Та, вочевидь, нічого не вийшло. Росія та США вкотре обмінялись «люб'язностями»: санкції проти РФ в обмін на 755 висланих дипломатів США. Натомість американці перестали видавати росіянам візи, аргументуючи це тим, що у них немає персоналу.
Наскільки далеко це може зайти? Чи зможе Росія вистояти у новій «холодній війні» проти США?
Про це кореспондент «Вголосу» спілкувався із міжнародним експертом, дипломатом Олександром Харою та директором Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при Міністерстві закордонних справ України Григорієм Перепелицею.
У відповідь на введення Сполученими Штатами Америки антиросійських санкцій Росія висилає 755 дипломатів. Про що це свідчить?
Григорій Перепелиця:
Підписання Дональдом Трампом закону про цілий пакет нових санкцій – це перша адекватна реакція США на гібридну війну, яку розв'язала Росія проти Сполучених Штатів Америки. Фактично, американський істеблішмент в особі законодавців усвідомив, що Росія кинула їм виклик. І цей виклик за рівнем загрози, можливо, навіть серйозніший за загрози з боку Північної Кореї. Те, що відбувається зараз – це початок реального протистояння між США та Росією у формі гібридної війни. І відповіддю США на агресію Росії у цій гібридній війни стали економічні, фінансові та енергетичні засоби. Цей пакет санкцій обмежує Кремль у головному – приході нафтодоларів, які живлять воєнно-промислові комплекси та дозволяють підтримувати соціальну сферу в Росії. Цей пакет санкцій рівнозначний енергетичному ембарго, яке США наклали на Росію.
Окрім того, це, фактично, фінансова блокада Росії. Оскільки санкції запроваджуються проти «ВТБ», «Газпромбанку», «Сбербанку Росии» та інших ключових державних російських банків, які здійснювали міжнародні операції та впливали на міжнародний фінансовий ринок. А зараз їм оголошена блокада.
Також, у цих санкціях проти РФ передбачений великий комплекс заходів, пов'язаний із державними підприємствами. В основному, йдеться про перекриття Росії постачання новітніх технологій. І найперше це торкнеться нафтогазової галузі.
Ці санкції введені, як усвідомлення того, що Росія кинула Заходу виклик та організувала проти них гібридну війну. Відповіддю на дії США з боку Росії стала «дипломатична» війна, яку розпочав Путін, коли оголосив, що буде виселений майже весь дипломатичний корпус США та відібрані будівлі у американських дипломатичних представництв. Тобто на наших очах сьогодні розгортається війна між Росією та Сполученими Штатами Америки.
Олександр Хара:
Путінська політика останніх чотирьох років призвела до втрати довіри Вашингтона та усвідомлення того, що з Путіним неможливо домовитись. А його політичний режим становить загрозу не лише власним громадянам, а й світу. Пригадаймо, як американці намагались безрезультатно домовитись з Кремлем щодо Сирії, де Путін підтримує кривавий режим Асада, а також примусити його виконувати домовленості щодо припинення війни на Сході України. Вашингтону не потрібні результати розслідувань, щоб вони підтвердити і без того наявні розвідувальні дані стосовно тих, хто знищив в українському небі цивільний літак «Малайзійських авіаліній». Але все ж таки останньою краплею стало нахабне втручання Кремля у демократичний процес виборів у США.
А тому санкційний зашморг для Кремля посилився. На це у Путіна «витончено» відреагували суттєвим скороченням квоти на кількість американських дипломатів в РФ. Втім, схоже, це остання можливість для красивої відповіді, далі ми спостерігатимемо за конвульсіями Росії.
Росія настільки сильно залежить від США?
Олександр Хара:
Впродовж останньої чверті століття кожний американський президент намагався почати свою каденцію з конструктивних та позитивних взаємин з Москвою. На Заході сподівались, що з крахом комунізму Росія ставатиме відповідальним членом світового співтовариства. Втім, такі спроби неодмінно закінчувалися охолодженням стосунків, а очікування виявлялися марними.
