Категорично заявляє директор Львівського радіо (Львівське ОДТРК) Мирослава Лубкович.
З пані Лубкович ми зустрілись після того, як Нацрада оголосила результати чергового конкурсу на радіочастоти. Львівське радіо також подавало на нього заявку, але його уже традиційно «прокатали». Натомість частоту 102,1 МГц у Львові отримало мало кому відоме ТОВ «ТРК Праймедіа». За даними «Телекритики», «Праймедія» має «тісні родинні зв’язки» з ТРК «Люкс».
Директор Львівського радіо не знаходить собі місця від обурення: вже 10 років поспіль державному радіо відмовляють в отриманні частоти і не пояснюють, чому.
— Засідання Нацради відбулося в п’ятницю, 9 квітня. Нам про нього повідомили лише в четвер, після 15.00 телефоном. Звичайно, ніхто з нас не міг зібратися за 2-3 години і поїхати, тим паче не було впевненості, що нам дадуть частоту.
Наша команда, відколи генеральним директором Львівської обласної державної телерадіокомпанії став Климович Ярослав Іванович, поставила собі завдання в першу чергу добитися власного каналу радіомовлення. У грудні 2000 року ми вперше подали заявки на участь у конкурсі на власний канал мовлення на 24 години.
Де зараз можна почути Львівське радіо?
На Першому каналі українського радіо («радіоточка»). Це 2 год. 40 хв. на добу. І ще паралельно ми маємо ті ж 2 год. 40 хв. на нижньому діапазоні 67,04 МГц. Зауважте, Львівське радіо, яке має традиції, яке після національної радіокомпанії є найдавніше радіо в Україні, яке має свої традиції, яке має прекрасних журналістів, має лише 2 год. 40 хв. мовлення на добу. Ми самі за спонсорські кошти обладнали студії, апаратні найсучаснішою технікою. Держава не дала ні копійки!
Я вважаю, що Львівське радіо — найкраще радіо серед державних радіо України на сьогоднішній день.
Але Національну раду неможливо пробити нічим. Там не діють творчі конкурси. Не беруть до уваги програмну концепцію. Ми в 2000 році перші в Україні запропонували концепцію розмовного каналу. Адже, погодьтесь, FM-станції, які є, це, в основному, суцільна дискотека. У більшості вони транслюють низькопробну музику, рекламу… Ми ж пропонували створити інформаційно-аналітичний канал. Але цього нікому в Україні не треба.
Раніше, десь до 1994-95 року Львівське радіо виходило на середніх хвилях. Таким чином ми охоплювали весь пост-радянський простір плюс всю Європу. Нам листи приходили з різних куточків. Згодом частоту на середніх хвилях, на якій ми виходили, законсервували, а пізніше віддали Голосу России. Це нормально?
Смішно.
Це не смішно. Це — трагічно. Після цього ми десять років поспіль безуспішно брали участь в усіх конкурсах на частоти.
Років чотири-п’ять тому в Нацраді були експертні ради, куди входили фахівці, відомі вчені, журналісти, науковці, і на конкурсах була досить вагомою творча складова. Ми на всіх творчих конкурсах займали перші місця.
Якщо брати цей останній конкурс. Що не влаштувало Нацраду у вашій заявці?
Ніхто не пояснює. Нам за 10 років так жодного разу не сказали, чому відмовляють. Це — перша проблема. Друга проблема: я маю сказати, що Національна рада з питань телебачення і радіомовлення — це Нацзрада, а не Нацрада. Мені вже колись казали, що подадуть в суд. Мені дуже хотілось би, щоби на мене подали в суд. Я хотіла би всеукраїнського такого суду, дуже хотіла б. Я їм це на засіданні говорила — що частотами торгують. Якби ними не торгували, нам би відкрито сказали, що у нашій пропозиції їх не влаштовує.
Думаєте, і на цей раз частоту просто купили?
Я впевнена!
Напевно, якби таки продавали, то вам би також сказали ціну…
Ми — державне радіо! (Мирослава Лубкович дає зрозуміти, що сказати про гроші просто бояться. – прим. Авт.)
Ще одна проблема: в нас просто немає національної інформаційної політики держави «Україна». Є інших держав, тієї ж Росії, — тільки не України. У нас на Львівщині зараз є 16 FM-станцій, з них 8 — російських торгових марок. Скажіть, будь ласка, в якій ще державі таке може бути?! У грудні 2009 року, коли був черговий конкурс, кому частоти віддали? — медіа-холдингу, в який входить Русское радио в Украине, Классик Радио.
Львівське радіо цікавить частота виключно у Львові чи також і в області?
Звичайно, ми даємо на те, що є, на Львів. А потім можна розвивати. Ми маємо 2 год. 40 хв. мовлення на частотах у Турці і Добромилі, в гірських районах. Бо ми хоч і проводове радіо, але у багатьох районах області проводове мовлення знищено, тому ми змушені йти в FM-частоти.
Що Вам відомо про «Праймедіа»?
Абсолютно нічого.
Якщо Ви вважаєте, що частоти роздають нечесно, чому нічого не робите?
Я хотіла одного разу, коли ще був головою Нацради Холод Борис Іванович, подати в суд. Але тоді наше керівництво поговорило (була нарада в облдержадміністрації за участю Холода), і ніби нам пообіцяли частоту. Але так нічого і не дали. Микола Кміть — це вже п’ятий голова облдержадміністрації, до якого ми звертались, і який підписав клопотання на ім’я Президента України, що нам необхідна частота, щоб проводити державну політику. Але результату ніякого. Бо там такі аргументи не діють.
І що тоді робити?
Не знаю, що робити. Треба, щоб у державі була національна політика. А в нас її нема. Коли буде — я не знаю.
Зараз, до речі, активно розвиваються т.зв. нові медіа, які використовують можливості Інтернет. У Львові працює цікавий проект «Радіо з Криївки». Чи не задумувались Ви над тим, щоб виходити в Інтернет?
Ну, ми будемо виходити, але, розумієте, Інтернет може забезпечити нам невелику частку слухачів. Ми вже маємо своє обличчя. Львівське радіо за 80 років, я думаю, здобуло собі славу нормального, об’єктивного, непродажного радіо. У нас є свій слухач.
Ви так голосно заявляєте, що частоти продаються. Вам відомо, про які суми йде мова?
Ну, я не хочу говорити. Я взагалі не мала права так говорити, бо я державний службовець. Але мене це вже дістало.
Коли Нацрада проводитиме наступний конкурс?
Невідомо.
Але Львівське радіо знову подаватиме заявку на отримання частоти?
Будемо.
фото: wz.lviv.ua
ІА "Вголос": НОВИНИ