[media=167377,167378,167379,167380,167381,167382,167383,167384,167385,167386,167387,167388,167389,167390,167391,167392] 

Їхати раз побачити норвезькі фьорди очевидно найкраще влітку, коли принаймні температура повітря не опускається вдень нижче 15-и градусів, а кількаразові дощі упродовж дня минають швидко. На шляху нашої подорожі ( а пролягала вона морем з північної Польщі паромом ) зустрілися міста Саннефіорд, Ставангер, Берген і Осло. Подорожуючи із півдня Норвегії на західне узбережжя до Бергена та ще й посередині літа ми мимоволі перенеслися в добрячий український жовтень (за погодніми умовами), з похмурим небом, частими опадами і вітряними поривами. Сонячні дні у цій частині Норвегії випадають не так часто, а коли вони і трапляються, то місцеве населення буквально поспішає до води, щоб насолодитися нечисленними сонячними днями. Розповідали, що у червні цього року таких сонячних було аж три тижні ! Торік сонячна погода видалася у серпні. За погодною статистикою упродовж року у західній частині Норвегії понад 270 днів у році дощить. Через сильні вітри норвежці не беруть із собою парасольок, бо жартують, що їм довелося б щодня купувати нову. Тому туристів у Норвегії видно одразу по парасольках.

Містечко Саннефіорд на початку 20 століття було одним із головних кітобійних центрів. Нині у центрі міста про це нагадує пам’ятник китобійцям, які займалися цим промислом. Неподалік від нього було розкопано два човни вікінгів, які датуються близько 10 століттям і зараз зберігаються у музеї у столиці Норвегії Осло. До речі, в Норвегії дві офіційні норвезькі мови і обидві потрібно знати при випускних іспитах. Натомість навчання у Норвегії (вища освіта) безкоштовне, тому тут можна зустріти і 50-60-річних студентів. Водночас дуже дорого коштує орендувати житло, вартість оренди якого для студентів починається від 300 євро на місяць.

Четверте за величиною містом у Норвегії є містечко Ставангер. Його населення складає всього 130 тисяч мешканців. Але відоме містечко насамперед своєю дорогою нерухомістю. Тут досі збереглося 173 дерев’яних будиночки, вартість яких  від 8 до 35 млн. норвезьких крон ( 1 євро = 10 крон). Бути власником такого дорогого і водночас скромного дерев’яного будиночка можуть заможні норвежці. Причому колись саме білий колір вважався найдорожчим. Ставангер – найбільше місто у Європі за кількістю саме дерев’яних будинків. Щоправда, у минулі століття дерев’яні будинки часто знищували пожежі, які охоплювали одразу кілька десятків будов, які тісно розташовувалися одна біля одної.

Одним із важливих промислів місцевих мешканців у всі часи була риба. Усередині 20-го століття норвежці активно торгували оселедцем. А у 1969 році економіку Норвегії і Ставангера зокрема пожвавили поклади нафти і газу, які й досі збагачують державну казну. Щоправда, теперішня нафтова криза і падіння ціни на нафту призвела до масштабних скорочень на добувних підприємствах, з яких звільнили до 70 відсотків працівників. Втім, у Норвегії рідко коли в сім’ї працють обидва дорослих. Переважно працюють чоловіки. Нелегко у Норвегії знайти роботу і заробітчанам. Адже потрібно знати мову, принаймні вчити її, якщо хочеш працювати. Якщо упродовж двох місяців заробітчанин не знаходить роботу, а відтак не реєструється, він зобов’язаний залишити країну.

Варто сказати, що по дорозі по західному узбережні окрім фьордів трапляється чимало озер, які виглядають так, ніби їх досі не торкалася людська рука. Природа настільки первозданна, що мимоволі думаєш: як було б добре заховатися на якомусь острові від світу. Норвежці часто так і відпочивають, коли приїжджають на свої острівні «дачі», де часто немає навіть електрики: так відпочивають від цивілізаційної суєти. А ще жартують, що таких щасливих овець як у Норвегії немає ніде у світі. Овець тут вважають частиною родини. Якщо вівця переходить дорогу, то не маєш права їй сигналити і турбувати. Вівці пасуться там, де їм заманеться і скрізь їм комфортно – чи то на рівнинах, чи на схилах. А взимку вівці пасуться на … дахах будинків. Місцеві мешканці з давніх-давен замощують дахи будинків землею і травою. Коли вівці виїдають всю траву довкола, їх «закидають» пастися на дах. І в будинку тепліше, і вівці ситі.

У другому за величиною норвезькому місті проживає 273 тисячі населення. Назва міста походить з німецької мови. У цьому промисловому місті знаходиться будинок норвезького композитора Едварда Гріга. Прах Едварда Гріга і його дружини поміщено у скелю, яка знаходиться поруч із будинком.

Славиться Берген також трамвайною дорогою, яка веде у буквальному розумінні аж за хмари (320 метрів) на гору Флоен. З висоти пташиного польоту можна оглянути місто, пофотографуватися із тролями, які є містичними символами Норвегії. Туристам, які купують норвезьких тролів, радять купувати обов’язково пару і щонайменше одну ніч потримати тролів у зачиненій шафі. І тільки після того ставити сувенір у кімнаті.

Нарешті про столицю Норвегії – Осло, в якій пощастило побувати. Чи не найбільш обємною і привабливою пам’яткою міста є парк скульптур норвезького митця Густава Вігеланда. За допомогою численних скульптур митець відтворив вічні проблеми людства, зобразивши постійний цикл життя у кам’яних та бронзових постатях людей різного віку. У 1921 році влада міста безкоштовно надала Густаву Вігеланду будинок у парку Фрогнер, забезпечила матеріалами і помічниками. Натомість усі твори, які виконав митець, мали належати містові. Так постав унікальний парк скульптур просто неба, який було відкрито у 1940-у році. Цикл людського життя із його спокусами і соціальними проблемами Густав Вігеланд відобразив також і у фонтані, а також у Плато Моноліта – височезному стовпі із людських тіл, що переплітаються (нагадав чумні пам’ятники у всій Європі). Усі фігури переплетені і тягнуться немов рослини до неба, намагаючись штурмувати небеса. Тут кожен турист,дивлячись на скульптури Вігеланда, мимоволі задумується про те, що життя кожної людини має початок, а відповідно і своє закінчення. Як тут не згадати українського поета, шістдесятника Василя Симоненка:

 

Більше тебе не буде.

Завтра на цій землі

Інші ходитимуть люди,

Інші кохатимуть люди —

Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе —

Озера, гаї, степи.

І жити спішити треба,

Кохати спішити треба —

Гляди ж не проспи!

 

Юрій Боруцький, спеціально для «Вголосу».

Фото: Наталії Боруцької. 

ІА "Вголос": НОВИНИ