Пане Михайле, назвіть основні засади вашої партії. Європейський соціалізм – поняття обширене. Яку ідеологію сповідуєте?

Сповідуємо, звичайно, ідеологію соціалізму, але в наповнення її європейським змістом. Наші люди бояться соціалізму, оскільки думають, що він утискає людей, ставитиме їх у рамки, як це було у часи радянського правління. Тут я б хотів, щоб ми у деякій мірі повернулись до референдуму 1991 року.

Коли люди обирали свою незалежність, вони не мали на меті міняти економічно-суспільний устрій держави, адже соціалізм – це соціальний захист працюючих, проти чого виступати просто недоречно. Люди тоді мали гарантоване бюджетне навчання, опісля – гарантоване робоче місце, гарантовану зарплату. Щодо молоді, то вони після направлення на роботу отримували безоплатно житло як молоді спеціалісти. Тобто, проблем, які у нас зараз поперек горла стоять, в радянські часи не було. Люди, що жили і працювали в таких умовах політики Радянського Союзу були незадоволені тим, що радянський режим насильно заставляв їх формувати протиприродну суспільну формацію «радянський народ», розмовляти російською мовою, сповідувати надумані суспільно-політичні цінності. Вони не могли обирати собі уряд, не мали своїх символів, своєї держави. Люди боролись саме за зміну політичної ситуації, але не проти соціалізму.

Я веду до того, що люди добре розуміли, що маючи свою незалежну державу не потрібно буде годувати весь Союз та народи соціалістичного табору, що і при соціалізмі можна жити щасливо: мати гарантії на забезпечене майбутнє, соціальний захист тощо.

Влада без обговорення з народом вирішила будувати ліберальну економіку і розпочати цей шлях через приватизацію державного майна. Але всі усі закони щодо приватизації були повністю порушені. В результаті, держмайно перейшло до рук тих, хто був при владі, а народ залишився із нічим.

Підсумовуючи скажу, що люди не голосували проти соціалізму. Вони голосували проти чогось радянського, шкідливого, але не проти самого соціалізму, як соціального захисту.

Хочу сказати також, що Іван Франко був нашим першим українським соціалістом, його багато праць були присвячені захисту простого галичанина, який тяжко працював в копальні: його експлуатували, обдурювали, використовували у своїх цілях. Разом з тим, в Івана Франка було кредо: «Україна понад усе!». Наша партія також будується на таких Франкових принципах.

Ми хочемо щоб працюючих людей не мали права безпідставно звільняти, щоб вони отримували належну зарплату та були захищені. Вважаємо, що для цього, насамперед, мають бути створенні сильні профспілкові об’єднання працюючих як по відношенню до роботодавців, так і по відношенню роботодавців до держави.

Як Ви збираєтесь відновлювати профспілки?

Відомо, щоб створити профспілку потрібно мінімум три людини. Там, де працюють людини уже має бути створена профспілкова організація, але це не є обов’язково. Думаю, що при кількості робочих понад десять чоловік профспілкова організація має бути обов’язковою і це варто було б закріпити на законодавчому рівні. Людей, які створили профспілку потрібно навчати, щоб вони могли себе правильно захищати, знали свої права і ми готові в цьому напрямку їм допомагати: давати юристів, допомагати оформляти установчі документи, вчити як це реєструвати і т.д.
Ми хочемо відновити те хороше, що було колись, але враховуючи сьогоднішні реалії. Думаю, це імпонуватиме людям.

Хочу, щоб ми йшли на вибори з лозунгом: «Краще запалити свічку, ніж лаяти темряву», але остаточно це вирішуватиме політрада партії. Нам потрібно запалити свічку, яка розжене темряву, тобто ту темряву, яка оповила права і свободи працюючої людини. Ми перебуваємо зараз у темряві, нав’язаній нашими політиками, які в Галичині лякають Донеччиною і навпаки. На цих от протистояннях вони і здобувають собі бали для здобуття влади, але проблеми від того не розв’язуються.

Ми хочемо розказати людям, що і на Донеччині, і в Галичині прості робітники мають мати рівні права, рівні можливості і що вони є так само пригніченими незалежно від того, хто є при владі.

Думаю, що якщо ми сприятимемо профспілковому руху, то знайдемо багато прихильників нашої партії, а, відповідно, і прихильників європейського соціалізму.

На офіційному сайті партії «НВ» зазначено, що ви хочете привести до влади «щирих патріотів держави». Як ви знаєте, кожна політична і громадська організація позиціонує себе, як патріотична. Усі депутати стверджують, що вони є щирими патріотами України. То як ви визначаєте «щирість» патріотизму людей, що входять у вашу парторганізацію? За якими критеріями ви їх відбираєте?

