Під час останньої сесії Львівської міської ради депутати затвердили Генеральний план міста Львова, який пройшов через безліч комісій та громадських слухань. Міськрада неодноразово наголошувала на своїй відданості громаді Львова та запевняла у роботі на благо міста. Попри усі декларації депутатів, мешканці відчувають себе обманутими і продовжують відстоювати свої інтереси.
Жодного юридичного підґрунтя
Представники ініціативної групи мешканців Львова багато годин проводять у приміщенні Ратуші. Вони вистоюють перед владними кабінетами, чекають на протоколи, збирають підписи, стали частими гостями юридичного управління. Але сама влада такої заповзятості не має і не вважає за потрібне заглиблюватися у стоси документів. Вона творила Генеральний план Львова керуючись не нормативними актами, а натхненням – це вам не абищо.
Один з членів ініціативної групи мешканців Віктор Штанько був, м’яко кажучи, здивований, коли заступник начальника юридичного управління ЛМР пан Гавриляк відверто зізнався, що жодного юридичного обґрунтування розроблений генплан не має.
Віктор Штанько: Землі центральної частини міста мають різні цільові призначення. Ніхто не може дати гарантії, що там не будуть забудовуватися і без того малочисельні сквери. Скоріше навпаки – території деяких скверів на затвердженому генплані позначені жовтим кольором – як місця для житлово-громадської забудови. Натомість є низка документів, які говорять про збереження історичної частини міста, це документи не лише місцевого, але й державного значення. У міськраді заявляють, що вони про ці документи не знають, відповідно, не керуються ними. Серед цих документів постанова Ради міністрів Української РСР від 1975 року про створення Історико-архітектурного заповідника у місті Львові – її ніхто не скасовував. 1982 року була прийнята аналогічна постанова на союзному рівні – Радою міністрів СРСР, посилання на неї можна знайти в обласному архіві.
У цих постановах вказані межі історико-архітектурного заповідника, конкретні об’єкти, є додатки, затверджені 1990-го року ухвалою обласного рівня, є охоронні номери національного або регіонального значення. Ці документи діють до сьогодні. Але це до уваги не береться. Юридичне управління міської ради говорить про те, що жодного юридичного підґрунтя у розробці генплану міста немає. А прийнятим генпланом, всупереч законодавству, визначено землі під забудову, транспортні маршрути, паркінги у зелених частинах містах. У порядку денному останньої сесії ЛМР було питання про визначення меж скверу Галицького району, а на Генплані ніякого скверу немає – мабуть тому це питання і зняли з розгляду.
Міськрада vs ПП "Компанія Горган”: ціна питання - 11 мільйонів євро
У протоколі громадських слухань щодо Генплану Львова подано зауваження про те, що територія дитячого майданчика на вулиці Лисенка, 14 позначена там як територія громадсько-житлової забудови. Представники влади мотивують це тим, що майданчик є елементом житлового кварталу.
6-го жовтня має відбутися судове засідання щодо трьох позовів прокуратури Львова по території дитячого майданчика на славнозвісній вулиці Лисенка, 14, суддя – Олег Ванівський. Андрій Садовий в усній та письмовій формах запевнив мешканців вулиці, що міськрада буде відстоювати їх інтереси. Мешканці розгублені, адже рішенням прокуратури району їх представник не зможе взяти участь у судовому засіданні як одна зі сторін справи. Отже, доля майданчика буде вирішуватися виключно між Садовим та ПП „Компанія Горган”.
Роман Кузик, член ініціативної групи: «На земельній ділянці площею 1891 квадратний метр розташований один з найбільших дитячих майданчиків Львова. Ця територія належить до колишнього саду монахів-францисканців. Ми писали звернення до міськради про те, щоб цю територію віднесли до скверів, але міськрада цього не зробила.
На цьому реальному, діючому майданчику планується побудувати семиповерхову житлову споруду класу „еліт”, навіть не першого чи люкс, а елітного класу – згідно з проектною документацією, копія якої у нас є.
