Саме за її «каденції» відбулося найбільше падіння гривні, валютні резерви сягали найнижчого значення, на ринку стався масштабний «банкопад», а також вперше почалося розслідування діяльності керівництва НБУ за підозрою у фінансових махінаціях.
Падіння гривні
З моменту, коли Гонтарєва очолила Нацбанк і до сьогодні курс гривні до долара США упав з 11,84 грн. до 27,16 грн./$1. Отже, офіційна гривня подешевшала практично у 2,5 рази лише за цих 2,5 роки.
Втім, два роки тому ситуація була на межі катастрофи: офіційний курс сягав найвищої позначки у 30 грн за долар (26 лютого 2015 року), тоді як реальний курс обміну на піку доходив до 40 грн. При цьому обсяг золотовалютних резервів ставив свій антирекорд – на 1 березня того ж таки 2015 року ЗВР «схуднули» до $5,6 млрд.
«Банкопад»
Одна з «фішок» Валерії Гонтарєвої - зачистка банківського ринку. Офіційно – від слабких банків, неофіційно – при цьому прокручувались величезні суми рефінансування від НБУ, які виділялись для підтримки проблемних фінустанов.
На сьогодні зусиллями пані глави НБУ з ринку виведені майже 80 банків. Звісно, що при цьому потерпіли звичайні українці, які зберігали в них свої заощадження. Отже, загалом у них «згоріло» 135 млрд. грн. депозитів громадян.
За рахунок Фонду гарантування вкладів фізичним особам повернули 76 млрд. грн., ще 3,5 млрд. планують виплатити найближчим часом (йдеться про гарантоване державою відшкодування депозитів розміром до 200 тис. грн.). А от про решту (а це – понад 55 млрд. грн. крупніших за розміром вкладів) клієнти можуть забути.
Так само, як, мабуть, повинні будуть змиритися з втратою близько 73 млрд. грн. зі своїх рахунків юридичні особи. Ще з майже 70 млрд. грн. доведеться попрощатись іншим банкам – ці гроші «зависли» на рахунках неплатоспроможних фінустанов.
Чистка ринку, звісно, справа непроста і невдячна. Але Гонтарєвій при цьому неодноразово закидали, що за її фактичного покровительства напівживі банки ще активно залучали депозити населення під відверто завищені відсотки. Нагляд НБУ при цьому мовчав, а згодом ці фінустанови оголошувались неплатоспроможними й туди вводили тимчасові адміністрації.
Інша група банків ще й примудрялась доволі довго виживати, сидячи «на голці» кредитів рефінансування від Нацбанку. Дуже часто ці кошти транзитом прямували одразу на міжбанк – для закупівлі валюти. Це впливало на курс і абсолютно не сприяло осіданню коштів в Україні. Зрештою, як показала практика, більшість банків-реципієнтів опинялись із порожніми касами і таки йшли на банкрутство.
Націоналізація улюбленого дітища Коломойського
Після важкої і тривалої «хвороби» (йдеться, звісно, про дефіцит коштів) найбільший комерційний банк України - Приватбанк - у грудні минулого року таки здався державі. Зважаючи на його масштаби і величину проблем, усе відбулось досить спокійно, хоча держава продовжує вливати у нього мільярди гривень. Але найголовніше, що не сталося «ефекту доміно», і «в рознос» не пішла уся банківська система. Зрештою, тут заслуга не стільки Гонтарєвої (яка не один рік «буцалася» з власником «Привату» Коломойським), скільки усього урядового блоку фінансистів, які займались цією проблемою.
Натомість Україна здобула нову «фішку» - в XXI столітті частка держбанків сягнула близько 60% усієї банківської системи. І тепер держава де-факто стала основним гравцем банківського ринку. У зв’язку з цим тепер розглядається варіант передачі ряду функцій щодо управління держбанків від уряду та Мінфіну до того ж НБУ. Мабуть, Валерія Олексіївна й була б не проти «порулити» не лише регулятором (НБУ), який мав би бути незалежним, а ще й безпосередньо 60-ма відсотками банківського ринку – це ж скільки цікавих можливостей для колишнього інвестбанкіра! Хоча насправді це було б шляхом України до якоїсь планової економіки комуністичних часів.
Ринок обмінників
Після Революції Гідності, коли почалися серйозні коливання курсу, вигідніше обмінювати валюту стало в пунктах обміну валюти, а не у банках – там не питали жодних документів, хоч і не видавали чеків. Банкіри казали, що більшість цих «канторів» працюють фактично нелегально, хоча їх стали називати «обмінниками Турчинова» - чомусь вважається, що саме він опікувався цією мережею.
