Прикметно й те, що попри звинувачення Ле Пен у співпраці з Кремлем, президент США Дональд Трамп фактично підтримав саме її, наголосивши, що вона є справді сильним кандидатом на пост французького президента. А іноземні ЗМІ, як-от «Deutsche Welle», уже встигли назвати Ле Пен «французьким Трампом».

«Для багатьох в Європі Марін Ле Пен є особою нон-грата. Але мільйони французьких виборців, розчарованих в традиційній політичній еліті, побачили саме в Ле Пен, в партії «Національний фронт» і в її ідеології адекватну відповідь на проблеми країни. Так що Марін Ле Пен - це французький варіант Дональда Трампа. Їх відмінність полягає у тому, що 70-річний мільярдер і шоумен Трамп є новачком в політиці, тоді як 48-річна юристка з багатого паризького передмістя все життя є політиком», - пише видання.

Чим схожі Ле Пен і Трамп? Що означала б перемога Ле Пен для України? Про це «Вголос» запитував у дипломата, експерта з питань зовнішньої та безпекової політики Олексія Куроп’ятника, політолога Олександра Солонька та у політолога, директора недержавної фундації Інституту трансформації суспільства Олега Соскіна

Якщо раніше українців лякали приходом до влади у США Дональда Трампа, то зараз їх лякають Марін Ле Пен. Чому? 

Олексій Куроп’ятник:  

Й справді, Марін Ле Пен часто характеризують як ультраправу націоналістку. І її перехід у другий тур президентських виборів у Франції й дійсно має аналогію із тим, що відбулося у США, коли націоналіст Трамп став там президентом. Але це не єдиний приклад: у Великобританії саме націоналісти були прихильниками «Брексіту». Зрештою, у майже всіх розвинених західних країнах ми спостерігаємо за активізацією націоналістичних рухів. Це означає, що епоха глобалізації, яка мала б призвести до процвітань усіх націй, є провальною і вона закінчується. Чому? У Франції ми бачимо приклад того ж Макрона, нібито незалежного кандидата. Він раніше працював міністром економіки, але разом з тим Макрон ніколи не обирався на високий державний пост. У нього немає досвіду роботи ані депутатом,  ані мером міста. Його передвиборча програма є дуже дивною: вона є право-лівою. Він хоче поєднати праві погляди на розвиток підприємництва з лівими поглядами, що стосуються соціального забезпечення малозабезпечених та збільшення оподаткування того ж самого бізнесу.  Тобто його програма відображає кризу нинішньої системи представницького управління, яку ще часто називають представницькою демократією. Ймовірна перемога Ле Пен показує те, що є зацікавленість суспільства в певній ідеології, тоді як у більшості політичних партій у Франції вона відсутня взагалі.  

На прикладі Ле Пен, Трампа ми бачимо, як епоха політичних лідерів, які подобаються через «картинку» на телебаченні, підходить до кінця. Натомість наближається епоха ідейних лідерів.  

Олександр Солонько:

У світі є тенденція, що неолібералізм відкочується назад. Багато країн світу відчули, що глобалізація не приносить їм ніякої користі, натомість у цих країнах  виникають соціальні напруження. Зараз настає епоха відстоювання національних інтересів. І приклад тому - вибори у Франції, адже «Національний фронт» Ле Пен існує давно. Але саме протягом останніх років ця партія має потужну підтримку в своїй країні. 

Олег Соскін:

Як ми бачимо, Ле Пен зуміла пройти в другий тур виборів. Зараз шанси стати президентом Франції у Макрона і Ле Пен приблизно однакові. Прикметно є те, що корінні французи свої голоси віддали саме за лідерку «Національного фронту». Натомість за інших в більшості голосували не корінні жителі Франції, а так звані іммігранти та різні національні меншини в містах-космополітах. Таким чином Ле Пен відображає інтереси саме титульної французької нації. 

Приклад виборів у США та Франції нам демонструє, що змінилась геополітична модель світу. Сьогодні затребуваними є ті політики, які відстоюють інтереси корінної нації у своїй державі. Час космополітів минув. Зараз приходить час націоналістичних сил.

Марін Ле Пен називають «французьким Трампом». Яка є схожість між цими політиками?

Олег Соскін: 

Наголошу, що сам Трамп уже відкрито підтримав Ле Пен. Вона, як і Трамп – антиісламістка та налаштована проти мігрантів, які прибувають у Європу під виглядом біженців. Зараз у Франції 10% населення є безробітними. Рівень безробіття серед молоді становить 24%. А тому Марін Ле Пен, як і Дональд Трамп, орієнтована на створення робочих місць у своїй країні. Наступне – ці два лідери налаштовані на припинення усіх соціальних програм для груп мігрантів, натомість вони планують зосередиться на соціальній підтримці своїх громадян. Ле Пен орієнтована на підтримку християнських цінностей, які лежать в основі європейської цивілізації.

А чи зможе Ле Пен у разі її перемоги змінити зовнішню політику Франції та діяти відповідно до вказівок Росії, співпрацю з якою їй закидають? Як це все позначиться на Україні?

