На самому заводі таку інформацію спростували, зазначивши, що у них навіть теоретично немає можливостей виготовляти такі деталі. Й справді – важко уявити, як підприємство, яке виготовляє трактори, агрегати шасі та інколи ракети «Зеніт», раптово створило та навіть продало двигун до балістичної ракети. Навіть американський експерт у сфері ракетних технологій, Майк Елман, який нібито говорив, що Кім Чен Ину двигуни до ракет продали українці, після скандалу поспішив «відхреститися» від своїх слів, мовляв, журналісти його не так зрозуміли.
Не погоджується з матеріалом у американському виданні й член комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки й оборони у 2012-2014 роках Юрій Сиротюк. Він зазначив, що «ракетний скандал» –це частина гібридної війни Росії проти України, адже ні «Південмаш», ні українська влада ніколи б не наважилися продати ці ядерні технології КНДР. Такий вчинок, за словами фахівця, коштував би Україні міжнародної ізоляції, а українським можновладцям – арешту їхній грошей, які вони зберігають, здебільшого, за кордоном.
Про гібридні методи російської агресії проти України кореспондент «Вголосу» розмовляв з політичним експертом Олександром Солоньком, політологом, аналітиком Олександром Кочетковим та політологом, головою правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимиром Фесенком.
На «Південмаші» мали можливість виготовити двигуни для балістичних ракет КНДР?
Олександр Кочетков:
Я працював на «Південмаші», був пов'язаний з ракетобудуванням, а тому точно знаю, що побудувати двигун до балістичної ракети на «Південмаші» – неможливо. Там немає настільки серйозної техніки. Тобто побудова таких двигунів на цьому підприємстві – це те ж, якщо б якийсь колгосп «Механізатор» склав «Боїнг» чи «Феррарі». Далі – один двигун, який нібито побудований на «Південмаші», жодним чином не вирішує ракетну проблему Північної Кореї. Такі двигуни їм потрібні разом зі спеціалістами, хімічним виробництвом палива і так далі. Тобто має бути повний закритий цикл виробництва. Україна такого ніколи не робила і не робить. А от Росія такі двигуни для КНДР могла зробити, оскільки вони співпрацюють з Кім Чен Ином і цього навіть не приховують. І це дуже важливий факт. А тому цілком зрозуміло, що ця публікація має політичний підтекст.
А чи могла Росія передати українські технології Північній Кореї?
Олександр Солонько:
У питаннях постачання товарів подвійного призначення, військових товарів, торгові стосунки України та Росії, що парадоксально, й досі не припинені. Відповідно, вірогідним є варіант, що отримані в України комплектуючі чи технології росіяни могли передати Північній Кореї. І мета Росії у цій ситуації очевидна: дискредитація та намагання посварити Україну з адміністрацією США та іншими країнами. Адже ми, з одного боку, критикуємо німців, які не хочуть дотримуватись санкційних законів США, а самі офіційно маємо економічні стосунки з Росією. Тут питання полягає і в тому, що у нас, незважаючи на те, що Росія завжди агресивно поводилась щодо України, наша країна у військовій галузі активно співпрацювала з Росією. А тому якусь технологію, що країна-агресор отримала від України, у Кремлі могли без проблем передати КНДР.
Тобто це може бути елементом гібридної війни Росії проти України?
Володимир Фесенко:
Публікація інформації, що нібито український «Південмаш» виготовив двигуни для ракет КНДР, дійсно може бути частиною гібридної війни.
І ця історія, як мінімум, може використовуватись Росією у своїх цілях. Інша річ – спровокували це росіяни чи просто користуються ситуацією. Оце можна оцінювати по-різному. В принципі, насправді йдеться навіть не про звинувачення в бік України, а про припущення. Той експерт, якого процитувала «The New York Times», лише висловив гіпотезу, а згодом навіть спростував її.
Я думаю, що українські компетентні органи спільно з американськими мають спільно перевірити цю інформацію. Бо це дуже важливо.
Росія уже використовувала схожі методи?
Володимир Фесенко:
Так, було декілька скандалів, які, ймовірно, запускалися російськими спецслужбами. Провокативна інформація проти України поширювалась за допомогою публікацій у західних ЗМІ. Свого часу писалось про те, що нібито Україна постачає зброю диктаторським режимам у зони військових конфліктів. Прикметно, що це все почалося ще за часів Кучми. Писали і про постачання зброї в Лівію, коли там при владі був Каддафі. І тоді росіяни це робили з різними цілями. Це могло бути проявом боротьби з метою підірвати позиції українських підприємств, які експортували зброю за кордон. І у Кремлі таким чином хотіли знищити конкурента. А іноді це робилося суто з політичних міркувань. Наприклад, коли на початку 2000-х років почалося явне зближення України з НАТО. Коли вступ до Північноатлантичного альянсу для України став пріоритетом, тоді подібні скандали почали використовувати, щоб спровокувати кризу в стосунках України і США. Найбільш відомим був скандал із «Кольчугами». Тоді американці дуже жорстко відреагували на це. Було суттєве охолодження стосунків між Сполученими Штатами та Україною. Адже тоді була інформація, що нібито за часів Кучми «Кольчуги» продавали Саддаму Хусейну. Хоча жодних слідів цих «Кольчуг» в Іраку так і не знайшли. Це теж дуже показово.