Зважаючи на певну «самостійність» у встановленні обмінного курсу, а також широку присутність, ця «сіра» мережа неодноразово чинила тиск на курс валюти в Україні, розганяючи його на негативних очікуваннях населення. При цьому особи, які мали відношення до цієї мережі, в періоди коливань заробляли мільйони. Не виключено, що заробленим ділилися і з відповідальними особами регулятора – надто мало уваги Нацбанк приділяв цій проблемі.
Валюта і ціни
Валюта в Україну останні роки заходить зі скрипом не лише через війну. В періоди стрімкого падіння гривні НБУ збільшив норму обов’язкового продажу валюти експортерами з 50 до 100%. Внаслідок цього чимало фірм намагались або максимально відтягнути момент продажу, або взагалі не заводити валюту в Україну. Звідси – дефіцит і подальше зростання курсу.
Цікаво також повела себе пані Гонтарєва, коли українці цілком справедливо почали критикувати НБУ за девальвацію гривні: адже за короткий період часу населення збідніло у 2,5 рази. При цьому постійно зростають ціни і тарифи, а зарплати тривалий час лише зменшувались. Тож глава Нацбанку безапеляційно заявила, що їх завдання – це таргетування інфляції, а не курс.
Між іншим, у статті 99 Конституції України йдеться про те, що «забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави – Національного банку України». Натомість за словами Гонтарєвої, основною функцією Нацбанку стає «збереження купівельної спроможності гривні». Що стосується валютного курсу, то вона пообіцяла, що «… курс і надалі буде коливатися на ринку. Суспільство має зрозуміти, що це неминучий процес. Коливання валютного курсу – це нормальне явище на вільних валютних ринках! Потрібно звикати».
Саме при Гонтарєвій НБУ справді фактично відпустив гривню у вільне плавання. І тепер обмінні курси коливаються частенько, і в доволі широкому діапазоні. Зрештою, цьому є і ще одне банальне пояснення: розмір ЗВР не дозволяє Нацбанку проводити масовані інтервенції для підтримки курсу – чистих резервів вистачає лише на мінімальне (3-місячне) покриття імпорту, оскільки в структурі резервів зараз переважають цінні папери, а не валюта і золото. А Україні ще потрібно буде оплатити в цьому та наступному році чимало зовнішніх боргів попередніх періодів.
Натомість через те, що гривня у більш-менш вільному плаванні, зміна глави Нацбанку матиме значно менший вплив на коливання валютного курсу.
Чому може піти Гонтарєва
Хоча прес-служба НБУ й спростувала чутки про відставку Валерії Гонтарєвої, розмови про це у фінансових колах не вщухають. Варто нагадати, що про її відставку мова заходила вже не раз: це було й після карколомного обвалу гривні, і внаслідок непорозумінь з нардепами, і через скандал із «брошурою Тарути» під назвою «Загроза економічній безпеці України» восени минулого року, у якій олігарх описав стосунки пані Гонтарєвої з російськими банками, її відношення до фінансових операцій сім’ї Януковича та виведення коштів з пенсійного фонду НБУ групою ICU (її співзасновником біла сама Валерія Олексіївна). Сергій Тарута також звернув увагу на певні невідповідності у декларації глави НБУ, наслідком яких мало б стати ґрунтовне розслідування антикорупційних органів.
Як повідомляв «Вголос», розслідування НАБУ справді розпочало – щодо причетності посадовців Нацбанку до махінацій з активами ліквідованих банків на суму 315 млрд. грн. Це підвищує вірогідність звільнення Гонтарєвої з посади, проте, навряд чи може бути основною причиною.
Парламентські джерела стверджують, що в цьому випадку може йтися про спробу переформатування коаліції. І, за однією з версій, для залучення Радикальної партії Олегові Ляшку можуть пообіцяти віддати пост глави НБУ саме його креатурі. За іншою версією, пост може зайняти людина від «Народного фронту».
Ще одне припущення – що Гонтарєву збираються принести в жертву, продемонструвавши відповідальність влади. Так можна було б випустити пару невдоволення у народу та покращити владні рейтинги.
Щоправда, ці версії дещо суперечать позиції президента: Порошенко цілком свідомо ставив свого часу на цю посаду свою людину. І в нинішній непростий час віддавати пост комусь чужому він навряд чи буде.
У самій Адміністрації президента журналістам відмовляються коментувати можливість відставки глави Нацбанку. Хоча подейкують, що Петро Олексійович психологічно готовий до рокіровки, хоч заміну ще не підібрали – мовляв, найважчі кроки вже позаду: зачистка банківської системи та націоналізація Приватбанку.
