Колишній голова правління АТП „Богданівське”, лідер громадського об’єднання „Княжий Львів” і можливий кандидат на посаду міського голови Львова Микола Порайко.
Микола Порайко вже двічі пробував себе у виборах. Двічі безрезультатно. Тепер він братиме участь у виборах міського голови Львова. Але мета Микола Порайка, за його ж словами, не перемога у виборах, а «відсіяти» від виборчих перегонів кандидатів, які не мають якостей, необхідних для міського голови. Особливу «увагу» лідер ГО «Княжий Львів» обіцяє приділяти двом кандидатам: лідеру «Самопомочі» Андрію Садовому та голові Львівської ОО УНП Олексі Гудимі.
Пане Миколо, досить несподіваним було повідомлення про те, що Ви збираєтесь балотуватись на посаду міського голови Львова. З чим пов’язане таке ваше рішення?
По-перше з тим, що є багато потенційних кандидатів на цю посаду, які, якщо грубо говорити, ні за своїми діловими, ні моральними, ні іншими якостями не відповідають характеристикам, які потрібні меру Львова. Тому я вирішив приймати участь у цій кампанії з різними акцентами. В першу чергу, кампанію потрібно розділити на дві частини: одна частина буде «проти», так як це дозовляє виборче законодавство агітувати «проти», друга частина ― агітувати «за». Таким чином під час кампанії агітації «проти» буде створено сито, щоб можна було відсіяти тих кандидатів, яких я знаю персонально, і вони не відповідають характеристикам, які необхідні для міського голови.
Тобто Ви будете виступати в ролі цього сита і не будете розраховувати на перемогу?
Звичайно, кожна кампанію передбачає перемогу. Інша справа, що немає стовідсоткової гарантії на сьогоднішній день, що я буду виступати в якості кандидата в мери, можливо, я буду керівником одного із штабів. На сьогоднішній день невідома конфігурація всіх кандидатів, тому рішення буде прийнято в один із найближчих днів, але дещо хотілося би бути таким ситом... Напевно, це так, бо я багатьох реальних претендентів знаю особисто і їхні як позитивні, так і негативні сторони, і бажаю ними поділитись з нашою громадою.
Кого Ви маєте на увазі?
В першу чергу це — Андрій Садовий, другий — це Олександр Гудима. І ми цей список можемо продовжити, коли буде більш відоме коло потенційних претендентів.
Ви говорили, що, можливо, очолите один із штабів. Котрого саме кандидата?
Це буде залежати від того, хто з кандидатів точно заявиться на виборчу кампанію.
А у Вас вже є відповідні пропозиції?
Є.
А від кого, якщо не секрет?
Поки що секрет, бо якщо мені не підходитиме конфігурація, то балотуватимусь сам.
Припустимо, Ви балотуватиметесь. Ви ж розумієте, що навряд чи вдасться перемогти. Тоді для чого це робити?
Ну (пауза), по-перше я років десять займаюсь політикою, цей процес мені і цікавий і я вважаю, що його достатньо вже знаю. Звичайно, будь-яка акція, в тому числі і вибори, передбачає перемогу чи позитивний результат. Зовсім не означає, що потрібно набрати максимум, цілі потрібно розділяти. Я їх розділяю таким чином, як я сказав: спочатку мене цікавить поборотись проти, а потім поборотись за, в тому числі, може і за себе.
Тобто Ви будете вважати достатнім результатом, якщо за кількістю голосів переможете Олексу Гудиму і Андрія Садового?
