26 січня голова Львівської обласної ради та народні депутати, що входять у фракцію „Наша Україна” і БЮТ, сподівались у присутності місцевих журналістів провести спільну нараду із головою Львівської ОДА, керівниками правоохоронних органів Львівщини щодо криміногенної ситуації в області. Окремі питання з цієї наради голова Львівської облради мав намір винести на розгляд чергової сесії. Однак, нарада не відбулась тому, що ті особи, з ким Михайлові Сендаку найбільше хотілось порадитись не прийшли. Відтак – нарада спонтанно перетворилася на прес-конференцію „нашоукраїнців”. Мабуть саме з цієї причини дехто із народних депутатів вирішив, що присутність заступника голови Львівської ОДА, керівника апарату Миколи Дячишина є недоречною і йому порадили не витрачати часу, а йти працювати.
Ознайомившись із виступами присутніх на прес-конференції, кореспондент „Вголосу” вирішив послухати і Миколу Дячишина.
Миколо Дмитровичу, чому цього дня саме Ви повинні були представляти Львівську облдержадміністрацію на нараді у Львівській обласні раді?
Питання криміногенної ситуації перебуває у моїй службовій компетенції і я завжди буваю на нарадах, де обговорюються аналогічні питання. Отож, оскільки я відповідаю за цю ділянку роботи, голова Львівської облдержадміністрації Олександр Сендега зранку 26 січня повідомив мене, що відбудеться нарада, на якій розглядатимуться питання, котрі заплановано винести на сесію облради.
Адже заступники, які курують певні галузі беруть участь у спільних нарадах, де розглядаються відповідні питання. Ми узгоджуємо спільні дії. Більше того, управління та відділи облдержадміністрації готують всі вихідні матеріали для нарад. Саме тому цього дня я пішов у облраду, щоб узгодити проблемні питання. Спочатку я зайшов у кабінет голови облради, де мала відбуватись ця нарада, однак мене повідомили, що всі збираються у прес-залі. Через те, що на нараду не прибули керівники правоохоронних органів, нарада не відбулась. Натомість, розпочалась прес-конференція. Адже народні депутати можуть робити те, що їм дозволено чинним законодавством.
Як часто Ви, як заступник голови, що курує питання криміногенної ситуації, зустрічаєтесь із головою обласної ради, народними депутатами та керівниками правоохоронних органів?
Наші спільні зустрічі відбуваються на засіданнях колегії координаційного комітету з питань криміногенної ситуації та боротьби з корупцією, який очолює голова Львівської облдержадміністрації і куди входить голова Львівської обласної ради. Спільно із керівниками правоохоронних органів Львівщини ми обговорюємо ситуацію, яка склалась у певному напрямку діяльності правоохоронних органів, намагаємось спільно вирішити ту, чи іншу проблему. Хочу зауважити, що на цій ділянці роботи у нас є добрі стосунки із головою депутатської комісії Михайлом Ваврином, так і з самим головою обласної ради Михайлом Сендаком.
Наше завдання — тільки координувати дії правоохоронних органів, бо підпорядковуються правоохоронні органи безпосереднє своїм міністерствам. А координаційний комітет створений для того, щоб правильно скеровувати їх роботу на вирішення найболючіших проблем Львівщини.
Миколо Дмитровичу, чи бере до уваги місцева виконавча влада публікації у львівських ЗМІ щодо чинення окремими структурами правоохоронних органів певного тиску на підприємців, які належать до окремих політичних сил, зокрема „Нашої України”?
Наша Конституція добре розрізняє законодавчу, виконавчу і судову гілки влади. У цивілізованому суспільстві спірні питання вирішуються у судах. Я працюю достатньо довго в органах виконавчої влади і пам’ятаю ті часи, коли будь-який секретар райкому міг чинити тиск на суддю під час прийняття ним рішення. Тому переконаний, що в нашому суспільстві питання несправедливих дій правоохоронних органів мають вирішуватись у судових органах. І я знаю чимало прикладів, коли ці люди, які звертались з приводу таких питань до суду, виграють судові позови.
Я б не розрізняв підприємців за політичними ознаками. Також, як на мене, не потрібно політизувати роботу правоохоронних органів. Цю галузь не треба насилу впихати у політику.
