Кость Бондаренко, директор Інституту проблем управління
Поділіться, будь-ласка, своїми враженнями про минулі парламентські вибори
Вибори відбулися, доведеться, очевидно, перерахувати голоси, аби уникнути всіх кривотолків, а вже після цього можна буде говорити про якісь результати.
Ще один момент – понад 10% населення, тобто 3,5 млн. громадян України не змогли реалізувати своє конституційне право проголосувати, оскільки влада не забезпечила їм доступу до виборчих дільниць і вони просто не змогли вистояти в чергах. Тому треба обов’язково врахувати цей нюанс, бо це не ті 10% населення, які не ходять на вибори, а ті, котрі хотіли би проголосувати.
Зараз буде доволі складно оскаржити в судах, але необхідно буде дати певну політичну оцінку, щоби політичні сили оцінили дії Президента, який є гарантом Конституції, і діям ЦВК, яка виявилася не готовою до проведення повноцінної демократичної виборчої кампанії.
Який результат може дати перерахунок голосів, тобто які партії можуть розраховувати на проходження в парламент?
Я думаю, результат може багато кого здивувати, оскільки в цій ситуації деякі політичні сили, які не доповзли, перепрошую, не дійшли до 3-відсоткового бар’єра, можуть переступити і 4-х і навіть 5-процентний, а деякі сили, які сьогодні говорять про третину чи чверть набраних голосів, можуть виявитися колосами на глиняних ногах.
Захід дуже швидко визнав ці вибори такими, що відбулися і демократичними…
Захід завжди діє, спираючись не на конкретні факти, а на кон’юнктуру. В даному випадку йому вигідно говорити – дивіться, мовляв, в Україні повна демократія. Захід взагалі користується подвійними стандартами щодо різних країн. Наприклад, виступ молоді і студентів у Франції вони оцінили як нелегітимне явище, як виступ «знавіснілих молодиків», а аналогічний виступ в Білорусі – як розквіт демократії.
Є така думка, що і Янукович і Ющенко наразі влаштовують США, тому Захід заплющив очі на фальсифікації і визнав вибори
Річ у тім, що ще напередодні виборів 2004 року і Янукович, і Ющенко, за великим рахунком, влаштовували Америку. Йшлося лише про те, хто з ний буде більш проамериканським, на кого конкретно поставити і кого підтримати. Янукович мав піти. А «проросійськість» використовувалася Януковичем лише як додатковий козир, приманка для електорату, не більше. Це не його переконання. Більше того, я вважаю, що Донецьк є найбільш націоналістичним регіоном України з точки зору економічного націоналізму. У нас справді найбільші антиросійські прояви в західних областях, а проросійські настрої у східних, водночас найбільша присутність російського капіталу в Івано-Франківській області, а найменше – практично нульове – в Донецькій. Тому і Ющенко, і Янукович є приблизно однаково навіть не прозахідними, а проукраїнськими політиками, які виходять з позицій української кон’юнктури і доцільності, а не західної чи російської.
Але побутує думка, що Росія байдужа до цих виборів
Росія повністю забезпечила лобіювання своїх інтересів за будь-яких розкладів. Практично всі політичні сили, якій шли на вибори, їздили в Кремль, били поклони і просили «ярлик на вєлікоє княженіє». Це стосувалося і Нашої України, і БЮТу, і соціалістів, і комуністів, і всіх решти, тому інтереси Росії та російських ТНК захищені в Україні, особливо на рівні парламенту.
То як будуть розвиватися події з утворенням коаліції? Чи буде вона взагалі, а якщо буде – то яка?
Коаліція буде, але першопочаткова коаліція сформується десь наприкінці травня, а реальна – після того, як піде у відставку сформований у травні уряд. Тоді вже буде остаточна більшість і остаточна коаліція.
Що значить «першопочаткова» коаліція?
Україна зараз стоїть перед такими ризиками, що перша коаліція в парламенті, яка сформує уряд, буде змушена йти на непопулярні кроки: ліквідувати пільги, підвищувати тарифи, скорочувати кількість працівників на державних підприємствах, йти на зростання безробіття тощо. Тому цей уряд буде надзвичайно непопулярним, і на тлі розвитку профспілкового і решти лівих рухів, які активізуються влітку, на тлі страйкових акцій змушений буде піти у відставку так нічого і не зробивши, але підготувавши ґрунт прихід наступного. Я знаю, що в середовищі Партії регіонів є така позиція – нехай «рижі» прийдуть до влади, завалять все абсолютно, ми діємо за принципом «чим гірше, тим краще», а потім вийдемо такі всі в білому і запропонуємо свого кандидата в прем’єри восени. З іншого боку є позиція НУ, яка говорить – давайте віддамо все Юлії Тимошенко, нехай вона «спалить» себе як прем’єр, а ми вийдемо восени також всі в білому і скажемо «ми ж попереджали». У будь-якому випадку найбільше зараз виграють Регіони, найменше – НУ, а Юля – десь фіфті-фіфті, вона може як виграти, так і програти, залежно від того, як їй вдасться ліквідувати внутрішню загрозу в блоці.
А що це за опозиція всередині блоку?
Це бізнесмени, які пройшли за списком Тимошенко, і для яких Юлія Володимирівна тепер є не благом, а гальмом.
Тобто НУ і Регіони стануть основними?
Ні, Регіони стануть основними, бо Наша Україна в будь-якому випадку розколеться і буде знищена в союзі з Регіонами чи з Тимошенко. Або прозябатиме як НДП – колишня партія влади. Тим більше принцип побудови в них однаковий і програмні засади також. Бо в союзі Тимошенко від неї відколеться «Порошенко со-товаріщі», взаємні нападки вже поновлюються. Юля одну частину НУ асимілює, іншу відсіче, приватизує Ющенка і стає фігурою номер один. А у випадку союзу з Регіонами Юля забере низові структури, підтягне під себе електорат Ющенка і НУ, залишить тільки партноменклатуру. Всі «буйні» підуть до Тимошенко. Хтось каже, що в нас є імперативний мандат. Так от, він ще не діє, бо ще не прийнятий відповідний закон.
Але чи можливо, що «Регіони» таки очолять перший уряд?
Серед реґіоналів є ті, хто вже зараз за будь-яку ціну рветься до влади, але думаю, що поміркована позиція переважить.
А що далі буде з Блоком Литвина?
Думаю, за місяць-два він відродиться, але з новою назвою і з новим лідером.
ІА "Вголос": НОВИНИ