Як розгортатимуться події далі і чого може очікувати екс-президент Грузії від української влади, ми дізнавалися у політологів Сергія Тарана, Вадима Карасьова та Антона Фінька.
Чи можлива екстрадиція Міхеїла Саакашвілі?
Сергій Таран:
Юридично мають відбутися всі судові процедури в Україні, щоби потім Європейські суди не сказали, що українська держава порушила закон. Я думаю, ця історія тягнеться, зокрема, і через те, що виконуються абсолютно всі вимоги закону. А поки суди не завершились, заздалегідь казати, відбудеться екстрадиція чи ні – буде неправильно.
Наразі критично важливо, аби зараз ситуація з Саакашвілі перейшла з вуличного формату в раціональну дискусію в судових органах з тим, щоби звинувачення представило свої докази щодо причетності політсили Саакашвілі до оточення Януковича, а захист вичерпно надав свій аргумент. Коли це відбудеться – суспільству все стане набагато зрозумілішим. Поки це відбувається в емоційному форматі, нашу думку про Саакашвілі і про те, що він робить, оцінюємо на рівні «вірю-не вірю». А це неправильно. Треба оцінювати на рівні «є доказ чи нема доказу, є факти чи нема фактів».
Мені здається, правильніше було би зараз говорити не про екстрадицію, а про те, щоби обидві сторони – звинувачення і захист – пішли в суд і там публічно, юридично, фахово вирішували питання про те, чи винен Саакашвілі в тих злочинах, в яких його поки що неофіційно звинувачують.
Вадим Карасьов:
Гіпотетично можливо, практично – ні. Це було би суїцидальне рішення для української влади. І вони би тут більше загубили, ніж здобули. Видача Саакашвілі грузинській владі вирішила б проблеми вуличних протестів, але, з іншого боку, остаточно підірвала б довіру міжнародної спільноти, яка все ж таки поки бачить в Україні перспективу демократичного розвитку.
Антон Фінько:
Висока вірогідність дій з боку української влади в цьому напрямку. Але слід прийняти до уваги ті обставини, що він підтримує дуже тісні стосунки з представниками західного істеблішменту. І кінцеве рішення з цього питання навряд чи може прийматися без узгодження із зацікавленими особами. А ті навряд чи дадуть згоду на такі різкі дії.
Чи можливе поновлення українського громадянства Саакашвілі?
Сергій Таран:
Про це можна говорити, але, як я вже зазначав, після судів. От він же в суди не ходить – це велика проблема. Навіть якщо від судів не очікують справедливого рішення, то туди все одно треба йти, тому що саме там вирішуються такі питання – особливо коли мова йде про достатньо серйозні звинувачення. Тому в отакий формат важливо повернутися, і тоді буде зрозуміло, якою справді буде його доля. Якщо ми будуємо європейську державу, то маємо саме так ставитись до цього.
Вадим Карасьов:
Швидше за все ні, ніж так. І це рішення грузинського суду може бути використане для того, щоб не поновити громадянство Саакашвілі. Оскільки людина засуджена, хоч би й іншою країною, як правило, в таких випадках не дають громадянства. Я би розглядав цю історію якраз під таким кутом, а не з погляду екстрадиції.
Які, на вашу думку, подальші ймовірні перспективи Саакашвілі як українського політика?
Сергій Таран:
В Сполучених Штатах нещодавно кілька політиків припинили свою політичну кар'єру тільки тому, що вони не сказали громадськості про свій контакт з росіянами. Увага: вони не взяли в них гроші, а просто не сказали про контакт! І це вже стало підставою для того, щоби вони завершили свою політичну кар'єру. У випадку Саакашвілі я не виключаю, що юридично не доведуть його причетність до тих речей, в яких звинувачують, але якщо факти таких його контактів з оточенням Януковича були, то це вже має бути політичною відповідальністю. Тож давайте дочекаємося суду – і тоді робитимемо висновки.
Вадим Карасьов:
Політичні перспективи Саакашвілі залежать від двох речей. Перше: звісно, судових історій навколо нього море – екстрадиція в Грузію, позбавлення громадянства України, судове оскарження цього процесу, апеляція, касація. Це може затягнутися. Але не це головне. Головне те, що перспектива Саакашвілі буде до тих пір, доки, по-перше, буде незадоволення нинішньою владою у достатньої кількості людей; по-друге, якщо вуличний протест не «здується», а буде набувати все масовіших форм. І тоді неважливо: із Саакашвілі чи без Саакашвілі, але вулиця і вуличні протести залишаться головним фактором 18-го року. Ось за що іде боротьба. Боротьба іде не за Саакашвілі – боротьба іде проти Саакашвілі як проти одного із лідерів вуличної опозиції. Тому головне завдання цієї влади – нейтралізувати і нівелювати вуличний протест і вуличну опозицію як шкідливий фактор політичної динаміки на 18-й рік.
Антон Фінько:
Це дуже важке питання, адже численні діячі всередині країни розраховують використовувати його в якості тарана проти діючого режиму. Також можна припустити, що зовнішні сили, які зацікавлені в його діяльності, насамперед переслідують ціль використати його енергію у напрямку пресингу влади щодо антикорупційної політики, створення антикорупційних судів тощо. Що стосується самого табору Саакашвілі, то можна припустити, що вони бачать його в якості сильного прем'єр-міністра, який діятиме у зв'язку з якісним соратником – імовірно, головою національного антикорупційного бюро, і матиме таким чином дуже широке коло повноважень. Але в будь-якому випадку його майбутнє буде пов'язане із могутніми зовнішніми чинниками, від яких нині залежить Україна.
Наталя Черниш, «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