На засідання координаційного комітету приходять і народні депутати від Львівщини, отож вони мають повне право виступити з приводу хвилюючих їх виборців питань.
Чи допомагає виконавча влада правоохоронним органам щодо покращення умов їх праці?
Влада найбільше повинна бути зацікавлена в добрій роботі правоохоронних органів. Бо якщо реально нічого не робити, а лише говорити, що ми хочемо допомогти, то це будуть суто популістські кроки. Впевнений, що сьогоднішня облдержадміністрація на ділі показує результати. Минулого року для УМВСУ у Львівській області облдержадміністрація надала матеріально-технічну допомогу на 2,5 млн. грн. Адже не секрет, що міліції виділяються кошти лише на виплату грошового утримання, заробітну платню і, частково, на енергоносії та комунальні послуги. Якщо міліціонер не матиме нормальної машини, він не зможе нормально боротись із злочинністю.
Миколо Дмитровичу, звичайно про показники правоохоронців, якими вони завершили 2003 рік, можуть говорити прокурор області та начальник УМВСУ у Львівській області, керівники інших силових структур. Однак, якими даними володіє Львівська облдержадміністрація щодо криміногенної ситуації, яка була на Львівщині минулого року?
Варто зауважити, що в цьому питанні на Львівщині є позитивні зрушення. Зменшилась кількість таких злочинів, як умисні вбивства, нанесення тяжких тілесних ушкоджень. Впродовж року правоохоронними органами знешкоджено 16 злочинних угруповань. Однак є й проблеми. Вони полягають у тому, що наша область є прикордонною і транзитною. Жодна з областей не має такої кількості транспортних магістралей та переходів, як Львівщина. У нас кожного дня через кордон проходить 13 тисяч транспортних засобів, по 57 тонн вантажів, 31 тисяча осіб переходить кордон через 4 митні та піші переходи. Отож можна уявити собі, скільки злочинів виникають саме з цих причин. Минулого року на митницях затримано 14 одиниць зброї, 199 штук боєприпасів, 350 г наркотичної сировини, 279 автомобілів, які переміщались незаконно.
Минулого року було зареєстровано 19,4 тис. злочинів. Це — на 7,5% відсотка більше, аніж минулого року. Насамперед це пов’язано з тим, що у правоохоронців дещо змінився підхід до реєстрації злочинів. Адже тепер за статистику „не б’ють”. Зараз спостерігаються більше практичні кроки правоохоронних органів щодо боротьби із злочинністю.
Майже на 19 % зросла кількість злочинів, скоєних у громадських місцях, в тому числі на 12,4% злочинів вчинених на вулицях. Я переконаний, що доцільно було би відновити діяльність громадських штабів охорони, функції яких виконували в свій час дружинники. Бо ж у багатьох населених пунктах не вистачає кількості дільничних інспекторів.
Миколо Дмитровичу, минулого року колишнього губернатора — Мирона Янківа було звільнено на підставі результатів роботи Комітету з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України, який очолює Ольга Колінько. Ці результати свідчили про те, що на Львівщині процвітає корупція, є багато нерозкритих злочинів. Чи мала б підстави сьогодні таке запевняти Ольга Колінько?
Як на мене, Закон про боротьбу із корупцією, потрібно переглянути, щоб не концентрувати увагу на дрібних вчинках, і згідно цього виводили певні статистичні дані. Потрібно зосередитись на важких злочинах, які завдають чималої шкоди державі. Наприклад, у Жидачівській райдержадміністрації було складено протокол про корупцію лише за те, що заступник голови райдержадміністрації на підставі офіційного листа скопіював на ксероксі тисячу листків матеріалів на колегію. Виявляється, цей ксерокс було встановлено у приміщенні Жидачівської райдержадміністрації ще в часи роботи колишнього голови на підставі угоди. І в цьому побачили корупцію. Однак апеляційний суд, куди звернувся голова райдержадміністрації, визнав незаконним цей протокол про корупцію. Є чимало таких випадків складання протоколів про корупційну діяльність, які, насправді, не розкривають жодної корупції, а лише створюють видимість роботи. Як на мене, Львівщина не є тим регіоном, що лідирує за злочинністю та корупцією.
ІА "Вголос": НОВИНИ