Серед найімовірніших кандидатів першими називають прізвища «колишніх» - Віктора Ющенка, Арсенія Яценюка і навіть Володимира Стельмаха, а також екс-міністра фінансів, нинішнього очільника націоналізованого «Привату» Олександра Шлапака.
Арсеній Петрович, який останнім часом демонструє високу медійну і політичну активність, поспішив публічно відмовитись від цієї посади, бо «главою Нацбанку має бути повністю аполітична фігура… економіст-банкір». Яценюк справді сильно віддалився від банківського сектора, особливо за останні роки, тож певна рація в його словах присутня. Ну й, крім того, його новий імідж з бородою нагадав про «попередників» Арбузова та Клименка – щойно вони почали (мабуть, для солідності) відпускати бороди, як їм довелось втікати з країни. Тож борода для українського політика – штука не фартова, навіть для кандидата на повернення в крісло глави НБУ.
У нашого головного кредитора – МВФ – спростували інформацію про те, що переговори з Україною щодо наступного траншу кредиту відкладені через можливу відставку глави НБУ Валерії Гонтарєвої, і взагалі, чуток (про відставку) Фонд не коментує. До речі, фактор цього партнера теж дуже важливий: з Фондом доведеться домовлятись. Яценюку зараз це було б, мабуть, робити найпростіше, іншим – важче.
Тим часом експерт Сергій Фурса з інвесткомпанії Dragon Capital переконаний, що будь-хто з наступників Гонтарєвої потрапляє у вилку між МВФ та Верховною Радою, оскільки «ті люди, за яких може проголосувати Рада, викликають алергію в МВФ», а ті, кого може підтримати Фонд, на матимуть шансів пройти Раду через свою занадто жорстку позицію. А оскільки найважчі кроки, на думку експерта, вже були зроблені, Гонтарєвій немає змісту йти з посади.
«Коли Сергій виступає на захист Гонтарєвої, це означає, що у неї серйозно «підсмалює». І відставка справді може відбутись уже найближчим часом – до чого нас готують провладні ЗМІ», - написав у себе в Facebook фінансовий журналіст, керівник програми «Гроші» Олександр Дубинський. Він також вважає, що Гонтарєва збирається йти не тому, що змучилась, чи щось завершила в НБУ. А це швидше втеча з корабля, який летить на скелі девальвації, яка може сягнути катастрофічних значень.
Він також припускає, що президент хотів всадити в НБУ Яценюка – аби повісити на нього наслідки діяльності Гонтарєвої і знищити його політичну перспективу. Однак і «кулявлоб», і банкіри Шпек та Лавренчук теж відмовились від цього «квитка до газової камери». Тож інтрига наразі зберігається – хто може замінити Гонтарєву, і що буде з гривнею.
Коментарі для «Вголосу»
Василь Горбаль, колишній президент «Укргазбанку»
Не знаю, з чим пов’язані розмови про відставку Валерії Гонтарєвої, оскільки зараз немає якоїсь гострої ситуації. Як було колись – протистояння з парламентським комітетом, з Тарутою чи з банком «Михайлівський», тоді це питання відставки кимось піднімалось. А зараз – Рада НБУ заслухала звіт правління, все більш-менш спокійно.
Інструмент і механізм звільнення глави НБУ – тільки через Верховну Раду. Так само, як і призначення має бути – тільки через парламент. Якщо робити такі ротації, потрібно мати людину, яка чітко пройде через Верховну Раду. Зараз зважаючи, що так і не зрозуміло – є коаліція в парламенті, чи нема, голоси набираються складно. Тож у кадрових питаннях потрібно, щоб голоси набиралися з запасом – не 230, а принаймні 240 голосів. Я такої кандидатури не бачу – щоб об’єднала сесійну залу. Ну і з точки зору комунікації з суспільством, з громадськістю – це слабкий пункт глави НБУ. Це видно з реакції експертів на її виступи чи прес-конференції. Тобто, якщо змінювати, то принаймні на людину, в якої вже є певний рейтинг довіри.
Ось Арсеній Яценюк - пропонує розширити повноваження НБУ. Але зараз я б у цю дискусію не вступав і не грався б.
Візьмімо Володимира Стельмаха: не буду коментувати вік, але от була історія з Укрінбанком (коли його очолював Стельмах, там «крутили схеми» і не повертали борги, - ред.). Крім того, він був головою Наглядової ради Приватбанку. Тобто, банк, в який була введена тимчасова адміністрація. Згідно з законом, він вже не може займати такі посади.
Віктора Ющенка завжди згадують, але він був саме в ту каденцію, коли все було на підйомі. Тому краще аналізувати його досягнення вже на посту президента, це було б коректніше. З політичної точки зору, як бачимо зі ЗМІ, він зараз ближчий до Радикальної партії Ляшка. Тобто, якщо Ляшко грає в цю гру і входить в коаліцію, може відбутись її перезавантаження, але поки що він це спростовує.