У слово «щирість» кожен вкладає свій зміст. Як на мене, щирий – це правдивий, тобто та людина, яка не фальшивить, але, нажаль, не має інструмента, який би виміряв цю щирість.

Звичайно, ми хочемо, щоб у лави нашої партії потрапляли чесні та порядні громадянином держави. Декларуючи це як мету – ми говоримо про те, чого прагнемо. Ми дійсно хочемо, щоб до нас прийшли щирі патріоти.

Ваша партія функціонує з 2004 року. У 2009 році її очолив Вінський. Що суттєвого для народу встигли за цей час зробити?

За такий короткий проміжок часу, тобто з кінця листопада 2009 року, не будучи при владі, не беручи участі в жодній виборчій кампанії, важко сказати, що партії вже вдалось зробити таке, чим можна було похвалитися, адже йде природній процес розбудови. Разом з тим, в час останньої виборчої кампанії, ми брали активну участь. Нашим лозунг: «Тимошенко = Янукович = ЗЛО» сповідуємо і сьогодні. Ми виходили з того, що ці особи неодноразово були керівниками уряду, але не зробили жодних реформ, які б покращили життя. Вся діяльність їхня була пронизана принципом «розділяй і владарюй». Вони однаково ділили між своїми те майно, що приносило великі дивіденди, брали під свій контроль найдохідніші напрямки господарства. Державу поділили поміж певними квотами: «ви не чіпаєте нас, а ми вас». В результаті – повний «дерибан».

В другому турі ми просили людей голосувати «проти всіх», адже жодних змін на краще очікувати від них не було сенсу.

Як ми і прогнозували, жодних реформ не відбувається, сільське господарство занепадає, економіка неструктурована і нестабільна. Зверніть увагу на те, що по експорту зернових Україна перебуває на другому місті після США. З цього випливає, що наше сільське господарство мало б процвітати, але цього ніхто не відчуває, бо наші родючі землі віддано іноземним фірмам, які безжально їх експлуатують і отримують надприбутки. Селяни при цьому як були бідними, такими й залишаються на сьогодні, бо політика в аграрному секторі скерована в бік тих, хто добре дає в «лапу».

Ще одним сектором, куди прийшли інвестиції, є фінансово-кредитна система. 60% банківського капіталу України уже належить іноземцям, але при цьому кредитні ставки не стали європейськими, тобто 4-6%. Економіка країна не може нормально існувати, якщо не буде кредитів, а кредити у 25-26% роблять нас не конкурентоздатними. Держава мала б зробити серйозну реформу фінансово-кредитної системи, бо гроші – це кров економіки, але для цього потрібно хоча б любити свою країну і свій народ, натомість, вони люблять лише самі себе. При 10 млн. євро статутного фонду банків не можна говорити про те, що ті банки будуть гарантувати надійність вкладів та розвиток економіки.

З Ваших слів випливає, що в Україні як політика, так і економіка неправильно врегульовані. Якою ж все таки вони мають бути в Україна?

Це дуже не просте питання і висвітлити його коротко дуже важко. Якщо говорити дуже узагальнено, то я вважаю, що Україна не є країною з ринковою економікою. Саме з відси, в основному, випливають наші політичні і економічні проблеми. В умовах економічної кризи це дуже яскраво проявилось. В часи, коли увесь світ знижував податки та облікові ставки, а банки, які мали 160-200 річну історію свого існування банкрутували і їх ніхто не викуповував. Банки, що вижили в цих умовах, давали кредити підприємствам на дуже вигідних умовах і під низький процент, щоб ті займались розширенням свого виробництва, аби люди мали роботу, щоб економіка країни не зруйнувалася.

У нас все навпаки: облікові ставки підняли до 35-36%, кредитів нікому не давали. А банки, які банкрутували, скуповували за запозичені з-за кордону гроші. Тобто, в нас все обернено з ніг на голову.

Щоб краще Ви мене зрозуміли, наведу такий приклад: візьмемо автомобілі «Таврію» і «Мерседес». Кожен з них має двигун внутрішнього згорання, тобто, має працювати за однаковим принципам, хоча один з них кращої якості, один – гіршої. Та, наголошую, принципи роботи аналогічні. Веду до того, що в умовах кризи ми, так як інші країни, мали б працювати і діяти за однаковими принципами. Оскільки ми робили все по-іншому і, більш того, в протилежному напрямку, то це значить, що економічний механізм як і вся наша ринкова економіка працює неправильно. Від такої химерної економіки страждає весь народ і держава в цілому. Пора вже над цим задуматись!

Іноземці на такі перекоси чомусь закривають очі, бо, скоріш за все розглядають Україну як державу, з якої можна «висмоктати» все хороше якомога дешевше, і зробити з неї «країну відходів», - все, що вже відпрацьовано, усі старі технології, ввесь непотріб скидають до нас.

