Ті, що залишились зовні переводили погляди від свиней до людей, від людей до свиней,
знову і знову вдивлялися вони в обличчя тих і інших, але вже було неможливо визначити, хто є хто".
Джордж Оруелл "Звіроферма"
Може, це правда, може, дійсно Ющенко залишив у минулому всі свої принципи, так само як і всі наші надії? Можливо, він насправді відмовиться від мільйонів своїх прихильників, щоб ввійти в коаліцію з Януковичем? Чи Ющенко і зовсім забув сфальсифіковані вибори і шахрайство з голосами виборців у 2004 році? Чи ми просто були звичайними дурнями, що вистояли в грудневому снігу перемогу лише для нього, а не для себе? Кажуть, що всі революції закінчуються розчаруванням. Невже і помаранчеву революцію чекає та ж доля?
В усіх ще в пам’яті "кумівський" капіталізм, що процвітав при Леоніді Кучмі. Олігархи і свої люди в уряді змогли заробити мільярди, у той час як реформи, покликані принести користь звичайним українцям, назавжди осідали в стінах парламенту. Я впевнений, кожен пам’ятає, як Партія регіонів фальсифікувала президентські вибори, щоб продовжити злочини Кучми.
Тепер кожен українець знайомий з "кумівським" варіантом демократії, що розцвів при Вікторі Ющенку. Про те, що "любі друзі" Президента можуть на свій розсуд розпоряджатися владою в державі, ми довідалися від Юлії Тимошенко, коли її вигнали з уряду. Поки куми Ющенка вирішували свої питання, реформи, так само необхідні країні, як і колись, не просунулися далі декларативних заяв.
Після перемоги Ющенка на президентських виборах його правління викликало одну стійку асоціацію. Глава держави керував постреволюційнйм урядом, немов Наполеон - так кликали свиню, поводиря повстання тварин у романі Джорджа Оруелла Звіроферма. Він поступово урізав права коаліційного уряду, почав ігнорувати народ, що привів його до влади, і став все більше і більше бути схожим на "фермерів", що керували Звірофермою до нього.
Але дивуватися цьому не варто. Адже нова влада народилася на одному дворі з владою старою.
На консультації з Нашою Україною Партія регіонів делегувала звичних переговорників: Миколу Азарова, колишнього віце-прем’єр-міністра в уряді Януковича, а до того - голову податкової адміністрації й активного прихильника режиму попереднього президента; Раїсу Богатирьову, яка була членом Комуністичної партії України, вірного соратника Леоніда Кучми, нині - одну з ключових членів Партії регіонів; а також інших не менш одіозних представників.
За столом переговорів для обговорення майбутнього України їх зустріла гідна команда від Нашої України. У ній і Анатолій Кінах, колишній комуніст, що запам’ятався громадськості винятково як невиразний прем’єр-міністр, особисто відданий Кучмі; Роман Зварич, екс-міністр юстиції, що, як з’ясувалося, брехав про своє юридичну освіту, отриману в Колумбійському університеті (США), сфальсифікував своє резюме (а його дружина опинилася в центрі скандалу, пов’язаного з контрактами на реекспорт нафти); Борис Тарасюк, полум’яний шанувальник європейського зовнішньополітичного вектора України, тим не менше, зумів одержати посаду міністра закордонних справ не тільки при прозахідному Ющенку, але і при проросійському Кучмі.
Як сказав би Оруелл: переводячи погляд з Партії регіонів на Нашу Україну і назад, неможливо визначити, хто є хто.
І правда - вони такі схожі, що зміна осіб у владі нічого не змінює. Тому і нашоукраїнцям і регіоналам однаково підійшла компанія RosUkrEnergo - скандальний посередник у торгівлі енергоносіями між Україною і Туркменістаном. Її допустив в схему торгівлі газом уряд Януковича, а скористався послугами компанії уряд Єханурова.
Тому і Ющенку, і Януковичу однаково підійшов лідер соціалістів Олександр Мороз - вічний соратник опозиції з власними прихованими амбіціями: він завжди міг нав’язати свою волю і своїх міністрів Ющенку, і зумів одержати від Регіонів посаду спікера.
По тому, як діє Мороз, стає зрозуміло - він не бачить різниці між НУ і ПР. А чи існує вона, якщо Роман Безсмертний, друга особа після Президента в НУ, і Євген Кушнарьов, друга особа після Януковича в ПР, всього лише років п’ять тому були членами однієї прокучмівської Народно-демократичної партії?
Втім, і перші особи не кращі. Адже і Ющенко, і Янукович були прем’єр-міністрами при тій самій людині. І обоє, коли прийшов час, відмовилися від нього. Вся різниця лише в тому, що Ющенко це зробив раніше.
На українській Звірофермі заплутався б не тільки письменник. Безсмертний як умови для початку переговорів з регіоналами назвав лише три пункти: НАТО, російська мова і федералізм. З них як мінімум дві останніх - надумані. Виходить, нездоланних розбіжностей по всіх інших положеннях можливого союзу, включаючи економіку і внутрішню політику, немає.
ІА "Вголос": НОВИНИ