Для Сергія Рибалки, голови банківського комітету Верховної Ради, члена фракції РПЛ, навіть комітет не є профільним – він бізнесмен, а не банкір.
З точки зору близькості до президента можна згадувати інші прізвища. Той же Ворушилін, нинішній голова Фонду гарантування вкладів. Або Олександр Шлапак, нинішній очільник Приватбанку, але йому варто було б дати трохи більше часу на цій посаді. Зате варто відзначити, що його прес-конференції чи брифінги не дратують людей, він сприймається спокійно, досить зважено. Ну і львів’янам могло б бути приємно, адже він є вихідцем звідси.
Хтось називав Богдана Данилишина, нинішнього голову Ради НБУ, але я не вірю в його призначення на місце Гонтарєвої – там інші повноваження тощо.
Ще є Лавренчук, до речі, керівник «Райффайзен банку Аваль» - його часто згадували у зв’язку з Приватбанком, і я так розумію, що й Гонтарєва до нього добре ставиться й навіть проводила спільні брифінги. Думаю, на ньому можуть зупинитися. Іноді також згадують Ігоря Юшка, але він вже багато років очолює українську дочку «Сбєрбанка Росії». Є ще Ігор Мітюков (очолює українське представництво інвестиційного банку Morgan Stanley), але він також репутаційно може не пройти.
Олег Соскін, Інститут трансформації суспільства
Якщо подивитись послужний список Валерії Гонтарєвої, то вона завжди встигала піти з якогось місця роботи до того моменту, як у цих структурах починались якісь негаразди чи проблеми. Це означає, що у неї дуже добре розвинений інстинкт самозбереження. У неї є «нюх», вона знає, коли треба тікати. Майже як щурі, які відчувають, коли треба тікати з корабля, аби з ним не піти на дно. Думаю, вона вже точно знає, або їй сказали люди, які входять до її антикризової групи – що їй потрібно тікати. Тому що наступає триндець. А чому? Тому що вона знає, що МВФ з нами співпрацювати не буде і грошей не дасть. А в цьому році потрібно повертати мільярд доларів за попередніми траншами – лише Фонду. В цілому треба буде повернути за боргами і на їх обслуговування в цьому році внутрішніх і зовнішніх близько 9 млрд. доларів. А в наступному році – ще 18 млрд.
А ще ж у нас була пані Яресько (екс-міністр фінансів, - ред.), яка нареструктуризувала євробондів на 15 млрд. доларів, а ще відсотки... Тому вони порахували, що починається такий колапс, і Гонтарєва зрозуміла, що комусь за це доведеться відповідати. Розуміючи, що втримати ситуацію вже не може, вона прийняла рішення піти. Плюс – там йдуть різні перевірки, НАБУ і НАЗК перевіряють, прокуратура. По її заступниках заведені кримінальні справи. Тож як і дві грузинки, і американський бухгалтер Наталка Яресько, Гонтарєва теж хоче тихенько піти, сховавши кінці у воду.
Зрозуміло, що Яценюк відмовився від цієї посади – навіщо ж йому в пекло йти? Замінити її в крематорії? Він же хоче живим бути!
Хто б міг сісти в крісло глави НБУ? Ну, я б міг, але цього не буде. Рецепти виходу є, але туди повинна зайти людина, яка це буде робити. Це має бути повний «бєспрєдєльщик», який нічого не боїться і не пов’язаний з системою. Звісно, що ця влада таку людину не призначить.
З-поміж тих, хто обговорюється: Тігіпко не піде, у нього все нормально, мільярди 3-4 є. Яценюку ці проблеми не потрібні. Кажуть, Стельмах? Тоді вже краще піти на Байкове кладовище, відкопати когось типу Щербицького. Ющенко – той вулики поставить і буде медом торгувати. Оце й уся в них лінійка. Хоч може і знайдуть якогось Фунта, як у «Рогах і копитах», який «і при одному царі сидів, і при другому…». Ситуація вкрай складна, фактично країна – банкурт. Колапс може початись будь-якої миті. Тим паче, не буде вже надходжень від ахметівських підприємств, тож і цей потічок валюти дзюрчати перестане.
P.S. Схоже, що посада голови НБУ ще довго матиме імідж позиції камікадзе. І не в останню чергу саме завдяки діяльності Валерії Гонтарєвої, яку ще довго згадуватимуть українці, при чому не лише за новий дизайн 100-гривневих банкнот з її підписом.
Юрій Пелих, спеціально для «Вголосу»
ІА "Вголос": НОВИНИ