краща ідеологія – «все для перемоги».

Після Першої світової війни були лідери, які бачили розвиток історії на десятиліття. Люди бачили, що Українська революція 1917-21 рр. програна і треба було готуватись до наступної війни.

Щодо питання, чи потрібно було буквально сприймати першу заповідь українського націоналіста: «Здобудеш Українську Державу, або згинеш у боротьбі за неї»? Дійсно, можна було зробити, як поляки після Другої світової війни, які побачили, що існує польська держава, і не продовжувати боротьбу, як це зробили ще чехи і прибалти. Однак, є історія героїчна, а є ні.

Моджахеди воювали за тактикою УПА

Руслан Забілий, директор Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» у Львові:

Чого я не сподівався, коли почалась війна – це розмови з хлопцями з армійського спецназу, коли вони приходили до мене у червні 2014 р і просили розказати, як воювали повстанці. Ми говорили про елементарні речі: де вони тримали зброю, що вони їли, як купалися? Чи весь підрозділ, чи 50 на 50? ‒ бо хтось мав нести охорону. Ми говорили про багато речей, які були здобуті потом і кров’ю, але в українській армії не були впроваджені. Перевага повстанців була у тому, що вони дуже добре використовували складність рельєфу: де є ліс та болота. Вони вміли протистояти військам, які використовували важку техніку.

Повстанська тактика була гнучка і ніколи не діяла шаблонно. В УПА віталась свобода дій командирів, які вигадували дуже багато тактичних прийомів, які вивчали американці у В’єтнамі. Більше того, КГБ в Афганістані захоплювала підручники у моджахедів, які розроблялись на базі тактики УПА.

Коли говорити про досвід УПА для сьогоднішніх ЗСУ, то з нього потрібно взяти і високий рівень мотивації вояків, які чітко знали за що вони воюють та розуміли для чого.

Нам потрібен антиросійський блок народів

Ярослав Сватко, головний редактор офіційного друкованого органу ОУН у 1992-96 рр. («Шлях перемоги»):

За часів Бандери, у 1943 р., був створений Антибільшовицький блок народів – це можна використати. Потрібно налагоджувати контакти з людьми на території Російської федерації, які не мають своєї держави. Найкращі у нас контакти з чеченцями.

Сьогоднішня Україна – це спадщина УПА

Руслан Забілий, директор Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» у Львові:

Повстанці перемогли, бо їхню естафету підхопили інші покоління і сьогодні ми маємо державу за яку вони боролись. Сьогоднішня Україна – це їхня спадщина.

У нас тільки все починається – інтерес у суспільстві до УПА, за останніми соцопитуваннями, зріс до 49%. Це на противагу 29%, які були у 2010 р. Тенденції є позитивні і я вважаю, що така зацікавленість пояснюється тим, що ми зараз воюємо.

Що ти зробив для держави?

Микола Посівнич, президент Благодійного фонду «Літопис УПА»:

Коли б переді мною сиділи вояки УПА, я б подякував їм за їхню гідність. За той приклад, який вони пронесли вподовж свого життя – вони ніколи не питали, що зробила для них ця держава, вони раді були, що вона у них є.

Все життя за…

Ярослав Сватко, головний редактор офіційного друкованого органу ОУН у 1992-96 рр. («Шлях перемоги»):

Я всім повстанцям говорив, що війна не закінчена і вони повинні воювати тими методами, якими можуть. Є молоді люди – хай вони вчать їх, хай передають свій досвід, хай розказують якою була ця війна. Як у них так і питав: Ви присягу складали? А у ній йшлось, що ви все життя будете воювати за Україну?

 

Михайло Галущак, Вголос

ІА "Вголос": НОВИНИ