Суть не в цьому. На сьогоднішній день рейтинги і так звана соціологія носять явно замовний характер. Я особисто не вірю в те, що на сьогоднішній день два кандидати мають вкупі рейтинг понад 50 відсотків. Це просто нереально, і до початку виборчої кампанії таких результатів бути не може. Поглядається стабільна картина як завжди в нас: виводять двох кандидатів, це вигідно, як правило, слабшому кандидату, і через піар-акції створюють ілюзію, що в нас вже є два явних переможці, а всім решта не потрібно приймати участь. Але є хороший приклад минулих виборів ― Буняк ще в лютому місяці мав рейтинг нуль цілих з копійками, а закінчив перемогою. Тобто я вважаю, що сьогодні є достатньо потенціалу та ресурсів, аби від початку виборчої кампанії до її завершення набрати дуже високий результат, а може й перемогти. В залежності від того, як ти будеш працювати, як тебе сприйматимуть виборці.
А проти кого Ви не будете боротись?
Однозначно я не буду боротись проти колишніх міських голів. Я не збираюсь займатись критикою ані Шпіцера, ані Куйбіди, ані Буняка. Я вважаю, що якщо громада прийняла рішення, вибрала собі мера, то це результат нашого вибору і їх зачіпати не збираюсь в плані критики їхньої попередньої роботи. Що стосується їхніх потенційних можливостей знову стати мером, то щодо цього ми будемо говорити однозначно про всіх. Хочеться, щоб людина задекларувала не тільки те, що вона багато зробила, а що в неї є потенціал зробити для міста те, що воно від неї чекає.
Чи є політичні сили, які готові Вас підтримати в якості кандидата?
Є, але поки що ми про них помовчимо. І я зараз позапартійний. Два тижні тому я вийшов з Народної партії, де був членом політради.
Чому Ви це зробили?
Це пов’язано з тим, що я не хочу бути дотичним до жодної політичної сили в якості її члена. І я не планую брати участь в інших виборах, крім виборів міського голови.
Тобто ми Вас не побачимо списках жодної партії чи блоку?
Абсолютно. Я це зробив свідомо, оскільки вважаю, що вибори всіх рівнів, за виключенням виборів сільських, селищних міських голів, там, де присутня мажоритарна система, ― є нелегітимними. Це порушення Конституції, оскільки громадяни позбавлені права обиратися, якщо вони не є членами партії, от як я в даний момент. Тому ці вибори будуть нелегітимними і буде можливість оскаржити їх результат в суді. По-друге, сьогоднішні політичні партії сформували списки, які виглядають як „збір блатних і убогих”. Блатні — це олігархи різного покрою, а убогі — це ті депутати, які вже по три-чотири каденції перебувають у Верховній Раді і нічого абсолютно не зробили ні в сфері законодавства, ні в допомозі своїм виборцям. Кожна партія, яку сьогодні декларують як прохідну, підтверджує це, і мені би було соромно там знаходитись. Я не бачу себе серед тих людей і не бачу перспективи роботи в цьому парламенті. Те саме стосується місцевих органів влади. Ну, і зрештою, що буде найгірше, сьогоднішній Закон про вибори робить голів партій одноосібними керівниками по вертикалі законодавчих органів влади, від Верховної Ради до органів місцевого самоврядування. Тому в нас партії недосконалі, практично всі без ідеології, в нас є партії керівників ― чи це Литвин, чи це Юлія Тимошенко, чи Ющенко, чи Мороз ― це особистості, партій як таких нема. Побудови партії знизу вверх не відбувається, тому пройшовши в парламент чи в обласну раду, партійні осередки стають заручниками ідей і невідомих амбіцій їхніх керівників. Я в цьому приймати участь не хочу.
Відомо, що Ви є помічником народного депутат Михайла Гладія. Пан Гладій зараз є членом „Батьківщини”. До Вас не було пропозицій вступити в цю партію?
Я прийшов в Аграрну партію виключно на запрошення Михайла Васильовича Гладія п’ять років тому. І після його виходу рік тому в березні і його переходу в партію „Батьківщина” для мене питання будь-яких партійних переходів було практично закритим. Оскільки я вже тоді говорив, що відбувається з роботою на місцях і як київські структури сприймають місцевих політиків, чи допускають їх взагалі у вертикаль. А щодо Михайла Васильовича, я поважаю його, досі я є його помічником. Чим можу, тим йому допомагаю, в тому числі і по роботі в Верховні Раді. Я вважаю, що це дає мені непоганий досвід і можливість бачити як працює парламент ― принаймні зсередини я бачу, що це таке. А по „Батьківщині” питання закрите, жодна партія мене не цікавить.
