Римляни, народ, котрий завдяки залізній дисципліні завоював півсвіта, придумали прислів’я: «Закон суворий – але це Закон». Наші земляки, які умудрялися завжди скоротити будь-яку дорогу на 15 хвилин, аби потому три години відчищати чоботи від багна, збагатили світову культуру приказкою: «Якщо не можна, але дуже хочеться – то можна».
В інтерв’ю заступник керівника виконкому Львівської обласної організації партії Народний Союз Наша Україна Олесь Старовойт повідомив, що між учасниками блоку „Наша Україна” існує домовленість, щоб не вносити до списків блоку колишніх членів СДПУ(о) і «Партії Регіонів». Однак, скажімо, пан Хвойницький, продовжує Старовойт, не може вважатися членом Партії Регіонів навіть, попри те, що зі слів Олеся Старовойта, він особисто бачив копію його облікової карти: «Я не можу стверджувати про те, фальшована ця картка чи ні, але жодного разу пан Хвойницький не декларував себе як член Партії регіонів, жодного разу він не був помічений на якихось зібраннях Партії регіонів, так що я не думаю, що його можна вважати членом цієї партії».
Звертаю увагу читачів на методи роботи наших демократів. Вони так добре і фахово організувати стеження за своїми політичними опонентами, що можуть впевнено заявляти, що Хвойницький «ЖОДНОГО РАЗУ НЕ БУВ ПОМІЧЕНИЙ на зборах ПР». Я думаю, не у кожній поліцейській державі владі вдається налагодити такий ретельний облік усіх зборів своїх політичних опонентів..
А що стосується Хвойницького, то я згоден з заступником керівника виконкому ЛОО НСНУ. Він таки справді ніколи не був щирим партійцем ПР (хоча і вступив у ПР 17 жовтня 2003 року. Членський квиток № 13-2160). Із Михайлом Хвойницьким маємо ту саму історію, що й із його тезкою Сендаком, який колись заявив, що він, хоча й був членом КПРС, але ніколи не був комуністом.
Просто є категорія людей без честі, без поваги, яка за всіляку ціну мусить пролизати собі дорогу до керівних посад. Тому вони завжди у тій партії, яка перебуває при владі. Сьогодні їх найбільше у НСНУ і в «Батьківщині», а ще вчора вони були в ПР і СДПУ(о). Вони бояться не людського осуду, а тільки одного: промахнутися; поставити не на ту карту, вибрати не ту політичну силу і опинитися поза межами ситого ледачого і брехливого кола влади. Брехливого - бо вони йдуть у владу не для відстоювання ідеалів, а для того, щоб їхня жопа стала ще товстішою, а до другого підборіддя додалося ще третє. Саме тому сьогодні Сендак не може розібратися зі своїми партіями: чи він у «Батьківщині», чи в НСНУ, чи в СелПУ. Саме тому і Хвойницький побував уже і в НДП, і в Партії регіонів, і навіть очолював ЛОО Соціально-християнської партії Оксани Білозір (тоді ще міністра культури). А тепер – в НСНУ, а завтра... Подивимось хто буде завтра при владі.
ІА "Вголос": НОВИНИ