Сучасна російська політична еліта, здебільшого пов'язана з силовими структурами, почала себе почувати впевненіше після тривалого росту цін на енергоносії. І от через це у Кремлі задумали відновити геополітичну «велич». Так, розмір російської економіки переважає над великою кількістю європейських держав, вже не говорячи про республіки колишнього СРСР. Втім, у порівнянні з США та економічними центрами ЄС – економіка Росії є карликом без шансів зменшити розрив. Москва компенсувала свою технологічну відсталість, брак професійних управлінців та обмаль фінансів для великих проектів співробітництвом і торгівлею з США та ЄС. Причому, обсяги такої взаємодії з останнім в рази перевершують американсько-російське співробітництво.
Отже, діалог з Вашингтоном базувався не на економіці, а на питаннях ядерної рівноваги. Здебільшого, це скорочення наступального ядерного озброєння та вирішення окремих міжнародних проблем. Разом з тим, сучасна Росія не має позитивного порядку денного. Кремль створює проблеми і намагається продати Штатам свою «конструктивну» роль – зменшення шкоди окремим країнам чи світу в цілому.
Чи є спільні риси у «холодній війні» США і СРСР та тим, що відбувається сьогодні у американсько-російських стосунках?
Григорій Перепелиця:
Якщо порівнювати «холодну війну» між США та СРСР й тим, що відбувається зараз, то зрозуміло, що Росія не настільки сильна, як тодішній Радянський Союз. Їй не вистачить сили тривалий час протистояти США. Але дійсно, у стосунках цих двох наддержав ми маємо повторення тенденцій часів Рейгана. Саме цей президент оголосив Радянський союз «країною зла». І в цей час Сполучені Штати Америки різко знизили ціни на основні енергоносії. Через це СРСР втратив зовнішні валютні надходження, що у подальшому стало однією із причин його розпаду. Свого часу за допомогою економічних санкцій Рейган змусив СРСР відступити. Хоча саме за часів цього президента набуло нової сили і військове протистояння. Але і це СРСР дуже дорого обходилось. Будуючи високотехнологічні нові види озброєння, Радянський Союз на це витрачав 35% свого бюджету.
Власне, я не думаю, що зараз американці розкрутять «гонку озброєнь». Вони діятимуть таким чином, щоб не допустити воєнної конфронтації, і в той же час вони намагатимуться змусити Росію визнати поразку у цій новій Холодній війні.
От ті санкції, які запровадили США проти Росії, мені видаються значно серйознішими, ніж тодішні проти СРСР. Зараз відбуватиметься фактично енергетична блокада Росії. І це дійсно вдарить по фінансовій системі.
Трампа вважали прихильником політики Путіна. А виходить так, що його політика щодо Росії є значно жорсткішою. Чому?
Григорій Перепелиця:
У США усвідомили, що Росія розв'язала проти них війну. А от якби не було втручання у американську виборчу кампанію, антиамериканської істерії, яка розповсюджується російською пропагандою по всьому світу – цих санкцій не було б. Більше того, ми знаємо, що Трамп був налаштований на відновлення стратегічного партнерства з Росією у протистоянні з Північною Корею та Іраном. Але Росія перша почала це протистояння і стала ворогом номер один.
Якими будуть наслідки цієї «холодної війни» для Росії?
Григорій Перепелиця:
У цьому протистоянні й справді найбільше постраждає РФ. Наслідки для Росії можуть бути фатальними. Адже США накладається ембарго на інвестиції в РФ, що, власне, різко обмежить притік валюти в країну.
І хоч це ембарго запроваджується США, зрозуміло, що інші країни також будуть змушені підключитись до цих санкцій. Відтак Росія може стати країною-вигнанцем.
Олександр Хара:
Додам, що на відміну від часів «холодної війни», у сучасній Росії немає ресурсів для цього протистояння. Економіка не витримає тривалого навантаження, а технологічна відсталість не дозволяє не лише скоротити відстань, а й навіть утримати працюючими надзвичайно важливі для Росії галузі – енергетичну та ОПК. Подивимось, як російська електроенергетика працюватиме без «Сіменс», а газові та нафтородовища розроблятимуться без західних ТНК. Немає вже і комунізму з його репресивним апаратом.
