«Пенсія дядечка Сема»
Світ у ХХІ столітті змінюється не у кращу сторону і, на жаль, для України, яка обрала демократичний шлях розвитку, демократичні держави зараз переживають глибокі внутрішні кризи та програють ініціативним та агресивним диктаторським режимам. Нещодавні заяви Дональда Трампа про можливість зняття санкцій з РФ, навіть без жодних зобов’язань з боку Москви, засвідчують, що Сполучені Штати цілком можуть «піти на пенсію» і поступитися роллю глобального лідера.
Американці знають, що на США прямо ніхто не нападе, однак продовження збиткової політики світового гегемона не лише спорожнює бюджет, але й загрожує втягненням у ядерну війну за інтереси дрібних країн третього світу. Поки Вашингтон витрачає трильйони доларів та забезпечує підтримку Тайваню, Ізраїлю, фінансує воєнні операції в Іраку та Лівії, обіцяє захист країнам Балтії, прості американці залишаються без роботи через перенесення виробництв у Китай. Для частини американських еліт видається очевидною необхідність повернення до своїх внутрішніх проблем і уникнення зайвих неліквідних ризиків в далеких регіонах. Нащо США втягуватися у війну з РФ за якусь Україну, яка не становить для них жодного інтересу, якщо дружити з Москвою буде вигідніше та безпечніше? Трамп виражає інтереси саме таких американців та підприємців, для яких проблема мексиканських мігрантів важливіша за права людини у Східній Європі. При цьому, в жертву державним інтересам приносяться навіть прославлені «демократичні цінності», які Трамп проігнорував, запропонувавши відновити тортури у поліції. З новим лідером США явно повертаються до консерватизму та ізоляціонізму та позбувається зайвих геополітичних баластів, таких як Східна Європа.
Ініціативи жителів Каліфорнії, яка за економічним потенціалом значно переважає Францію чи Британію, вийти зі складу США шляхом референдуму і припинити за свій рахунок утримувати решту штатів, є тривожним сигналом для могутності Америки. Ніколи в часи Холодної війни ніяка країна, а тим більше СРСР, не наважувалися впливати та проникати в систему виборів американського президента, як і не робили спроб організації сепаратизму в США. Сьогодні ж Америка лише висловлює занепокоєність з цього приводу. Класик американської геополітики З. Бжезінський стверджує, що з огляду на динамічний розвиток КНР, Індії, Росії, Бразилії та ісламських країн, для США, які вичерпують свій потенціал, найкраще добровільно тихо-мирно піти на пенсію, поки хтось не відправив туди примусово. Тож, коли Америка відійде і зануриться у свої внутрішні проблеми, Україна залишиться наодинці і перед Росією, і можливо навіть перед загрозами із Заходу.
Присмерк Європи
Тенденції свідчать, що через десяток років може розвалитися також й найбільша офіційно-задекларована «національна ідея» України - Євросоюз. Пропри окремі переваги, ЄС став обтяжливою бюрократичною структурою, яка і порушує національний суверенітет європейських держав, і брюссельською міграційною політикою створює загрози для старої Європи. Багато країн-учасниць, зокрема Польща, Угорщина, Греція спокусилися Євросоюзом не в останню чергу завдяки величезним інвестиціям збоку Брюсселя. Так, Польща отримала від ЄС понад 37 млрд. євро на розвиток інфраструктури. Саме тому українські еліти пропагують євроінтеграційну риторику - адже розраховують, що розподіляти будуть саме вони, а збитки країни покриє об’єднана Європа. Однак після виходу Британії та заяв впливових французьких політиків про небажання Франції годувати утриманців з ЄС, участь у Євросоюзі може перестати приваблювати навіть багатьох дійсних учасників. Вже сьогодні в Брюсселі багато говорять про зменшення підтримки збанкрутілих союзників, закриття кордонів всередині ЄС задля зниження потоку мігрантів.
