Про те, що цю Конституцію потрібно змінити, розмови ведуться уже 22 роки. Одні політики переконані, що наш Основний Закон є застарілим і його потрібно модернізувати, інші ж наполягають – якби Конституції України дотримувалися, найперше – депутати та президент, у нас сьогодні було б значно менше проблем.
Як приймався Основний Закон України та що варто було б змінити сьогодні?
Про це кореспондент «Вголосу» спілкувався з народними депутатами Верховної Ради другого скликання: дисидентом, правозахисником Степаном Хмарою, генерал-лейтенантом, екс-заступником голови СБУ Олександром Скіпальським та екс-міністром економіки України Володимиром Лановим.
«Над Конституцією України працювали протягом 1990-1996 років»
Як приймалася Конституція України?
Степан Хмара:
Вона приймалася у дуже складний період. Над цим законом постійно працювали від 1990-го і до 1996-го року.
У парламенті у 1996-му році була комуністична більшість, яка гальмувала законотворчий процес. А комуністи – це п'ята колона, що завжди була проросійською. До того ж, на час прийняття Конституції Леонід Кучма хотів встановити в Україні диктатуру. І оскільки процес узгодження статей Конституції проходив дуже важко, то він цим хотів скористатись. У червні 1996-го року був проект Конституції, написаний на догоду Кучмі, без депутатських правок. Одразу ж з'явився і президентський указ про прийняття цієї Конституції на референдумі, який мав відбутись 25 вересня 1996 року. Ми тоді розуміли, що Кучма, маючи адміністративний ресурс, зможе протягнути вигідну йому версію Основного Закону на цьому референдумі та усвідомлювали, що такого не можна допустити. І у більшості депутатів другого скликання Верховної Ради вистачило розуму докласти максимум зусиль, щоб прийняти цю демократичну Конституцію, яку ми маємо нині.
Олександр Скіпальський:
Українська Конституція дійсно ухвалювалась у дуже складний час, коли тривало протистояння між Верховною Радою та президентом Кучмою. Тоді була потужна п'ята колона у вигляді Комуністичної партії. Ця політична сила довгі роки гальмувала демократичний розвиток України як незалежної держави.
У той час комуністична та соціалістична частина парламенту гальмувала прийняття Конституції через наші національні символи та українську мову. Окрім цього, була ще одна небезпека. Вона полягала в тому, що президент Кучма винесе питання щодо української Конституції на референдум. Саме це змусило тодішнього голову Верховної Ради України зайняти напівкомпромісну позицію та таки прийняти Конституцію. Це був довгий і напружений процес. Я був свідком, як представники владної коаліції тікали з приміщення Верховної Ради і поверталися лише тоді, коли стало зрозуміло, що Конституційний процес розпочався. Мені запам'яталося, що найвиснажливіша робота у ту ніч була в нині покійного Михайла Сироти, бо він доповідав, коментував, підтримував затверджений на комітетах текст Основного Закону.
За які норми теперішньої Конституції було найбільше дискусій?
Степан Хмара:
Були чотири неузгоджених статті, які не набирали 300 голосів. Це питання, що стосувались державної символіки, української мови, Криму і теми власності. А тому було створено чотири групи з узгодження остаточного варіанту Конституції. Я тоді працював у робочій групі, яка розглядала статтю 10 Конституції – про статус української мови. Якби мене тоді там не було, то російська мова отримала б статус другої державної чи офіційної, як вимагали комуністи. За всяку ціну хотіли протягнути двомовність у різних варіантах: наприклад, була ідея зробити українську мову державною, а російську – офіційною, або запровадити дві державні мови. Комуністи категорично не хотіли, аби було записано, що єдиною державною мовою в Україні є українська.
Наша група засідала протягом семи годин. Комуністи наполягали на своєму, а я у відповідь застосовував психологічний тиск. Пригадую, я тричі піднімався і казав: «Якщо у Конституції не буде чітко записано, що в Україні єдиною державною мовою є українська, я піду до зали, де мене точно підтримають 70 депутатів, і ми зірвемо ухвалення Конституції. Бо те, що ви пропонуєте, не буде прийнято. Такий закон, де під будь-яким приводом буде записано двомовність, стане вироком для української мови. Така Конституція нищитиме державу».
Тоді я їх таки дотиснув. Якби державна влада увесь час Незалежності дотримувалася тієї статті, українська мова зараз була б у значно вигіднішому становищі. Не продовжувалась би русифікація, коли після Майдану, російської окупації міністр внутрішніх справ Арсен Аваков демонстративно дозволяє собі спілкуватися винятково російською мовою. У нормальному уряді за патріотичної влади такий міністр ніколи б не працював. А президент, який має відстежувати та гарантувати дотримання Конституції, за невиконання десятої статті Основного Закону вже б давно звільнив такого міністра.
Коли прийняли Конституцію, які у вас були враження, емоції?
