Михайле Марковичу, Ви маєте позитивний досвід роботи в органах місцевого самоврядування Харкова, зараз Ви очолили обласну державну адміністрацію. Де вам працювати складніше?
У роботі на посаді голови Харківської ОДА – свої проблеми та своя специфіка, адже завдання перед державною виконавчою владою та місцевим самоврядуванням стоять різні. Вони настільки відрізняються, що можна говорити фактично про дві паралельні гілки влади. В принципі так і є. Прийшовши в державну адміністрацію, я ще раз переконався, що ті люди, які в 1996 році приймали Конституцію України, заклали в закони про місцеве самоврядування дуже добрий сенс. Отож, через свої спеціальні обов’язки місцеве самоврядування здатне реалізовувати багато корисних речей.
З часом все це намагаються трішки перекрутити, але все ж у місцевого самоврядування наразі більше повноважень на місцях, ніж у державної влади. Більше поля для діяльності, більший маневр. Більше можливостей приймати самостійні рішення, що дає відповідальним людям можливість реформувати, можливість зробити кардинальні речі, які ламають стару систему, а тому не завжди сприймаються на початках. Тому робота у структурах місцевого самоврядування та державній владі – абсолютно різна, але, без сумніву, досвід 4-річної роботи мером дуже допомагає мені на новій посаді.
Як у Вас, як голови Харківської ОДА, відбувається співпраця з облрадою?
У нас повна співпраця з обласною радою, ми ж всі знаходимося в місті Харкові. Після останніх п’яти років – повне об’єднання влади в доброму значенні цього слова. Облдержадміністрація працює разом з обласною радою, всі наші пропозиції, інновації підтримуються депутатським корпусом. Звичайно, що вони інколи викликають дискусії, суперечки, але все це проходить до прийняття рішення в комісіях і на пленарних засіданнях. Голова обласної ради залучається облдержадміністрацією до всіх важливих подій, він є присутнім практично на всіх нарадах і, як безпосередній учасник всього процесу прийняття та виконання рішень, саме він інколи відстоює позицію облдержадміністрації.
Раніше, коли я керував містом, в мене були великі складності у досягненні порозуміння з тодішнім губернатором Харківщини Аваковим. Але сьогодні такої напруженості у стосунках між обласною державною адміністрацією та керівництвом міста немає. Сподіваюся, що та команда, яка прийшла зі мною в мерію, виконає все те, що ми колись разом починали. Хочу сказати, що в нас будуть проводитися різні структурні реформи, в нас дуже хороша платформа для серйозних реформ в масштабах Харківської області.
Які пріоритети ви поставили перед собою, як голова Харківської ОДА?
Як голова Харківської ОДА, я маю два пріоритетних напрямки у роботі: розвиток економіки та розвиток гуманітарної сфер області. При цьому для мене не існує домінування економічних завдань над гуманітарними. Життя навчило нас ставитися до гуманітарної сфери з повагою, бо успіхи. Досягнуті на гуманітарному напрямку, сприяють економічному зростанню.
Разом з тим, якщо говорити конкретно про економічну сферу, то тут є один важливий пріоритет, який я особисто виокремлюю. Це – розвиток аграрного комплексу нашої області. Адже сам це сюди сьогодні може прийти реальний інвестор, якщо держава створить для цього передумови.
Друга сфера, яка потребує серйозних інвестицій і яка буде максимально перспективна для нашої країни і для Харкова особливо – це розвиток наукоємних проектів та на їх основі нових промислових технологій. Науковий комплекс Харківщини – потужний організм, що вистояв, незважаючи на всі негаразди останніх десятиліть. Отож, в нас є все необхідне для розвитку теоретичних та прикладних дисциплін.
Візьмемо, до прикладу, Харківський інститут монокристалів. Його вчені сьогодні працюють над створенням нового продукту – від винаходу до його реалізації далеко за межами нашої країни. Доробки харківських вчених повинні закласти фундамент для розвитку нашої промисловості, перш за все машинобудування.
Гуманітарна сфера – це те, з чим ми, пересічні громадяни, зустрічаємося кожного дня: медицина, освіта, культура, соціальний захист. Ці галузі потребують перед усім серйозних інвестицій. Перейшовши на роботу в область, я побачив, що обласні лікувальні заклади, розташовані у Харкові, в першу чергу забезпечують потреби мешканців самого міста Харкова, а от селянам та мешканцям районних міст – їх послуги майже недоступні. Немає рівного доступу до цих медичних закладів. непродумана схема та незабезпечений доїзд, відсутня достатня кількість машин швидкої допомоги, які би привозили хворих не в районні лікарні, які мають один рівень обладнання і одну класифікацію лікарів, а в Харків. Ми зараз працюємо над вирішенням цих проблем, адже наш обов’язок – забезпечити рівний дозвіл громадян до соціальних благ, які створює держава для них.
Не в кращому стані сьогодні і освітня галузь область. Зараз я вивчаю ситуацію в районах, відвідую сільські школи і наочно переконався, що їх учні не завжди забезпечені необхідними умовами для навчання. Актуальною є проблема шкільних туалетів. У нас вже розроблена і діє відповідна програма. Бо в деяких школах учні змушені взимку роздягнутими бігти за 100 метрів в туалет, бо в приміщенні школи його немає.
Всі ці плани потребують системної і кропіткої роботи, але в порядок денний постало питання проведення місцевих виборів. Організація виборів потребує багато зусиль від виконавчої влади. Отож, чи не завадить робота по проведенню виборів всім іншим планам? Також цікавою є Ваша думка щодо того, за якою виборчою системою повинні відбуватися ці вибори.