Із зменшенням єдності в ЄС та кризою демократично-ліберальних цінностей, які почали дедалі частіше підміняти правами секс-меншин та мусульманських мігрантів, неминуче зростання націоналізму і навіть шовінізму призведе до зміцнення відокремлених національних держав. За цих умов, Польща, Румунія та Угорщина, в яких до влади приходять націонал-шовіністичні антиукраїнські сили, можуть почати нову східну політику щодо України. У керівництві Угорщини навіть сьогодні, не оглядаючись на Брюссель, приймають Путіна і заявляють про необхідність зняття санкцій з РФ, водночас висловлюючи претензії на українське Закарпаття. Ніхто не гарантує, що коли Путін знову запропонує Польщі та Угорщині взяти участь в розподілі України, шовіністичні сили у Варшаві та Будапешті, за умов слабкості Брюсселя та мовчання Вашингтона, знову не відмовлять Москві. Залишившись наодинці з економічними проблемами на фоні сплеску націоналізму, деякі сусіди України можуть знову повернутися до збирання «історичних земель» чи східних кресів.
Україна без союзників
За умов найгіршого сценарію, Україна у ХХІ столітті може опинитися в оточенні ворожих авторитарних або проросійських держав, враховуючи прихід проросійських сил до влади у Молдові та зміцнення диктатури Ердогана в Туреччині. За цих умов Україна не зможе покластися ні на примарних «західних союзників», ні на міжнародне право. Навпаки, міжнародне право навіть сьогодні є де-факто інструментом узаконення переваги сильних та закріплення низького статусу слабких. За існуючим міжнародним правом ЄС вважає нормальним, коли наводиться «конституційний порядок» Росією в Чечні, однак замість наведення конституційного порядку на Донбасі Україні пропонують Мінські угоди як компроміс між злочинцями та жертвами. За міжнародним правом можна бомбардувати країну задля захисту «прав опозиції» та проти диктатури в Лівії та Сирії, однак коли українці вийшли на мирний Майдан і були жорстоко побиті та розстріляні, Захід пропонував нам «компроміс» та залишення диктатора Януковича при владі. За міжнародним правом Росія та США можуть мати ядерну зброю, а Україна чи Іран цього права не мають, а за подібні спроби можуть наразитися на загрозу бомбардувань подібно до Іраку. В найближчому майбутньому, за прикладом Росії і за мовчання США, об міжнародне право будуть витирати ноги всі правосуб’єктні держави.
Тож за нових умов українцям потрібно буде вирости з рожевих ліберально-європейських мрій про демократію та міжнародне право і слідувати прикладу Ізраїлю: якщо потрібно - плювати на міжнародне право заради державних інтересів і озброюватися, адже єдиною гарантією нашої безпеки буде наша сила. Звісно, це не сподобається ні РФ, ні нашим «західним партнерам», які не збираються нам допомагати і не бажають, щоб Україна була сильною. Якби Україна відновила свій ядерний арсенал з огляду на зраду та невиконання державами-гарантами своїх зобов’язань, це безумовно б поставило нашу державу в міжнародну ізоляцію. Ні США, ні окремі держави Європи вже б не називали нас партнерами, і навіть морально б не захищали від російського тиску.
Це б спричинило стрімкий розвиток націоналізму в Україні та офіційну заміну євроінтеграційного курсу на опору на власні сили. На практиці, в умовах кризи демократії та безпеки це б означало, український різновид авторитаризму чи диктатури, який традиційно виникає за умов зовнішніх санкцій та відсутності союзників. Така диктатура могла б опиратися на національні традиції, цінності, на противагу російським та західним, і можливо б могла навіть називатися «гетьманатом», чи «директорією» або іншим варіантом у стилі українських військових традицій. До участі у ній могли б бути залучені також ветерани російсько-української війни, комбати та волонтери. Завдяки диктатурі Україна могла б вирішити чимало задавнених внутрішніх проблем, які не можна було справедливо вирішити за умов демократії та запобігання перед європейцями. Україна б більше консолідувалася, зміцніла, подолала п’яту колону, і безумовно б українізувалася, щоб збільшило шанси нашої нації на виживання у мінливому ХХІ столітті.
Проте це зовсім не означає, що з приходом «гетьмана» та диктатури українці стануть жити краще. Якщо український народ не може ефективно контролювати свою владу в умовах базарної, але все-таки демократії, при якій навіть всесильні політики та олігархи змушені виправдовуватися перед громадськістю, то як тоді українці контролюватимуть правлячий режим в умовах диктатури?
Валерій Майданюк, політолог, спеціально для Вголосу
-
ІА "Вголос": НОВИНИ