Микола Жулинський – голова Національної Ради з питань духовності і культури при Президенту України
Миколо Григоровичу, Ви є головою Національної Ради з питань духовності і культури при Президенту України, розкажіть будь-ласка про цю інституцію.
Ініціатива створення Національної ради з питань культури і духовності при президентові України, належить Віктору Ющенку. Він за своєю природою є людиною зарядженою на мистецьке втілення. Я з ним знайомий вже давно. Ще будучи банкіром, він приходив до нас у Інститут літератури, цікавився творчою спадщиною Тараса Шевченка, ми йому показували Малу книжку, Велику книжку, говорили про інші речі. Він також цікавився умовами зберігання його рукописів, збереженням меморіальних місць, пов’язаних з Кобзарем.
Доля так склалася, що Віктор Ющенко став економістом, став фінансистом, політиком, президентом. Але спрага творчості у нього є, вона його постійно збуджує і він хоче, крім усього іншого, реалізуватися ще й у тих проектах, які пов’язані зі збереженням історико-культурної спадщини. І тому, після обрання Ющенка президентом, постала така інституція, яка називається Національною радою з питань духовності і культури. Віктор Андрійович вважав, що такий консультативно-дорадчий громадський орган при президентові повинен бути.
А хто входить до цієї Ради?
До складу Нацради увійшли дуже поважні люди, я б навіть назвав їх людьми, які є моральними авторитетами нації — це Ліна Костенко, Іван Драч, Мирослав Попович, Кирило Стеценко, Лесь Танюк, Павло Мовчан та ін. Склад цієї Ради є досить великий. Ми маємо вже досить серйозні успіхи. І хоча, можливо, не маємо такої гучної реклами, як би хотілося, але я не дуже й поспішаю щось рекламувати.
Пане Жулинський, розкажіть будь-ласка про сферу діяльності Ради?
Ми в основному робимо все, щоб якоюсь мірою дати Президентові якісь нові ідеї, те, що могло би його націлити на якісь нові проекти. Безперечно, ми займаємося проектом „Мистецький арсенал” і відновленням гетьманської столиці в Батурині.
Ми розробили, так нас націлював президент, велику програму „Дорожна карта розвитку культури”. Вона називається «Концепція культурного розвитку в Україні». Вона детально виписана, розроблена, схвалена на засіданні Національної Ради в присутності Президента і передана на розгляд Кабінету міністрів. Однак хоча ця концепція давно передана до КМ, але реакції уряду на неї поки що немає.
Ми підготували і накази про розвиток народних промислів, це дуже важлива складова нашої національної культури. Ми підготували програму, і президент по ній вже навіть наказ підготував про створення національного інформаційного центру «Шевченківський дім». Цією програмою передбачено будівництво приміщення для зберігання рукописів. А треба сказати, що це серйозна проблема, бо в Інституті літератури зараз зберігаються рукописи Івана Франка, майже вся спадщина Тараса Шевченка, Лесі Українки, Ольги Кобилянської, Леся Мартовича Коцюбинського, Василя Стуса та ін. Це більше 100 тисяч одиниць збереження. І потрібно забезпечити належні умови для збереження цього національного надбання.
Ми підготували проект наказу, який зараз на доопрацюванні, про вивчення закордонних наукових , культурних, релігійних центрів, які витворені нашими українцями. Вони повинні мати сьогодні підтримку нашої держави, і ми не можемо, не маємо права сьогодні їх втратити, це було би не по-господарськи, негідно тих зусиль, які вклали наші брати в Канаді, Австралії та інших країнах. Не можемо ми розраховувати, щоб тільки сама діаспора цим займалася, якщо ми є держава, якщо ми думаємо про те, що світове українство — це наш пріоритет, як сказав наш президент, то ми це повинні робити.
Зараз плануємо провести виїзне засідання в Донецьку, обговорити там стан збереження історико-культурної спадщини в Донецьку та обговорити проблеми музично-драматичних театрів, вони усі україномовні, всі користуються. Особливим попитом у глядачів, хочемо, щоб вони мали підтримку держави.