Я висловлюю свою точку зору щодо місцевих виборів, спираючись виключно на досвід моєї роботи в Харківській області. Щодо терміну, то насправді нам без різниці коли саме їх проводити. Зважаючи на налагоджені стосунки між всіма гілками влади в області, на добрі комунікації з Президентом та іншими гілками центральної влади, можу спрогнозувати, що ці місцеві вибори на Харківщині не стануть стресом для суспільства, це не буде виборча компанія на знищення і вона не приведе до будь-яких кардинальних перестановок, як це було після президентських чи парламентських виборів. Ми готові до виборів. Разом з тим особисто я вважаю, що оптимально їх проводити восени: вибрати мерів, переобрати ради і рухатися далі.
Вважаю, що місцеві вибори варто проводити за змішаною виборчою системою. Останні п’ять років я займаюся партійним будівництвом, а тому добре усвідомлюю, що не можна позбавляти партії можливості мати своє представництво у органах влади. Тоді ми позбавимо їх членів будь-якої мотивації до партійної роботи. Хоча, з іншого боку, як людина, яка має значний досвід роботи в органах місцевого самоврядування, розумію, що мажоритарна система краще відповідає його потребам. Вона забезпечує реальний безпосередній зворотній зв’язок між депутатами та громадою. Якщо ти добре працюєш, то кожного разу, приходячи до виборців за підтримкою, ти отримуєш її на наступних виборах. Так було, принаймні, в мене. Змішана система не вирішить всіх питань, але вона буде кращою, ніж пропорційна, що нівелює депутатів, як особистостей.
У Львові був підписаний договір про співпрацю між Харківською та Львівською областями у гуманітарній сфері. Розкажіть, будь-ласка, як народилася ця ідея і які конкретні проекти будуть реалізовуватися на виконання цієї угоди?
Ідея такої співпраці народжуються там і тоді, коли є нормальні відносини між людьми, які відповідають за прийняття таких рішень. Я знаю Василя Горбаля ще з парламентської діяльності, ми з ним старі соратники по партії. В нас є багато спільного, що дозволило нам прийняти рішення і відновити, наголошую – відновити, а не встановити, договірні відносини між Харківською і Львівською областями.
Початки співпраці між нашими областями сягають ще 90-х років минулого століття. Тоді така угода про співпрацю була підписана вперше між нашими областями. Зараз же ми зосередилися саме на розвитку контактів в гуманітарній сфері. Це принципова вихідна точка, адже сьогодні багато політиків люблять розповідати про те, як вони люблять Україну і змагаються один з одним хто з них більше зробив задля України. Але все це – лише на словах або ж інколи така любов доводиться кулаками чи димовими шашками, але не тими речами, які просто можуть об’єднати людей.
Я ніколи не забуду, як Ігор Шурма, коли тільки приїхав працювати до Харкова, попав на міський концерт і почув співочу українську мову, побачив як діти танцювали українські танці, як вони пишалися своїми національними костюмами. Якщо чесно, то він здивувався, бо ніколи не думав, що ми тут так відносимося до національних українських цінностей. Хочеться, щоб це бачили не лише ті, хто до нас приїжджає, хочеться, щоб це побачили ті, хто виключно за географічним принципом стверджує, що лише на Заході, в Галичині цінують українські традиції, а вся інша території нашої держави – це люди, які борються про них. Любов до Батьківщини потрібно виявляти не словами. Потрібно виховувати молодь, прищеплювати їй національні традиції та повагу до історії.
Ми – мешканці Заходу та Сходу Україні – різні, але нас історія і культурні цінності об’єднали в одну державу. Та частина України, яка знаходиться на Сході, вона кардинально відрізняється від Західної України. Починаючи від ментальності і закінчуючи мовними та іншими речами. Наприклад, ми ніколи не одягаємо українську вишиванку і я вже у зрілому віці дізнався, що наша Слобожанська вишиванка відрізняється від інших вишиванок, бо вишивається білим по білому. Даруючи її нашим закордонним гостям я був дуже гордий, бо бачив яке враження вони на них створюють. Так що важливіше – одягнути вишиванку під костюм і виглядати чистим клоуном, причому під костюм, який коштує три тисячі доларів і ніяк не для того, щоб під нього замість сорочки одягали вишиванку, чи якось по-другому її використовувати?
Тому в першу чергу в рамках укладеного договору між Харківською та Львівською областями ми хочемо налагодити культурний обмін дитячими колективами, щоб наші дітки подивилися все хороше, що є у вас, а ваші – подивилися, що у нас є доброго. Програмами обміну будуть також охоплені певні категорії дітей, наприклад, діти з сімей так званих економічних мігрантів.
Коли Ви розповідали про пріоритети у вашій роботі, жодного слова не сказали про підготовку до Євро-2012. Це означає, що в Харкові все добре з вирішенням цього завдання?
Так. Підготовка до Євро-2012 відбувається повномасштабно за графіком, а реально, навіть з його випередженням. Термінал аеропорту в Харкові буде здано в експлуатацію на п’ять місяців раніше, злітна полоса також відкриється раніше, з готелями в нас проблем немає. Є дефіцит з номерами, не вистачає трохи більше ста, але вже закладені фундаменти двох нових готелів. В точно визначені терміни вони будуть побудовані. Для нас Євро-2012 – це вже не проблема, ми свого добилися.
Бажаємо вам, львів’янам, досягнути того ж. Коли Львів і Харків перестали бути конкурентами в боротьбі за Євро-2012, я наголосив на тому, що чемпіонат без Львова буде для України не повноцінним. Львівщина – чудовий регіон, абсолютно інша територія, чудова архітектура і не показати це туристам – це не поважати свою країну.
ІА "Вголос": НОВИНИ