Чого таким чином добиваються у Кремлі?
Олександр Кочетков:
Я не можу уявити, як таке достатньо поважне видання, як ««The New York Times», не перевірило інформації. А це означає, що вони хотіли надрукувати цей необґрунтований випад у бік України. Вони свідомо перекрутили інформацію, яка йшла від експерта.
Це може бути пов'язано також із небажанням Білого дому надавати Україні летальну зброю чи розширювати військову співпрацю з Україною. Адже ми бачимо, як Конгрес та Сенат фактично змусив Адміністрацію американського президента погодитись на поставки в Україну летальної зброї. Це може бути намагання виставити Україну, як країну, яка не виконує міжнародних зобов'язань, а значить, не можна такій країні надавати летальну зброю. Але я сподіваюсь, що у США з цією ситуацією розберуться, і це не вплине на можливість надання Україні зброї.
Володимир Фесенко:
Я думаю, що ніяких прямих звинувачень у бік України немає, але навіть сам скандал, навіть припущення можуть використовуватися росіянами, щоб переконати американське керівництво не надавати Україні летальної зброї. Бо факт того, що якісь технології шляхом контрабанди можуть потрапляти на чорний ринок, а там продаватися – це небезпечно. Зараз Україні потрібно зняти всі питання. Інакше, якщо будуть навіть підозри, що щось могло потрапити на чорний ринок, Україна не отримає летальної зброї від США.
Олександр Солонько:
Метою поширення цієї публікації було позбавлення України підтримки з боку США та європейських країн. Адже у світі Росія і досі просуває тезу, що Україна – це «фейкова держава». Що тут корумпована еліта, що тільки Кремль здатний навести подобу порядку та стабільності в Україні, щоб не створювати проблем для Європи. Очевидно, що повне позбавлення України підтримки міжнародними партнерами – це одне із стратегічних завдань Кремля. І це ні для кого не секрет. А тому Кремль завжди зацікавлений у будь-якому ударі по іміджу України.
Будь-яку співпрацю у військовій сфері між Україною та Росією треба давно припинити. З точки зору логіки Кремля, чим більше міжнародних скандалів у військовій сфері – тим швидше Україну покинуть її партнери.
Ми пам'ятаємо скандал із «кольчугами», який був ще за часів президентства Леоніда Кучми. Адже фактично тоді будь-які спроби налагодити контакти із Заходом припинилися, і Кучма потрапив у пряму залежність від Кремля. Враховуючи те, що нинішня клептократична верхівка має багато спільного з верхівкою Російської Федерації, є ризик. Якщо такі заходи матимуть успіх, то нинішня влада може стати чітко проросійською. Адже люди, які зараз виголошують патріотичні промови і кричать «Слава Україні» ще недавно освячували «Харківські угоди». Пригадаємо, як Порошенко у 2010 році хвалив ці документи. Багато хто вважає цей сценарій маргінальним, але на мою думку, він цілком реальний. Тобто кінцевим результатом цих провокацій є повернення України у лоно «руского міра».
Цей скандал вплинув на міжнародний імідж України?
Олександр Кочетков:
На жаль, цей факт про постачання «Південмашем» двигунів до ракет КНДР уже почав впливати на Україну негативно. І тут у нас мають бути претензії до української влади, яка не виконує багато міжнародних зобов'язань, особливо, тих, що стосується боротьби з корупцією, не втілює реформ. Тобто наша влада у США і так сприймається, як непорядна та безвідповідальна. А тому будь-яка негативна інформація про Україну західним суспільством сприймається, як цілком вірогідна. І у цьому є проблема. Зараз ми серйозно втрачаємо у іміджі.
Олександр Солонько:
Питання полягає і у тому, що робити, щоб подібні речі не повторювалися. Бо навіть якщо ця інформація не підтвердиться – це був жахливий іміджевий удар по Україні. Адже попри те, що багато українців не ототожнюють себе з нашою корумпованою елітою, на світовому рівні нинішня влада – це і є український народ. А тому зараз ми опинилися у дуже складній ситуації.
Як окрім того, що припинити військову співпрацю з РФ, ми можемо відновити імідж України?
Олександр Кочетков:
Якби наша влада дійсно серйозно займалася міжнародною політикою, то у цьому випадку їй потрібно було б замовити розслідування у приватній детективній компанії та офіційно з'ясувати, звідки з'явилась така стаття. І з широким розголосом в іноземних ЗМІ опублікувати результати розслідування. Тільки так можна відбілити репутацію України.
Марія Бойко, «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