Національна рада існує на громадських засадах, немає там ні штатів, ні коштів. Я з цього приводу нещодавно мав розмову з президентом. Президент обіцяв допомогти.
У полі зору Національної Ради з питань духовності і культури перебуває ситуація навколо реставраційних робіт на Площі ринок у Львові. Розкажіть будь-ласка детальніше про це
Останнє засідання Ради було дуже цікаве. Воно відбулося за дорученням Президента України. Воно було інспіроване листом міністра закордонних справ, у якому висловлена величезна тривога за те, в якому стані зберігається сьогодні наша культурна спадщина. Викликає велике занепокоєння стан тих об’єктів, які належать до спадщини ЮНЕСКО. Передусім це історичний центр Львова, але не тільки він викликає тривогу. Мою тривогу ще більше викликає стан Києво-Печерської Лаври. Там взагалі жахлива ситуація. Там УПЦ Московського патріархату постійно здійснює несанкціоноване будівництво. І те, що там робиться порушує всі умови ЮНЕСКО, на яких держава повинна утримувати і зберігати історичні пам’ятки. І це може привести до того, що ми можемо бути включені до списку країн, об’єкти яких можуть бути вилучені зі списку всесвітньої спадщини. Ми ці проблеми дуже ретельно обговорювали.
Це після цього засідання ваше ім’я опинилося у центрі скандалу у Львові?
На засідання Ради приїжджало керівництво вашого міста. Мені здається, що тут, у Львові, була не зовсім правильна інформація про це засідання. Я не знаю хто там що міг казати, але я можу вам сказати ще раз. Так, я запитав представників Львова: cкажіть будь-ласка ці претензії, ці протести журналістів, це блокування трибуни міської ради, були викликані передовсім тривогою за те, наскільки правильно здійснюються реставраційні роботи, чи є тут ще якийсь політичний елемент? Я це запитав, я як голова Ради хочу знати, але я нічого не стверджував. Відповідь була така, що ці претензії пов’язані з роботами, старе керівництво розпочало ці роботи, нове — продовжує, є певні проблеми, хоча є і момент політичний. Я не пам’ятаю хто це сказав, здається заступник голови міста, Те, що потім вони говорили львів’янам, я за це не відповідаю, я відповідаю за свої слова.
Я надіслав Садовому листа, у якому сказано, на засіданні Ради було ухвалено рішення рекомендувати Львівській міськраді привести будівельно-ремонтні роботи в історичній частині Львова у відповідність до чинного законодавства та владнати спірні питання щодо реконструкції центру міста. Провести прес-конференцію щодо порушеного питання.
Є вже якась реакція зі Львова на цей Ваш лист ?
Поки що ніякої реакції зі Львова ще не було. Я і не наполягав, я знаю, що йде підготовка до святкування 750-річчя Львова. Коли буде указ Президента, тоді ми будемо питати. Ми - Громадська рада. Ми даємо рекомендації Президенту. Ми робили те, що в компетенції Нацради. В мене є вся офіційна інформація: що писала Львівська ОДА, є відкритий лист національної комісії ЮНЕСКО, лист, який підписав Громадський форум Львова, реакція Міністерства закордонних справ. Так що я в курсі справи. Ми виконуємо ту роботу, яка в компетенції Нацради. Але я не маю повної інформації, я не був у Львові, а інформацію про конфлікт брав з Інтернету – тому я запитав: в чому причина, що спонукало цей конфлікт? Але я в жодному разі не стверджував, що тут є якесь політичне замовлення.
Ситуацію навколо реставраційних робіт на площі Ринок у Львові можна вважати львівським варіантом прагматичної політики нового т. зв. „економічно налаштованого уряду”?
