Банки з західним та російським капіталом витісняють «українців» з ринку
Українська банківська система поділилась на кілька сегментів, які ведуть один з одним війну. Як наслідок – під загрозою як банківська галузь України, так і економіка в цілому. Про це під час свого перебування у Львові розповів Президент Української асоціації банків Олександр Сугоняко. Нижче подаємо найцікавіші моменти його виступу.
Смерть системи
В Україні немає банківської системи. Є галузь. Банківську систему часто порівнюють з кровоносною системою в тілі людини, завданням якої є донесення кисню до будь-якої клітини організму – чи то волосся, чи то серця. Що відбулось з нашою банківською системою, яка мала б доносити до кожного об’єкту господарювання гроші.
Оскільки у нас галузь, а не система, це означає, що далеко не всі суб’єкти господарювання мали і мають доступ до грошей. Причиною цього є те, що галузь фрагментована. Українська банківська галузь складається з трьох фрагментів, і всі вони мають різні стратегічні цілі. Якщо порівнювати з людським тілом — це те саме, що частина кровоносної системи одного тіла працює на підтримку іншого тіла.
Перший фрагмент – це банки з західним капіталом. Ці банки декларували свою місію в Україні як рітейл та іпотека, якщо висловитись простіше – кредитування населення для купівлі імпорту. Ці банки, які залучали кошти не в Україні, в основному, а за кордоном, видавали тут кредити, за ці кредити люди купували імпортні товари, вироблені за кордоном і гроші знову вертались за кордон. Таким чином, оцей фрагмент займався поставкою «крові» в інші економіки.
Другий фрагмент – російський. Він є дуже специфічним – в основному складається з державних російських банків. І тут Україна унікальна: інші країни не пускають до себе на ринок державні банки інших країн. Російські банки в Україні здебільшого переслідують не економічні, а політичні цілі. Вони встановили контроль над крупним українським банком «Промінвест» (який кредитував українську промисловість) і таким чином отримали доступ і розуміння в якому стані є промислові активи України. Вони кредитували і продовжують кредитувати ці активи і таким чином потихеньку встановлюють над тими активами контроль. Таким чином, цей фрагмент також працював на інтереси чужої економіки.
Залишається третій фрагмент – український. Він складається з двох частин – державні та приватні банки. Державні – це Ощадний, Укрексімбанк та націоналізовані – Родовід, Укргазбанк, Київ. Ті банки, які були націоналізовані під час кризи, перебувають у край поганому стані, а два державних банки теж мають проблеми через те, що вони кредитували державні монополії, такі як «Нафтогаз».
Банки з приватним капіталом є найбільш чисельним фрагментом – це близько 130 установ.
Щодо розмірів, то на західний капітал припадає близько 30% ринку, російський – 10% і решта 60% - українські.
Перспективи українських банків
Усі ці фрагменти перебувають у різному фінансовому стані.
Західні банки знаходяться у дуже складному становищі. Вони надавали дуже багато валютних кредитів і у зв’язку з девальвацією гривні і зростанням боргу по обслуговуванню цих кредитів, у них велика сума неповернень. Західні аналітичні агенції говорять про те, що до 2016 року ці банки будуть знаходитись в такому стані коли будуть мало кредитувати, а більше займатимуться роботою із власним кредитним портфелем.
Що стосується «росіян», їхні банки мають не набагато кращий кредитний портфель. Але за ними стоїть потужна держава із нафтодоларами, яка може завести сюди грошей стільки, скільки треба.
Український фрагмент – державний сегмент має поганий кредитний портфель, а от банки з українським капіталом мають хороші показники. В порівнянні з іншими групами, у них значно менше у пасивах рефінансування.
Смерть малих банків
Як не дивно, саме на банки з українським капіталом у нас в країні здійснюється наїзд з метою знищити їх. Цей наїзд проявляється у двох речах: постанова Нацбанку №273 та законопроект №0884, який встановлює мінімальний капітал для початку банківської діяльності 500 млн. грн. Це при тому, що в Європі обмеження 50 млн. грн., а в Росії – 30 млн. грн.
Крім того, по всіх ЗМІ йде інформаційна хвиля про те, що в Україні забагато банків і їх треба залишити тільки сорок. Особливо часто про це говорять західні банки. Тому стало зрозуміло, що просто ці 130 банків (з українським капіталом) хочуть прибрати з ринку.
Але, якщо ми хочемо, щоб українська економіка процвітала, то банків має бути стільки, щоб до них мали доступ всі суб’єкти господарської діяльності, навіть в маленькому селі десь далеко в Карпатах. Якщо ж ми хочемо, щоб Україна перетворилась в сировинну республіку, яка має землю, корисні копалини, то тоді стільки банків не потрібно – одного буде достатньо.
І зараз склалась яка ситуація – і західні банки, і українські є членами Асоціації українських банків. І що робити мені як президенту Асоціації, коли одні її члени душать інших? Така дивна ситуація, але ми вирішили підтримувати тих, кого душать. Асоціація українських банків має бути такою не тільки по назві, але й по змісту.
В Україні постійно пресують малі банки. Банк має припиняти діяльність тоді, коли його послуги ніхто не потребує, його потрібність/не потрібність має регулювати економіка, а не регулятор. В Європі є банки, де капітал складає менше 1 млн. євро і вони прекрасно працюють. Я був дуже здивований, коли під час візиту в США, побував у невеликому райцентрі на березі Гудзону. І в цьому містечку працював банк з капіталом в 100 тис. дол. США, який обслуговував мешканців цього райцентру. І тому банку 100 років і ніхто не звертає на нього увагу і не вимагає, щоб він нарощував свій капітал. Навіщо йому нарощувати капітал?
Арбузов почав з правильних кроків
В усіх фрагментів банківської галузі свої очікування від нового керівника НБУ. Західні банки чекають, щоб були валютні кредити, а я особисто очікую, щоб їх не було – достатньо люди їх вже «наїлися», отримали біду. Пан Арбузов заявив, що до 2016 року ми не можемо говорити ні про ніяке валютне кредитування для населення.
Нацбанк виступив з законодавчою ініціативою про надання Національному банку права до 100% продажу валютної виручки експортерами. До речі, якби НБУ мав це право у 2008 році, у нас би не було такої девальвації гривні. Якби він міг зобов’язати експортерів продавати виручку, тоді б пропозиція валюти була більшою і менше було би проблем з курсом. Це крок в правильному напрямку. Я хотів би очікувати, що НБУ буде більше думати як посприяти банкам кредитувати українську економіку, тому що без оздоровлення економіки не може бути здорових банків. Що буде в цьому напрямку робитися побачимо.
Чим відрізняється робота Стельмаха від Арбузова? Стельмах пішов коли треба виводити банківську систему з кризи. Зараз треба з’ясувати причини кризи і ліквідувати їх.
Хочеться побажати новому керівництву Національного банку, щоб це завдання – виведення банківської системи з кризи – було по плечу.
Фото: tsn.ua
ІА "Вголос": НОВИНИ