Китай – країна із древньою історією та величезною кількістю пам’яток архітектури. Водночас, китайські мегаполіси є шедеврами сучасної архітектури. Справді, ця країна має чим здивувати іноземного туриста. Але найбільше українців відвідують Китай не через визначні місця. Їх приваблює бізнесова складова.
Про це і не тільки читайте у репортажі журналіста «Вголосу».
Не сучасний візовий центр батьківщини iPhone
Товари із Китаю заполонили світ. «Магнітик на холодильник» із зображенням Нью-Йорку у продавця краму із Манхеттена, одноразові запальнички у найменших селах України та багато інших дрібничок по усьому світу мають спільний напис – «Made in China». Китай також є гігантським виробником електроніки і техніки для всього світу – частка Піднебесної становить близько 30% від світової. Нові високотехнологічні розробки в галузі електроніки та мікропроцесорної техніки з'являються саме в цій країні. Це центр електроніки.
Але у справі видачі віз українцям китайці послуговуються «дідівським» методом. На відмінну від багатьох сучасних країн, у візовому центрі Піднебесної лише «жива» черга, функція запису онлайн на подачу документів не передбачена. Приймаються документи на візу тричі на тиждень (понеділок, середа, п'ятниця) із 9:00 до 12:00. Автору цих рядків довелося двічі навідуватися у візовий центр. Приїхавши вперше о 8:15, я в черзі був лише 43-м. В той день документи подали лише перші 27 відвідувачів. А за мною було ще з 20 охочих отримати китайський штамп у паспорті. І це був звичайний, буденний день у роботі консульства із звичайною чергою. Сповільнюють просування «живої черги» працівники туристичних агенцій, які за додаткові 100 доларів звільняють клієнтів від відвідування консульства й за один захід в візовий центр мають на руках кілька десятків паспортів. Моя друга спроба була більш вдалою – о 6 ранку я був уже четвертим і без проблем здав свої документи.
Китайські контрасти
Як з'ясувалося, українці у Китаї навчаються, лікуються, працюють, але найбільше наших земляків мають там бізнесовий інтерес. В Піднебесній підприємці оптом закупляють різноманітний крам. Споживачі мають можливість замовляти товар у невеликих обсягах через інтернет-сайти. Зазвичай, ціни на більшості із них приблизно удвічі, а то й утричі менші, ніж в українських магазинах. Але в самому Китаї дешевий крам потрібно ще знайти. У звичайних магазинах Шанхаю чи Сучжоу електроніка чи аксесуари подекуди дорожчі, ніж у нас.
Взагалі, життя у китайських містах за українськими мірками – не дешеве. Номер у звичайному готелі без лоску в спальному районі Сучжоу (місто із населенням близько 6 мільйонів) обійдеться близько 2000 гривень за добу. Обід без делікатесів на двох не у туристичному районі – близько 800 гривень, а «Американо» і «Лате» в Starbucks – 320 гривень. Безперечно, у невеликих забігайлівках можна пообідати і за 200 гривень. Але це ризик, на який я не наважився. В таких закладах морозильні камери – рідкість, продукти увесь день на відкритому сонці…
Пересування на авто також недешеве. Скажімо, для того, щоби подолати відстань у 80 кілометрів між Шанхаєм і Сучжоу, нам довелося двічі оплачувати користування дорогою, і обійшлося це у 100 гривень.
Дешевий «шмурдяк»
А ось ціни на алкоголь в Китаї приблизно такі ж, як і в Україні. Ціна пляшки місцевої горілки із специфічним запахом стартує від 40 гривень. Вино і пиво також коштує недорого. Інше питання якості цих товарів, запах яких явно відлякує. Що цікаво, попри доступність алкоголю, п’яних упродож своєї мандрівки я не помітив.
Екзотичні страви
Ось голова, лапи, тулуб, хвіст у звичайному кіоску на ринку. Купи усі пазли і збери собаку у в’яленому вигляді. Для українців, принаймні для переважної більшості, гастрономічні уподобання жителів Піднебесної є чужими. У них є непогані страви із м’яса та риби. Щоправда, подаються вони зі специфічним соусом і часто з несмачними травами. І я не відразу зрозумів лукаву посмішку свого товариша-китайця у відповідь на моє прохання харчуватися місцевою їжею. На китайських харчах довго не протримався – невдовзі вирушив у пошуки чогось більш апетитного. Стосовно собачатини…Солодкаво-приторний, незвичний смак. Вдруге коштувати жодного бажання не маю.