Разом з тим, путінський режим небезпечний тим, що, по суті, є ревізіоністським та підтримує будь-які деструктивні сили, що протистоять сучасному ліберально-демократичному порядку на Заході та встановленій за результатами Другої світової війни міжнародно-правовій системі. «Путінократія» є навіть більш необмеженою політичними та правовими рамками, ніж радянська владна конструкція. Очевидно, задля збереження свого фізичного існування путінський режим може вдатися до надзвичайно небезпечних кроків.
Але, разом з тим, чи може «холодна війна» перерости у відкритий військовий конфлікт між США та Росією?
Григорій Перепелиця:
Ні, Росія не воюватиме із США. У Путіна немає таких ресурсів. Але американці, знаючи, що у Росії є ядерна зброя, тому і вибрали економічне протистояння. Вони бояться, що Росія зможе розв'язати війну проти їхніх союзників по НАТО. У Пентагоні дуже чітко працює розвідка, і вони бачать плани, які є у Росії. А тому для США «ахіллесова п'ята» – це країни Балтії та Польща. І саме проти них Росія може застосувати ядерну зброю. А тому Штати за допомогою політичних та економічних засобів «умиротворюватимуть» Росію, аж поки у агресора взагалі не залишиться коштів на протистояння.
Як вплине ця нова «холодна війна» між США і Росією на Україну?
Григорій Перепелиця:
Україні ці санкції проти РФ є дуже вигідними. Тому що хоча б зараз США усвідомили, що в Україні відбувається не внутрішній конфлікт, що це глобальний виклик, який Росія кинула, перш за все, США. А тому, незважаючи на тотальну корупцію у нашій країні, на внутрішньополітичну ситуацію, стало очевидно, що США допомагатимуть Україні. Адже Штати захочуть мати Україну за союзника у цьому протистоянні.
Позиція щодо України у Трампа могла б бути, як і у Обами. Той взагалі фактично відсторонився від вирішення ситуації із російською агресією. Дипломатично він, звичайно, засудив анексію Росією Криму та окупацію Донбасу, але жодних кроків, крім невеличких обмежувальних санкцій проти третіх осіб з боку Америки, ми не побачили. А те, що є зараз – зовсім інша ситуація. І вона нам вигідна.
Що може зупинити нинішню «холодну війну»? Доки триватиме ця конфронтація?
Григорій Перепелиця:
Щоб зупинити протистояння, Росії потрібно буде виконати те, що від неї вимагає Конгрес США. Щодо України – це деокупація Донбасу, повернення Криму, звільнення усіх територій, які Росія відібрала в України, та дотримання Будапештського меморандуму. Але Росія на це не піде. І це протистояння і надалі триватиме: Путіну нікуди відступати, він же російський «політичний мачо» в очах росіян, Північної Кореї та всього маргінального світу. Особливо тих країн, які налаштовані антиамериканськи. Плюс – у Росії наближаються президентські вибори. І це безальтернативна ситуація: Путін буде президентом тоді, якщо він не схибить перед американцями. Якщо він почне відступати, його імідж падатиме в очах росіян, а тому він всякими методами триматиме удар та продовжуватиме конфронтацію.
Олександр Хара:
У Росії, що стрімко архаїзується, немає шансів протидіяти відкритій системі, заснованій на цінностях та принципах США. Адже без свободи особистості немає вивільнення креативної енергії людини, без свободи політичної – немає свободи економічної, а без свободи економічної не може бути прогресу та добробуту. І це, зокрема, доведено історією протистояння у «холодній війні».
Росія отримає поразку у вигляді недосягнення своєї мети, втрати часу і ресурсів, які могли б її витягнути із смертельної пастки. Чи буде це зміна режиму, розпад РФ, чи що щось інше – побачимо. Але в будь-якому разі історичний час Росії збігає.
Марія Бойко, «Вголос»
P.S. У наступних публікаціях ми познайомимо вас із найвірогіднішими сценаріями краху нинішнього московського режиму.
ІА "Вголос": НОВИНИ