Загальна площа цієї семиповерхової будівлі - 5,5 тисяч квадратних метрів, яку множимо на 2 тисячі євро за квадратний метр і отримуємо 11 мільйонів євро. Це – ціна питання забудови існуючого великого, озелененого десятилітніми деревами майданчику. Чи не пожертвує міський голова за таких умов своїми обіцянками? Адже він завжди собі знаходитьвиправдання.
Дитячий майданчик – це загальнонародне благо. У громади Львова його забирають і передають у приватну власність. Громадське благо перетворюється у бізнесовий проект, заробляння грошей конкретними особами.
З однієї сторони, чиновники кажуть, що вони обома руками за те, щоб там був дитячий майданчик, а з іншої – договір оренди земельної ділянки між забудовником та міськрадою є чинним. Вони мусили б негайно розірвати договір оренди, але не зробили цього. Посадовці від різних управлінь – архітектурного, земельних ресурсів – сфальшували купу документів.
Суд заборонив Львівській міській раді вчиняти будь-які будівельні роботи на цій території, але заборонили не тим, кому треба, адже міська рада нічого і не будує. Треба було заборонити забудовнику!
29 липня цього року Личаківський районний суд, розглянувши три позови прокуратури міста щодо дитячого майданчика на Лисенка,14, прийняв ухвалу, в якій йдеться про те, щоб заборонити будь-яке будівництво, видання будь-яких дозволів щодо будівництва будь-якими підрозділами ЛМР на цій території.
Для нас стало несподіванкою, що ця ухвала скасована, оскільки матеріали справи передані у Галицький районний суд. Про це нас ніхто не повідомив. Водночас Львівська міськрада керувалася цією судовою ухвалою, коли припинила роботу спеціально створеної розпорядженням міського голови комісії, яка мала розглянути фактичні межі розташування цього майданчика, його площу і нанести на документи генплану.
Хоча дії зі встановлення меж дитячого майданчика не мають ніякого стосунку до будівельних дій. Міська рада неправомірно відмінила роботу цієї комісії. А тепер ухвала суду скасована і, що логічно, комісія може продовжувати роботу. Але ми не знаємо, коли вона була відмінена.
У розпорядженні міського голови йшлося про те, щоб проаналізувати відповідність графічних матеріалів і реальний стан речей. А після такого аналізу багато посадовців мали б понести кримінальну відповідальність через невідповідність реалій та графічних матеріалів – це ще одна причина припинення роботи комісії.
В жодній ухвалі Львівської міської ради не йшлося про семиповерхову житлову забудову на місці майданчика! Йшлося про надання цієї ділянки під влаштування, а не будівництво, центру дитячого дозвілля та відпочинку. Саме під ці потреби ділянка надана в оренду. Аж минулого року у вересні на громадських слуханнях випливає на світ Божий семиповерховий будинок. Ми так і не дізналися на підставі яких нормативних актів це сталося.
Є ухвала від 2005 року, яка забороняє забудову дитячих майданчиків, а насправді є десятки забудованих майданчиків. Це схема для заробляння величезних грошей.
Колись, у старі часи, багаті люди будували парки, наприклад, парк біля Університету, що збудований 200 років тому. Міщани за великі гроші викупили будинки, які там були розташовані і зробили парк. Це були люди, які дбали про своїх городян».
Хапнути востаннє!
В ухвалі Львівської міської ради про затвердження генерального плану Львова зазначено, що всі рішення громадських слухань „взяті до уваги”. Проте нехтування історико-архітектурним заповідником у центральній частині міста, рішучі намагання знищити величезний дитячий майданчик – це лише дещиця свідчень про нехтування міською владою інтересами громади, про спільність інтересів міського голови та депутатів.
Знаючи, що багато хто зі сьогоднішніх депутатів ЛМР після місцевих виборів вже не зможе тиснути на кнопку у сесійній залі, обранці львівської громади хоча б раз за всю каденцію таки згуртувалися. Згуртувалися, щоб „застовпити” свої бізнесові інтереси на роки наперед.
ІА "Вголос": НОВИНИ