Олексій Куроп’ятник:

Політична модель у Франції побудована таким чином, що президент може керувати державою ефективно лише тоді, якщо у нього є політична більшість у Парламенті. Але ні у Макрона, ні у Ле Пен такої більшості немає. Більше того, політична сила Макрона була сформована минулого року спеціально для цих виборів. 

Олег Соскін:

Ле Пен у Франції відображає інтереси дрібної буржуазії. І тих, хто підтримує цю француженку на пост президента, проблеми України не цікавлять. Для них наша країна – це сіра зона. Ніхто там не вирішуватиме наших проблем. Праві у Франції не розуміють, чому через нас вони мають псувати свої стосунки з Росією, яка їм вигідна економічно.  А тому, я думаю, вони займуться власною державою і діятимуть так, як їм вигідно. І через це не потрібно впадати в істерику, варто це сприйняти виважено і усвідомити, що настав такий час, коли у світі кожен сам за себе. Зараз для України настають такі умови, відповідно до яких «порятунок потопельника – проблема самого потопельника». І це нам показує приклад Трампа і Ле Пен. 

І тепер, якщо Порошенко почне вимагати від Європи якихось санкцій, то цілком ймовірно, що його запитають: а чому в України з Росією-агресором немає візового режиму? Чому українська влада торгує з окупантом, має на території Росії свій бізнес? Чому в Україні процвітають російські банки? Для Європи - це нонсенс. А тому той крик наших провладних політиків, що Ле Пен проти України – це маразм. Вона не проти України – вона за Францію. І саме відстоюванню національних інтересів нашим політикам треба вчитись у лідера «Національного фронту», а не «ліпити» зовнішніх ворогів та «агентів Путіна». 

Які висновки повинна Україна зробити з виборів у Франції?

Олег Соскін:

Висновок такий: сьогодні нам треба самим йти шляхом трансформації, ставати успішними та сильними. Європейський союз нам нічого не дасть. 

Олексій Куроп’ятник:

Вибори у Франції нам цікаві тим, що українська політична модель побудована на основі французької моделі П’ятої республіки. І зараз ми бачимо, що ця французька модель підійшла до конституційної кризи. 

Нині у розвинених країнах світу до влади приходять політики-націоналісти. Вони присутні у таких потужних країнах, як США, Великобританія та згодом, ймовірно, і Франція. Я думаю, що ця тенденція має бути підтримана і в Україні. При владі мають бути націоналістичні сили, які відповідатимуть інтересам нації. 

Олександр Солонько:

З точки зору Ле Пен, якщо її реальні дії співпадатимуть з тим, про що вона говорить, то для України це буде погано. Але з іншого боку – це сигнал, що ми провалилися у сфері міжнародної політики. Адже, якщо у Франції президентом стане Ле Пен – це означає, що її погляди підтримує суспільство. А тому нам потрібно дивитися на те, як Україна в тій чи іншій країні може лобіювати свої інтереси.  І що стосується Франції, то  українська влада там вочевидь ніяким чином не просувала наші інтереси. А якщо ми самі не можемо відстояти себе, то за нас це ніхто не зробить. Розраховувати на Захід уже не треба. Щоб протистояти новим викликам, нам потрібна сильна Україна. І вже очевидно, що для цього потрібно змінити політичну еліту. 

Чому ж  українська політична еліта не відстоює інтереси нації?

Олексій Куроп’ятник:

Бо нинішня орієнтація політичних сил на зовнішню політику і зовнішніх партнерів є хибною. В основі політики мають лежати перш за все національні інтереси, національні пріоритети і національна модель створення процвітаючого суспільства. Тобто нам потрібно «вмикати» мозок і приводити до влади політиків, які розуміють культурні, ментальні особливості нашої нації. Які зможуть сформувати національну політику, не шукаючи допомоги у західних партнерів. Які орієнтуватимуться на те, щоб побудувати процвітаючу державу. Тобто національні інтереси мають бути пріоритетні і в Україні.

Олександр Солонько:

Наша влада сподівається, що глобальні геополітичні проблеми України мають вирішити чи то США, чи то Європа. Очевидно, що для України це хибний шлях. Таким чином будь-яка країна, яка має свої національні інтереси, зможе скористатись безініціативністю України. У нас, щоб відбувся економічний ріст, весь політичний клас має бути зацікавленим перш за все у відстоюванні національних інтересів. Поки цього не буде – у нас не буде жодних змін. Запит на націоналістів при владі в Україні є ще з 1991 року. А зараз, дивлячись на світові тенденції, ми маємо зрозуміти, що це єдиний вихід для України. Свого часу ми за безцінь віддали третій у світі ядерний потенціал. Натомість країни, які мали б бути нашими гарантами безпеки, коли на нас напала Росія, «вмили руки» - мовляв, вирішуйте самі. Тому розраховувати на те, що хтось відстоюватиме наші національні інтереси – безглуздо. 


Марія Чижевська, «Вголос»

ІА "Вголос": НОВИНИ