Олександр Скіпальський:
У мене й досі є робочий проект Конституції, де близько двохсот депутатів поставили свої автографи. Там є різні повідомлення, в тому числі і дописи депутатів комуністичного крила. Вони нарікали, що Конституцію прийняли вночі, «а в цей період часу відбуваються лише темні справи». Вони вже тоді були проти розвитку Української Держави.
Тоді мене ще вразила поведінка президентської гілки. Основною рушійною силою у прийнятті Конституції тоді була Верховна Рада. Від президента нам передали: мовляв, якщо депутати хочуть отримати нагороду за прийняття Конституції, то повинні написати заяви з проханням про це. Для мене як для військового писати заяву про отримання державної нагороди було вкрай принизливо. А тому я і багато депутатів цих заяв не написали. І до сьогодні ті, хто тоді підтримав Основний Закон, навіть не отримали привітання з Днем Конституції від влади. Це якраз підтверджує, що наші теперішні керманичі – це не державотворці, а люди, які переслідують особистий інтерес.
«Влада повинна пам'ятати, що Конституція – як Святе Письмо: її треба дотримуватися і поважати»
Як ви ставитесь до того, коли чуєте, що Конституція України є недосконалою і її треба змінити?
Степан Хмара:
Якщо дати оцінку нашій Конституції, то, я б сказав, що наш Основний Закон є досить адекватний. Звісно, можна було внести туди якісь поправки, але це не є основне. Влада повинна пам'ятати, що Конституція – як Святе Письмо: її треба дотримуватися і поважати. У нас Основний Закон замість того, щоб виконувати, хочуть постійно змінювати. Конституцію редагують ті, хто не хоче її виконувати: депутати, президенти, уряди, латифундисти, вороги України. Вони намагаються її переписати на свою користь.
Нам постійно кажуть, що у тому, що у нас так все погано, винна Конституція. Це не так. Зараз найбільше розмов про зміну Конституції ведеться тому, що теперішня влада, зокрема президент, не дотримуються Основного Закону, об нього просто витирають ноги. Порошенко робить, що йому заманеться. От, до прикладу: треба поставити Порошенку на посаду Генпрокурора абсолютно непридатну для цього людину – переписуються закони. Ніхто не дотримується Конституції.
А тому не в Конституції проблема, а в тих, хто її ігнорує. Не виконуючи Основного Закону України, влада дестабілізує ситуацію. Змінювати Основний Закон у період війни не можна. Ви уявіть собі, що ця влада може написати у новому Основному Законі? Вони ж нову Конституцію повністю пропишуть під себе!
Володимир Лановий:
Конституція України 1996 року, якщо не враховувати XVII століття, це був наш перший серйозний досвід української законотворчості. А тому на той час цей документ був досконалим.
Деякі норми Конституції й справді зараз потребують змін. Але у більшості випадків великий наш провал полягає у частині реалізації норм української Конституції. Сьогоднішній парламент, уряд, президент дуже часто повністю спотворюють конституційні норми. Зараз ми маємо ситуацію, коли Міністерство юстиції, МВС під себе розробляють вигідні їм постанови, пишуться неадекватні укази, що нівелює Конституцією.
«Неприпустимо, коли президента та парламент обирають лише раз на п'ять років»
А що б ви змінили у тексті Конституції України зараз?
Степан Хмара:
Я вважаю неприпустимим, коли президента та парламент обирають раз на п'ять років. Це задовго, я б скоротив ці терміни щонайменше на один рік. У 1993 році депутати першого скликання Верховної Ради України зменшили собі повноваження та термін перебування при владі. Тоді ми передчасно пішли на вибори у 1994 році. Але наступні скликання ВР просто продовжили собі час при владі. У жодній демократичні державі таких довгих термінів нема. Є хіба в Росії, але це ж тоталітарна держава.
Олександр Скіпальський:
Я б попрацював над питаннями, що стосуються дуалізму влади. Тобто взаємодії президентської та виконавчої гілок влади. Адже, як показує історія, довкола цього постійно тривають протистояння. Тобто потрібно чітко написати, хто ми: президентська держава, де президент повинен відповідати за діяльність Кабінету Міністрів України, або ж вводити прем’єрську форму правління, де президент виконує лише почесні функції, як це у Німеччині.
Володимир Лановий:
Як економіст, я б суттєво відкоригував ті норми Конституції, які регулюють економіку України. Досі у Конституції не вказано, яким за структурою є сільське господарство України. У польській Конституції є норма, що основою польського сільського господарства є присадибна діяльність. У нас також не врегульовані питання монополій. У тих же поляків є норма, за якою монополії у країні неможливі, окрім випадків, затверджених законом.
Умовно кажучи, якби у Польщі захотіли утворити свій «Нафтогаз», там потрібно було б прийняти закон, а не регулювати це постановою Кабміну чи указом президента. У нас давно пора щось зробити із монопольним ринком – до прикладу, із системою тарифоутворення, в якій усі закони, постанови та укази прописуються на користь постачальника, а споживача ніхто не захищає. У Конституції немає норм і щодо ринкової системи, як вона має функціонувати і які передбачені втручання туди уряду. Одним словом, є над чим працювати.
Марія Бойко, «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