На нещодавній прес-конференції Ви обіцяли, що оприлюднюватимете нові факти щодо махінацій Андрія Садового у „Галицьких інвестиціях”?
Я говорив не про нові факти, я сказав, що буду оприлюднювати нові прізвища, достатньо відомі у Львові, які були дотичні до цієї структури, в першу чергу це народні депутати та урядовці. І ці прізвища я дійсно озвучу, але ще трошки зачекаємо.
А скільки часу потрібно чекати?
Це більше всього пов’язано із заявами цих людей, бо декого з них я вже бачив і попередив, що я це буду робити. Я все-таки чекаю, що вони самі озвучать свою позицію і розкажуть, як вони поміняли свою думку щодо Андрія Садового за десять років своєї співпраці з ним.
А Ви не боїтесь перебувати на такій позиції? Звичайно, не хочеться навіть про таке думати, але згадати хоча б Сенчука?
Мене знають львів’яни як людину, яка балотується і завжди говорить правду. Це, можливо, і ставало однією з причин, що я не був обраний народним депутатом. Оскільки у нас більше люблять, коли їм локшину на вуха вішають. Я вже це проходив, для мене це вже не аргумент. На сьогодні Андрій Садовий відразу сказав, що мною проти нього використовуються „чорні” технології, хоча я не бачу в правдивій інформації „чорної” технології. Зате добре бачу як вона проглядається у тих самих рейтингах, які видають на користь Садового, і так далі. Людина, яка сьогодні йде Верховну Раду чи місцеві органи влади, повинна знати, що проти неї будуть виставлені ці аргументи. Головне, щоб ці аргументи були правдивими. І наскільки вони тяжкі для людини-кандидата, це його проблеми. Публічна особа маю бути публічною. Це стосується і його, і членів його сім’ї, і так далі ― це політика. І тому, якщо Садовий боїться правди, це його проблеми. Якщо я його викликаю на відкриті дискусії і він їх боїться, не хоче виходити ― це теж його проблеми. І це стосується й інших кандидатів. Тому говорити про те, що страшно чи не страшно... Нам вже нічого не страшно. Після майдану, це вже якось нереально. А що стосується Сенчука, наскільки я розумію, це чисто економічні питання і зовсім не політичні.
Про можливість підтримку Садовому як кандидату на посаду міського голови заявив голова Львівської ОДА, голова ЛОО НСНУ Петро Олійник. Як Ви вважаєте, чи це додасть голосів Садовому і, навпаки, чи це додасть чи відмінусує голоси для НСНУ на Львівщині?
По-перше, наскільки я знаю, в НСНУ серйозна проблема взагалі з блоком, із затвердженням міжпартійних квот. В тій частині проблема висунення єдиного кандидата від „Нашої України” теж є складною. Я, наприклад, серед людей, які займаються партійною діяльність, чи відомих держслужбовців та політиків, не знаю жодного, який би сказав, що він готовий підтримати Садового. Інша справа, якщо в цьому зацікавлений дехто з київських політиків і тисне таким чином і на Олійника, і на інших членів НСНУ, можливо, це буде прийнято. Я переконаний на сто відсотків, що це лише понизить загальний рейтинг „Нашої України” у Львові. Ще раз повторюю, що тієї інформації, якою я володію, і ті люди, які мене підтримують, є достатньо, щоб стверджувати, що Андрій Садовий є добре поставлений авантюрист. Якщо „Наша Україна” хоче використати це як свій бренд ― прошу, це їхні проблеми.