Отже, від того, що неправильно структуризована економіка, страждає вся країна.

Тому до влади повинні прийти патріоти, яких будуть ці проблеми боліти, патріоти, що не будуть з цим миритись, а боротимуться проти такого свавілля.

Скільки є членів у вашій партійній організації? На яких територіях уже діють ваші осередки?

У Львівській області вже створені парторганізації у Золочівському, Радехівському, Бродівському, Стрийському, Перемишлянському, Жовківському районах та у місті Червонограді, також діє Львівська міська та обласна організація партії. Найближчим часом очікується створення осередку у Пустомитівському, Яворівському районах та у Сихівському районі м. Львова.

Організація невелика, бо після президентських виборів важко починати розбудову політичної структури, коли люди втомилися від політики, переживають певне розчарування. Більш впізнаваними є ті політичні партії, чиї лідери брали участь в президентських виборах. Друге – соціалістична ідеологія у нас приживається повільно, але, переконаний, що з часом все поміняється на краще.

На прес-конференції у Львові Вінський (голова партії «Народна влада» - авт.) зізнався, що найближчим для нього серед нинішніх політиків є Арсеній Яценюк. Чи поділяєте його думку? Хто ще міг би по ідеологічному спрямуванні ввійти до коаліції з «НВ»?

Ми дійсно вважаємо, що політична партія «Фронт змін», яку очолює Яценюк є нам близькою, бо між Вінським і Яценюком неодноразово були зустрічі, на яких вони обговорювали шляхи виходу України з кризи та інші політичні питання. Десь погоджувались, що позиції одного співпадають з пропозиціями іншого. Тому, ми виходимо з того, що наші політичні сили є близькими. З іншими політиками таких близьких контактів не було.

Щодо очікуваних виборів, то ми, зокрема, націлені на те, щоб з новими політичними партіями єднатися після місцевих виборів, бо блоки зараз не можна створювати. Проте я вніс свою власну пропозицію, щоб нові партії вже зараз неформально об’єднались навколо Європейської хартії щодо місцевого самоврядування, де немає жодної політики, жодні політичні ідеології тут не можуть бути присутні. Ми найперше будемо відстоювати інтереси громади, а не політичних ідеологій, а це вже європейський підхід. Таку політику сповідує Тігіпко, Яценюк, Гриценко, Кличко – це люди, що розуміють сучасний європейський напрямок розвитку, які розуміють європейський уклад суспільного життя тощо. Ми власне і сповідуємо євро соціалізм, бо переконані, що це має бути основним вектором для України. Думаю, що Європейська хартія може нас об’єднати.

Я запропонував для роздумів проект «Свіжий вітер». Це проект, який внесе у нашу владу нові обличчя, що освіжить думки та дії. Нові депутати повинні прийти і вирішувати проблеми людей, громади, а не копирсатися щодня у політичних перипетіях.

На останній прес-конференції Ви сказали, що Партія регіонів та БЮТ можуть об’єднатися задля узурпації влади на двох. За вашими словами, ці дві сили можуть об’єднатися в парламенті для того, щоб підняти прохідний бар’єр на виборах до 7 і більше відсотків. Ви реально вірите в те, що регіонали працюватимуть з тимошенківцями?

Я розумію, що зараз воно звучить неприродно. Але ж так само воно звучало і в той момент, коли вони дійсно об’єднувались. Тоді ж голосуванням доводили всім, що вони на шляху до об’єднання. Вони прив’язані до тих оборудок, які робилися і робляться навколо російських енергоносіїв і на яких українські олігархи, що складають кістяк цих партій, заробили свої капітали. Партії регіонів, як і БЮТ, нові політичні сили можуть стати могильниками, а тому в них є природна потреба не допустити цих новачків до реальної влади. Тому вони з метою недопущення нових проєвропейських партій України до влади захочуть об’єднатися і можуть підняти прохідний бар’єр до 7 %.

«Диригент» оркестру, що складається з ПР і БЮТ не в Україні, а в Кремлі. Як для Тимошенко, так для Януковича музику пише один замовник. Різниця їхня лише в тому, що грають вони на різних інструментах, але один і той же твір. Зараз їхньою задачею є не допустити нових людей до влади, які є маловивченими і невідомо, яку симпатію від народу вони зможуть отримати пізніше.

Якщо зараз ми не зуміємо об’єднати нові політсили, то втратимо шанс наростити свої сили вже зараз на місцевих виборах. Це може буде початком великих проблем для України в цілому.

Михайле Зіновійовичу, як відомо, троє людей з вашої партії ввійшли до коаліції. У нас на Львівщині таких перебіжчиків називають «тушками». Як Ви можете пояснити цю ситуацію?

