Все це стосується вирішення різних питань державно-церковних відносин та міжконфесійних непорозумінь. Тоталітарний радянський режим формально мав такі важелі, однак вони працювали в основному на підставі партійно-радянської доцільності. В такий спосіб права і свободи людини в цілому та гарантоване конституційне, природне, моральне право на свободу совісті зокрема, постійно зазнавали порушень, а то й просто ігнорувалися на практиці. Звідси – за часів так званої перебудови ціла лавина листів, заяв, скарг віруючих людей, релігійних організацій у різні інстанції тодішньої радянської влади.
Скажімо, за даними апарату уповноваженого у справах релігій по Львівській області, у 1990 р., порівняно із попереднім, кількість таких нарікань збільшилася на 1 331 одиницю. Йшлося, зокрема, про реєстрацію релігійних громад УГКЦ та УАПЦ, інших релігійних об’єднань, поділ сакральних споруд, спільне використання одного храму для проведення почергових богослужінь греко-католиками і православними у населених пунктах, де була чинною одна церква (будівля). Так, якщо у 1990 р. при наявності 1289 діючих раніше храмів Російської православної церкви (РПЦ) тепер було зареєстровано 907 громад УГКЦ і 388 – УАПЦ. Натомість кількість релігійних громад УПЦ зменшилася на 1 038 одиниць. Згідно з ухвалою органів місцевої влади, у 131 населеному пункті сакральні споруди мали використовуватися спільно почергово греко-католиками і православними. На практиці майже у 100 випадках така ситуація залишалася не врегульованою. Основна причина – керівництво УАПЦ відмовлялося від почергових богослужінь та укладення трьохсторонніх договорів-оренди, що зумовило зростання усних і письмових звернень віруючих. Органи нової демократичної місцевої влади передали віруючим в користування колишні, тепер недіючі, костели. Чимало громад отримали право на зведення нових храмів. Одночасно право на реєстрацію релігійних об’єднань отримали місцеві органи влади (районні та міські структури). Це спричинило реєстрацію релігійних громад без визначення сакральних споруд, що у більшості випадків спричинило міжконфесійні загострення, а подекуди й відверті конфлікти.
Отже, на адресу апарату уповноваженого в справах релігій надійшло 2 138 листів ( у т. ч. 236 – повторних!). Серед них – 1313 з приводу реєстрації релігійних громад, у т. ч. 60 – про поновлення діяльності раніше знятих із реєстрації, 544 – про перешкоду діяльності зареєстрованих релігійних організацій, 23 – про реєстрацію священнослужителів, 182 – про будівництво, придбання, ремонт, реконструкцію храмів, молитовних будинків, підключення газу, електроенергії, 46 – із внутрішньо церковних питань, інших – 30. Найбільше скарг надійшло стосовно перешкод діяльності зареєстрованих релігійних організацій від вірних УГКЦ – 221, УАПЦ – 203 та УПЦ – 115.
Позитивно, що 1990-го дещо зменшилося число порушень чинного законодавства стосовно релігійно-церковного життя. Місцева влада пояснювала цей факт приходом до керівництва сіл, селищ, міст, області нових людей, демократичними перетвореннями у всіх сферах життя, зокрема й релігійній. Здебільшого, йшлося про порушення громадського порядку, хуліганські прояви, міжконфесійні непорозуміння, права релігійних громад на сакральні споруди, їх передачу зареєстрованим релігійним об’єднанням, згідно ухвал “”Про релігійні конфесії на Львівщині” (4 травня 1990 р.) та “Про порушення в реалізації ухвали обласної Ради “Про релігійні конфесії на Львівщині” (19 грудня 1990 р.). Особливо загострилися міжконфесійні суперечки на майновому грунті у містах Львові, Дрогобичі, Самборі, Стрию, Жидачівському, Миколаївському, Нестеровському, Самбірському, Старосамбірському та Яворівському р-нах. Прокуратурою області, районів робилися відповідні подання і застереження (м. Львів – обласній Раді на рішення міської Ради про передачу греко-католикам собору св. Юра, два подання у м. Нестерові, по одному – в Миколаєві, Самборі, Яворові, три – на Сокальщині. Одночасно було відкрито 7 кримінальних справ (злісне хуліганство) у селах Березина Миколаївського та Мужиловичі Яворівського р-нів і Жидачеві; дві справи у м. Самборі; смт. Роздол Миколаївського р-ну (перевищення влади головою районної Ради) та у м. Нестерові (нанесення тілесних пошкоджень середньої тяжесті). Безумовно, що такі показники правопорушень сприяли нагнітанню релігійно-церковних та міжконфесійних суперечок, протистоянь у релігійному середовищі Львівщини.
Все це вимагало значних зусиль по налагодженню толерантних стосунків з боку місцевої влади, правових інституцій, церковних та релігійних структур, громадськості, засобів масової інформації області.
Підготував Юрій Боруцький, «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