Про кандидата Садового Ви вже розповіли, а як щодо Олекси Гудими? Відомо, що Ви з ним балотувались по одному виборчому округу в народні депутати...
Так, на минулих виборах...
...як Ви оцінюєте його роботу зараз і тоді, загалом його передвиборчу кампанію?
За роботу його повинні оцінити виборці, оскільки округ складався з Пустомитівського району області та Личаківського і Шевченківського району Львова. Частина львів’ян, тих, які обирали пана Гудиму, можуть оцінити його роботу як народного депутата. Я лише можу сказати, що і чотири роки тому і зараз я виступав проти того, щоб вибирати тих депутатів, які залишають свої округи, і тільки під тим чи іншим брендом використовують ситуацію, щоб виграти, як було у ситуації з Гудимою. Він був депутатом від Перемишлянського району, залишив свій округ, очевидно знаючи, що він там програє, незважаючи на його членство в „Нашій Україні”. Тобто це логічно, що жоден депутат, який добре працює в окрузі, свій округ не залишить, бо для нього це хороший старт. Не треба нічого нового видумувати, якщо ти працював ― скажи, що ти йдеш далі, і люди тебе підтримають. Якщо депутат міняє округ, то це означає, що він нічого в цьому окрузі не зробив. Так зробив пан Гудима в 2002 році ― перейшов сюди і, використавши бренд „Наша Україна”, став народним депутатом. Тепер він ще хоче стати міським головою. Я вважаю, що це неправильно, що він не відповідає тим критеріям, які ми на сьогодні чекаємо від міського голови.
Вже зрозуміло чим Ви будете займатись до 26 березня 2006 року. А після виборів що Ви плануєте робити?
Після виборів? Далеченько ще до „після виборів”... Ну, по-перше, я залишаю підприємницьку діяльність. Бізнес як професія мені не цікавий. Підприємці це вже окремий стиль життя і тип характеру. Я вважаю, що я маю занадто добрий характер для підприємництва. Оскільки підприємець це в першу чергу той, хто має передбачати прибуток ― вічне заробляння грошей, чим більше тим краще. Так побудований бізнес, так побудований ринок. Мене це не цікавить, я не маю „бзіку” на грошах зовсім ніякого, двічі за життя я опускався, дякуючи нашій державі, до нуля, і знову піднімався, ці зиґзаґи і синусоїди мені вже просто набридли. Я вважаю, що можу принести користь, працюючи на державній роботі на місцевому чи загальнодержавному рівні. Вже маю відповідні пропозиції, і після виборів, в залежності від їх результату, я буду займатись державною роботою. Три вищі освіти і досвід дозволяють мені бути впевненим, що я справлюся з державною роботою.
Все-таки, де Ви плануєте працювати, на місцевому чи державному рівні?
Побачимо. Мене більше всього цікавить адміністративна реформа, бо я переконаний, що вона ввійде в дію, якщо не в 2006-му, то в 2007-му році, і буде перерозподіл повноважень між центром та регіонами України. Якщо це відбудеться, можливо буду працювати тут, оскільки я закінчував Академію держуправління і захищав магістерську роботу по адміністративно-територіальній реформі. Я вважаю себе спеціалістом у цій сфері, і знаю, що потрібно робити і як регіон може, особливо наш ― Львів та Галичина ― виграти від того, щоб ця реформа нормально вступила в дію. Не так, як це сьогодні безглуздо пропонує Безсмертний, а на зовсім простих прикладах можна довести, що Львівщина може стати набагато сильнішою, в першу чергу економічно, якщо правильно цю реформу проводити. Тому якщо вона вступить в силу, то я можливо буду застосовувати свої знання тут, можливо, в Києві. Я з цього не роблю ніякої проблеми, оскільки я вважаю, що у віці 39 років можна попрацювати на державу ще достатньо довго. А сьогоднішній брак кадрів лишній раз вказує на непочатий край роботи, в тому числі і на місцях.
ІА "Вголос": НОВИНИ