Бій готівці
Не так давно китайські чиновники вирішили зменшити обіг готівки на ринку. Одним із найпопулярніших способів розрахунку є додаток на смартфоні WeChat. Він схожий на Viber чи WhatsApp, але вирізняється тим, що дає можливість накопичення, переказу грошей і оплати ними у закладах торгівлі. Для оплати товару чи послуги достатнього сканувати смартфоном штрих-код, який є біля будь-якої каси. Задаєш суму і програма моментально перераховує гроші продавцеві. Так, без смартфону ця операція недоступна. Але для Китаю це не проблема. Навіть не найуспішніші китайці можуть дозволити собі iPhone 6 чи 7, не говорячи про значно дешевші смартфони місцевого виробництва. Диво-техніки, сучасний телефон, є навіть у деяких безхатченків, яких доводилося бачити у Сучжоу.
«Колгоспні» традиції китайців
Китайці є носіями древньої культури, найкращі сини цього народу мають всесвітню славу філософів, мислителів, поетів і письменників. Це правда… На жаль, зі спілкуванням із ними у мене не склалося, мав нагоду перетинатися зі звичайними китайцями, про яких навряд чи коли-небудь можна буде прочитати у підручних історії. Вони добрі, гостинні, завжди раді допомогти. Але їхні манери – це жах. Під час обіду голосно плямкають: що голосніше, то смачніша страва. Багато палять, причому обмеження для курців – мінімальні. У спортивному залі для фітнесу, під час офіційного заходу чи у тісному приміщенні для трапези. Вони дістають сигарети, не думаючи навіть про дискомфорт свого товариства. Прийнято пригостити цигарками своїх товаришів, до того ж, їх не передають в руки, а кидають на стіл навпроти адресата такого дарунку, немов шмат м’яса для собаки. Каву китайці п’ють рідко, дуже популярний чай. Для споживання цього напою у них є безліч церемоній і пристосувань. Ось це справді цікаво.
Скутеристи-таргани
На щастя, таргани в Україні тепер уже рідкість. Але, впевнений, багато-хто ще пам’ятає, як років з тридцять тому ці маленькі створіння окуповували кухні багатоповерхівок. І якщо серед ночі ввімкнути світло – юрба тарганів відразу розбігалася в різні сторони. Пригадуєте? Схожий вигляд має рух скутеристів на дорогах міст Китаю. Взагалі, авто і мотолюбителі із Піднебесної не довіряють правилам дорожнього руху. Вони покладаються на інстинкт самозбереження. Там має рацію не той, хто їде по головній дорозі, а той, хто швидше почав здійснювати маневр. На сигнали ніхто не звертає уваги. Скутеристів – дуже багато, і вони в мене вселяли страх. Я так і не зміг наважитися сісти за кермо. Адже власники двоколісного транспорту абсолютно не прогнозовані, непомітно підкрадаються, маневрують. А для самих китайців – це буденність. І хоч це для мене було дивним, упродовж 10 днів не бачив жодної дорожньо-транспортної пригоди.
У Китаї тільки китайською
Перед поїздкою я дуже тішився нагоді упродовж 10-ти днів спілкуватися лише англійською і завдяки цьому покращити знання цієї мови. Китайська реальність була інакшою. Англійською просто не було з ким спілкуватися. І коли мене на три дні в Сучжоу покинув англомовний товариш, я запанікував. Наш спільний китайський знайомий із Сучжоу при першій зустрічі у мене запитав: «Do you speak English?». Як виявилося через хвилину, на цю фразу він витратив близько 80 % свого словникового запасу. Ще 20% були прості слова: ok, good, hello... Я не хочу послуговуватися категоричними судженнями, але більшість китайців, із якими мені довелося пересікатися, не знають жодної іншої, крім рідної мови. І це суттєво ускладнює життя мандрівникам. Вивіски не у туристичних місцях на китайській, вказівники на громадському транспорті, меню в закладах харчування здебільшого на китайській. Добре, що ми живемо у 21-му столітті і є електронні перекладачі, які працюють в режимі офф-лайн.
«Комуністична» дисципліна
Китайська Народна Республіка є апологетом комуністичної ідеології. І щоб китайські уми не тривожили капіталісти, інтернет Піднебесної має чимало табу. Facebook, Instagram для справжнього комуніста є непотрібними, й турботлива держава «забанила» ці мережі. У державній енциклопедії є уся необхідна для жителя Піднебесної інформація, а тому Google є зайвим. Пошуковик також під «баном». Як і Вікіпедія.
М’який клімат
Наостанок про клімат. Китай досвідчені мандрівники рекомендують відвідувати у травні або вересні-жовтні. Літо в Китаї супроводжується сезоном дощів, а згодом неймовірною спекою. Наприкінці липня в Шанхаї я вперше у житті побачив на термометрі показник +48. Окрім того, сухе повітря. Короткочасний дощ приносить лише короткотривалу свіжість. Вночі також про прохолоду чи свіжість годі мріяти. Зима, за нашими мірками, є дуже теплою. Кажуть, у Шанхаї стовпчик термометра опускається максимум до -4.
Олег Петренко, «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