Я не ознайомлений з ситуацією у Львівській міській раді. Я зараз не можу сказати що там відбуваються і які там порушення. Я виходжу з інформації Огризка Я не виключаю і момент такого поспіху, а особливо під кутом зору святкування 750-річчя Львова. Був момент спекуляції, і були порушені норми збереження пам’яток культурної спадщини ЮНЕСКО. Я не виключаю, що момент поспіху і певна спекулятивність цілком могла бути. Але я дуже шаную Львів і знаю, що тут є дуже відповідальні люди, які здійснюють контроль, реставратори та ін., я з великою шаною ставлюся до Львова і до людей, які тут живуть, але я не можу сказати, що я тут спокійний, якщо такі протести були, то вони не могли виникнути на голому місті. Тут не тільки проблема нової і попередньої влади, тут є моменти якісь дуже серйозні. Тому ми і хочемо, щоб цю комісію очолив і заступник міністра закордонних справ і міністр культури і туризму. Ми дуже серйозно до цього поставилися. Зараз спаде хвиля святкувань і до Львова приїде ця комісія, яка буде детально вивчати цю ситуацію. Так само будемо вивчати і ситуацію у Києво-Печерській Лаврі, тому що, якщо, не дай Бог хоч один український об’ єкт буде вилучений зі списку ЮНЕСКО, це — позор України, ми сьогодні ставимо питання, щоб ще внести об’єкт, а не можемо вберегти тих, що вже внесені. Але ми також розуміємо, що і законодавство наше не досконале, і контролю відповідного нема з боку держави. Через це мусить громадськість на себе брати функції контролюючих органів. І це добре що громадськість не спить
Миколо Григоровичу, Ви працювали в багатьох урядах. Скажіть будь-ласка, на вашу думку на що може розраховувати культура, освіта під час роботи теперішнього уряду, „уряду прагматичних економістів”?
Ціль теперішнього уряду — за всяку ціну втриматися при владі, утвердитися, за всяку ціну своїми кадрами забезпечити усі життєдіяльні сфери державного організму. Вони зацікавлені, щоб задовольнити звичайні соціальні потреби людей, і в цьому їх можна зрозуміти, бо вони бояться будь-яких соціальних, вибухів і ексцесів, Це видно навіть по реакції Януковича, який обіцяв, що тарифи на газ не будуть підніматися, отже вони розуміють чим це може загрожувати.
Що стосується культури, то з їх боку будуть робитися реверанси. Так будуть казати, що ми думаємо про культуру, освіту, але щоб вони зробили пріоритетом культуру чи освіту, науку, я в це не вірю, це не в їхніх планах. Воно не стоїть визначальним. І вже мені підстави на такі думки дає оцей проект державного розвитку, який зараз поданий на розгляд уряду. Я бачу, що там немає не те, що поступу вперед, а є відступ від того, що робили попередні уряди. І мене це все дуже тривожить. Я стояв і продовжую стояти на позиції, що гуманітарна сфера повинна бути пріоритетною, тому що вона формує той образ нації, який може бути конкурентноспроможним, якщо ми не будемо мати досконалу освіту, досконалу і фінансово забезпечену науку, не будемо розглядати проблеми культури як пріоритетні. Не створимо умов для розвитку літератури, мистецтва, не будемо оберігати своєї історико-культурної спадщини так. Як це годиться, а будемо кожен день дивитися як вона нищиться. У мене оптимізму немає.
Ми починаємо проекти, але не завершуємо їх. Візьміть, скажімо, Батурин. Скільки вкладено коштів меценатів. Держава має їх заохочувати. У світі як є: якщо меценат дав один мільйон – держава має дати два мільйони. На жаль, у нас такого нема...
Миколо Григоровичу, ви вже перейшлися Львовом, які Ваші враженя?
Я тільки перейшовся від готелю „Відень”, це де „Віденська кава” до університету ім. Івана Франка, відстань невелика, але мені здається, що місто стало чистіше, спокійніше, є якісь позитивні зрушення.
ІА "Вголос": НОВИНИ