Так, дійсно. У Верховну раду України увійшли троє депутатів з «Народної влади». Це Каплієнко, Задирко та Барвіненко. Вони вийшли з «Батьківщини» і зараз є членами партії «Народна влада». Мені досить часто задають це питання, говорячи про них як про зрадників та «тушок».

Я б хотів внести ясність. На превеликий жаль люди не читають Конституції, тим більше рішень Конституційного суду. Для цього, щоб зрозуміти, потрібно мати відповідну освіту та досвід.

Я зацитую статтю 83 Конституції, де йдеться про створення коаліції: «У ВРУ за результатами виборів на основі узгоджень політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій до складу якої, входить більшість народних депутатів України від конституційного складу». Якби тут було написано, ... до складу яких входить більшість депутатів – було б зрозуміло, що є декілька фракцій, які нараховують своїм складом більшість народних депутатів.

В самій Конституції передбачено, що до складу коаліції можуть входити народні депутати. Далі, рішення приймають не фракції, а народні депутати, що є суб’єктами прийняття тих чи інших законів. Кожен депутат голосує індивідуально.

Стаття 81 КУ говорить: «У разі невходження народного депутата обраного від політичної партії до складу депутатської фракції цієї політичної партії, або виходу народного депутата зі складу фракції, його повноваження припиняються достроково на підставі закону за рішенням вищого керівного органу за рішенням відповідної політичної партії».

Здається, все зрозуміло: якщо депутат вийшов з фракції, значить він мав би бути виключений з депутатського корпусу та партії. Але від Тимошенко вийшло достатньо багато депутатів, але по жодному з них БЮТ не приймала рішення про виключення їх з блоку. Чому вона не застосовує цю конституційну норму? А все тому, що це можна робити лише на підставі закону. В Конституції записано: «У разі невходження народного депутата чи виходу з фракції, його повноваження припиняються достроково на підставі Закону». Тобто, має бути спеціально прийнятий закон, який дає механізм, як саме це робити і це був Закон «Про імперативний мандат». На цей закон Ющенко наклав вето, якого ВР не подолала. Оскільки закону немає, то депутат може вільно входити до коаліції.

Саме з державницьких позицій наші депутати ввійшли до коаліції, ми її підтримали кількісно. Було створено коаліцію та уряд, почалося наведення елементарного порядку. Наші депутати дуже правильно поступили, і я їх цілком підтримую.

Між іншим, я готовий вступити в дебати в прямому ефірі на телебаченні з «найкрутішим» юристом, який стверджує, що коаліція сформована незаконно і довести протилежне. Роблю виклик.

Відомо, що політична сила обов’язково братиме участь у виборах до Львівської обласної та міської рад. Чи вважаєте, що ваші сили уже готові для боротьби за прохідний бар’єр?

Ми ще, нажаль, не зовсім добре підготовлені до виборів і це природно. Ще не було часу себе засвітити, у нас незначні фінансові ресурси, кількісно ми ще не дотягуємо до тих партій, які вже пройшли до влади.

Проте, у нас є цікаві політичні технології, формується цікава передвиборна програма. Будемо застосовувати цікаві ходи, що мають нам забезпечити прохід у місцеву раду.

Чи маєте кандидата на посаду голови Львівської міськради?

Ні, не маємо.

Чи вважаєте обов’язковою належність міських голів до конкретної політсили?

Я абсолютно проти. Це нонсенс. Це узурпація політичними партіями системи формування органів місцевого самоврядування.

Мер повинен йти шляхом самовисування. Він не повинен залежати від будь-якої політичної партії. Тільки ті політичні партії, що сповідують Європейську хартію щодо місцевого самоврядування це розуміють і вимагають, щоб цей закон був скасований, щоб мер міг висуватися від громади, в жодному разі не від політичної партії.

Я категорично проти того, щоб люди були позбавлені права вільно обирати і вільно бути обраними.

Закон про вибори передбачає проведення виборів за змішаною, а саме мажоритарно-пропорційною системою. Які у Вас думки стосовно цього?

Це кострубатий закон, хоча багато кандидатів у депутати зможуть самостійно відповідно до Конституції отримати підтримку безпосередньо від народу. Але ми повинні зрозуміти, що суспільство так само має бути структуризоване, як і економіка, за якимось певними ознаками. Україна дуже відстала від світу щодо політичної структуризації. Тому потрібно допомагати політичним партіям, аби вони «набивали руку», набували якогось досвіду. Бо тільки під час виборів політсили набираються досвіду. Інакше кажучи, треба зробити так «щоб вівці були цілі, і щоб вовк був ситий».

Змішана система, хоча багатьом вона не подобається, дає шанс мажоритарникам пройти до місцевих рад. Власне ми і надіємось, що нам вдасться декількох мажоритарників провести у владу.

 

ІА "Вголос": НОВИНИ