«Іван Боберський був яскравою та цілісною особистістю, яка пропагувала цінності, котрі є вічними в суспільстві, зокрема, в його чоловічій половині. Він пропагував заняття спортом, здоровий спосіб життя, активну громадянську позицію, участь у різноманітних товариствах, заняття політичною діяльністю. Боберський був членом Наукового товариства імені Тараса Шевченка; організатором і керівником сокільського руху. Є десятки його фотографій в сокільському однострої, з сокільськими відзнаками, поштівки, випущені на його вшанування для того, щоб пропагувати розвиток сокільського руху.
На початку ХХ століття розвиток українських соколів мав колосальне значення для зміни ситуації в галицькому селі. Галицьке село мало цілу низку болячок, про які дуже яскраво писав Іван Франко, описуючи побут заробітчан на нафтопромислах у районі Дрогобича. Селяни були змушені кидати свої хати і шукати бодай якогось способу вижити, бодай якусь копійку заробити на сезонних роботах, чи йти на лісорозробки в Карпати, чи сплавляти ліс, чи будувати залізницю. Така проблема тяжіла над галицькими українцями протягом дуже тривалого часу. Маса українців покидала через це свій рідний край, їхала чи в Боснію, чи в Канаду, чи в Латинську Америку – Бразилію, Аргентину, де їм обіцяли землю, можливість працювати на своєму, заробляти на утримання своєї родини. У Галичині досить часто вони не мали такої можливості.
Саме через складні умови багато селян шукали виходу в шинках, в корчмах, в горілці. Вони пропивали копійки, які вдавалося заробити, бо не бачили перспективи для нормального існування та господарювання. Іван Боберський був людиною, яка показала сільській молоді іншу перспективу знайти своє місце в суспільстві, провадити здоровий, активний спосіб життя, займатися спортом, бути сильними, гарними, міцними, здоровими. Саме за це Боберського дуже шанували в галицькому селі і він користувався великою підтримкою. Коли відбувалися вибори до місцевого сейму чи австрійського парламенту, то слово Боберського, його позиція відігравала для селян роль морального орієнтира: як скаже Боберський, так селяни і зроблять, або проголосують за того, або будуть бойкотувати вибори.
Велика роль Івана Боберського у розвитку спорту. Він був першим педагогом, який систематично і на науковому рівні займався розвитком фізичної культури. Сам теж був чудовим спортсменом, займався абсолютно різними видами спорту. Маємо в історичному архіві посвідки, видані Боберському за влучне стріляння, за перемогу в велосипедних змаганнях, за участь у волейбольних матчах; маємо фотографії з Канади, де він стоїть на місцевих лижах, абсолютно інакшої конструкції, ніж у нас. Вони, очевидно, для ходи по глибокому і сипучому снігу, не видовжені, а досить округлої форми. Він одягнений у хутряний одяг і виглядає, як шукач пригод із оповідань Джека Лондона.
Ця особистість була, по-перше, дуже яскравою, по-друге, справляла дуже великий вплив на оточення і, по-третє, надзвичайно багато зробила для популяризації ідей здорового способу життя, ідей спорту, ідей змагання. Для галицьких українців дуже важливо було відчути себе рівними з поляками, зокрема, і в сокільському русі, оскільки поляки першими запозичили від чехів, від інших європейських країн саму ідею соколів.
Варто згадати і про поїздку Боберського у 20-ті роки у США і Канаду. Спочатку він виконував дипломатичну місію від уряду ЗУНР та УНР, а згодом залишився, як репрезентант дуже численної української спільноти на американському континенті. Він першим склав карту розселення українців на американських землях. Це була перша карта, де були зафіксовані українські поселення. Як архівіст, теж хочу зауважити, що в останні десятиліття свого життя (помер Іван Боберський 1947 року на теренах колишньої Югославії, у місті, звідки була родом його дружина) він подумав про те, щоб зберегти для історії пам’ятки і документи, які він згромадив під час перебування у Відні, у Празі, на американському континенті і тут, у Галичині.
Він зібрав дуже багато історичних документів, листів видатних діячів, різних текстів меморіалів, меморандумів, заяв, парламентарних речей, книг, рукописів, автографів тощо. Він подбав про те, щоб передати їх до наукових інституцій, які займаються фіксацією українського внеску у політику, культуру, спорт. Він мислив перспективно і масштабно, думав про те, що ті речі, які українці зробили, потрібно зафіксувати в документах, зберегти, щоб наступні покоління знали про кращі здобутки того, що мали українці в Австро-Угорській імперії до 1918 року, те, чого вони досягли до 1939 року і своєю кооперацією, і своїм просвітницьким, спортивним рухом і науковою діяльністю.
Про все це дбав Боберський і описував, впорядковував і надсилав на зберігання в українські музейні та архівні інституції – в Музей визвольної боротьби в Празі, в Наукове товариство імені Тараса Шевченка. Ті речі, які дійшли до нашого часу, значною мірою завдячують своїм збереженням Іванові Боберському – людині, яка не лише сама багато зробила, але і дбала про те, щоб зберегти пам’ять про своїх сучасників, про людей, з якими він підтримував творчі, наукові контакти, з ким працював у політиці, під час визвольних змагань.
Слід зауважити, що Іван Боберський був членом Бойової управи УСС, відіграв провідну роль в організації Легіону січових стрільців, в інших українських структурах періоду визвольних змагань. Це була людина, яка всюди встигала зробити багато і зробила багато для того, щоб українці чітко заявили про свої права бути історичною постаттю, творити власну державу, і щоб їх шанували інші народи. Без жодного сумніву, ідеї Івана Боберського є актуальними в будь-який час, незалежно від зовнішньої чи внутрішньої політики держави. Ідея здорового способу життя, ідея поляризації спорту і заняття молоді спортом і фізкультурою, як найбільш доступними методами фізичного виховання, є завжди актуальними, є завжди потрібними.
Коли у нас відбувалося Євро, то в сусідній області, в Бережанах, репринтом видали підручник Івана Боберського «Копаний м’яч». Він був автором першого посібника з футболу, де є основні правила гри, засади, певні тактичні міркування про ведення футбольних матчів. Це те, від чого починалася теорія футболу на наших землях.
Записала Ганна Врублевська
ІА "Вголос": НОВИНИ